Ухвала

від 23.09.2014 по справі 820/9181/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2014 р.Справа № 820/9181/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Курило Л.В. , Присяжнюк О.В.

за участю секретаря судового засідання Дудка О.А.

представників позивача Гусарової В.В., Беда Д.В.

представника відповідача Губської В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.06.2014р. по справі № 820/9181/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-2003"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.06.2014 р. позов ТОВ "Альянс-2003" задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 29.04.14 р №0001282201; №0001272201 №0001262201; №0001252201.

Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова (далі-відповідач ДПІ в Дхержинському районі м.Харкова), не погодившись з судовим рішенням, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.06.2014 р. та винести нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, в обґрунтування вимог посилався на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неврахування обставин справи, неправильну оцінку доказів, що призвело до невірного вирішення справи.

Представники ТОВ "Альянс-2003" (далі-позивач) в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечували, просили залишити скаргу без задоволення, постанову суду першої інстанції без змін, надали письмові заперечення.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заперечень проти неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України оскаржувана постанова переглянута в межах апеляційної скарги.

Судом встановлено, що ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області проведена планова виїзна перевірка ТОВ "Аьянс-2003" з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2013 р., за результатами якої складено акт перевірки від 31.03.2014 р. № 1085/20-30-22-01/32239797 (т.1, а.с. 12-151).

За висновками акту перевірки, позивачем порушено:

- п. 5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п. 135.1, п. 135.4 ст. 135, п. 137.1 ст. 137, п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України, внаслідок чого ТОВ "Альянс-2003" занижено податок на прибуток всього у сумі 691 569,00 грн. (у І кварталі 2011 року - на 67 935,00 грн., у 3 кварталі 2011 року - на суму 16 746,00 грн., у 4 кварталі 2011 року -32 242,00 грн., у 3 кварталі 2012 року на 158 430,00 грн., у 4 кварталі 2012 року на 65 665,00 грн., у 2013 року 350 551,00 грн.);

- п. 135.1, п. 135.4 ст. 135, п. 137.1 ст. 137 ПК України, внаслідок чого позивачем завищено дохід, що враховується при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток, всього у розмірі 1 075 417,00 грн. (4 кварталі 2011 року на 14 349,00 грн., у 2 кварталі 2012 року на 67 910,00 грн., у 3 кварталі 2012 року на 993 158,00 грн.);

- п.п. 138.1.1. п. 138, п. 138.2 ст. 138 ПК України, внаслідок чого встановлено завищення позивачем витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток всього у розмірі 1 075 417,00 грн. (4 кварталі 2011 року на 14 349 ,00 грн., у 2 кварталі 212 року на 67 910,00 грн., у 3 кварталі 2012 року на 993 158,00 грн.);

- п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198 ПК України, внаслідок чого ТОВ "Альянс -2003":

а) занижено суму ПДВ, яка підлягала сплаті в бюджет на суму 534 010,00 грн. (у січні 2011 року на 2 719,00 грн., у березні 2011 року на 51 628,00 грн., липні 2011 року на 6 915,00 грн., вересні 2011 року на 7 647,00 грн., листопаді 2011 року на 25 215,00 грн., серпні 2012 року на 13867 грн., вересні 2012 року на 51961 грн., жовтні 2012 року на 9937 грн., листопаді 2012 року на 24 729,00 грн., травні 2013 року на 56 181,00 грн., червні 2012 року на 88 090,00 грн., серпні 2013 р. на 81 551,00 грн., у вересні 2013 р. на 33 315,00 грн., у листопаді 2013 р. на 15 410,00 грн., у грудні 2013 р. на 64 836,00 грн.,

б) завищено суми ПДВ, яка підлягала сплаті в бюджет на суму 1 966,00 грн., у тому числі у жовтні 2011 року на 49 грн., у липні 2012р. на 1917 грн.,

в) завищено значення рядка 24 "Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду" у березні 2013 року на 91 112,00 грн., у квітні 2013 р. на 123 858,00 грн., у травні 2013 р. на 88 090,00 грн., у листопаді 2013 р. на 38 205,00 грн., у грудні 2013 р. на 37 411,00 грн.;

- п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187 ПК України , оскільки ТОВ "Альянс-2003" завищено податкові зобов'язання на суму 109 917,00 грн. (у жовтні 2011 р. на 2 870,00 грн., у липні 2012 року на 60 987,00 грн., у вересні 2012 року на 18 187,00 грн., у жовтні 2012 року на 27 873,00 грн.) внаслідок неможливості подальшої реалізації придбаного товару;

