Постанова

від 06.10.2014 по справі 906/845/14

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2014 р. Справа № 906/845/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Бригинець Л.М.

суддів Огороднік К.М.

суддів Петухов М.Г.

при секретарі судового засідання Головченко Д.М.

розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду Житомирської області від 31.07.2014 р. у справі № 906/845/14

(суддя Гансецький В.П. )

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лагуна" (м. Житомир)

до 1)фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (м. Харків)

2)Закритого акціонерного товариства "Житомироблтара" (м. Житомир)

про стягнення 29724,05 грн.

за участю представників:

позивача - ОСОБА_2 (довіреність №37/2014 від 01.10.2014 року)

відповідачів - не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 31.07.2014р. у справі № 906/845/14 задоволено частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Лагуна" до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, до Закритого акціонерного товариства "Житомироблтара" про стягнення 29724,05 грн. Стягнуто солідарно з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, 61019, АДРЕСА_1, ідентифікаційний НОМЕР_1 та Закритого акціонерного товариства "Житомироблтара", 10001, м. Житомир, вул. Кооперативна 5/54, ідентифікаційний код 01879276 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лагуна", 10001, м. Житомир, вул. Баранова 52, ідентифікаційний код 20428898 - 300,00 грн. боргу за надані послуги згідно договору поруки № 27/03/2013 від 27.03.13р. Стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, 61019, АДРЕСА_1, ідентифікаційний № НОМЕР_1: на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лагуна", 10001, м. Житомир, вул. Баранова 52, ідентифікаційний код 20428898 - 26896,98 грн. боргу за надані послуги згідно договору перевезення від 20.02.13р., 1677,26 грн. пені, 847,20 грн. 3% річних, 1808,39 грн. витрат по сплаті судового збору та 3500,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулась до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Житомирської області від 31.07.2014р. у справі № 906/845/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник зазначає про порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з"ясування всіх обставин, що мають значення для справи.

Позивач надав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому доводи скаржника заперечуються.

Відповідачі правом на участь в судовому засіданні не скористались, хоча про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

Враховуючи, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про час і місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні.

Згідно статті 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, надавши оцінку матеріалам справи, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю "Лагуна" (позивач/перевізник) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (відповідач 1/експедитор) 20.02.13р. укладено договір перевезення (а.с.13-17), згідно якого перевізник (позивач) бере на себе зобов'язання виконати передбачені даним договором перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжміському та міжнародному сполученні, згідно з умовами заявок експедитора (п.1.1).

Відповідно до п. 1.2 договору, заявка є невід'ємною частиною даного договору, в якій відображається суттєві умови кожного конкретного перевезення (групи однотипних перевезень), а саме: найменування, кількість (вага) та упаковка вантажу, його особливі характеристики, найменування та місцезнаходження вантажовідправника та вантажоотримувача, пункти відправлення та призначення вантажу; маршрут перевезення, державні номери транспортного засобу, прізвище, ім'я, по батькові та інші особисті дані водія транспортного засобу, вимоги до технічного та санітарного стану транспортного засобу, особливі вказівки експедитора, дата та час завантаження та розвантаження або строк здійснення перевезення, розмір плати, інші умови перевезення.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що розрахунки в рамках даного договору проводяться у безготівковій формі в національній валюті України у строки, визначені у заявці, при умові надання всіх належних чином оформлених оригіналів документів, а саме: акта виконаних робіт; рахунку; товарно-транспортної накладної (CMR) з відміткою вантажоотримувача про отримання вантажу та заповненою згідно з вимогами діючих нормативних актів та даного договору (підпис, дата, час, відтиск печатки); договір; статутні документи копії завірені мокрими печатками; заявка. Перелік необхідних для оплати документів може бути збільшений за згодою сторін.

Відповідно до умов заявки від 02.04.2013р., експедитор ОСОБА_1 зобов'язана сплатити за виконані роботи протягом 5 банківських днів після надання оригінальних документів (CMR 2 екземпляра оригінал + копія з мокрою печаткою перевізника, акт рахунок, договір, свідоцтво реєстрації, копія завірена мокрою печаткою перевізника, свідоцтво платника податку завірена мокрою печаткою перевізника, витяг з єдиного реєстру, заявка, угода на використання персональних даних)(а.с.18).

Скаржник зазначає, що не отримав від ТОВ Лагуна документи, передбачені п. 4.11 договору перевезення від 20.02.2013р. та заявкою до вказаного Договору. Вказане спростовується матеріалами справи.

Позивач у період з 03.04.2013р. по 09.04.2013р. виконав роботи по міжнародному перевезенню вантажів автомобільним транспортом на підставі заявки від 02.04.13р. (а.с.18) на суму 27196,98 грн., що підтверджується відповідним Актом передачі - приймання виконаних робіт від 09.04.2013р. (а.с.19) та міжнародною товарно-транспортною накладною (а.с.20).

Факт надання послуг позивачем відповідачу - ФОП ОСОБА_1 та факт отримання ФОП ОСОБА_1 документів від позивача, що підтверджують надання послуг, встановлені у рішенні господарського суду м. Києва від 09.09.2013р. у справі №910/12733/13 (а.с.83-85) На час розгляду справи №906/845/14 рішення господарського суду м. Києва від 09.09.2013р. у справі №910/12733/13 в апеляційному порядку оскаржене не було та набрало законної сили.

Згідно ч.3 ст.35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В забезпечення виконання ФОП ОСОБА_1 зобов'язань за договором перевезення від 20.02.2013р., ТОВ "Лагуна" (позивач/кредитор) та ЗАТ "Житомироблтара" (відповідач2/поручитель), укладено договір поруки № 27/03/2013 від 27.03.2013р.(а.с.21).

Відповідно до пп.1.1 договору поруки, поручитель поручається перед кредитором за виконання зобов'язань фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (61019, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер фізичної особи НОМЕР_1), далі - боржник, по частковій оплаті послуг (виконаних робіт), наданих кредитором боржнику, на підставі договору перевезення № б/н від 20.02.13р., далі - основний договір, у сумі 300,00 грн. у т.ч. ПДВ.

Згідно з пп.1.2 договору поруки, поручитель не бере на себе обов'язку по оплаті пені, трьох відсотків річних, інфляційних нарахувань та відшкодування збитків завданих кредитору невиконанням або неналежним виконанням боржником його зобов'язань за основним договором.

Відповідно до пп.1.3 договору поруки, у випадку порушення боржником своїх зобов'язань за основним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, у сумі 300 грн. в т.ч. ПДВ, щодо оплати вартості наданих послуг (виконаних робіт).

Згідно з пп.3.1 договору поруки, у разі порушення боржником обов'язку за основним договором, поручитель зобов'язаний самостійно виконати зазначений обов'язок боржника перед кредитором на підставі письмової вимоги кредитора, у строк двох банківських (робочих) днів від дати отримання вимоги, шляхом перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок кредитора.

Доводи скаржника про те, що договір поруки укладений позивачем та відповідачем 2 - ЗАТ "Житомироблтара" є фіктивним, оскільки укладений лише з метою змінити територіальну підсудність справи, колегія суддів вважає необгрунтованими. Договір поруки № 27/03/2013 від 27.03.2013р., укладений ТОВ "Лагуна" та ЗАТ "Житомироблтара" в забезпечення виконання ФОП ОСОБА_1 зобов'язань за договором перевезення від 20.02.2013р. фіктивним чи недійсним в судовому порядку не визнавався, отже є дійсним.

У зв"язку із неналежним виконанням відповідачем 1 - ФОП ОСОБА_1 прийнятих на себе зобов'язань, утворилась заборгованість перед позивачем, яка на момент вирішення спору становила 27196,98, що підтверджується довідками позивача (а.с.44,45,78,79), актом Актом передачі - приймання виконаних робіт від 09.04.2013р. та іншими матеріалами справи.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 306 ГК України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній флот, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту.

Допоміжним видом діяльності, пов'язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція.

Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відносини, пов'язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ст. 908 ЦК України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ч.1 ст.909 ЦК України та згідно з ч.1 ст. 307 ГК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно ст. 920 ЦК України, у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ч.1 ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч.1 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ч. 2 ст.554 ЦК України, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У зв"язку із неналежним виконанням відповідачем 1 - ФОП ОСОБА_1 умов договору перевезення від 20.02.13р. в частині оплати за надані послуги перевезення, позивачем було направлено поручителю (відповідачу 2) - ЗАТ "Житомироблтара" вимогу № 1 від 17.07.2013р. про сплату до 02.08.2013р. грошових коштів у сумі 300,00 грн. в рахунок оплати заборгованості ФОП ОСОБА_1 (а.с.22).

