Постанова

від 07.10.2014 по справі 22/46-59/457-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2014 року Справа № 22/46-59/457-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Мележик Н.І.,

Самусенко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну

скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГАПОЛІС ДКС"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 12 серпня 2014 року

та на рішення господарського суду міста Києва від 23 червня 2014 року

у справі № 22/46-59/457-2012

господарського суду міста Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-будівельна компанія "Малахіт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс ДКС"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні

відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Фундамент"

про стягнення 638 641,20 грн.

за участю представників

позивача - Дячук А. В.

відповідача - не з'явився

третьої особи - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 23 червня 2014 року (суддя Картавцева Ю.В.) залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12 серпня 2014 року (судді Баранець О.М., Сітайло Л.Г., Пашкіна С.А.) у справі №22/46-59/457-2012 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс ДКС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-будівельна компанія Малахіт" борг у розмірі 638 641грн. 20 коп., державне мито у розмірі 6386 грн. 41 коп. та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись вищезазначеними рішенням та постановою Товариство з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс ДКС" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 23 червня 2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12 серпня 2014 року скасувати та припинити провадження у справі.

В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій на норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 08 грудня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс ДКС" (замовник, відповідач), Товариством з обмеженою відповідальністю "Фундамент" (генпідрядник, 3-тя особа) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інженерно-будівельна компанія Малахіт" (підрядник, позивач) укладено договір підряду на виконання робіт на об'єкті: житловий будинок з вбудовано-прибудованими приміщеннями по проспекту П. Григоренка 23 в м. Києві № 08-12/08.

За змістом п. 1.1. Договору, підрядник зобов'язується належним чином та якісно виконати і здати (за актами виконання підрядних робіт, які підписуються сторонами) замовнику та генпідряднику роботи з виготовлення елементів навісного вентильованого фасаду та монтажу навісного вентильованого фасаду, а саме: виготовлення касет із листів алюмінієвих композитних панелей, що мають бути поставлені замовником, виготовлення спеціальних елементів (відливів, відкосів, парапетів), монтаж навісного вентильованого фасаду - роботи на будівництві об'єкту по проспекту П. Григоренка 23 у Дарницькому районі м. Києва - об'єкт, у визначений Договором строк, відповідно до Технічних рішень (Додаток № 1 до Договору), монтажних креслень та умов Договору. Генпідрядник зобов'язується передати підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, надати фронт робіт, здійснити контроль за виконанням підрядником робіт. Замовник зобов'язується (за умови виконання підрядником робіт належним чином та якісно) оплатити згідно з Договором виконані підрядником роботи.

Згідно з п. 3.1 Договору, орієнтовна загальна вартість робіт за Договором (примірна договірна ціна) складає 1570000,00 грн.; загальна вартість робіт за договором уточнюється сторонами перед здійсненням остаточного розрахунку на підставі всіх підписаних сторонами (після належного і якісного виконання підрядником всього обсягу робіт за договором) актів виконаних підрядних робіт.

Відповідно до п. 3.3. Договору, остаточний розрахунок за Договором здійснюється між замовником і підрядником, виходячи із уточненої згідно з п.3.1. Договору загальної вартості робіт, в строк десяти банківських днів з дня виконання підрядником всього обсягу робіт за Договором і підписання сторонами всіх Актів виконаних підрядних робіт.

Сторони Договору у п.п. 12.1. та 12.2. погодили, що передача виконаних робіт підрядником і їх приймання замовником та генпідрядником оформлюється щомісячними Актами виконаних підрядних робіт (форми № КБ-2в і № КБ-3), які надаються підрядником для підписання замовнику та генпідряднику до 25 числа звітного місяця. Замовник зобов'язаний протягом 5 робочих днів з дня одержання Акту виконаних підрядних робіт поточного місяця (форми № КБ-2в і № КБ-3) підписати Акт або надати підряднику у цей же строк письмову мотивовану відмову від прийняття виконаних підрядником робіт. За умови ненадання замовником підряднику підписаного Акту або обґрунтованої відмови від його підписання в зазначений у цьому пункті строк, роботи вважаються прийнятими замовником і підлягають оплаті згідно з положеннями Договору.

