Ухвала

від 18.11.2014 по справі 826/11695/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/11695/14 Головуючий у 1-й інстанції: Соколова О.А. Суддя-доповідач: Карпушова О.В.

У Х В А Л А

Іменем України

18 листопада 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Аліменка В.О., Кучми А.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенція безпеки «Ратибор» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 вересня 2014 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенція безпеки «Ратибор» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агенція безпеки «Ратибор» (надалі ТОВ «Агенція безпеки «Ратибор») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.04.2014 р. №0005692205 та від 10.07.2014 р. №0009902205, які прийняті за наслідками документальної позапланової невиїзної перевірки.

Позов обґрунтовано тим, що висновки податкового органу щодо нікчемності угод між позивачем та контрагентом Товариство з обмеженою відповідальністю «Альта-Ком» (надалі - ТОВ «Альта-Ком») є необґрунтованими та безпідставними.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.09.2014 р. у задоволені позову відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що всі первинні документи бухгалтерського обліку, які були укладені між позивачем та ТОВ "Альта-Ком", підписані ОСОБА_2, який згідно вироку Шевченківського районного суду м.Києва від 02.09.2013р. визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ст. 27 ч.5, ст.205 ч.1 КК України, отже ці документи не можуть бути прийнятними як належні та допустимими доказами по справі. Внаслідок вказаного судом першої інстанції зроблено висновок, що позивачем не доведено реальність господарських операцій по взаємовідносинам з ТОВ «Альта-Ком».

Позивач не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.09.2014 р. як таку, що прийнято з порушенням норм матеріального права, та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам позовної заяви.

Сторони в судове засідання не прибули, про час, дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, тому за приписами п.2 ч. ст.197 КАС України, суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження. Обов'язкова явка сторін судом апеляційної інстанції не визнавалася.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Агенція безпеки «Ратибор» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні господарських операцій з ТОВ «Альта-Ком» за наслідками якої складено акт від 27.03.2014 №906/26-59-22-05/24928422.

В акті перевірки відповідачем зроблено висновки про порушення позивачем п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України , а саме при здійсненні операцій між ТОВ «АБ «Ратибор» та ТОВ «Альта-Ком» штучно сформовано податковий кредит за відсутності факту реальності господарських операцій, в результаті чого, позивачем завищено податковий кредит на загальну суму 289425 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.04.2014 №0005692205, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 361781,00 грн., у тому числі за основним платежем в розмірі 289425,00 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 72356,00 грн.

В подальшому за результатами розгляду первинної скарги позивача від 18.06.2014 №8644/7/26-15-10-06-12 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.07.2014 №0009902205, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за штрафними санкціями в розмірі 72356,50 грн.

Вищенаведені обставини, встановлені судом першої інстанції, перевірені, знайшли своє підтвердження при апеляційному розгляді справи, і не є спірними.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів. їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено, що органам державної податкової служби надане право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом. Порядок проведення перевірок визначений статтями 75-86 Податкового кодексу України.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені розділом 5 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6. цієї статті встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З аналізу положень підпунктів 198.6 та 198.3. статті 198 Податкового кодексу України випливає, що виникнення у платника ПДВ права на включення податку до податкового кредиту пов'язано із фактичним відбуттям господарської операції з постачання товарів (виконання робіт, надання послуг), визначеної в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі за текстом Закон №996-XIV). Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані із рухом активів, зміною зобов'язань та власного капіталу платника податків та відповідають змісту укладених договорів.

Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність вчинення господарської операції, відповідність вчиненої господарської операції господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на формування податкового кредиту.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні» від 16 липня 1999 року N 996-XIV (надалі за текстом Закон № 996) метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 1 Закону № 996 документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинним документом.

