Рішення

від 02.10.2014 по справі 925/2059/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2014 року Справа № 925/2059/13

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого судді Анісімова І.А., при секретарі судового засідання Швидкій О.В.

у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду за адресою: м. Черкаси, бульвар Шевченка,307

за участю представників сторін

від позивача: Гураль С.П. - за довіреністю, Юдицький О.В. - за посвідченням,

від відповідача: не з'явився,

від третьої особи : не з'явився,

розглядає справу:

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сван-1" в особі арбітражного керуючого Юдицького О.В.

до товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Інжинірінг",

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - дочірнього підприємства "Сіті-Буд"

про визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

Заявлено вимогу про визнання недійсним договору купівлі-продажу корпоративних прав, укладений між ТОВ «Сван-1» та ТОВ «Агро Інжиніринг».

04.03.2014 ухвалою господарського суду Черкаської області припинено провадження у справі №925/2059/13.

23.04.2014 постановою Київського апеляційного господарського суду зазначена ухвала скасована. Справу №925/2059/13 направлено до господарського суду Черкаської області для розгляду позову ТОВ "Сван-1" до ТОВ "Агро Інжиніринг", третя особа ДП "Сіті-Буд" про визнання договору недійсним.

09.07.2014 постановою Вищого господарського суду України по справі №925/2059/13 касаційну скаргу ТОВ "Сван-1" в особі генерального директора Коберника В.М. - залишено без розгляду.

Згідно автоматизованого розподілу справ господарського суду Черкаської області справу № 925/2059/13 передано в провадження судді Анісімова І.А..

22.07.2014 ухвалою господарського суду Черкаської області справу № 925/2059/13 прийнято до свого провадження.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на приписи ст..ст.203,215 ЦК України.

Між ТОВ «Сван-1» та ТОВ «Агро Інжиніринг» 09.12.2010 був укладений правочин (договір купівлі-продажу корпоративних прав ТОВ «Сван-1» (купівлі-продажу дочірнього підприємства «Сіті-Буд»), в результаті укладення якого відповідач замість ТОВ «Сван-1» став засновником ДП «Сіті-Буд», сума внеску до статутного фонду - 10 000 грн. 00 коп., частка в статутному капіталі - 100%. Зазначений правочин порушує права, законні інтереси товариства з обмеженою відповідальністю «Сван-1» та основні принципі його діяльності, передбачені ст..79 ГК України та Статутом товариства, оскільки його укладення направлено не на отримання прибутку, а навпаки завдало збитки товариству. Оспорюваний правочин вчинений з порушенням Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

17.02.2014 відповідач до суду направив заяву, якою просить відмовити в позові з підстав порушення строків позовної давності.

Представник відповідача та третьої особи в судове засідання не з'явились.

Поважності причин неявки не повідомили, витребувані судом документи не надали. Відповідач та третя особа були повідомлені про час і місце судового засідання належним чином, що підтверджується відмітками канцелярії на ухвалі суду про її відправку.

Суд визнав можливість розглядати справу у відсутність представника відповідача та третьої особи за наявними в ній матеріалами відповідно до вимог ст. 75 ГПК України.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011 Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однією з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судом встановлено, що неявка представника відповідача та третьої особи не перешкоджає розгляду справи за наявними у справі матеріалами та за таких обставин розгляд справи за відсутності відповідача та третьої особи є можливим.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав повністю.

В судовому засіданні, яке відбулося 02 жовтня 2014 року згідно ст. 85 ГПК України представникам позивача було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Заслухавши представників позивача, дослідивши усі обставини, перевіривши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

09.12.2010 між ТОВ «Сван-1» (Продавець) та ТОВ «Агро-Інжиніринг»(Продавець) був укладений договір про відступлення частки в статутному капіталі підприємства шляхом купівлі-продажу.

У відповідності з цим договором продавець продав, а Покупець купив належну Продавцеві частку в Статутному капіталі Дочірнього підприємства «Сіті-Буд» в розмірі 100 % на умовах, викладених у договорі. Зазначена частка в статутному капіталі належить Продавцеві на підставі статуту Підприємства.