Генпідрядник зобов'язаний протягом п'яти робочих днів з дня одержання Акту виконаних підрядних робіт поточного місяця (форми № КБ-2в і № КБ-3) підписати Акт або надати підряднику у цей же строк письмову мотивовану відмову від прийняття виконаних підрядником робіт. За умови ненадання генпідрядником підряднику підписаного Акту або обґрунтованої відмови від його підписання в зазначений у цьому пункті строк, роботи вважаються прийнятими генпідрядником (п. 12.3. Договору).

У додатку № 2 до Договору сторони визначили умови виконання підрядником робіт першого етапу, загальна орієнтовна вартість яких складає 560000 грн. (п.4), остаточний розрахунок із підрядником здійснюється замовником в строк п'яти робочих днів з дня підписання всіма сторонами акту підрядних робіт першого етапу, на підставі даних вказаного акту (п. 6).

Позивач в підтвердження виконання робіт за Договором надає Акти приймання виконаних робіт: за січень 2009р. № 1, № 2, № 3, за лютий 2009р. № 1, № 2, № 3 (підписані 12.03.2009р.), за травень 2009р. № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 (підписані 17.06.2009р.), за червень 2009р. № 1 (підписаний 10.08.2009р.), за березень 2009р. № 1, за червень 2010р. № 2, (підписаний 30.06.2010 р.) за липень 2010р. № 3 (підписаний 30.07.2010р.), за липень 2010р. № 3 (підписаний 31.08.2010р.); довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3) від 12.02.2009р. за січень 2009р. на суму 174788,28 грн., від 12.03.2009р. за лютий 2009р. на суму 168505,15 грн., від 17.06.2009р. за травень 2009р. на суму 718652,24 грн., від 10.08.2009р. за червень 2009р. на суму 166388,40 грн., від 02.10.2010р. за березень 2010р. на суму 107107, 03 грн., від 30.06.2010р. за червень 2010р. на суму 60826,90 грн., від 30.07.2010р. за липень 2010р. на суму 26497,02 грн., від 31.08.2010р. за серпень 2010р. на суму 16317,28 грн.

Відповідач, з урахуванням загальної орієнтовної вартості робіт, передбаченої п. 3.1. Договору, здійснив часткову оплату коштів на користь позивача загальною сумою 800441, 26 грн., а саме: 11.12.2008 р. у сумі 50000,00 грн.; 22.12.2008 р у сумі 150000,00 грн.; 24.03.2009 р. у сумі 100000,00 грн.; 29.04.2009 р. у сумі 50000,00 грн.; 21.04.2009 р. у сумі 43293,43 грн.; 04.11.2009 р. у сумі 100000, 00 грн.; 20.11.2009 р. у сумі 100000, 00 грн.; 30.12.2009 р. у сумі 20000,00 грн.; 12.04.2010 р. у сумі 107147,83 грн.; 29.07.2010 р. у сумі 80000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача з призначенням платежу при перерахуванні коштів "оплата за роботи по виготовленню та монтажу елементів навісного вентильованого фасаду згідно договору № 08-12/08 від 08.12.2008р.".

Позивачем було також надіслано на юридичну адресу відповідача 13 грудня 2010 року вимогу (в порядку ст. 530 ЦК України) № 174 від 13 грудня 2010 року, відповідно до якої позивач просить відповідача оплатити заборгованість у розмірі 638641, 20 грн. у строк не пізніше 7 календарних днів з дня отримання зазначеної вимоги.

10 березня 2011 року відповідачем, разом із експлуатаційною організацією ТОВ "Сервіс-Плюс" складено Дефектний акт № 1 від 10 березня 2011 року, у якому зазначені недоліки (дефекти) при виконанні позивачем робіт з облицювання балконі алюмінієвими рейками торгової марки "Аллюкс".

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Отже, внаслідок укладення договору підряду на виконання робіт на об'єкті: житловий будинок з вбудовано-прибудованими приміщеннями на проспекті П. Григоренка 23 в м. Києві № 08-12/08 між його сторонами виникли цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Оскільки між сторонами у справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).