Згідно частини 1 статті 9 Закону № 996 первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій є підставою для бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З матеріалів справи вбачається, що позивач надав наступні договори щодо взаємовідносин з та ТОВ «Альта-Ком»:

- договір від 05.11.2012 №380.1, відповідно до якого замовник (позивач) доручає, а виконавець (контрагент) приймає на себе зобов'язання по наданню послуг по заправці та технічному обслуговуванню вогнегасників (порошкових та вуглекислотних). До цього договору додано додатки до №1 та №2, акт виконаних робіт від 18.12.2012;

- договір від 16.11.2012 №385, відповідно до якого замовник (позивач) доручає, а виконавець (контрагент) бере на себе зобов'язання з виконання робіт: розробка будівельних креслень, підготовка конструкцій під вогнезахисну обробку, поставка обладнання та матеріалів для виконання підготовчих та кабельних робіт, розробка металевих конструкцій з металевих труб, безпосереднє виконання робіт по системам, які були замовлені замовником, - виконання окремо визначених видів робіт за вимогою замовника. До цього договору надано додаткові угоди та акти виконаних робіт;

- договір від 16.11.2012 №386 замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання по наданню методично-тренувальних послуг з фізичної підготовки та оренді спортивного знаряддя. До цього договору надані додаткові угоди та акти виконаних робіт;

- договір від 24.01.2013 №401 відповідно до п.1.1 виконавець зобов'язується надавати замовнику інформаційно-консультаційні послуги згідно заявок замовника та відповідно до п.1.2 замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання по виконанню правової та інформаційно-консультаційної роботи, що включає в себе надання послуг. До цього договору надані додаткові угоди та акти виконаних робіт.;

- договором від 03.01.2013 №412.1 виконавець зобов'язується надавати замовнику послуги з підготовки, аналізу та редакції документації для проведення торгів згідно заявок замовника. До цього договору надані додаткові угоди та акти виконаних робіт.

Позивач на підтвердження доводів щодо реальності здійснення господарських операцій по вказаним договорам надав також податкові накладні, виписки з банку.

Проте, всі перелічені первинні документи від імені ТОВ "Альта-Ком", підписані ОСОБА_2, який згідно вироку Шевченківського районного суду м.Києва від 02.09.2013р. визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ст. 27 ч.5, ст.205 ч.1 КК України. Згідно вироку ОСОБА_2 діяв з метою проведення операцій, які оформлені тільки документально та без реальності настання наслідків, незаконно здійснював конвертацію безготівкових коштів в готівку, а також незаконно формував податковий кредит з податку на додану вартість на користь суб'єктів підприємницької діяльності реального сектору економіки, що дало змогу останнім безпідставно зменшити суму податків, які полягали у сплаті до бюджету держави, та як наслідок ухилились від їх сплати.

Отже, ТОВ "Альта-Ком" фактично не здійснювало цивільно-правових правочинів з позивачем, оскільки встановлено фіктивність реєстрації контрагента та недоведеність з боку позивача доцільності залучення спірного контрагента, що є свідченням одержання платником необґрунтованої податкової вигоди

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що первинні документи, що надані позивачем, не можуть бути прийнятними як належні та допустимі докази у справі. Внаслідок чого, правильним є висновок суду першої інстанції, що позивачем не доведено реальність господарських операцій по взаємовідносинам з ТОВ «Альта-Ком».

Таким чином, позивачем не спростовані висновки податкового органу зроблені в акті перевірки щодо нереальності господарських операцій.

Відповідно до частини 1 статті 204 Цивільного кодекс) України (далі -ЦК України) згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст.228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з частиною 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що апелянтом, відповідно до вимог частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не було доведено реальність здійснення господарських операцій з ТОВ « Альта-Ком», не спростовані вищевказані висновки суду першої інстанції, оскільки позивачем не були надані інші документи на підтвердження доводів позивача, зокрема: довіреності, акти передачі-приймання вогнегасників, висновки про результати діагностики, не надано розрахункових рахунків або інших документів про придбання нових компонентів за якими відбувалась заміна, обраховання ціни за виконані роботи, тощо, тобто, документи на яких наполягав суд першої інстанції.

Отже, доводи апелянта не заслуговують уваги, окільне не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування постанови.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенція безпеки «Ратибор» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 вересня 2014 року, залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 вересня 2014 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенція безпеки «Ратибор» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

В.О. Аліменко

А.Ю. Кучма

.

Головуючий суддя Карпушова О.В.

Судді: Аліменко В.О.

Кучма А.Ю.