Ухвала

від 01.10.2014 по справі 820/9031/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2014 р.Справа № 820/9031/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Спаскіна О.А. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

представників сторін: позивача - Шендрик Ю.М., відповідача - Вартанян Н.Н.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.07.2014р. по справі № 820/9031/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанський миловар"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Слобожанський миловар" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Слобожанський миловар", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі по тексту - відповідач, СДПІ з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального ГУ Міндоходів), в якому просив суд визнати недійсними податкові повідомлення-рішення №0000054700, №0000044700, №0000034700.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.07.2014 року по справі №820/9031/14 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанський миловар" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів №0000054700 від 07.05.2014 року, №0000044700 від 07.05.2014 року, №0000034700 від 07.05.2014 року.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанський миловар" судовий збір у розмірі 487,20 грн.

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.07.2014 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В апеляційній скарзі, а також його представник у судовому засіданні зазначив про порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки. Посилаючись на викладені доводи вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення такими, що прийняті на законних підставах та відповідають чинному законодавству

Позивач, у надісланих запереченнях на апеляційну скаргу та його представник у судовому засіданні, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін. Зазначив, що податкові повідомлення - рішення, прийняті відповідачем за результатами проведення перевірки є незаконними, оскільки прийняті з порушенням вимог Податкового кодексу України, наказів Міністерства доходів і зборів України, а висновки, викладені в Акті перевірки від 18.04.2014 року №127/28-09-47/90357250 документальної позапланової виїзної перевірки законності декларування ТОВ "Слобожанський миловар" від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за січень 2014 р. та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за січень 2014 р. на рахунок платника у банку, на підставі якого були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства України.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Слобожанський миловар" є юридичною особою, платником ПДВ, знаходиться на податковому обліку СДПІ з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів. Основними видами діяльності позивача є виробництво мила та мийних засобів, складське господарство та інші.

Фахівцями Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів було проведено документальну позапланову виїзну перевірку законності декларування ТОВ "Слобожанський миловар" (код ЄДРПОУ 30357250) від"ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за січень 2014 року та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2014 року на рахунок платника у банку.

Результати перевірки оформлені актом № 127/28-09-47/30357250 від 18.04.2014р., згідно висновків якого в діяльності ТОВ "Слобожанський миловар" встановлено порушення: абз. "б" п. 187.1 ст. 187, п. 198.6 ст. 198, п.200.1 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України із змінами та доповненнями щодо завищення суми податкового кредиту за січень 2014 року на суму ПДВ 655167,0 грн., що призвело до порушення п.200.1 ст.200, п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України, а саме: завищення суми від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту за січень 2014 року на суму 554374,0 грн. та заниження ПДВ до сплати в бюджет за січень 2014 року на суму 100793,0 грн.; порушення пп.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення бюджетного відшкодування ПДВ по декларації за лютий 2014р. на 265054,0 грн..

На підставі вищезазначеного акту перевірки, 07.05.2014 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів винесено податкові повідомлення - рішення:

-№0000054700, яким зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість в сумі 554 374 грн.;

-№0000044700, яким зменшено суму бюджетного відшкодування на суму 265 054 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 132 527 грн.;

-№0000034700, яким збільшено податкового зобов'язання на суму 100 793 грн. за основним платежем та на суму 50 396,50 грн. за штрафними санкціями.

Не погоджуючись з вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями від 07.05.2014 року №0000054700, №0000044700 та №0000034700, ТОВ "Слобожанський миловар" звернулось до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що встановлені за наслідком проведеної перевірки висновки податкового органу про порушення позивачем вимог діючого законодавства не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, в зв'язку з чим, спірні податкові повідомлення-рішення є незаконними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, фактичною підставою для відображення в акті порушення позивачем п. 187.1 ст.187, п. 198.6 ст. 198, п.200.4, п. 201.1 ст. 201, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України та доводів про неправомірне включення до складу податкового кредиту січень 2014 року сум податку згідно зведеної податкової накладної № 46 від 31/01/2014 року на суму з ПДВ 3931003.10 грн. (ПДВ 655167.18) виписаної Товариством з обмеженою відповідальністю "Фабрика чистоти і краси" , слугували висновки відповідача про те, що в договорі поставки від 01.11.2013р. № 132/бух/13 не встановлено періодичність оплати; постачання товару за договором поставки від 01.11.2013р. № 132/бух/13 фактично не мало ні безперервного, ні ритмічного характеру; у ході перевірки не було надано реєстр товарно-транспортних накладних чи інших відповідних супровідних документів, згідно яких здійснено постачання товарів, у податковій накладній відсутній обов'язковий реквізит - УКТЗЕД.

Колегія суддів вважає такі висновки відповідача хибними, виходячи з наступного.

