Ухвала

від 06.08.2015 по справі 820/9031/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2015 року м. Київ К/800/51880/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Веденяпіна О.А.

Островича С.Е.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.07.2014

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2014

у справі № 820/9031/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Слобожанський миловар»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Слобожанський миловар» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Слобожанський миловар») звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі по тексту - відповідач, СДПІ з ОВП у м. Харкові Міжрегіонального ГУ Міндоходів) про скасування податкових повідомлень-рішень від 07.05.2014 №0000054700, №0000044700, №0000034700.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.07.2014, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2014, позовні вимоги задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку законності декларування ТОВ «Слобожанський миловар» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за січень 2014 року та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2014 року на рахунок платника у банку, за результатами якої складено акт від 18.04.2014 №127/28-09-47/30357250.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем вимог абз. «б» п. 187.1 ст. 187, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України за рахунок завищення суми податкового кредиту за січень 2014 року на суму ПДВ 655167,00 грн., що призвело до порушення п. 200.1 ст. 200, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, а саме: завищення суми від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту за січень 2014 року на суму 554374,00 грн. та заниження ПДВ до сплати в бюджет за січень 2014 року на суму 100793,00 грн.; пп. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення бюджетного відшкодування ПДВ по декларації за лютий 2014 року на 265054,00 грн.

При цьому, податковий орган виходив з того, що в договорі поставки від 01.11.2013 №132/бух/13 не встановлено періодичність оплати; постачання товару за договором поставки від 01.11.2013 №132/бух/13 фактично не мало ні безперервного, ні ритмічного характеру; у ході перевірки не було надано реєстр товарно-транспортних накладних чи інших відповідних супровідних документів, згідно яких здійснено постачання товарів, у податковій накладній відсутній обов'язковий реквізит - УКТЗЕД .

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 07.05.2014: №0000054700, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення з ПДВ у розмірі 554374,00 грн.; №0000044700, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 265054,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 132527,00 грн.; №0000034700, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з ПДВ на суму 100793,00 грн. за основним платежем та на суму 50396,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступних обставин, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, регламентований ст. 198 та ст. 200 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Таким чином, наведеними нормами матеріального права визначено підстави для формування платником податкового кредиту і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата (нарахування) ПДВ, у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Слобожанський миловар» та ТОВ «Фабрика чистоти і красоти» було укладено договір поставки від 01.11.2013 №132/бух/13, відповідно до якого ТОВ «Фабрика чистоти і краси» приймає на себе зобов'язання на умовах і протягом дії договору передавати у власність позивача товар в асортименті та кількості, а позивач зобов'язується прийняти та виплатити за нього обумовлену вартість на підставі накладної (накладних) на поставку товару. Згідно з п. 3.1.7 договору ТОВ «Фабрика чистоти і краси» зобов'язується надати ТОВ «Слобожанський миловар» зведену податкову накладну заповнену виключно українською мовою, виписаної за підсумками місяця. Зведена податкова накладна подається продавцем з копією квитанції, яка підтверджує реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до п. 15 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 №1379 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 №1333/20071, у разі здійснення постачання товарів/послуг, постачання яких має безперервний або ритмічний характер при постійних зв'язках із покупцем, покупцю може бути складена зведена податкова накладна, виходячи із визначеної у договорі періодичності оплати поставлених товарів/послуг (один раз на п'ять днів; один раз на десять днів тощо), але не рідше одного разу на місяць і не пізніше останнього дня місяця. При цьому до зведеної податкової накладної обов'язково додається реєстр товаротранспортних накладних чи інших відповідних супровідних документів, згідно з якими здійснено постачання товарів/послуг.

Таким чином, зазначеним Порядком надано можливість складання зведеної податкової накладної виключно у випадку фактичного (безперервного або ритмічного) постачання (відвантаження/надання) товарів/послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору поставки ТОВ «Фабрика чистоти і краси» було виписано зведену податкову накладну №46 від 31.01.2014, яка сформована на підставі 27 видаткових накладних.

Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем до суду було надано додатки до договору поставки, а саме графік поставки в якій встановлено 27 поставок протягом січня 2014 року, які додатково підтверджують саме безперервність та ритмічність поставок та оплати за цим договором.

Судами вірно зазначено, посилання податкового органу на відсутність реєстру товарно-транспортних накладних, згідно з якими проводилось постачання товарів, є безпідставними, оскільки на сторінці 23 акту перевірки від 18.04.2014 абз. 9 зазначено, що до зведеної податкової накладної №46 від 31.01.2014 у ході перевірки був наданий реєстр та копії товарно-транспортних накладних від постачальників товарів до ТОВ «Фабрика чистоти і красоти».