Згідно п. 2 договору - під правом власності на частку статутного капіталу підприємства, розуміється права на управління та отримання відповідної частки прибутку (дивідендів), також активів у разі його ліквідації відповідно до чинного законодавства.

Згідно п. 3 договору - із моменту укладення договору до Покупця переходять усі права засновника Підприємства, передбачені його Статутом.

Згідно п.7 договору - продаж цей за домовленістю сторін вчиняється за 10 000 (десять тисяч) грн.. 00 коп., які гроші, я Покупець, сплатив, а я, Продавець отримав повністю ще до підписання цього договору. Своїм підписом під цим договором Продавець підтверджує факт повного розрахунку за продану частку в Статутному капіталі і відсутність щодо покупця будь-яких претензій фінансового характеру.

Відповідно до банківських виписок ТОВ «Сван-1», було встановлено, що 16 та 21 грудня 2010 року ТОВ «Агро Інжиніринг» були перераховані на рахунок ТОВ «Сван-1» кошти в сумі: 8 980 грн. 00 коп. та 1 020 грн. 00 коп.. а всього 10 000 грн. 00 коп. з призначенням платежу: за частку статутного капіталу відповідно до договору б/н від 09.12.2010.

Позивач при зверненні з позовом до суду зазначив, що правочин (договір про відступлення частки в статутному капіталі підприємства шляхом купівлі-продажу) порушує права, законні інтереси ТОВ «Сван-1» та основні принципи його діяльності, передбачені ст..79 ГК України та Статутом товариства, оскільки його укладення направлено не на отримання прибутку, а навпаки завдало збитки товариству, а також зазначає, що оспорюваний правочин вчинений з порушенням Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Суд відхиляє доводи позивача, виходячи з такого:

- сума внеску до Статутного капіталу не є самостійною підставою для визнання договору (купівлі-продажу корпоративних прав) недійсним, оскільки це не передбачено нормами чинного законодавства;

- неотримання прибутку є ризиком комерційної діяльності кожного господарюючого суб'єкта;

- проведення оцінки майна позивача є не обов'язковою, оскільки це не передбачено нормами чинного законодавства.

Згідно ч.1 ст.167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (Продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (Покупцеві), а Покупець приймає, або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Як зазначалося вище, позивач вказував, що оспорюваний правочин був підписаний особою у якої був відсутній необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Позивач стверджує, що протоколи зборів засновників (учасників), які були створені в процесі наступної господарської діяльності товариства, підписані не засновниками ТОВ «Сван-1», а іншими особами, про що свідчить невідповідність підписів засновників на Статутах товариства та установчих договорах підписами засновників, які проставлені на документах, зокрема на протоколах вищого органу управління товариством - протоколах загальних зборів учасників ТОВ «Сван-1».

Протокол зборів засновників №30/11/10 від 30.11.2010 про звільнення з посади Генерального директора ТОВ «Сван-1» ОСОБА_4 та призначення на посаду генерального директора товариства ОСОБА_5 підписаний не учасниками товариства - громадянами ОСОБА_6 та ОСОБА_7, а невідомими особами.

Порівняння та співставлення вищенаведених документів дало нам підстави вважати, що підписи засновників товариства - ОСОБА_8 та ОСОБА_6 при укладенні установчого договору від 22.02.2002 суттєво відрізняються від підписів під тими ж прізвищами на інших документах, створених після 2002 року, а саме - на протоколі №30/11/10 від 30.11.2010.

Як з'ясовано судом, під час розгляду справи, рішенням загальних зборів учасників (протокол зборів №30/11/10 від 30.11.2010) звільнення з посади генерального директора ОСОБА_4 є чинним та в установленому законом порядку не було визнано недійсним.

Наведене вище рішення загальних зборів учасників товариства не є предметом розгляду даного спору.

Посилання позивача на те, що оспорюваний правочин (договір купівлі-продажу корпоративних прав ((купівлі-продажу дочірнього підприємства «Сіті-Буд» ) від 09.12.2010 укладений з порушенням норм діючого законодавства, зокрема ст..79 ГК України, ст..203 ЦК України та має бути визнаний судом недійсним, є безпідставним та необґрунтованим.