Відповідно до положень 14.1.36 ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. 22.1. ст. 22 ПК України, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Пунктом 200.1 ст. 200 вказаного Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п.198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Таким чином, при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання результатів робіт (товарів) повинні бути в наявності як і акти виконаних робіт, так і результати таких виконаних робіт (товарів).

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного розгляду, між ТОВ "Слобожанський миловар" та ТОВ "Фабрика чистоти і красоти" було укладено договір поставки № 132/бух/13 від 01.11.2013р., відповідно до якого ТОВ "Фабрика чистоти і краси" приймає на себе зобов'язання на умовах і протягом дії договору передавати у власність позивача товар в асортименті та кількості, а позивач зобов'язується прийняти та виплатити за нього обумовлену вартість на підставі накладної (накладних) на поставку товару.

Згідно з п.3.1.7 договору ТОВ "Фабрика чистоти і краси" зобов'язується надати ТОВ "Слобожанський миловар" зведену податкову накладну заповнену виключно українською мовою, виписаної за підсумками місяця. Зведена податкова накладна подається Продавцем з копією квитанції, яка підтверджує реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У відповідності до п. 15 Порядку № 1379 визначено, що у разі здійснення постачання товарів/послуг постачання яких має безперервний або ритмічний характер при постійних зв'язках із покупцем, покупцю може бути виписана зведена податкова накладна, виходячи із визначеної у договорі періодичності оплати поставлених товарів/послуг, але не рідше одного разу на місяць і не пізніше останнього дня місяця. При цьому, для зведеної податкової накладної обов'язково додається реєстр товаротранспортних накладних чи інших відповідних супровідних документів, згідно з якими здійснено постачання товарів/послуг.

Виходячи із аналізу вищенаведеної правової норми, колегія суддів дійшла висновку, що для виписки зведеної податкової накладної необхідне дотримання одночасно двох умов: постачання товарів/послуг повинне мати безперервний або ритмічний характер при постійних зв'язках з покупцем; у договорі повинна бути визначена періодичність оплати поставлених товарів/послуг. Фактичні обсяги постачання товарів/послуг обов'язково підтверджуються реєстром товарно-транспортних накладних чи інших відповідних супровідних документів, згідно з якими здійснено постачання товарів. При цьому, право на виписку зведених податкових накладних мають право суб'єкти господарювання, чия діяльність має неперервний або ритмічний характер, переліченні підстави є виключними.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору поставки ТОВ "Фабрика чистоти і краси" було виписано зведену податкову накладну №46 від 31.01.2014 року, яка сформована на підставі 27 видаткових накладних, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Перевіряючи наявність правових підстав для виписки контрагентом вказаної зведеної податкової накладної та як наслідок, віднесення позивачем сум ПДВ на її підставі до складу податкового кредиту, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Щодо безперервності або ритмічності характеру поставки за Договором поставки № 132/бух/13 від 01.11.2013 року від 01.11.2013 року між ТОВ "Слобожанський миловар" та ТОВ "Фабрика чистоти і краси", колегія суддів суд зазначає наступне.

Ритмічність - принцип раціональної організації процесів, які характеризують рівномірність їх виконання у часі; безперервність - відсутність перерви у чому-небудь; періодичність - це повторність (циклічність) явища через відповідні проміжки часу.

Відповідно до п. 15 Порядку № 1379, складання зведеної податкової накладної не пов'язується з необхідністю відображення безперервності або ритмічності поставки в самому тексті договору, достатньо лише самого факту безперервності.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в ході апеляційного розгляду, що позивачем до суду було надано додатки до договору поставки, а саме графік поставки в якій встановлено 27 поставок протягом січня 2014 р., які додатково підтверджують саме безперервність та ритмічність поставок та оплати за цим договором.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності застосування позивачем при складанні зведеної податкової накладної поняття "періодичність" та "ритмічність".

Посилання податкового органу на відсутність реєстру товарно-транспортних накладних, згідно з якими проводилось постачання товарів, колегія суддів вважає спростованими матеріалами справи, оскільки на сторінці 23 акту перевірки від 18.04.2014 року абзацу 9 зазначено, що до зведеної податкової накладної №46 від 31.01.2014 року у ході перевірки був наданий реєстр та копії товарно-транспортних накладних від постачальників товарів до ТОВ "Фабрика чистоти і красоти" (а.с.32).

Крім того, колегія суддів вказує на те, що позивачем надано та долучено до матеріалів справи товарно-транспортні від ТОВ "Фабрика чистоти і красоти" до ТОВ "Слобожанський миловар" за січень 2014 року.

Колегія суддів вважає необхідним зазначити, що укладений між позивачем та ТОВ "Фабрика чистоти і краси" договір містить основні положення, що свідчить про наявність наміру щодо настання реальних наслідків в момент укладення договору, оскільки, укладаючи угоду, сторони домовлялися щодо істотних умов правочину.