Під час нового розгляду судами попередніх інстанцій встановлено, що підписані сторонами акти виконаних робіт належними та допустимими доказами виконання позивачем робіт за Договором, оскільки згідно з Наказом Державного комітету статистики України та Державного комітету України з будівництва та архітектури від 21 червня 2002 року № 237/5 "Про затвердження примірних форм первинних документів з обліку в будівництві" затверджено типові форми первинних облікових документів у будівництві № КБ-2в "Акт приймання виконаних підрядних робіт" та N КБ-3 "Довідка про вартість виконаних підрядних робіт і запроваджено їх застосування з 1 липня 2002 року. Водночас зазначений Наказ скасовано Наказом Державного комітету статистики України, Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 4 грудня 2009 року № 453/553.

Згідно з Наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04.12.2009 р. № 554 "Про затвердження примірних форм первинних документів з обліку в будівництві" затверджено типові форми первинних облікових документів у будівництві: № КБ-2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт", № КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати".

Відповідно до Листа Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 09.03.2010 р. № 12/19-2-9-21-2368 "Про застосування типових форм первинних облікових документів у будівництві", типові форми первинних облікових документів у будівництві "Акт приймання виконаних будівельних робіт" (типова форма N КБ-2в) та "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати" (типова форма № КБ-3), затверджені наказом Мінрегіонбуду від 4 грудня 2009 року N 554, підлягають обов'язковому застосуванню при проведенні взаєморозрахунків за виконані роботи між замовниками та виконавцями робіт з будівництва, що здійснюється за рахунок бюджетних коштів та коштів підприємств, установ і організацій державної власності. У вказаному Листі також зазначено, що по об'єктах, будівництво яких здійснюється за рахунок інших джерел фінансування, типові форми застосовуються відповідно до умов договору підряду.

При цьому, Акти виконаних робіт за 2009 рік, які були складені протягом 2009 року, тобто протягом дії Наказу Державного комітету статистики України та Державного комітету України з будівництва та архітектури від 21 червня 2002 року №237/5, містять необхідні реквізити, в тому числі передбачені даним Наказом, як-от найменування робіт і витрат, одиниця виміру, кількість, вартість одиниці, загальна вартість, матеріали замовника, матеріали підрядника тощо, що, відповідно, дозволяє ідентифікувати характер виконаних робіт, їх вартість як з урахуванням використаних матеріалів, так і без них. За таких обставин, суд вважає, що використана форма Актів виконаних робіт, складених протягом 2009 р., є належною та такою, що відповідає вимогам законодавства.

Акти виконаних робіт, складені протягом 2010 р., за своєю формою та змістом повністю відповідають вимогам чинного на той період, а саме Наказу Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04.12.2009 р. №554.

Усі Акти виконаних робіт, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, підписані сторонами та скріплені їх печатками.

Заперечення відповідача стосовно підписання Актів виконаних робіт не уповноваженими особами відповідача досліджувалось судами попередніх інстанцій та не знайшло свого підтвердження, оскільки окрім проставленого у відповідній графі "замовник" підпису особи, яка прийняла роботи, здійснено відбиток печатки юридичної особи відповідача.

Крім того, в процесі розгляду справи в суді першої інстанції встановлено, що у Актах виконання робіт № 1, № 2 та № 3 за січень 2009 р. в якості договору, на підставі якого виконувались роботи, зазначено договір № 09-12/08 від 08.12.2008 р., а у Актах приймання виконаних будівельних робіт за березень 2010 року та червень 2010 року - договір № 17 від 10 лютого 2010 року.

Представник позивача обґрунтовував свої вимоги про стягнення коштів в тому числі і за вказаними актами здійсненням механічної описки при їх виготовленні, оскільки жодних інших укладених договорів між позивачем та відповідачем з такими реквізитами не існує.