- п.198.1 п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ПК України ТОВ "Альянс-2003" завищено податковий кредит на суму 109 917,00 грн. (у жовтні 2011 р. на 2 870,00 грн., у липні 2012 року на 60 987,00 грн., у вересні 2012 року на 18 187,00 грн., у жовтні 2012 року на 27 873,00 грн.) внаслідок неможливості подальшої реалізації придбаного товару у зазначених постачальників;

- п. 2.11 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національні валюті в України щодо відсутності первинних документів встановленої форми використання готівкових коштів, виданих підзвіт, на загальну суму 3 000,00 грн.

29.04.2014 р. відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

№ 0001252201, яким підприємству позивача донараховані податкові зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 835 231,75 грн. (691 569,00 грн. за основним платежем, 143 662,75 грн. штрафними (фінансовими) санкціями) (т. 1, а.с. 8);

№ 0001262201, яким позивачу донараховані суми штрафних санкцій у розмірі 3 000,00 грн., (за порушення п. 2.11 глави 2 Постанови правління НБУ від 15.12.2004 року № 637) (т.1 а.с. 9);

№ 0001272201, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість за грудень 2012 року у розмірі 37 411,00 грн. (т. 1 а.с. 10),

№ 0001282201, яким позивачу донараховний податок на додану вартість у розмірі 771 123,50 грн. (основним платежем у сумі 531 291,00 грн., штрафними санкціями 239 832,50 грн.).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості висновків відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства при відображені спірних сум податкового кредиту, витрат, доходу, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, оскільки позивачем доведено реальність господарських операцій.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, зважаючи на таке.

Фактичною підставою прийняття податкових повідомлень-рішень, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки відповідача, викладені в акті перевірки від 31.03.2014р. № 1085/20-30-22-01/32239797 про порушення позивачем вимог пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», - п. 135.1, п. 135.4 ст. 135, п. 137.1 ст. 137, 138.1..1.,138.2,138.4 ст.138 ПК України , а також вимог підпунктів 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», - п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п.198.1 п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ПК України.

Вказані висновки відповідача ґрунтуються на тому, що позивачем безпідставно отримано податковий кредит з податку на додану вартість та зменшено суму оподатковуваного доходу для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств на суму валових витрат, що виникли за результатами відображення в податковому обліку господарських операцій з ТОВ «Промтехноопт», ТОВ «АКПД Плюс», ТОВ «Інформ Прогрес Сервіс» та ПП фірмою «Матрапак», оскільки взаємовідносини позивача із зазначеними контрагентами не були спрямовані на реальне настання правових наслідків та мали безтоварний характер.

Так, судом встановлено, що 16.12.2010 р. між ТОВ "Альянс-2003" (постачальник) та ТОВ "Промтехноопт" (покупець) укладено договір поставки товару № 161201, за умовами якого позивач поставив покупцю будівельні матеріали - планки, кришки, черепиця, цвяхи тощо (т. 3, а.с. 163 -168).

Товарність поставок підтверджено копіями податкової, видаткової накладних, платіжного доручення.

28.02.2011р. між ТОВ "Альянс-2003" (постачальник) та ТОВ "Промтехноопт" (покупець) укладено договір поставки товару № 280201, за умовами якого позивач поставив покупцю будівельні матеріали - планки, кришки, черепиця, цвяхи тощо (т.3, а.с. 169 -177).

Товарність поставок підтверджено копіями податкової, видаткової накладних, платіжного доручення.

24.06.2011р. між ТОВ "Альянс-2003" (постачальник) та ТОВ "Промтехноопт" (покупець) укладено договір поставки товару № 240601, за умовами якого позивач поставив покупцю будівельні матеріали - черепиця (т.3, а.с. 179-183 ).

Товарність поставок підтверджено копіями податкової, видаткової накладних, платіжного доручення.

12.09.2011р. між ТОВ "Альянс-2003" (постачальник) та ТОВ "Промтехноопт" (покупець) укладено договір поставки товару № 120901, за умовами якого позивач поставив покупцю будівельні матеріали - лист, гребінець бокове примикання, покриваючий фартух тощо (т.3, а.с 186-193).

