Постанова

від 11.09.2014 по справі 826/11695/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 вересня 2014 року № 826/11695/14

о 14 год. 39 хв.

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Соколової О.А, при секретарі судового засідання Ковалівській Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенція безпеки «Ратибор» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень за участю представників сторін:

від позивача Довганич О.О.,

від відповідача Мірошніченко М.М.,

встановив:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенція безпеки «Ратибор» (далі - позивач, ТОВ «АБ «Ратибор») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.04.2014 №0005692205 та від 10.07.2014 №0009902205.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі ГУ Мнідоходів у місті Києві на підставі хибних висновків акту перевірки від 27.03.2014 №906/26-59-22-05/24928422 щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Альта-Ком», прийнято податкові повідомлення-рішення від 14.04.2014 №0005692205 та від 10.07.2014 №0009902205, які позивач вважає необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представники позивача надав пояснення аналогічні викладеним в адміністративному позові та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки та, відповідно, податкових повідомлень-рішень від 14.04.2014 №0005692205 та від 10.07.2014 №0009902205. Так, відповідачем вказано на відсутність реальних господарських операцій між позивачем та ТОВ «Альта-Ком».

У судовому засіданні представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд виходив з наступного.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агенція безпеки «Ратибор», зареєстровано як юридичну особу Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією від 01.04.2013 (первинна реєстрація від 01.07.1997) №10741070021006569, ідентифікаційний код юридичної особи 24928422.

На час розгляду справи ТОВ «АБ «Ратибор» зареєстроване як платник податку на додану вартість з 15.06.2009 року (індивідуальний податковий номер 249284226591), відповідно до відомостей з офіційного сайту Міністерства доходів і зборів України.

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «АБ «Ратибор» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні господарських операцій з ТОВ «Альта-Ком» та складено акт від 27.03.2014 №906/26-59-22-05/24928422.

Відповідно до висновків акту перевіркою встановлено порушення ТОВ «АБ «Ратибор» п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України , в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 289425 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.04.2014 №0005692205, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 361781,00 грн., у тому числі за основним платежем в розмірі 289425,00 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 72356,00 грн. Згодом, на підставі вищевказаного акту перевірки та рішення про результати розгляду первинної скарги від 18.06.2014 №8644/7/26-15-10-06-12 прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.07.2014 №0009902205, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за штрафними санкціями в розмірі 72356,50 грн.

Проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 67 Конституції України платники податків повинні сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законами терміни.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається із акту перевірки Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві висновки щодо порушення позивачем приписів Податкового кодексу України зроблено з огляду на встановлення здійснення операцій між ТОВ «АБ «Ратибор» та ТОВ «Альта-Ком» з метою штучного формування податкового кредиту за відсутності факту реальності господарських операцій.

Між ТОВ «Агенція безпеки «Ратибор» (замовник) та ТОВ «Альта-Ком» (виконавець) укладено договір від 05.11.2012 №380.1, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання по наданню послуг по заправці та технічному обслуговуванню вогнегасників (порошкових та вуглекислотних).

До цього договору до суду надано додатки до нього №1 та №2, акт виконаних робіт від 18.12.2012.

Також між сторонами укладено договір від 16.11.2012 №385, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання з виконання наступних робіт:

- розробка будівельних креслень,

- підготовка конструкцій під вогнезахисну обробку,

- поставка обладнання та матеріалів для виконання підготовчих та кабельних робіт,

- розробка металевих конструкцій з металевих труб,

- безпосереднє виконання робіт по системам, які були замовлені замовником, - виконання окремо визначених видів робіт за вимогою замовника.

До цього договору надано додаткові угоди та акти виконаних робіт.

За договором від 16.11.2012 №386 замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання по наданню методично-тренувальних послуг з фізичної підготовки та оренді спортивного знаряддя.

До цього договору надані додаткові угоди та акти виконаних робіт.