Вказану вимогу поручитель ЗАТ "Житомироблтара" залишило без відповіді та задоволення.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.ст.525 і 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Доказів сплати боргу за надані позивачем послуги відповідачі не надали.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про солідарне стягнення з ФОП ОСОБА_1 та ЗАТ "Житомироблтара" на користь позивача 300,00 грн. боргу за надані послуги згідно договору поруки №27/03/2013 від 27.03.2013р. та стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь позивача 26896,98 грн. боргу за надані послуги згідно договору перевезення від 20.02.2013р.

Скаржник зазначає про те, що він при укладенні договору перевезення від 20.02.2013р. та заявки від 02.04.2013р. до даного договору, діяв на підставі договору - доручення №1/04/13 на транспортно - експедиційне обслуговування перевезень вантажів в міжнародному сполученні, укладеного з ПП "Пан Коцький", який є замовником перевезення, а тому зобов"язаний сплатити вартість перевезення перевізнику (позивачу у справі) - ТОВ "Лагуна".

Таке твердження скаржника колегія суддів вважає безпідставним. Укладаючи з перевізником - ТОВ "Лагуна" договір перевезення від 20.02.2013р. та заявку до договору від 02.04.2013р. ФОП ОСОБА_1 діяла як самостійний суб"єкт господарювання. Договір перевезення від 20.02.2013р. та заявка до договору від 02.04.2013р. не містять положень, які б свідчили про те, що сторони договору домовились про застосування до правовідносин, які виникли між ними, умови Договору - доручення №1/04/13 від 01.04.2013р., укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ПП "Пан Коцький".

Щодо позовних вимог в частині стягнення пені та 3% річних колегія суддів зазначає.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч.1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Згідно ч.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

Відповідно до ч.3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.10 договору перевезення передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати послуг перевезення, експедитор сплачує перевізнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день затримки сплати.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача розмір пені становить 1678,11 грн. та та 3% річних - 848,96 грн. (а.с.2,3).

Місцевим господарським судом здійснено перерахунок (перевірений апеляційним господарським судом), згідно якого розмір пені становить 1677,26 грн., 3% річних - 847,20 грн.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення 1677,26 грн. - пені та 847,20 грн. - 3% річних.

Колегія суддів також погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог в частині відшкодування позивачу послуг адвоката з огляду на таке.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються, зокрема, з оплати послуг адвоката.

Таким чином, для відшкодування стороні витрат по оплаті послуг адвоката є факти надання правової допомоги саме адвокатом, здійснення оплати на підставі відповідного договору, підтверджені відповідними платіжними документами.

В обгрунтування вимог про відшкодування витрат на оплату послуг адвоката позивачем подано договір про надання адвокатських послуг № 27/2014 від 10.06.2014р., укладений між ТОВ "Лагуна" та ТОВ "Міжнародний правовий консалтинг" (а.с.23-25); свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_2 № НОМЕР_2 від 10.03.11р. (а.с.28); довіреність від 24.07.2012р. (а.с.29); платіжне доручення № 15 від 20.06.14р. на суму 4000,00 грн. (а.с.30).

В п. 1.2 договору про надання адвокатських послуг № 27/2014 від 10.06.2014р. визначено, що замовник надає свою згоду на те, що послуги за даним договором від імені виконавця будуть надаватися адвокатом - ОСОБА_2, на умовах передоручення. Адвокат буде діяти на підставі довіреності від 24.07.2012 року виданої на його ім'я виконавцем.

Згідно п. 3.1 даного договору, сторони досягли згоди, що вартість послуг, що є предметом договору складає 3500,00 грн.

Враховуючи, що ТОВ "Лагуна" та ТОВ "Міжнародний правовий консалтинг" у договорі про надання адвокатських послуг № 27/2014 від 10.06.14р. передбачили фіксовану суму оплати наданих адвокатом послуг у розмірі 3500,00 грн. суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про те, що підлягають відшкодуванню позивачу вартість послуг адвоката у даній справі на суму 3500,00 грн.

Згідно ст.ст. 32-34 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи скаржника про те, що судом першої інстанції було безпідставно повернуто зустрічну позовну заяву, оскільки скаржник не був позбавлений права оскаржити ухвалу про повернення зустрічної позовної заяви в апеляційному порядку.

Колегія суддів вважає, що приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку та виніс рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Доводи скаржника висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для його скасування чи зміни та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Житомирської області від 31.07.2014 р. у справі № 906/845/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Бригинець Л.М.

Суддя Огороднік К.М.

Суддя Петухов М.Г.