Товарність поставок підтверджено копіями податкової, видаткової накладних, платіжного доручення.

Судом встановлено, що поставлений позивачем товар, придбано ним у постачальників ТзОВ "Прушинськи" згідно договору поставки "ХВ-0000008 від 05.03.2010 р., ТОВ "Метротайл -Україна" згідно договору купівлі-продажу №25.02/2011 від 25.02.2011 р., ТОВ "Олтрейд ЛТД" згідно договору поставки №010120 від 01.12.2011р.

Фактичне переміщення товару здійснено за рахунок позивача залученим перевізником ФОП ОСОБА_4, автомобільним транспортом, що підтверджується копіями свідоцтв про державну реєстрацію Т/З, договором на транспортно-експедиторські послуги по перевезенню вантажів автомобільним транспортом від 06.01.2011р. (т. 2, а.с.75)

Судом також встановлено, що позивачем задекларовано доходу, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування, за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2013 р. зокрема на суму у розмірі 1 075 417,00 грн.

Так, 18.06.2012р. між ТОВ "Альянс-2003" (постачальник) та ТОВ "Інформ-прогрес сервіс" (покупець) укладено договір поставки товару №18/06-12, за умовами якого позивач реалізував покупцю - будматеріали (т. 3, а.с. 200 -202).

Товарність операцій підтверджується копіями податкової, видаткової накладних, платіжним дорученням (т. 3 а. с.197, 161, 197, 199, 209 зворот).

Реалізовані позивачем ТМЦ були ним раніше придбані у ТОВ "Метротайл -Україна" згідно договору купівлі-продажу №16.01/2012 від 16.01.2012 р.

Переміщення товару до покупця здійснено за рахунок позивача орендованим автотранспортом.

05.07.2012 р. ТОВ "Альянс-2003" (постачальник) та ТОВ "Інформ-прогрес сервіс" (покупець) укладено договір №05/07-01, за яким позивач реалізував покупцю будматеріали (т. 3, а.с. 206-208).

Товарність операцій підтверджується копіями податкової, видаткової накладних, платіжним дорученням (т.3 а.с.203, 160, 205, 237 зворот).

Реалізовані позивачем ТМЦ були ним раніше придбані у ТОВ "Метротайл -Україна", згідно договору купівлі-продажу №16.01/2012 від 16.01.2012р. та ТОВ "Аквасистем Україна", згідно договору поставки №050312 від 05.03.2012р.

Переміщення товару до покупця здійснено за рахунок позивача орендованим автотранспортом.

11.07.2012 р. між ТОВ "Альянс-2003" (постачальник) та ТОВ "Інформ-прогрес сервіс" (покупець) укладено договір поставки №11/07-01, на підставі якого позивач реалізував товар (будматеріали) (т. 3, а.с. 213-215).

Товарність операцій підтверджується копіями податкової, видаткової накладних, платіжним дорученням (т. 3 а.с. 209, 159, 158, 212, 211, 237, 159, 158, 212, 211, т.2, 237).

Переміщення товару до покупця здійснено за рахунок позивача орендованим автотранспортом.

15.08.2012 р. між ТОВ "Альянс-2003" (постачальник) та ТОВ "Інформ-прогрес сервіс" (покупець) укладено договір поставки товару №15/08-01, за умовами якого позивач поставив покупцю будматеріали (т. 3, а.с. 220-222).

Товарність операцій підтверджується копіями податкової, видаткової накладних, платіжним дорученням (т. 3 а.с. 216,157, 218,219,216).

Переміщення товару до покупця здійснено за рахунок позивача орендованим автотранспортом.

29.08.2012 р. між ТОВ "Альянс-2003" (постачальник) та ТОВ "Інформ-прогрес сервіс" (покупець) укладено договір №29/08-01, за умовами якого позивач поставив покупцю будматеріали (т. 3, а.с.223).

Товарність операцій підтверджується копіями податкової, видаткової накладних, платіжним дорученням (т. 3 а.с.156,155,225,226 т. 2 а.с. 216,216 зворот)

Переміщення товару до покупця здійснено за рахунок позивача орендованим автотранспортом.

07.09.2012 р. між ТОВ "Альянс-2003" (постачальник) та ТОВ "Інформ-прогрес сервіс" (покупець) укладено договір №07/09-01, за умовами якого позивачем поставлено покупцю будматеріали (т. 3, а.с. 237-239).