Відповідач заперечував проти такої позиції позивача та зазначав про існування інших договорів, укладених між позивачем та відповідачем, в тому числі договору № 09-12/08 від 08.12.2008 р. та договору № 17 від 10.02.2010 р. Однак під час розгляду справи по суті у судах попередніх інстанцій, відповідачем жодним чином не спростовано позицію позивача про здійснену механічну описку при складенні Актів виконаних робіт № 1, № 2 та № 3 за січень 2009 р. та Актів приймання виконаних будівельних робіт за березень 2010 р. і червень 2010 р., щонайменше, наданням суду належним чином засвідчених доказів: копій договору № 09-12/08 від 08.12.2008 р. та договору № 17 від 10.02.2010 р. та оригіналів для огляду.

З огляду на викладене суди попередніх інстанцій вірно зазначили, що відповідачем не доведено те, що зазначені у вищевказаних Актах сторони (замовник та підрядник), а також об'єкт виконання робіт відповідає умовам Договору підряду на виконання робіт на об'єкті: житловий будинок з вбудовано-прибудованими приміщеннями по проспекту П. Григоренка 23 в м. Києві № 08-12/08, суд першої інстанції дійшов вірного висновку що позивачем при складенні Актів виконаних робіт № 1, № 2 та № 3 за січень 2009 р. та Актів приймання виконаних будівельних робіт за березень 2010 р. і червень 2010 р. допущено описку, у зв'язку з чим вважає, що виконані роботи були фактично прийняті відповідачем як на виконання умов саме Договору підряду на виконання робіт на об'єкті: житловий будинок з вбудовано-прибудованими приміщеннями по проспекту П. Григоренка 23 в м. Києві №08-12/08.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, відповідачем було прийнято роботи за Договором загальною вартістю 1439082, 48 грн.

Відповідач на виконання умов Договору здійснив часткову оплату коштів на користь позивача загальною сумою 800441, 26 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що неоплаченими залишились роботи загальною вартістю 638641,22 грн. виконання яких підтверджується актами:

- за травень 2009р. від 17.06.2009р. № 7 на суму 12625, 20 грн. (акт частково оплачений, несплачений залишок становить 5612, 99 грн.);

- за травень 2009р. від 17.06.2009р. № 8 на суму 78295, 20 грн.;

- за травень 2009р. від 17.06.2009р. № 9 на суму 102304, 80 грн.;

- за травень 2009р. від 17.06.2009р. № 10 на суму 75291, 60 грн.;

- за червень 2009р. від 10.08.2009р. № 1 на суму 166388, 40 грн.;

- за березень 2010р. від 02.04.2010р. № 1 на суму 107107, 03 грн.;

- за червень 2010р. від 30.06.2010р. № 2 на суму 60826, 90 грн.;

- за липень 2010р. від 30.07.2010р. № 3 на суму 26497, 02 грн.;

- за серпень 2010р. від 31.08.2010р. № 8 на суму 16317, 28 грн.

Стосовно виникнення у відповідача обов'язку з оплати вартості виконаних робіт станом на час подання позову у даній справі, слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 3.3. Договору, остаточний розрахунок за Договором здійснюється між замовником і підрядником, виходячи із уточненої згідно з п.3.1. Договору загальної вартості робіт, в строк десяти банківських днів з дня виконання підрядником всього обсягу робіт за Договором і підписання сторонами всіх Актів виконаних підрядних робіт.

Оскільки Акти № 1, № 2, № 3 за січень 2009 р. та № 1 за березень 2010 року не містять дати їх підписання та скріплення печатками сторонами, а тому неможливим є встановлення моменту початку спливу десятиденного строку для здійснення оплати вартості прийнятих робіт відповідачем в порядку п. 3.3. Договору.

За змістом ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

13 грудня 2010 року позивач звернувся до відповідача із Вимогою (в порядку ст. 530 ЦК України) № 174 від 13 грудня 2010 року, відповідно до якої позивач просить відповідача оплатити заборгованість у розмірі 638641, 20 грн. у строк не пізніше 7 календарних днів з дня отримання зазначеної вимоги. Згідно з розділом 2 Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28 листопада 2013 року №958, нормативні строки пересилання місцевої рекомендованої письмової кореспонденції становлять 3 дні, без врахування дня подачі до поштового відділення зв'язку поштового відправлення. За таких обставин, враховуючи викладене вище, можливо дійти висновку, що момент оплати вартості виконаних робіт у відповідача виник з 17 грудня 2010 року.