Крім того, судами встановлено, що позивачем надано та долучено до матеріалів справи товарно-транспортні накладні від ТОВ «Фабрика чистоти і красоти» до ТОВ «Слобожанський миловар» за січень 2014 року.

На підтвердження поставки товару за договором, позивачем надано до суду належним чином оформлені первинні документи.

Враховуючи те, що поставки товарів підтверджено первинними документами, які були надані відповідачу до перевірки, висновки податкового органу про неправомірне формування податкового кредиту за наслідками таких операцій є безпідставними.

Також судами зазначено, що під час проведення відповідачем перевірки порушень в оформленні документів не встановлено. Доказів, які б вказували на недійсність чи підробку первинних документів або їх невідповідність нормативно-правовим актам відповідач суду не надав.

Щодо тверджень податкового органу про порушення позивачем вимог п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення бюджетного відшкодування ПДВ по декларації за січень 2014 року в розмірі 265054,00 грн., судами зазначено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було відображено вказану суму в рядку 23.1 податкової декларації з ПДВ за січень 2014 року «сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку». Разом з тим, податковий орган вказує, що оскільки згідно висновків акту документальної позапланової виїзної перевірки декларування ТОВ «Слобожанський миловар» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за грудень 2013 року та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2013 року на рахунок платника у банку, сума 265054,00 грн. є завищенням податкового кредиту за грудень 2013 року, у зв'язку з чим, підприємство не мало правових підстав для відображення вказаної суми у декларації з ПДВ за січень 2014 року.

Однак, ТОВ «Слобожанський миловар» оскаржено в судовому порядку податкові повідомлення-рішення, які були винесені на підставі акту перевірки документальної позапланової виїзної перевірки декларування ТОВ «Слобожанський миловар» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за грудень 2013 року та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2013 року на рахунок платника у банку.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2014 по справі №820/6525/14, скасовано податкові повідомлення-рішення №0000014700 про зменшення суми від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 265054,00 грн., а також №0000024700 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2013 року в розмірі 253451,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 126725,50 грн., які виписані податковим органом на підставі акту перевірки від 21.03.2013 №88/27-09-47/30357250 документальної позапланової виїзної перевірки декларування ТОВ «Слобожанський миловар» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за грудень 2013 року та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2013 року на рахунок платника у банку.

Рішення суду набрало законної сили та відповідно до приписів ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України має преюдиційне значення у даній справі.

З огляду на зазначене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо безпідставності висновків податкового органу про порушення позивачем п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, що не призвело до завищення бюджетного відшкодування ПДВ по декларації за січень 2014 року в розмірі 265054,00 грн.

Щодо посилань відповідача про обов'язкову наявність в зведеній податковій накладній №46 у графі 3 повної номенклатури поставлених товарів з зазначеним у графі 4 напроти імпортних товарів код товару згідно з УКТ ЗЕД 2815120010, суди зазначили наступне.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, в окремих рядках визначені реквізити, визначені підпунктами «а»-«і» обов'язкові реквізити, зокрема, для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, у податковій накладній має бути вказаний код товару згідно з УКТЗЕД (п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. Таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Враховуючи, що ТОВ «Фабрика чистоти і красоти», отримавши у ТОВ «Маргунас-Україна» товар, який є підакцизним товаром, поставило його позивачу, але не зазначило у зведеній податковій накладній коду товару УКТЗЕД, позивачем було подано до податкового органу додаток №8 до декларації з ПДВ за березень 2014 року, тобто протягом терміну, як це визначено п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

У зв'язку із зазначеним, позивач мав право на включення суми, вказаної в зведеній податковій накладній №46 до податкового кредиту.

Посилання відповідача на недоліки в оформленні податкових накладних, судами вірно не взято до уваги, оскільки недоліки в заповненні податкових накладних, виявлені податковою інспекцією під час перевірки не робили їх недійсними, не свідчили про їх неналежність та недопустимість як доказів, оскільки у сукупності з іншими доказами дозволили зробити суду висновок про можливість ідентифікувати контрагентів позивача, перевірити фактичність здійснення господарських операцій, сплату податку на додану вартість та його сум.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.07.2014 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис)О.І. Степашко Судді (підпис)О.А. Веденяпін (підпис)С.Е. Острович