Товарність операцій підтверджується копіями податкової, видаткової накладних, платіжним дорученням (т. 3 а.с. 236, 154, 153, 241,240, т.2, 212,212 зворот).

Переміщення товару до покупця здійснено за рахунок позивача орендованим автотранспортом.

19.09.2012 р. між ТОВ "Альянс-2003" (постачальник) та ТОВ "Інформ-прогрес сервіс" (покупець) укладено договір №19/09-01, за умовами позивач поставив покупцю будматеріали (т. 3, а.с. 233-235).

Товарність операцій підтверджується копіями податкової, видаткової накладних, платіжним дорученням (т.3 а.с. 230,152, 232, т. 2 а.с.113).

Переміщення товару до покупця здійснено за рахунок позивача орендованим автотранспортом.

Також, 03.01.2012 р. між ТОВ "Альянс-2003" (замовник) та ТОВ "Кірін" (виконавець, агент) договір №03/01, за умовами якого ТОВ "Кірін" у період з 03.01.2012 р. по 28.09.2012 р. надано позивачу агентські послуги з проведення дослідження ринку перевезень вантажів з метою пошуку додаткових замовників (т. 2, а.с.42).

В підтвердження виконання наданих послуг згідно умов договору, позивачем як до податкового органу, так і до суду надано акт приймання-передачі послуг, платіжне дорученням, податкову накладну, звіт. (т. 5 а.с. 31, т. 2 а.с.39-41).

26.06.2012 р. між ТОВ "Альянс-2003" (покупець) та ТОВ "ІНФОРМ-ПРОГРЕС СЕРВИС" (постачальник) укладено договір поставки № 26/06-01, за умовами якого позивач отримав товар - будівельні матеріали (грунтовка бітумна, акваізол АПП-ПЄ-4,0 (т. 2, а.с.72).

Товарність поставки підтверджується видатковими, податковими накладними, платіжним дорученням, ТТН (т. 2 а.с.75, 68, 76, 64, 62, 28, 60, 77, 78, 70, 67, 69, 65, 63, 61 т. 2 а.с.239- 241, 238,239).

Переміщення здійснено залученим перевізником ФОП ОСОБА_4 (договір на транспортно-експедиторські послуги по перевезенню вантажів автомобільним транспортом від 06.01.2011р.) за рахунок позивача автомобілем IVEKO НОМЕР_2, п/п НОМЕР_1, водій ОСОБА_5 (т. 5 а. с.28)

Придбаний товар оприбутковано на складі позивача, що підтверджується документами складського зберігання і у наступному реалізовано.

09.07.2012 р. між ТОВ "Альянс-2003" (покупець) та ТОВ "Інформ -прогрес сервіс" (постачальник) укладено договір поставки товару №09/07-01, за умовами якого позивачем отримано товар (грунтовка бітумна, акваізол ) (т. 2, а.с.89).

Товарність поставки підтверджується видатковими, податковими накладними, платіжним дорученням, ТТН (т. 2 а.с.83, 85, 92, 81, 93, 79-80, 86, 84, 82, 240, 240 зворот).

Переміщення здійснено залученим за рахунок позивача, автомобілем IVEKO НОМЕР_2, п/п НОМЕР_1 (т. 2 а.с.94)

ТМЦ оприбутковано на складі позивача, що підтверджується документами складського зберігання , і у наступному реалізовано ТОВ "ЕЛ МАШ", що доведено наданими суду копіями первинних документів: видаткова,податкова накладні, платіжне доручення та ін. (т. 2 а.с.95, 99, 98, 236, 96).

Судом також встановлено, що 01.08.2012 р. між ТОВ "Альянс-2003" (покупець) та ТОВ "Комітет об'єднаних аудиторів" (постачальник) укладено договір поставки товару №01/08-12, за яким позивач отримав товар (грунтовка бітумна, акваізол АПП-ПЄ-4,0 акваізол ПЄ-2,0) (т. 2, а.с. 20).

Товарність поставки підтверджується видатковими, податковими накладними, платіжним дорученням, ТТН (т. 2 а.с. 148, 171, 30, 150, 27, 57, 23, 28, 32).

Переміщення здійснено орендованим автотранспортом, перевізник ТОВ "Альянс-2003" (т. 2 а.с.94, т. 4 а.с.9, 28, 30, 26).