За договором від 24.01.2013 №401 відповідно до п.1.1 виконавець зобов'язується надавати замовнику інформаційно-консультаційні послуги згідно заявок замовника та відповідно до п.1.2 замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання по виконанню правової та інформаційно-консультаційної роботи, що включає в себе надання наступних послуг.

До цього договору надані додаткові угоди та акти виконаних робіт.

За договором від 03.01.2013 №412.1 виконавець зобов'язується надавати замовнику послуги з підготовки, аналізу та редакції документації для проведення торгів згідно заявок замовника.

До цього договору надані додаткові угоди та акти виконаних робіт.

Також до суду надані податкові накладні, які виписані на ім'я позивача спірним контрагентом ТОВ «Альта-Ком» та виписки з банку.

Відповідачем на спростування реальності господарських операцій, здійснених між позивачем та ТОВ «Альта-Ком», вказано на наступне.

Актом ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 01.10.2013 №1084/26-59-22-01/38204618 про неможливість проведення зустрічної звірки TOB "Альта-Ком" встановлено, що службовою запискою ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 11.03.2013 №967/ДПІ/07-10/3 надано висновок щодо наявності ознак "фіктивності" та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності TOB "Альта-Ком". З допиту вбачається, що гр. ОСОБА_3 ніякого відношення до підприємства ТОВ "Альта-Ком" немає, господарської діяльності не здійснював та документи не підписував.

Окрім цього, судом встановлено, що вироком Шевченківського району міста Києва від 02.09.2013 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.27 ч.5, ст.205 ч.1 КК України.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно з статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Отже, суд бере до уваги, що всі первинні документи бухгалтерського обліку, укладених між позивачем та спірним контрагентом ТОВ "Альта-Ком" підписано саме ОСОБА_3, а отже ці документи не можуть бути прийнятними як належні та допустимими доказами по справі.

Також, суд бере до уваги доводи відповідача, оскільки документи, надані до матеріалів справи позивачем, судом не можуть бути прийняті як належні та допустимі, оскільки встановлено, що номінальний директор ОСОБА_3 заздалегідь діяв з метою проведення операцій, які оформлені тільки документально та без реальності настання наслідків, незаконно здійснював конвертацію безготівкових коштів в готівку, а також незаконно формував податковий кредит з податку на додану вартість на користь суб'єктів підприємницької діяльності реального сектору економіки, що дало змогу останнім безпідставно зменшити суму податків, які полягали у сплаті до бюджету держави, та як наслідок ухилились від їх сплати.

Крім цього, досліджуючи підписані договори та надані документи до них, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.2 договору від 05.11.2012 №380.1 вказано, що виконавець зобов'язується надати послуги по заправці та технічному обслуговуванню вогнегасників, а замовник зобов'язується забезпечити своєчасний доступ компанії до вогнегасників та контролювати якість і відповідальність надання послуг, однак з наданих документів не вбачається якими особа від спірного контрагента здійснювалась вказана робота, не надано актів передачі-приймання вогнегасників, не надано доказів, що працівники ТОВ «Альта-Ком» прибували на об'єкт позивача для виконання цих робіт, не надано довіреностей. Крім цього, відповідно додатку №2 до вищевказаного договору вказано, що проводилась технічна діагностика та заміна комплектуючих, водночас не надано жодних висновків про результати діагностики, не надано розрахункових рахунків або інших документів про придбання нових компонентів за якими відбувалась заміна. А отже, враховуючи ці обставини, суд взагалі ставить під сумнів виконання умов цього договору.

Що стосується договору від 16.11.2012 №385, суд прийшов до висновку, що виконання послуг спірним контрагентом за даним договором не підтверджені, оскільки підготовка конструкцій, поставка обладнання, матеріалів, тощо вимагає наявність вантажного автомобіля, оскільки такій вантаж є габаритним. Однак до суду не надано ані підтверджень наявності автомобілів у позивача, ані у спірного контрагента та не надано доказів перевезення цього вантажу. Крім цього, згідно актів виконаних робіт до цього договору зазначено великий перелік адрес, де мали б бути виконані роботи, однак до суду не надано підтверджень які особи виконували ці роботи, оскільки не надано підтверджень що у спірного контрагента взагалі були наявні професійні робітники з цього напрямку робіт. Також, не надано пояснень, як обраховувалась ціна за виконані роботи, оскільки в актах вказано тільки адреси та що виконавець здійснює роботи за договором від 16.11.2012 №385, але які саме роботи та яким чином вони обраховували вартість цих робіт взагалі не значиться.

