Постанова

від 29.09.2014 по справі 826/7182/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/7182/14 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 вересня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Оксененка О.М., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Бащенко Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу «Колектив індивідуальних забудовників «Коник» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом Обслуговуючого кооперативу «Колектив індивідуальних забудовників «Коник» до Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у м. Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Публічне акціонерне товариство «Київенерго» про визнання протиправними та скасування припису від 30.04.2014 року, постанови від 13.05.2014 року №140/14/7/26-25/1305/02/2,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у м. Києві про визнання протиправними та скасування припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 30.04.2014 року, постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 13.05.2014 року №140/14/7/26-25/1305/02/2.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 червня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 червня 2014 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги посилаючись на те, що судом першої інстанції було ухвалене законне та обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

На підставі статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 року №553, у зв'язку із надходженням вимоги від УДСБЕЗ ГУМВС України в м. Києві від 16.04.2014 року №17/2-1079 посадовою особою відповідача проведено позапланову перевірку позивача щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил об'єкта будівництва: котеджної малоповерхової забудови з об'єктами інженерно - технічної та соціальної інфраструктури, в тому числі громадського центру багатофункціонального призначення та спортивно - оздоровчого комплексу з апартаментами згідно вимог «Євро - 2012», санітарного очищення русла р. Коник, що межує із забудовою, під'їзних шляхів до забудови в мікрорайоні Чапаївка на вул. Лютнева, 58, у Голосіївському районі м. Києва; за результатами перевірки складено акт від 30 квітня 2014 року.

Згідно акту перевірки за вказаною вище адресою замовником будівництва ОК «Колектив індивідуальних забудовників «Коник» розпочаті будівельні роботи на підставі зареєстрованої Інспекцією ДАБК у м. Києві декларації про початок виконання будівельних робіт від 12.10.2011 року №КВ08311056890 та дозволу на виконання будівельних робіт виданого Управління ДАБК у м. Києві від 03.02.2004 року №0895-Гл/Ш.

В ході проведення перевірки відповідачем було встановлено, що будівля трансформаторної підстанції №6715-2х630 кВ, яка позначена на генеральному плані як будівля №8, експлуатується без прийняття її в експлуатацію відповідно до вимог чинного законодавства, чим порушено вимоги частини восьмої статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Відповідно до Додатку «М» ДБН А2.2-3-2012 «Склад та зміст проектної документації на будівництво» та ДСТУ-Н Б В.1.2-16:2013 «Визначення класу наслідків (відповідальності) та категорії складеності об'єктів будівництва» встановлена ІІ категорія складності зазначеного вище об'єкта.

З метою усунення виявлених порушень, відповідачем 30.04.2014 року прийнято припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, яким заборонено з 28.04.2014 року експлуатацію зазначеного об'єкту; також вимагалося усунути в термін до 02.06.2014 року порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності у встановленому законодавством порядку.

З цих підстав на підставі акту перевірки у присутності голови ОК «Колектив індивідуальних забудовників «Контик» було складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 30.04.2014 року.

13.05.2014 року керівником Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у м. Києві на підставі акту перевірки, протоколу про адміністративне правопорушення, припису, винесено постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності №140/14/7/26-25/1305/02/2, якою за порушення ч. 8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абз. 3 п. 6 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та вирішено накласти штраф у сумі 54810,00 грн.

Вважаючи неправомірними припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, позивач звернувся до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що вказані припис та постанова винесені відповідачем на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені законодавством України.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками акту перевірки з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено колегією суддів, 21 травня 2009 року між позивачем (власник) та Державною інспекцією з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії в м. Києві складено акт готовності електроустановки до подачі напруги №97/09, згідно якого після монтажу та наладки проведено вибірковий огляд змонтованого електрообладнання ТП-6715 по вул. Лютнева, 58 с. Чапаєвка, (потужність обладнання 2*630кВа) та встановлено, що монтаж електроустановки та схема електропостачання виконана у відповідності з ПУЕ та проектом.

20 липня 2009 року на підставі нараду - заявки №1600 представником структурного відокремленого підрозділу «Енергозбуд Київенерго» АЕК «Київенерго» здійснено підключення електрообладнання ТП - 6715 до електричної мережі.

Таким чином, починаючи з 20 липня 2009 року електрообладнання (трансформаторна підстанція) №6715 почала експлуатуватися, тому, колегія суддів вважає, що будівництво вказаної будівлі виконано у липні 2009 року.

Разом з тим, 12 березня 2011 року набрав чинності Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року №3038-VI (далі Закон №3038-VІ), який встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Згідно пункту другого частини першої статті 34 зазначеного Закону замовник має право виконувати будівельні роботи після реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до I - III категорій складності.

Частиною першою статті 36 Закону №3038-VI передбачено, що право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об'єктах, що належать до I - III категорій складності, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт.

При цьому, до набрання чинності вказаним Законом, обов'язку щодо реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт законодавством не було передбачено.

Також, стаття 39 Закону № 3038-VI визначає порядок прийняття в експлуатацію, після набрання ним чинності, закінчених будівництвом об'єктів та містить заборону на експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію (частина 8 статті), за час його дії.

При цьому, цей Закон не містить темпоральних застережень, зокрема про поширення його дії на відносини, які виникли до набрання ним чинності.

Питання щодо прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів було вперше врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 5 серпня 1992 року №449, однак ця постанова стосувалася лише об'єктів державного замовлення. Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, не включених до державного замовлення, мав визначатися Радою Міністрів Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за погодженням з Міністерством інвестицій і будівництва.

З дня набрання чинності у листопаді 1994 року Закон України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» від 14.10.1994 року №208/94-ВР (далі Закон №208/94-ВР), стаття 1 якого встановлювала відповідальність за правопорушення у сфері містобудування, не передбачав відповідальності за виконання будівельних робіт без реєстрації декларації про початок виконання таких робіт та експлуатацію або використання об'єктів містобудування, не прийнятих в експлуатацію.

Вперше положення щодо відповідальності за експлуатацію або використання об'єктів містобудування, не прийнятих в експлуатацію закріплено у цьому Законі 24 жовтня 2000 року шляхом доповнення частини першої зазначеної статті абзацом, що встановлював відповідальність за експлуатацію або використання будинків чи споруд після закінчення будівництва без прийняття їх державними приймальними (технічними) комісіями (Закон України від 21 вересня 2000 року № 1988-III).

19 січня 2012 року згідно із Законом України від 22 грудня 2011 року № 4220-VI Закон №208/94-ВР викладено у новій редакції, а саме абз. 3 п. 6 ч. 2 ст. 2 якої передбачає, що суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за експлуатацію або використання об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об'єкта до експлуатації чи акті готовності об'єкта до експлуатації, об'єктів II категорії складності - у розмірі сорока п'яти мінімальних заробітних плат.

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

У своєму Рішенні від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що за закріпленим у наведеній статті Конституції України принципом дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Тобто Закон N 208/94-ВР, зокрема положення пункту 6 частини другої статті 2 щодо накладення штрафу за експлуатацію або використання об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, регулює питання відповідальності тих суб'єктів містобудування, які вчинили правопорушення у сфері містобудування, зокрема не ввели в експлуатацію відповідні об'єкти до початку їх використання після набрання чинності цим Законом.

Конституційний принцип незворотності дії законів, які погіршують становище особи, дає суду підстави для висновку про неможливість застосування санкцій за дії (бездіяльність), які на момент, коли вони мали місце, за попереднього правового регулювання не були правопорушенням.

При цьому, колегія суддів вважає, що в контексті хронології правового регулювання спірних відносин поняття «експлуатація не прийнятого в експлуатацію об'єкта» не може тлумачитись як триваюче правопорушення, як це вважає суд першої інстанції. Змістом цього правопорушення є невиконання обов'язку із введення в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта містобудування до початку його експлуатації. Суспільна небезпека такого правопорушення насамперед полягає не в недотриманні встановленого правопорядку, а в небезпеці, яка може мати місце в результаті відсутності контролю за безпечністю побудованого об'єкта містобудування з початку його використання.

Таким чином, логічним висновком має бути судження про те, що обов'язок введення об'єктів будівництва в експлуатацію, відповідальність за експлуатацію об'єктів, не введених в експлуатацію, можуть стосуватися лише тих суб'єктів, які після закінчення будівництва та початку використання, маючи відповідний обов'язок, не ввели об'єкти містобудування в експлуатацію, за що встановлена відповідна відповідальність.

Таким чином, колегія суддів вважає, що стосовно позивача неправомірно 30.04.2014 року прийнято припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та 13.05.2014 року винесено постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності №140/14/7/26-25/1305/02/2, якою позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абз. 3 п. 6 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та вирішено накласти штраф у сумі 54810,00 грн.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, відповідно до пункту 4 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, є порушення норм матеріального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні постанови порушено норми матеріального права, в зв'язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу «Колектив індивідуальних забудовників «Коник» задовольнити.

Скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 червня 2014 року та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 30.04.2014 року, що виданий Інспекцією державного архітектурно - будівельного контролю у м. Києві.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 13.05.2014 року №140/14/7/26-25/1305/02/2, що винесено Інспекцією державного архітектурно - будівельного контролю у м. Києві.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Постанову у повному обсязі складено 06.10.2014 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: О.М. Оксененко

Суддя: І.В. Федотов

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Оксененко О.М.

Федотов І.В.