Для бухгалтерського обліку, що базується на безперервному документуванні всіх здійснюваних господарських операцій, первинні документи є документальними свідоцтвами, що підтверджують отримання товарно-матеріальних цінностей від постачальника. Такі документи у свою чергу є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських регістрів.

Колегія суддів зазначає, що до документів, що є підставою для оприбуткування товару, належать прибутково-видаткові накладні, які виписуються постачальником та містять кількісно-вартісні відомості про товар.

З наявних в матеріалах справи копій первинних документів, які були видані за договором поставки № 132/Бух/13 від 01 листопада 2013 року укладеним між ТОВ " Слобожанський миловар" та ТОВ "Фабрика чистоти і краси" вбачається, що останні оформлені у відповідності до вимог ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704). Вищевказані документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.4 Положення № 88 спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак, є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій.

Крім того, колегія суддів вказує на те, що акт перевірки не містить посилань ні на фальшивість, ні на невідповідність відомостей, зазначених в первинних документах, фактичним обставинам господарських операцій, ні на відсутність у ТОВ "Фабрика чистоти і краси" статусу платника ПДВ, ні на завищення вартості товарів та послуг, ні на несумісність зазначених в них товарів та послуг з власною господарською діяльністю ТОВ "Слобожанський миловар".

В ході проведення перевірки відповідачем не встановлено невідповідності даних видаткових накладних фактичним обставинам господарських операцій.

Податковим органом в акті перевірки також не заперечується факту повного відображення Позивачем в податковому обліку та бухгалтерському обліку господарських операцій між ТОВ "Слобожанський миловар" та ТОВ "Фабрика чистоти і краси", не ставить під сумнів реальність господарських відносин між ними, не виявлено сумнівів щодо виду, обсягу і якості господарських операцій та розрахунків, що здійснювалися між ТОВ "Фабрика чистоти і краси" та позивачем.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Фабрика чистоти і краси", як таких, що повністю підтверджені належним чином оформленими первинними документами.

Колегія суддів також не приймає до уваги посилання податкового органу на відсутність в договорі поставки від 01.11.2013р. № 132/Бух/13 визначення періодичності оплати поставлених товарів/послуг, оскільки відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшенні суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі отороченому або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Крім того, питання складання зведених податкових накладних розглянуті в Узагальнюючій податковій консультації щодо окремих питань складання зведеної податкової накладної затвердженої наказом ДПС України від 21.12.2012р. № 1177 в п.11 якої вказано, що зведена податкова накладна може бути виписана, якщо договором визначено не періодичність, а строк оплати (наприклад 40 днів з моменту отримання товару), у разі коли договором передбачено ритмічне чи безперебійне відвантаження товарів чи надання послуг та періодичне підписання документів, що засвідчують факт постачання, переходу права власності на товар чи постачання послуг, то зведена податкова накладна може бути виписана одночасно з підписанням документів, але не рідше одного разу на місяць і не пізніше останнього дня місяця.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про додержання сторонами усіх необхідних складових, які необхідні для правомірної виписки зведеної податкової накладної, а саме: наявний факт ритмічного (безперебійного) відвантаження товарів чи надання послуг та періодичне підписання документів, що засвідчують факт постачання; переходу права власності на товар чи постачання послуг; наявний реєстр товарно-транспортних чи інших супровідних (тобто видаткових накладних) документів; сторонами погоджено у договорі періодичність оплат за поставлений товар.

Таким чином, враховуючи, що зведена податкова накладна № 46 від 31.01.2014 року була складена контрагентом у відповідності до вимог чинного законодавства, позивач мав встановлене законом право на нарахування у відповідний звітній період податку на додану вартість на її підставі та відповідно включення у повному обсязі до податкового кредиту.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що виявлені під час перевірки порушення позивачем вимог діючого законодавства не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, а тому позовні вимоги в цій частині є законними та обґрунтованими.

Щодо тверджень податкового органу про порушення позивачем вимог п. 200.4 ст.200 ПК України, що призвело до завищення бюджетного відшкодування ПДВ по декларації за січень 2014 року в розмірі 265054 грн., колегія суддів вказує на наступне.

Як було встановлено під час проведеної перевірки, позивачем було відображено вказану суму в рядку 23.1 податкової декларації з ПДВ за січень 2014 року "сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку". Разом з тим, податковий орган вказує, що оскільки згідно висновків Актів документальної позапланової виїзної перевірки декларування Товариством з обмеженою відповідальністю "Слобожанський миловар" від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за грудень 2013 року та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2013 року на рахунок платника у банку, сума 265054,00 грн. є завищенням податкового кредиту за грудень 2013 року, у зв'язку з чим, підприємство не мало правових підстав для відображення вказаної суми у декларації з ПДВ за січень 2014 року.