ТМЦ оприбутковано на складі позивача, що підтверджується документами складського зберігання.

У товар наступному товар реалізовано позивачем на користь ТОВ "ЄВРОПЕЙСЬКЕ" (т.2, а.с. 122-126).

10.09.2012 р. ТОВ "Альянс-2003" (постачальник) та ПП "МАТРАПАК" (покупець) укладено договір №10/09-12, за яким позивач придбав товар (акваізол АПП-ПЄ-4,0, акваізол ПЄ-2,0) (т. 2, а.с. 44).

Товарність поставки підтверджується видатковими, податковими накладними, платіжним дорученням, ТТН (т. 2 а.с. 48,52,27,59,47,56,58,56,57,50,54, 224зворот, 225,т.5 а.с. 11).

Переміщення здійснено орендованим автотранспортом, перевізник ТОВ "Альянс-2003".ТМЦ оприбутковано на складі позивача, та в подальшому реалізовано ТОВ "ЄВРОПЕЙСЬКЕ» , що підтверджується документами складського зберігання. (т.2 а.с. 122-126).

28.10.2011р. між ТОВ "Альянс-2003" (покупець) та ТОВ "АКПД-плюс" (постачальник) укладено договір , згідно рахунку, на підставі якого позивачем отримано товар (ТЛ-Кавіті).

Товарність поставки підтверджується видатковою накладною, податковою накладною, платіжним дорученням (т.2, а.с.36, 37, 204).

Переміщення здійснено залученим перевізником ОСОБА_4, автомобільним транспортом.

Придбаний товар оприбутковано на складі позивача, що підтверджується документами складського зберігання та в подальшому використано в господарській діяльності шляхом реалізації

ПП "Технологія", що підтверджується копіями первинних документів: рахунок-фактура, платіжне доручення, податкова, видаткова накладні (т. 1, а. с. 100, т. 2 а.с.105,106, 101, 103, т.5 а.с.23,а.с.1 зворот).

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 "Про оподаткування прибутку підприємств", в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, а також п. 14.1.27 ст.14 Податкового кодексу України, валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п.5.2.1 п.5.2 Закону України до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням встановлених законом обмежень. Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів.

Згідно до п. 138.4. ст.. 138 ПК України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Приписами п. 138.11. ст. 138 ПК України передбачено, що суми витрат, не віднесені до складу витрат минулих звітних податкових періодів у зв'язку з втратою, знищенням або зіпсуттям документів, що підтверджують здійснення витрат, установлених цим розділом, та підтверджених такими документами у звітному податковому періоді.

Суми витрат, не враховані в минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлені у звітному податковому періоді в розрахунку податкового зобов'язання.

Зазначені в цьому пункті витрати, здійснені в минулі звітні роки, відображаються у складі інших витрат, а ті, які здійснені у звітному податковому році, - у складі витрат відповідної групи (собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, загальновиробничих витрат, адміністративних витрат тощо).

Підпунктом 135.4.1. пункту 135.4. ст. 135 ПК України зазначено, що дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає: дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

Відповідно до п. 137.1. ст. 137 ПК України, дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.

Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

За вимогами п. 138.2. ст.. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, що передбачено п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України.

З наведених законодавчих положень випливає, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою використання у господарській діяльності, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку.

Первинні документи бухгалтерського та податкового обліку які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами, складені з дотриманням вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», статті 44, статті 201 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704) і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

Отже, позивачем дотримані вимоги законодавства щодо формування податкового кредиту і витрат при здійсненні ним господарської діяльності по взаємовідносинам з ТОВ «Промтехноопт», ТОВ «АКПД Плюс», ТОВ «Інформ Прогрес Сервіс» та ПП «Матрапак».

Правовідносини між позивачем та контрагентами не були безтоварними, а укладались з метою реального настання позитивних наслідків для сторін.

Доводи відповідача про відсутність у спірних постачальників задекларованих основних засобів, матеріально-технічної бази, персоналу самі по собі не є доказом безтоварності господарських операцій за участю цих постачальників; ці доводи є оцінкою контрагентів, за дії та поведінку якого позивач не може нести відповідальність. Крім того, у комерційній діяльності виконання поставок товарів, робіт, послуг не завжди вимагає наявності власних основних та транспортних засобів, значної кількості персоналу; звичаями ділового обороту встановлені й інші можливості залучення матеріальних ресурсів без реєстрації в уповноважених органах (як-от - на умовах оренди, найму за цивільними договорами тощо).

