Рішення

від 08.10.2014 по справі 904/6324/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.10.14р. Справа № 904/6324/14

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГАФАРБ", м. Дніпропетровськ

до товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРПАЙП НІКО ТЬЮБ", м. Нікополь, Дніпропетровська область

про стягнення 114 394 грн. 67 коп.

Суддя Кармазіна Л.П.

Представники:

від позивача - Калмикова І.В., представник, дов. № 270214/2 від 21.02.2014 року

від відповідача - представник не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕГАФАРБ" звернулось до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРПАЙП НІКО ТЬЮБ" про стягнення 114 394 грн. 67 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки ТФ № 702 від 23.06.2011р, в частині повної та своєчасної оплати отриманого товару. Позивач зазначає, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.04.2014р. у справі №904/1250/14, яке залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.07.2014р., стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг у розмірі 836007, 15 грн., пеню у сумі 72713, 95 грн., три відсотки річних у розмірі 16800, 10 грн. та 34510, 42 грн. витрат по сплаті судового збору. Кінцевою датою нарахування 3% річних у даній справі було 26.12.2013р. У зв'язку з неналежним виконанням умов договору позивач нарахував та просить стягнути з відповідача суму трьох відсотків річних за загальний період з 28.02.2014р. по 17.08.2014р. та суму інфляційних втрат за загальний період з вересня 2013р. по липень 2014 року.

Ухвалою господарського суду від 21.08.2014р. порушено провадження у справі, а розгляд справи призначено на 11.09.2014р.

11.09.2014р. представник позивача до судового засідання надав клопотання про долучення копії витягу з ЄДРПОУ щодо відповідача, на виконання ухвали господарського суду від 21.08.2014 року.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином, до судового засідання факсимільним зв'язком надіслав клопотання про відкладення розгляду справи, в зв'язку із знаходженням представника відповідача в тарифній відпустці та неможливістю направлення іншого представника.

Ухвалою господарського суду від 11.09.2014р. розгляд справи відкладено на 08.10.2014р.

08.10.2014р. представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.106), відзив на позов до справи не надав, будь-яких пояснень з приводу неявки представника судове засідання до суду не надходило.

Згідно з п. 3.9.1. Постанови Вищого господарського суду України від 26.12.11р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні та вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

Відзиву на позов до суду не надано, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

08.10.2014р. в порядку ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

29.04.2014р. господарським судом Дніпропетровської області у справі №904/1250/14 було прийнято рішення, яким стягнуто, з товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Мегафарб" основний борг у розмірі 836007, 15 грн., пеню у сумі 72713, 95 грн., три відсотки річних у розмірі 16800, 10 грн. та 34510, 42 грн. витрат по сплаті судового збору.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.07.2014р. рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.04.2014р. у справі №904/1250/14 залишено без змін.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.07.2012р. у справі №№904/1250/14 встановлено, що 23.06.2011 між товариством з обмеженою відповідальністю "Мегафарб" (далі - позивач, постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб" (далі - відповідач, покупець) був укладений договір - ТФ № 702 поставки товару (далі - договір). Відповідно до п. 1.1 договору на умовах, викладених в розділах даного договору, постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити змащувальні матеріали, які в подальшому іменуються товар. Найменування, асортимент, номенклатура, сортамент, кількість, ціна, умови і строки поставки товару вказані в специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до даного договору, які є його невід'ємною частиною.

Згідно з п. 1.2 договору за взаємною домовленістю сторін в процесі виконання даного договору можуть бути змінені конкретні дані (найменування, асортимент, номенклатура, сортамент, кількість, умови і строки поставки товару), внесені в положення даного договору і додатків до нього.

Будь-які зміни і доповнення повинні бути оформлені у вигляді додаткових угод до даного договору і підписані уповноваженими представниками сторін, після чого вони стають невід'ємною частиною даного договору.

Датою поставки є дата підписання сторонами акта прийому-передачі чи товаросупроводжувального документа (п. 3.7 договору).

Пунктом 4.1 договору встановлено, що покупець розраховується за даним договором шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 60 календарних днів з моменту поставки товару/чи партії товару і надання постачальником рахунку і документів, відповідно пункту 3.3. договору.

Даний договір набуває чинності з моменту фактичного підписання його повноважними представниками сторін і діє до 31.12.2011, а в частині невиконаних зобов'язань за договором - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань (п. 10.1 договору).