Колегія суддів вважає необхідним зазначити, що ТОВ "Слобожанський миловар" оскаржено в адміністративному суді податкові повідомлення-рішення, які були винесені на підставі актів перевірки документальної позапланової виїзної перевірки декларування ТОВ "Слобожанський миловар" від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за грудень 2013 року та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2013 року на рахунок платника у банку.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2014 року по справі №820/6525/14, було скасовані податкові повідомлення-рішення № 0000014700 про зменшення суми від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 265054,00 грн., а також №0000024700 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2013 року в розмірі 253451,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 126725,50 грн., які виписані податковим органом на підставі акту перевірки від 21 березня 2013р. № 88/27-09-47/30357250 документальної позапланової виїзної перевірки декларування Товариством з обмеженою відповідальністю "Слобожанський миловар" від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за грудень 2013 року та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2013 року на рахунок платника у банку.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність висновків податкового органу про порушення позивачем п.п. 200.4. ст.200 ПК України, що на призвело до завищення бюджетного відшкодування ПДВ по декларації за січень 2014 року в розмірі 265054 грн.

Щодо посилань відповідача про обов'язкову наявність в зведеній податковій накладній №46 у графі 3 повної номенклатури поставлених товарів з зазначеним у графі 4 напроти імпортних товарів код товару згідно з УКТ ЗЕД 2815120010, колегія суддів зазначає наступне.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, в окремих рядках визначені реквізити, визначені підпунктами "а"-"і" обов'язкові реквізити, зокрема, для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, у податковій накладній має бути вказаний код товару згідно з УКТ ЗЕД (п. 201.1 ст. 201 ПК України).

Відповідно до п. 201.10 ст.201 ПК України, у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. Таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Враховуючи, що ТОВ "Фабрика чистоти і красоти", отримавши у ТОВ "Маргунас-Україна" товар, який є підакцизним товаром, поставила його позивачу, але не зазначила у зведеній податковій накладної коду товару УКТ ЗЕД, позивачем було подано до податкового органу додаток №8 до декларації з ПДВ за березень 2014 року, тобто протягом терміну, як це визначено п.201.10 ст. 201 ПК України.

У зв'язку з зазначеним, позивач мав право на включення суми, вказаної в зведеній податковій накладній №46 до податкового кредиту.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що податковим органом не було надано правильної оцінки впливу відсутності певних реквізитів податкової накладної на її значення як допустимого доказу права платника податку на податковий кредит, оскільки порушення порядку складання податкової накладної щодо не вказування коду УКТ ЗЕД, які не є суттєвими недоліками з точки зору повноти та достовірності відтворення змісту операції, не повинно мати наслідком виключення її з кола доказів, які підтверджують правомірність формування сум податкового кредиту.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що підставою для донарахування платнику податків грошових зобов'язань та відмови в отриманні бюджетного відшкодування може слугувати лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань.

Однак, матеріали справи таких доказів не містять.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано доказів та не зазначено обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення цих операцій. Зокрема, не надано доказів, які б підтверджували, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність включення позивачем до податкового кредиту сум, які підтверджені первинними документами бухгалтерського та податкового обліку по реальним господарським операціям із ТОВ "Фабрика чистоти і красоти", а встановлені за наслідком перевірки порушення позивачем вимог діючого законодавства не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

Таким чином, колегія суддів вказує на неправомірність висновків посадових осіб податкового органу про порушення позивачем: абз. "б" п. 187.1 ст. 187, п. 198.6 ст. 198, п.200.1 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України із змінами та доповненнями щодо завищення суми податкового кредиту за січень 2014 року на суму ПДВ 655167,0 грн., що призвело до порушення п.200.1 ст.200, п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України, а саме: завищення суми від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту за січень 2014 року на суму 554374,0 грн. та заниження ПДВ до сплати в бюджет за січень 2014 року на суму 100793,0 грн.; порушення пп.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення бюджетного відшкодування ПДВ по декларації за лютий 2014р. на 265054,0 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень - рішень від 07.05.2014 року: №0000054700 про зменшення розміру від'ємного значення з податку на додану вартість в сумі 554 374 грн.; №0000044700, про зменшення суми бюджетного відшкодування на суму 265 054 грн. та застосування штрафних санкції в розмірі 132 527 грн.; №0000034700 про збільшення податкового зобов'язання на суму 100 793 грн. за основним платежем та на суму 50 396,50 грн. за штрафними санкціями, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесених податкових повідомлень-рішень, належним чином не довів.

За таких обставин, факти вказаних в акті перевірки № 127/28-09-47/30357250 від 18.04.2014р. порушень слід вважати недоведеними, а оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 07.05.2014 року №0000054700, №0000044700, №0000034700 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.07.2014р. по справі № 820/9031/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Жигилій С.П. Судді (підпис) (підпис) Спаскін О.А. Перцова Т.С. Повний текст ухвали виготовлений 06.10.2014 р.