Також слід зазначити, що невиконання контрагентом своїх обов'язків перед бюджетом не може бути підставою для неможливості формування податкового кредиту на підставі господарських операцій інших суб'єктів господарювання, оскільки відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому до відповідальності може бути притягнутий лише порушник, яким у даному випадку позивач не є.

Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що відповідач не довів наявності порушення позивачем правил визначення доходу, валових витрат та витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток, податкового кредиту, зобов'язань та від'ємного значення з ПДВ за перевіряємий період.

Надані позивачем первинні документи підтверджують товарність операцій, фізичне переміщення, оприбуткування та фактичну наявність у позивача розпорядженні товару, що купівля-продаж яких складали предмет господарських операцій.

Суми, перераховані позивачу в оплату поставок, відображені та враховані позивачем при формуванні показників податкової звітності та податкових зобов'язань.

Доказів повернення цих коштів до позивача або від позивача, наявності у позивача та його контрагентів (ТОВ "Промтехноопт", ТОВ "АКПД-плюс", ТОВ "Інформ-Прогрес-Сервіс", ТОВ "Комітет Об'єднаних аудиторів" та ПП "Матрапак" та інших) відповідачем не надано.

Відповідачем не надано доказів фізичної відсутності товару, робіт (послуг) в натурі, відсутності матеріальних, трудових або будь-яких інших виробничих ресурсів у позивача, а так само використання позивачем товару, робіт, послуг не для цілей, передбачених ПК України.

З огляду на зазначене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності у позивача права врахувати в податкових періодах (2011-2012 р.) суми витрат, доходу, ПДВ по операціям купівлі продажу товарів послуг, скоригувавши на такі суми податкові зобов'язання відповідних періодів.

Доводи апеляційної скарги щодо не врахування судом першої інстанції актів про неможливість проведення зустрічної звірки (по ТОВ "АКПД ПЛЮС" , "Інформ-Прогрес-Сервіс", ТОВ "КОМІТЕТ ОБ'ЄДНАНИХ АУДИТОРІВ"), акту про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "Матрапак", колегія суддів вважає безпідставним.

Згідно ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 36.5 ст. 36 Податкового кодексу України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків.

Сумлінний платник податків та зборів не несе відповідальності за порушення правил звітування по публічним коштам, сплати податкових зобов'язань з боку його контрагентів.

Вказане узгоджується із позицією Верховного суду України, викладеною в постановах №10/21 від 02.03.2010 р., №09/05 від 13.01.2009 р., №08/28 від 12.02.2008 р.

Акт податкової перевірки по контрагенту може свідчити про порушення податкової дисципліни лише з боку цього платника, однак не доводить вчинення будь-яких порушень з боку його безпосереднього контрагента.

Акт про неможливість зустрічної звірки фіксує факт перешкод для здійснення податкового контролю, однак не податкову інформацію про господарські операції контрагента позивача, тому не є належним доказом.

Доводи апеляційної скарги про відсутність контрагентів позивача за місцем реєстрації на момент проведення звірок не спростовують висновків суду щодо правомірності формування позивачем валових витрат та податкового кредиту.

Доказів того, що на момент здійснення спірних господарських операцій контрагенти позивача не знаходилися за місцем знаходженням та існував запису про це в Єдиному державному реєстрі матеріали справи не містять, а тому посилання податкового органу на відсутність контрагенів позивача в подальшому за місцем реєстрації не свідчить про не виконання позивачем та його контрагентами умов договору.

Судом встановлено, що на момент укладення угод та проведення операцій з позивачем його контрагенти були суб'єктами підприємницької діяльності, платниками податку на додану вартість.

Таким чином, позивач здійснив реальні операції, а саме, здійснив операції, з яких виник об'єкт оподаткування податком на додану вартість, податком на прибуток, отримав (реалізував), оплатив товар, послуги, роботи.

Надання оцінки правочинам позивача на предмет їх відповідності ч. 1 ст. 203, 215, 228 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів належить виключено до повноважень суду в порядку цивільного, господарського судочинства, орган ДПІ такої оцінки надавати не вправі, з огляну на обсяг повноважень ст. 20 ПК України.