Відповідно до реєстраційної картки на внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з 01.12.2010 новим генеральним директором (керівником) ТОВ «Сван-1» призначено ОСОБА_5.

Позивачем не надано доказів, що ОСОБА_5, який підписав спірний правочин, на час підписання правочину не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності.

В матеріалах справи відсутні докази, в т.ч. судові рішення із висновками про те, що договір про відступлення частки в статутному капіталі підприємства шляхом купівлі-продажу укладений з порушенням норм діючого законодавства.

Позивач стверджує, що оспорюваний правочин вчинений з порушенням закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»

Оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін.

Проте всупереч вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка бізнесу (активів цілісного майнового комплексу), а також корпоративної частки ТОВ «СВАН-1», яка утворена на основі цілісного майнового комплексу ДП «Сіті Буд», при укладенні договору про відступлення частки в статутному капіталі підприємства шляхом купівлі-продажу від 09.12.2010 між ТОВ «Сван-1» та ТОВ «Агро Інжиніринг» не була проведена. що , з точки зору позивача є порушенням вимог цивільного законодавства України та є додатковою підставою для визнання оспорюваного правочину недійсним.

Позивачем не надано доказів, що одна із сторін договору про відступлення частки в статутному капіталі підприємства шляхом купівлі-продажу вимагала проведення оцінки майна, а отже і не була проведена оцінка майна.

З матеріалів справи вбачається, що 25.10.2011 ухвалою господарського суду Черкаської області зі справи №10/5026/2337/2011 було порушено провадження у справі про визнання банкрутом товариства з обмеженою відповідальністю "Сван-1".

Розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Юдицького Олександра Вікторовича.

Ухвалою суду від 09.02.2012 керівника боржника ОСОБА_9 - голову ліквідаційної комісії відсторонено від посади та покладено на розпорядника майна Юдицького Олександра Вікторовича виконання обов'язків керівника товариства з обмеженою відповідальністю "Сван-1".

Згідно абзаців 2 та 3 п. 1 1 розділу X Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22 грудня 2011 року N 4212-VI)" положення цього Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом.

Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Оскільки на даний час у справі №10/5026/2337/2011 триває процедура розпорядження майном боржника, то застосовуються положення Закону, без врахування змін внесених Законом України від 22 грудня 2011 року N 4212-VI, яким Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" викладено у новій редакції.

Крім того відповідач просить відмовити в позові з підстав порушення строків позовної давності.

Як зазначив Конституційний Суд України у абзаці п'ятому підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 22 лютого 2012 року N 4-рп/2012, строки звернення до суду як складова механізму реалізації права на судовий захист є однією з гарантій забезпечення прав і свобод учасників правовідносин

Загальні положення щодо позовної давності та порядку її обчислення, що підлягають застосуванню під час вирішення спорів між сторонами у зобов'язаннях, визначені у главі 19 Цивільного кодексу України.

Під позовною давністю розуміється строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 Цивільного кодексу України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 256 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Загальний трирічний строк позовної давності щодо визнання договору про відступлення частки в статутному капіталі підприємства шляхом купівлі-продажу від 09.12.2010 недійсним - сплив 09.12.2013.

В той же час позивач звернувся з позовом до суду лише 16.12.2013 (згідно вхідної реєстрації господарського суду).

В даному випадку для оцінки перебігу строку позовної давності слід враховувати, що стороною спірного договору є ТОВ "Сван-1", а не арбітражний керуючий Юдицький О.В., який в певний період почав виконувати функцію керівника товариства в ході розгляду справи про банкрутство. Також і зміна керівництва на підприємстві не є підставою для зміни обрахунку строку позовної давності, оскільки таке не передбачено нормами ЦК України.

За змістом ч. 3-5 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Суд вважає, що порушення строку позовної давності є підставою для відмови у позові.

Стаття 32 ГПК України встановлює, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких, господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін.

В статті 33 ГПК України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

З урахуванням викладеного, в задоволенні позову слід відмовити повністю, оскільки позов до задоволення не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст..49, ст. ст.82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду в порядки та строки передбачені розділом XII ГПК України.

Повне рішення складено 08 жовтня 2014 року.

Суддя І.А.Анісімов