Постанова

від 06.10.2014 по справі 2а-16209/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м.  Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И місто Київ 06 жовтня 2014 року                          10:31                     справа №2а-16209/12/2670 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Ространснафтопродукт” доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю “Ространснафтопродукт” (далі по тексту – позивач, ТОВ  “Ространснафтопродукт”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві (далі по тексту – відповідач, ДПІ у Голосіївському районі), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30 липня 2012 року №000016153010. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 січня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2013  року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 червня 2014 року №К/800/32683/13 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 січня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2013  року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Автоматизованою системою документообігу Окружного адміністративного суду міста Києва адміністративну справу №2а-16209/12/2670 передано на розгляд судді Кузьменку В.А. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 липня 2014 року адміністративну справу прийнято до провадження та призначено до судового розгляду. В судовому засіданні 03 вересня 2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача не прибув. Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Враховуючи неприбуття представника відповідача та положення частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 03 вересня 2014  року суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, - В С Т А Н О В И В: Відповідно до податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби (правонаступником якої є відповідач) від 30  липня 2012 року №000016153010 згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58  Податкового кодексу України, за порушення пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198  Податкового кодексу України, ТОВ  “Ространснафтопродукт” зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за травень 2012 року у розмірі 65  010  750,00 грн. Зазначене податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта від 16 липня 2012 року №431/1-15-30-35234346 “Про результати документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування ТОВ  “Ространснафтопродукт” (код ЄДРПОУ 352344346) від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту податку поточного (звітного) податкового періоду за травень 2012  року” (далі по тексту – Акт перевірки). В Акті перевірки встановлено порушення позивачем абзацу “б” пункту 198.2, пунктів 198.3, 198.6 статті 198  Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено заявлену суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту за травень 2012 року у розмірі 65  010  750,00 грн. В обґрунтування вказаних порушень в Акті перевірки зазначено наступне: перевіркою операцій з придбання нерухомого майна встановлено, що в травні 2012 року підприємством придбано нерухоме майно загальною площею 10879,4 кв. м., кадастровий номер: 481013630:07:001:0021, нежитловий об'єкт за адресою: м. Миколаїв, вул. Проектна, буд. 4 згідно договору купівлі-продажу нерухомого майна від 30 травня 2012 року та обладнання згідно договору купівлі-продажу від 30 травня 2012 року, укладених з ТОВ “ТД Промсервіс”. До перевірки не було надано наступних оригіналів документів, що свідчать про право власності нерухомого майна - нежитлового об'єкта за адресою: м. Миколаїв, вул. Проектна, буд. 4, а саме: договору купівлі-продажу нерухомого майна від 30 травня 2012 року та договору купівлі-продажу обладнання від 30 травня 2012 року, укладених з ТОВ “ТД Промсервіс”, витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно, загальну оборотно-сальдова відомість, оборотно-сальдові відомості по рахункам бухгалтерського обліку №№631, 361, 28, 15, 10, що свідчать про оприбуткування зазначеного нерухомого майна та обладнання, оригінали податкових накладних від 30 травня 2012 року №1 та №2 на суму податку на додану вартість 64 603  800,00 грн. та 406  950,00 грн. відповідно. Крім того, згідно аналізу фінансово-господарської діяльності платника та згідно системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України встановлено, що сума податку на додану вартість у розмірі 65  010  750,00 грн. включена до складу податкових зобов'язань ТОВ “ТД Промсервіс”, відкоригована у бік зменшення податкових зобов'язань на тотожну суму в декларації з податку на додану вартість за травень 2012 року у зв'язку з поверненням товару на користь ТОВ “Фактор капітал”. З матеріалів перевірки вбачається, що станом на дату складання акту зазначена сума до бюджету не сплачена, ТОВ “Фактор капітал” мас стан 9  /направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням/, податкова декларація з податку на додану вартість за травень 2012 року визнана недійсною. Виходячи з вищевикладеного, сума податку на додану вартість у розмірі 65  010  750,00  грн. включена до складу податкового кредиту ТОВ  “Ространснафтопродукт” неправомірно, у зв'язку з тим, що ТОВ “ТД Промсервіс” та ТОВ  “Фактор капітал” суми податку на додану вартість до бюджету не сплачували, що свідчить про відсутність джерела сплати. Позивач не погоджується з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, виходячи з того, що право власності на нерухоме майно та обладнання підтверджене необхідними правовстановлюючими документами; придбане майно оприбутковано у встановленому порядку; спірні операції підтверджуються відповідним документами та податковими накладними і здійснені для провадження господарської діяльності; несплата податку продавцем товару не впливає на формування податкового кредиту покупцем. Відповідач у письмовому запереченні проти позову повністю підтримав висновки Акта перевірки. Окружний адміністративний суд міста Києва погоджується з позовними вимогами ТОВ  “Ространснафтопродукт” та вважає їх обґрунтованими, виходячи з наступних мотивів. Скасовуючи попередні судові рішення та направляючи справу на новий розгляд, Вищий адміністративний суд України вказав, що судам слід зокрема з'ясувати реальність задекларованих господарських операцій, встановити наявність ділової мети у розглядуваних операціях, підтвердити або спростувати добросовісність позивача. Відповідно до частини п'ятої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи. Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ  “Ространснафтопродукт” та ТОВ “ТД Промсервіс”, мету придбання та обставини використання придбаних товарів/послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість) та добросовісність позивача у спірних правовідносинах. Матеріали справи підтверджують, що між ТОВ  “Ространснафтопродукт” (покупець) та ТОВ “ТД Промсервіс” (продавець) укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна від 30 травня 2012 року, відповідно до якого продавець передає у власність покупцю нерухоме майно – нежитловий об'єкт, що розташований за адресою: Миколаївська обл., м.  Миколаїв, вул. Проектна, буд. 4; нежитловий об'єкт розташований на земельній ділянці площею 45438 кв. м. за адресою: вул. Проектна, 4 в Заводському районі м. Миколаєва, кадастровий номер 4810136300:07:001:0021. Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом та зареєстровано у реєстрі нотаріальних дій під №1852. Згідно з актом прийому-передачі нерухомого майна від 30 травня 2012 року продавець передав, а покупець прийняв у власність нерухоме майно, яке розташоване за адресою: Миколаївська обл., м.  Миколаїв, вул. Проектна, буд. 4, що складається з будівель і споруд, наведених у пункті 2 даного акта. ТОВ “ТД Промсервіс” виписало позивачу податкову накладну від 30 травня 2012 року №1 на загальну суму 387  622  800,00 грн., у тому числі податок на додану вартість – 64  603  800,00 грн. 30 травня 2014 року між ТОВ  “Ространснафтопродукт” (покупець) та ТОВ “ТД Промсервіс” (продавець) укладено також договір купівлі-продажу обладнання, за умовами якого покупець приймає промислове обладнання: щит управління електроприводом захищений УКАС-АМ “21Є-З”; трансформатор силовий ТМ 160/6 “314”; трансформатор силовий ТМ 250/6 “22Ю-1”; трансформатор силовий ТМ Э 1000/10 “21Є-З”; трансформатор силовий ТМ 250/10 “21Є-З”, яке знаходиться за адресою: Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Промислова, 4. Відповідно до акта прийому-передачі обладнання від 30 травня 2012 року продавець передав, а покупець прийняв у власність обумовлене договором обладнання. ТОВ “ТД Промсервіс” виписало позивачу податкову накладну від 30 травня 2012 року №2 на загальну суму 2  441  700,00 грн., у тому числі податок на додану вартість – 406  950,00  грн. ТОВ “ТД Промсервіс” відступило своє право вимоги за вказаним вище договорами ТОВ “Фактор Капітал” згідно договору про відступлення права вимоги від 30 травня 2012  року №30/05/12-РомТ-ПрС; у подальшому розрахунки між ТОВ  “Ространснафтопродукт” та новими кредитором здійснено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі відповідних договорів від 04 червня 2012 року. Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит – це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а)  придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г)  ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання основних фондів з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності та наявність належним чином оформлених податкових накладних. Як вбачається з обставин справи, позивач у податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2012 року відобразив, зокрема, суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ “ТД Промсервіс”, у зв'язку з придбанням основних фондів. Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України дою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198). Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є)  ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку. За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ “ТД Промсервіс”, був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201  Податкового кодексу України. Правильність оформлення податковий накладних, виписаних ТОВ “ТД Промсервіс”, відповідачем не заперечується. Посилання в Акті перевірки на не надання позивачем до перевірки оригіналів податкових накладних та інших документів, що свідчать про право власності нерухомого майна - нежитлового об'єкта, виходячи з наступного. Відповідно до пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать до предмета перевірки або пов'язані з ним. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки. Позивач вказує, що оригінали всіх необхідних документів, у тому числі податкові накладні від 30 травня 2012 року №1 та №2, надавались до перевірки, однак, не були прийняти до уваги інспектором, який проводив перевірку. Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Частина четверта статті 70 Кодексу адміністративного судочинства визначає, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Разом з тим, відповідач, на якого в силу частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок доказування, не надав суду жодного доказу, який би підтверджував не надання позивачем під час перевірки будь-яких документів або відсутність таких документів. Крім того, суд звертає увагу, що за правилами пунктів 198.1, 198.3 та 198.6 статті 198  Податкового кодексу України право на податковий кредит не ставиться в залежність від наявності документів, що свідчать про право власності на придбане майно, а необхідними та достатніми підставами для включення до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є придбання основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням та наявність належним чином оформлених податкових накладних. Вирішуючи питання про реальність операцій з придбання робіт і питання використання їх у власній господарській діяльності позивача, суд звертає увагу на наступне. Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Судом встановлено, що ТОВ  “Ространснафтопродукт” здійснює діяльність у сфері торгівлі нафтопродуктів, зокрема здійснення імпорту паливно-мастильних матеріалів. Основні фонди (нерухоме майно та обладнання) за адресою: Миколаївська обл., м.  Миколаїв, вул. Проектна, буд. 4, позивач придбавав з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а саме: матеріали справи підтверджують, що згідно витягу з Державного реєстру прав від 08 червня 2012 року №34416491 та витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 08 червня 2012 року №34416690 ТОВ  “Ространснафтопродукт” є власником нежитлового об'єкта, розташованого за адресою: Миколаївська обл., м.  Миколаїв, вул. Проектна, буд. 4, про що вчинено відповідний запис №4716 у книзі 43; як пояснив позивач, метою придбання нерухомості було отримання права власності на земельну ділянку за адресою: вул. Проектна, 4 в Заводському районі м. Миколаєва, кадастровий номер 4810136300:07:001:0074, для будівництва нафтобази, та будівництва портового перевантажувального комплексу морського транспорту для перевалювання зернових, олійних та паливних вантажів, а також продуктів переробки, спільно із ТОВ “Авентин”. При цьому факт придбання зазначеного вище нерухомого майна та його існування в натурі відповідачем не ставиться під сумнів. На підтвердження реальності господарських операцій та мети придбання основних фондів для провадження господарської діяльності позивач надав до суду наступні документи: копії договору купівлі-продажу земельної ділянки від 29  жовтня 2013 року, кадастрового та ситуаційного плану земельної ділянки, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрація прав власності на земельну ділянку, витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, резюме проекту з будівництва портового перевантажувального комплексу морського транспорту, договору оренди землі ТОВ “Авентин”, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрація прав власності на земельну ділянку ТОВ  “Авентин” та протоколу про наміри між ТОВ  “Ространснафтопродукт” та ТОВ  “Авентин” від грудня 2012  року №1/АВ/РТ/2012. Наведене вказує, що ТОВ  “Ространснафтопродукт” придбало у ТОВ “ТД Промсервіс” основні фонди для провадження своєї господарської діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано. При вирішенні даного спору суд враховує також вимоги статті 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості. Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ “ТД Промсервіс” було зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано. Судом відхиляються доводи відповідача про коригування ТОВ “ТД Промсервіс” суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість у бік зменшення у зв'язку з поверненням товару на користь ТОВ “Фактор капітал”, про відсутність ТОВ “Фактор капітал” за місцезнаходженням та визнання недійсною поданої ним податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2012 року, оскільки: відповідачем не наведено, яким чином повернення ТОВ “ТД Промсервіс” товару на користь ТОВ “Фактор капітал” та відповідне коригування показників податкової звітності стосується відносин ТОВ  “Ространснафтопродукт” з ТОВ “ТД Промсервіс” та впливає на облік спірних господарських операцій; у межах спору ТОВ  “Ространснафтопродукт” не мало взаємовідносин із ТОВ “Фактор капітал” і, як свідчать обставини справи, ТОВ “Фактор капітал” не було підприємством по ланцюгу постачання вказаних вище основних фондів. Безпідставними є доводи відповідача про неправомірне формування позивачем податкового кредиту у зв'язку із не сплатою ТОВ “ТД Промсервіс” та ТОВ  “Фактор капітал” суми податку на додану вартість до бюджету та відсутністю джерела сплати, у зв'язку із тим, що невиконання контрагентом та іншими особами свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету тягне негативні наслідки саме для цих осіб, та не є підставою для позбавлення права покупця на податковий кредит з податку на додану вартість та подальше відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Зазначені висновки узгоджуються із практикою Європейського Суду з прав людини, зокрема, у рішенні від 22 січня 2009 року по справі “БУЛВЕС” АД проти Болгарії” (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Враховуючи викладене, суд вважає, що ТОВ  “Ространснафтопродукт” правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ  “ТД Промсервіс”, а висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України в частині формування податкового кредиту є помилковими, відтак зменшено розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за травень 2012 року у розмірі 65  010  750,00 грн. є протиправним. Таким чином, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі від 30  липня 2012 року №000016153010 є протиправним та підлягає скасуванню. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням  повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Печерському районі не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19  Конституції України та частиною третьою статті 2  Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ  “Ространснафтопродукт” підлягає задоволенню. Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: 1.  Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Ространснафтопродукт” задовольнити повністю. 2.  Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби від 30  липня 2012 року №000016153010. 3.  Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Ространснафтопродукт” понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2  146,00  грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень нуль копійок). Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя                                                                                                             В.А. Кузьменко