Відповідачем не надано судових рішень, які набрали законної сили, про визнання угоди позивача недійсною, удаваною, фіктивною, не надано вироків про притягнення до відповідальності посадових осіб позивача чи контрагента за неправомірні дії, вчинені ними при укладенні (виконанні) угоди, проведенні поставок, з якими ст. 228 ЦК України пов'язує нікчемність правочину.

На підставі доказів, які містяться в матеріалах справи, що були досліджені судом та оцінка яким надана з дотриманням положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд першої інстанції зробив правильний висновок про документальне підтвердження факту реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

В той же час, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

З огляду на це, колегія суддів вважає,що податкові повідомлення-рішення від 29.04.2014 р. № 0001272201, № 0001282201, № 0001252201 правомірно скасовані судодом першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги щодо правомірності застосування податковим органом до позивача штрафних санкцій за порушення позивачем п.2.11 глави 2 Постанови правління НБУ від 15.12.2004 року № 637, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 2.1. гл. 2 Постанови № 637, якою затверджено Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, підприємства (підприємці), які відкрили поточні рахунки в банках і зберігають на цих рахунках свої кошти, здійснюють розрахунки за своїми грошовими зобов'язаннями, що виникають у господарських відносинах, пріоритетно в безготівковій формі, а також у готівковій формі (з дотриманням чинних обмежень) у порядку, установленому законодавством України.

Пунктом 2.11. зазначеної Постанови передбачено, що видача готівкових коштів під звіт або на відрядження (далі - під звіт) здійснюється відповідно до законодавства України.

Видача готівкових коштів під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту, дозволяється на строк не більше 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт, а на всі інші виробничі (господарські) потреби на строк не більше двох робочих днів, уключаючи день отримання готівкових коштів під звіт.

Якщо підзвітній особі одночасно видана готівка як на відрядження, так і для вирішення в цьому відрядженні виробничих (господарських) питань (у тому числі для закупівлі сільськогосподарської продукції у населення та заготівлі вторинної сировини), то строк, на який видана готівка під звіт на ці завдання, може бути продовжено до завершення терміну відрядження.

Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми.

Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.

Відповідно до п.2.12 Постанови №637, фізичні особи - довірені особи підприємств (юридичних осіб), які відповідно до законодавства України одержали готівку з поточного рахунку із застосуванням корпоративного електронного платіжного засобу або особистого електронного платіжного засобу, використовують її за призначенням без оприбуткування в касі. Зазначені довірені особи подають до бухгалтерії підприємства звіт про використання коштів разом із підтвердними документами в установлені строки і порядку, що визначені для підзвітних осіб законодавством України, а також документи про одержання готівки з поточного рахунку (чек банкомата, копія видаткового ордера, довідки за встановленими формами, сліп, квитанція торговельного термінала тощо) разом з невитраченим залишком готівки.

Судом встановлено, що 06.01.2011р. між ТОВ "Альянс-2003" і ФОП ОСОБА_4 укладено договір на транспортно-експедиторські послуги по перевезенню вантажів автомобільним транспортом. Зазначений договір виконано та позивачем проведено оплату за надані послуг готівкою. Для здійснення оплати представник позивача отримав від підприємства 3000 грн., які в наступному передав ФОП ОСОБА_4, що підтверджується авансовим звітом №АО-0000003 від 16.05.2012 року , квитанцією до авансового звіту №1,2,3 від 16.05.2014р.. (т. 4, а.с.9-10).

Доводи апеляційної скарги, що авансовий звіт було надано директором ОСОБА_6 №АО-3 від 16.05.12 р. без підтверджуючих документів встановленої форми, чим порушено вимоги п. 2.11 глави 2 Положення 637 є необґрунтованими.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем до перевірки надавалися підтверджуючі документи, зокрема квитанція до авансового звіту №1,2,3 від 16.05.2014р., яка безпідставно не була врахована податковим органом.

Тому колегія суддів погоджується з судом, що податкове повідомлення-рішення від 29.04.2014р. за № 0001262201, підлягає скасуванню.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

З огляду на зазначене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно зясував обставини справи, надав їм належну правову оцінку, доводи апеляційної інстанції висновків суду не спростовують, а тому постанова суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга не підлягає задоволенн.

Згідно ч.1 ст. 200 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.06.2014р. по справі № 820/9181/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Русанова В.Б. Судді Курило Л.В. Присяжнюк О.В. Повний текст ухвали виготовлений 29.09.2014 р.