Щодо договору від 16.11.2012 №386 суд вказує на те, що до суду не надано доказів які саме методично-тренувальні послуги надавав спірний контрагент, не надано підтверджень що позивач користався цими послугами. До суду надані відомості проведення занять по службовій спеціальності та фізичній підготовці особового складу ТОВ «АБ «Ратибор» інструкторами ТОВ «Альта-Ком», однак ці відомості не може взяти до уваги, оскільки жодних підписів або печаток спірного контрагента на них не міститься. Крім цього, згідно з п.2.2 договору ТОВ «Альта-Ком» повинен був надавати рахунки позивачу, але до суду такі рахунки для огляду не було надано. Також не надано доказів, що на підприємстві ТОВ «Альта-Ком» інструктори з фізичної підготовки. Крім цього, суд зазначає, що до видів діяльності за КВЕД взагалі не відносяться діяльність у сфері надання послуг інструктаж по фізичній підготовці.

Щодо договору від 24.01.2013 №401 суд звертає увагу, що не надано доказів виконання перевірки та приведення внутрішніх документів позивача до вимог чинного законодавства, якими особами здійснювались такі послуги, не надано до матеріалів справи розроблених договорів та угод саме ТОВ «Альта-Ком», не надано належних та допустимих доказів посередництва при укладанні договорів.

Враховуючи вищевказані факти та укладені договорів за різноманітними напрямками, суд взагалі ставить під сумнів наявність таких багато- та різнопрофільних працівників на ТОВ «Альта-Ком» та наявність приміщень як для робіт з вогнезахисним обладнанням, розробки металевих конструкцій та ін., так і для тренування працівників позивача, тощо.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010р. №1112/11/13-10 „Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування (Постанова Верховного Суду України від 08.09.2009р., додаток до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 22.04.2010р. №568/11/13-10).

Крім того, згідно з правовою позицією Верховного Суду України у справах, пов'язаних із отриманням права на податковий кредит та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: встановлення факту здійснення господарської операції; встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. Включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку; встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість; встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Отже, належним чином укладений правочин заздалегідь не може свідчити про здійснення суб'єктом господарювання законної господарської діяльності, оскільки укладання такого правочину ще не підтверджує його виконання.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері.

Наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами і доповненнями) необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для включення до складу податкового кредиту суми ПДВ.

З урахуванням викладеного, ТОВ "Альта-Ком" фактично не здійснювало цивільно-правових правочинів з позивачем, оскільки встановлено фіктивність реєстрації контрагента та недоведеність з боку позивача доцільності залучення спірного контрагента, що є свідченням одержання платником необґрунтованої податкової вигоди.

А отже, підсумовуючи викладене, враховуючи, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, зважаючи на те, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, з огляду на те, що позивачем не доведено реальності господарських операцій по взаємовідносинам з ТОВ "Альта-Ком", зважаючи на доведеність з боку податкового органу фіктивного характеру господарських операцій з вказаними контрагентами, суд дійшов висновку про обґрунтованість висновків акту щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "Альта-Ком".

Таким чином, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111,112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенція безпеки «Ратибор» - відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенція безпеки «Ратибор» (адреса: 04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12, код ЄДРПОУ 24928422) витрати по сплаті судового збору у розмірі 4384 (чотирьох тисяч трьохсот восьмидесяти чотирьох) грн. 48 коп.

Постанову ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 11 вересня 2014 року.

Постанову у повному обсязі складено 17 вересня 2014 року.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А. Соколова