Додатковою угодою № 1 від 23.08.11 до договору сторони погодили викласти п. 10.1 договору в наступній редакції: "Даний договір набуває чинності з моменту фактичного підписання його повноважними представниками сторін і діє до 31.12.12, а в частині невиконаних зобов'язань за договором - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

Додатковою угодою № 3 від 28.12.2012 до договору сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору поставки товару № 702 від 23.06.11 до 31.12.13, змінивши п 10.1. договору і виклавши його в наступній редакції: "Даний договір набуває чинності з моменту фактичного підписання його повноважними представниками сторін і діє до 31.12.13, а в частині невиконаних зобов'язань за договором - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

Також, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.07.2012р. у справі №№904/1250/14 з урахуванням ухвали господарського суду від 15.07.2014р. у справі №904/1250/14 було встановлено, що на виконання умов договору, позивач поставив з 22.01.2013 по 26.12.2013, а відповідач прийняв на підставі довіреностей, товар на загальну суму 4063696,08 грн., що підтверджується видатковими накладними, підписаних обома сторонами.

Відповідач здійснив часткову оплату поставленого товару у розмірі 2427688, 94 грн., відповідно до банківських виписок.

Під час розгляду справи, відповідач здійснив часткову оплату у розмірі 500000 грн., що підтверджується копіями банківських виписок, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду із заявою про зменшення позовних вимог від 19.03.2014 № 108МФ.

Також, відповідачем 31.03.2014, 10.04.2014 та 17.04.2014 було здійснено часткову оплату у розмірі 300000 грн., що підтверджується банківськими виписками, та про що позивач зазначає у заві про зменшення позовних вимог від 28.04.2014 вих. № 166.

Таким чином, несплаченою залишається вартість поставленого товару у розмірі 836007,15 грн.

З огляду на те, що зобов'язання за договором ТФ № 702 від 23.06.2011р. в частині проведення розрахунків за поставлений товар у повному обсязі та у встановлений договором строк не виконанні відповідачем, строк оплати поставленого товару за спірний період відповідно до положень договору настав, з товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Мегафарб" була стягнута заборгованість за договором ТФ № 702 від 23.06.2011р у розмірі 836007,15 грн., пеня у сумі 72713, 95 грн. та три відсотки річних у розмірі 16800,10 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Ніко Тьюб» своєчасно не здійснило розрахунки за поставлений позивачем товар, у зв'язку з чим позивач нарахував та просить стягнути з відповідача суму інфляційних втрат у сумі 106885,34 грн. за загальний період з вересня 2013р. по липень 2014 року. та три відсотки річних за загальний період з 28.02.2014р. по 17.08.2014р.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши представника позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, з наступних підстав:

Сторони є суб'єктами господарювання, тому відповідно до положень ст.ст. 4, 173-175 і 193 ГК України до прав і обов'язків сторін, що виникли на підставі зазначеного договору і є господарськими зобов'язаннями, мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. (ст. 530 ЦК України )

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Положеннями ст. 229 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тому підставою відповідальності за грошовим зобов'язанням є сам факт порушення зобов'язання, який полягає в неповерненні відповідних грошових коштів у строк, і цей факт є вирішальним для застосування такої відповідальності.

Відповідно до підпункту 7.1 пункту 7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань передбачено, що саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

На підставі викладеного, судом перевірено додержання позивачем вимог законодавства щодо здійснення розрахунку інфляційних втрат, у зв'язку з чим, суд доходить до обґрунтованого висновку, що позовні вимоги позивача по стягнення з відповідача 106885грн. 34 коп. - суми на яку збільшився борг в наслідок інфляційних процесів - є обґрунтованими, доведеними матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Виходячи з того, що факт несвоєчасного розрахунку за поставлений товар - встановлено рішенням господарського суду, доведено позивачем шляхом надання належних доказів, та враховуючи, що суд неодноразово зобов'язував відповідача надати до справи відзив або будь-які заперечення на позовну заяву, проте вимоги суду відповідач неодноразово проігнорував, суд перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань, вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 3% річних у розмірі 7509 грн. 33 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі наведеного, позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі шляхом стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат у розмірі 106885 грн. 34 коп. та суми 3% річних у розмірі 7509 грн. 33 коп.

Згідно зі ст. 49 ГПК України судові витрати у справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 4, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб" (53201, Дніпропетровська область, м. Нікополь, пр. Трубників, 56, код ЄДРПОУ 35537363) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Мегафарб" (49038, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна В.І. Леніна, 1-А, код ЄДРПОУ 33019296) суму інфляційних втрат у розмірі 106885 грн. 34 коп., суму 3% річних у розмірі 7509 грн. 33 коп. та 2287 грн. 89 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскаржене протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя Л.П. Кармазіна

Повне рішення складено 09.10.2014р.