Ухвала

від 13.10.2015 по справі 826/7182/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2015 року м. Київ К/800/54686/14

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач), суддівМаслія В. І., Черпіцької Л. Т., секретаря судового засідання Слободян О. М.,

за участю: представника позивача - Новікової Ю. О.,

представника відповідача - Косинської О. М.,

представника третьої особи - Браницького Д. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2014 року у справі за позовом Обслуговуючого кооперативу "Колектив індивідуальних забудовників "Коник" до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві, третя особа: Публічне акціонерне товариство "Київенерго" про визнання протиправним та скасування припису і постанови,

встановив:

Обслуговуючий кооператив "Колектив індивідуальних забудовників "Коник" звернувся з позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві про визнання протиправним та скасування припису і постанови.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 червня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2014 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення про задоволення позову: визнано протиправним та скасовано припис Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 30 квітня 2014 року; визнано протиправною та скасовано постанову Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 13 травня 2014 року №140/14/7/26-25/1305/02/2.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив скасувати його та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В запереченнях позивач просив залишити скаргу без задоволення.

Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін та третьої особи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Судами встановлено, що відповідачем проведено позапланову перевірку позивача щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил об'єкта будівництва: котеджної малоповерхової забудови з об'єктами інженерно - технічної та соціальної інфраструктури, в тому числі громадського центру багатофункціонального призначення, та спортивно-оздоровчого комплексу з апартаментами згідно вимог «Євро - 2012», санітарного очищення русла р. Коник, що межує із забудовою, під'їзних шляхів до забудови в мікрорайоні Чапаївка на вул. Лютнева, 58, у Голосіївському районі м. Києва; за результатами перевірки складено акт від 30 квітня 2014 року.

Згідно акту перевірки за вказаною вище адресою замовником будівництва ОК «Колектив індивідуальних забудовників «Коник» розпочаті будівельні роботи на підставі зареєстрованої Інспекцією ДАБК у м. Києві декларації про початок виконання будівельних робіт від 12 жовтня 2011 року № КВ08311056890 та дозволу на виконання будівельних робіт, виданого Управління ДАБК у м. Києві від 03 лютого 2004 року № 0895-Гл/Ш.

В ході проведення перевірки відповідачем встановлено, що будівля трансформаторної підстанції № 6715-2х630 кВ, яка позначена на генеральному плані як будівля № 8, експлуатується без прийняття її в експлуатацію відповідно до вимог чинного законодавства, чим порушено вимоги частини восьмої статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Відповідно до додатку «М» ДБН А2.2-3-2012 «Склад та зміст проектної документації на будівництво» та ДСТУ-Н Б В.1.2-16:2013 «Визначення класу наслідків (відповідальності) та категорії складності об'єктів будівництва» встановлена ІІ категорія складності зазначеного вище об'єкта.

З метою усунення виявлених порушень, відповідачем 30 квітня 2014 року винесено припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, яким заборонено з 28 квітня 2014 року експлуатацію зазначеного об'єкту; також вимагалося усунути в термін до 02 червня 2014 року порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності у встановленому законодавством порядку.

З цих підстав відповідно до акту перевірки у присутності голови ОК «Колектив індивідуальних забудовників «Контик» складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 30 квітня 2014 року.

13 травня 2014 року керівником Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві на підставі акту перевірки, протоколу про адміністративне правопорушення, припису винесено постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 140/14/7/26-25/1305/02/2, якою за порушення ч. 8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абз. 3 п. 6 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та вирішено накласти штраф у сумі 54 810 грн. 00 коп.

Вважаючи неправомірними припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, позивач звернувся до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що вказані припис та постанова винесені відповідачем на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені законодавством України.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що Закон № 208/94-ВР, зокрема положення пункту 6 частини другої статті 2 щодо накладення штрафу за експлуатацію або використання об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, регулює питання відповідальності тих суб'єктів містобудування, які вчинили правопорушення у сфері містобудування, зокрема не ввели в експлуатацію відповідні об'єкти, до початку їх використання після набрання чинності цим Законом.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції.

Судами встановлено, що будівля трансформаторної підстанції № 6715-2х630 кВ, яка позначена на генеральному плані як будівля № 8, експлуатується з 20 липня 2009 року.

Верховний Суд України вирішував питання про усунення розбіжностей у застосуванні дії в часі Закону № 208/94-ВР і в постанові від 04 березня 2014 року (справа № 21-433а13) з приводу цього зазначив, що з дня набрання чинності у листопаді 1994 року Закону № 208/94-ВР, стаття 1 якого встановлювала відповідальність за правопорушення у сфері містобудування, останній не передбачав відповідальності за експлуатацію або використання об'єктів містобудування, не прийнятих в експлуатацію. Вперше таке положення закріплено у цьому Законі 24 жовтня 2000 року шляхом доповнення частини першої зазначеної статті абзацом, що встановлював відповідальність за експлуатацію або використання будинків чи споруд після закінчення будівництва без прийняття їх державними приймальними (технічними) комісіями (Закон України від 21 вересня 2000 року № 1988-III).

19 січня 2012 року згідно із Законом України від 22 грудня 2011 року № 4220-VI Закон № 208/94-ВР викладено у новій редакції, пункт 6 частини другої статті 2 якої передбачає, що суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за експлуатацію або використання об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об'єкта до експлуатації чи акті готовності об'єкта до експлуатації.

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

У своєму Рішенні від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що за закріпленим у наведеній статті Конституції України принципом дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Тобто Закон № 208/94-ВР, зокрема положення пункту 6 частини другої статті 2 щодо накладення штрафу за експлуатацію або використання об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, регулює питання відповідальності тих суб'єктів містобудування, які вчинили правопорушення у сфері містобудування, зокрема не ввели в експлуатацію відповідні об'єкти до початку їх використання після набрання чинності цим Законом.

Конституційний принцип незворотності дії законів, які погіршують становище особи, дає суду підстави для висновку про неможливість застосування санкцій за дії (бездіяльність), які на момент, коли вони мали місце, за попереднього правового регулювання не були правопорушенням.

В контексті хронології правового регулювання спірних відносин поняття «експлуатація не прийнятого в експлуатацію об'єкта» не може тлумачитись як триваюче правопорушення. Змістом цього правопорушення є невиконання обов'язку із введення в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта містобудування до початку його експлуатації. Суспільна небезпека такого правопорушення насамперед полягає не в недотриманні встановленого правопорядку, а в небезпеці, яка може мати місце в результаті відсутності контролю за безпечністю побудованого об'єкта містобудування з початку його використання.

Частина восьма статті 39 Закону № 3038-VI зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 20 листопада 2012 року № 5496-VI, встановлює, що експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.

Таким чином, логічним висновком має бути судження про те, що обов'язок введення об'єктів будівництва в експлуатацію, відповідальність за експлуатацію об'єктів, не введених в експлуатацію, можуть стосуватися лише до тих суб'єктів, які після закінчення будівництва та початку використання, маючи відповідний обов'язок, не ввели об'єкти містобудування в експлуатацію, за що встановлена відповідна відповідальність.

Оскільки висновок суду апеляційної інстанції ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, то скаргу відповідача слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив :

Касаційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: