Постанова

від 08.10.2014 по справі 915/19/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2014 року Справа № 915/19/14

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

Головуючого судді Кузьменка М.В.,

суддів Васищака І.М.,

Студенця В.І.,

розглянувши

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейська аграрна компанія"

на рішення господарського суду Миколаївської області від 07.04.2014 р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.06.2014 р.

у справі № 915/19/14 господарського суду Миколаївської області

за позовом Селянського фермерського господарства "Відродження"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейська аграрна компанія"

про стягнення 18 230,55 грн.

за участю представників:

СФГ "Відродження" - не з'явилися;

ТОВ "Європейська аграрна компанія" - Махнова О.В.;

в с т а н о в и л а :

Селянське фермерське господарство "Відродження" звернулося до господарського суду "Миколаївської області" з позовом та просило суд стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейська аграрна компанія" 18 230,55 грн. пені.

В обгрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань в частині своєчасної поставки товару відповідно до умов договору купівлі-продажу від 25.03.2013 р. (т.1 а.с.2-5).

Відповідач у справі - ТОВ "Європейська аграрна компанія" у відзиві на позов просить у задоволенні заявлених вимог відмовити. Відхиляючи заявлені позовні вимоги, відповідач посилається на те, що позивач, в порушення умов договору (п.3.2.4.), не надав відповідачу довіреність на отримання товару, у зв'язку з чим відповідачем несвоєчасно поставлено товар. Зазначена обставина, на думку відповідача, в силу ст. 613 ЦК України, звільняє його від відповідальності за порушення зобов'язання (т.1 а.с.31).

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 07.04.2014 р. позов задоволено повністю (т.1 а.с.129-134).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що:

- відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання в установлений договором строк в частині своєчасної поставки товару;

- договором встановлена відповідальність за порушення взятих на себе зобов'язань у вигляді пені, вимога про стягнення якої обґрунтовано заявлена позивачем.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.06.2014 р. рішення господарського суду Миколаївської області від 07.04.2014 р. залишено без змін (т.1 а.с.159-164).

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Вимоги касаційної скарги мотивовані неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права (т.2 а.с.4-5).

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції під час вирішення спору у справі по суті заявлених вимог та перегляду прийнятого рішення в апеляційному порядку відповідно встановлені наступні обставини.

25.03.2013 р. між сторонами у справі укладено договір купівлі-продажу, згідно умов якого позивач зобов'язався поставити, а відповідач - прийняти та оплатити техніку (комбайн зернозбиральний та зернову жатку) в порядку та на умовах, передбачених договором.

Судами першої та апеляційної інстанцій правильно визначено правову природу спірного договору та віднесеного його до договору поставки. Так, відповідно до ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом спору у даній справі є застосування до відповідача відповідальності за несвоєчасну поставку товару.

Укладений сторонами договір з урахуванням умов, визначених специфікацією, є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань.

Так, відповідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно п.п.2.2, 2.2.1 договору, покупець зобов'язаний оплатити загальну вартість товару, виходячи з еквіваленту суми загальної вартості товару у євро згідно п.2.1 договору, але в будь-якому випадку у сумі, що є не меншою ніж загальна вартість товару згідно п.2.1 договору визначена у гривнях. Сплата загальної вартості товару має відбуватись в наступному порядку: у сумі, що дорівнює 100 % від загальної вартості товару у еквіваленті в євро згідно п.2.1 Договору - у строк до 30 березня 2013 року.

Як вбачається з платіжного доручення № 141 від 28.03.2013 р., на виконання умов договору позивач перерахував відповідачу 1 643 000,00 грн.

Відповідно до п. 3.1.1 договору продавець зобов'язаний поставити товар покупцю на умовах DAP - склад покупця - Полтавська обл., Гребінківський р-н., с.Кулаженці, згідно Міжнародних правил тлумачення торгових термінів Інкотермс - 2010, протягом 14 робочих днів з моменту отримання оплати згідно п.2.2 договору.

Враховуючи зазначене, поставка відповідачем товару мала відбутись в строк до 17.04.2013 р. включно, що встановлено судами.

Згідно п.4.2 договору, факт поставки продавцем товару покупцеві згідно п.п.3.1.1 Договору сторони фіксують шляхом складання відповідного двостороннього акта приймання-передачі та/або видаткової накладної, в яких зазначають асортимент, комплектність, кількість та вартість товару, що передається покупцю.

Факт поставки товару підтверджується актом приймання-передачі за договором купівлі-продажу від 25.03.2013 р., датований 27.04.2013 р., з відміткою голови СФГ "Відродження" А.І. Гавриленко про отримання товару 24.05.2013 р.; видатковою накладною № 23 від 14.05.2013 р. з відміткою про отримання товару А.І. Гавриленко на підставі довіреності ЯПР №894700 від 14.05.2013 р.

Враховуючи дані обставини, позивачем була нарахована відповідачу пеня за період з 18.04.2013 р. по 14.05.2013 р. (27 днів прострочення поставки) у сумі 18 230,55 грн.

В силу ст.216, ч.1 ст.218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесена пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

Відповідно до ч.4 ст.231 ЦК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Договором передбачена відповідальність у випадку порушення строків поставки товару у вигляді пені, розмір якої рівний подвійній обліковій ставці НБУ (п. 5.3. договору).

Враховуючи зазначене, висновок судів про обгрунтованість вимог щодо стягнення пені правильний.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не приймаються до уваги, оскільки були предметом дослідження судів попередніх інстанцій.

За таких обставин, підстав для зміни чи скасування постанови Одеського апеляційного господарського суду від 17.06.2014 р., якою залишено без змін рішення господарського суду Миколаївської області від 07.04.2014 р., немає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 ГПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.06.2014 р. у справі № 915/19/14 господарського суду Миколаївської області залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейська аграрна компанія" - без задоволення.

Головуючий суддя Кузьменко М.В.

Судді Васищак І.М.

Студенець В.І.