Водночас станом на час подання позову до суду першої інстанції (28 січня 2011 року) зі спливом передбаченого п. 3.3. Договору десятиденного строку для здійснення остаточного розрахунку за виконані позивачем і прийняті відповідачем роботи, сума коштів у розмірі, який просить стягнути позивач, - 638641, 20 грн., не сплачені.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про наявність підстав для стягнення суми коштів у розмірі 638641, 20 грн.

Стосовно доводів відповідача про відсутність будь-яких підписаних додатків до Договору, які б обґрунтовували вартість подальших, окрім першого етапу робіт, передбаченого у Додатку № 2, а тому і відсутні для стягнення спірної суми коштів, були предметом розгляду судів попередніх інстанцій.

Згідно з частиною першою статті 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Таким чином, підписання спірних Актів здачі-приймання виконаних робіт однозначно свідчить про укладення договору підряду у спрощений спосіб, і цей договір є підставою для виникнення у його сторін майново-господарських зобов'язань, тим більше, що загальна вартість виконаних робіт за Договором становить 1439082,48 грн., що не перевищує передбачену у п. 3.1. Договору орієнтовну вартість робіт.

Стосовно правового значення у даній справі Дефектного акту № 1 від 10 березня 2011 року, як підстави для несплати коштів у зв'язку з неякісним виконанням позивачем робіт за Договором, слід зазначити, що за змістом п. 12.2. Договору, замовник зобов'язаний протягом 5 робочих днів з дня одержання Акту виконаних підрядних робіт поточного місяця (форми № КБ-2в і № КБ-3) підписати Акт або надати підряднику у цей же строк письмову мотивовану відмову від прийняття виконаних підрядником робіт. За умови ненадання замовником підряднику підписаного Акту або обґрунтованої відмови від його підписання в зазначений у цьому пункті строк, роботи вважаються прийнятими замовником і підлягають оплаті згідно з положеннями Договору.

Усі спірні Акти виконаних робіт були підписані уповноваженою особою відповідача, що беззаперечно свідчить про прийняття робіт за Договором.

За змістом ст. 853 ЦК України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки). Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника. У разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза.

При цьому, зі змісту Дефектного акту № 1 від 10 березня 2011 року, який був складений після подання позову до суду першої інстанції, вбачається, що в результаті огляду об'єкту виконання робіт було виявлено недоліки (дефекти) при виконанні робіт з облицювання балконі алюмінієвими рейками торгової марки "Аллюкс", в тому числі відсутнє з'єднання між нижньою частиною конструкції (стингер) та алюмінієвою рейкою на площі 490 м. кв. тощо.

Ухвалою від 07 грудня 2012 року у даній справі призначено будівельно-технічну експертизу з метою повного, об'єктивного розгляду справи для дійсного виявлення наявності чи відсутності недоліків виконаних робіт за Договором. Водночас на неодноразові ухвали суду про витребування доказів, в тому числі проектної документації, за наслідками розгляду відповідних клопотань судового експерта, жодних документів від сторін, в тому числі від відповідача, до суду не надано.

За таких обставин, відповідач жодним чином не довів наявність будь-яких недоліків (дефектів) виконаних за Договором робіт.

За змістом приписів ст. 858 ЦК України, якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника: безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк; пропорційного зменшення ціни роботи; відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором.

За таких обставин, ЦК України передбачає диспозитивну норму, яка по суті встановлює спеціальні способи захисту прав замовника за договором підряду у випадку неякісного виконання робіт підрядником, однак суд в будь-якому випадку не вправі застосовувати дану норму в межах розгляду позовних вимог позивача про стягнення коштів за виконані та прийняті роботи за Договором.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно з статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Колегія суддів Вищого господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції прийнята з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Таким чином, доводи заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваних процесуальних документів не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає.

З огляду на зазначене, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

На підставі наведеного вище і керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс ДКС" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12 серпня 2014 року зі справи № 22/46-59/457-2012 залишити без змін.

Головуючий суддя І. А. Плюшко

Судді Н.І. Мележик

С. С. Самусенко