Постанова

від 30.09.2014 по справі 826/11627/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 вересня 2014 року 14:05 № 826/11627/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. при секретарі судового засідання Шевченко М.В. вирішив адміністративну справу

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ЛАНЕТ НЕТВОРК» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проскасування податкових повідомлень-рішень від 19.03.2014 року

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАНЕТ НЕТВОРК» (надалі - позивач або ТОВ «ЛАНЕТ НЕТВОРК») з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про скасування податкових повідомлень-рішень від 19.03.2014 року №№ 0002542201, 00002522201, 0000131702.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню, оскільки ТОВ «ЛАНЕТ НЕТВОРК» не порушувало вимог п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, ст.2-4, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, ст.138, п.198.1., п.198.2., п.198.6. ст.198, п.201.1. ст.201, пп.163.1.2 п.163.1 ст.163, пп.164.1.2. п.164.1 ст.164, п.167.1 ст.167, пп.168.1.2 п.168.1 ст.168, п.168.1.5 п.168.1 ст.168, пп.168.4.4 п.168.4 ст.168, пп. «а» п.171.2 ст.171, пп.«а» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України та п.4 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 165, пп.7.2.3. п.7.2., пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які були надані відповідачу під час перевірки та засвідчують належне виконання позивачем вимог податкового законодавства України в частині підтвердження права на податковий кредит та формування валових витрат підприємства по взаємовідносинам з контрагентами, а також підтверджують сплату ним податку на доходи фізичних осіб.

Представник відповідача проти позову заперечував, вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача законними та обґрунтованими, прийнятими з підстав встановлення, під час перевірки позивача, факту фіктивності проведення господарських операцій між позивачем та контрагентами, що, за правилами діючого податкового законодавства позбавляє платника податків (у даному випадку - позивача) права на формування податкового кредиту та валових витрат по таким операціям, а також встановлення факту перерахування податку на доходи фізичних осіб на невірний розрахунковий рахунок - на коди платежу 11010502 та 11010505 замість 11010401.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їхніх представників, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 24.02.2014 року № 985/26-58-22-01-17/33440550, яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме:

п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, ст.2-4, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 488 027,00 грн., в тому числі по періодах: IV квартал 2010 року - 53 640 грн., І квартал 2011 року - 36 637 грн., ІІ квартал 2011 року - 66 682 грн., ІІІ квартал 2011 року - 86 918 грн., IV квартал 2011 року - 91 628 грн., І квартал 2012 року - 91740 грн., ІІ квартал 2012 року - 44 988 грн., III квартал 2012 року - 15 794 грн.;

пп.7.2.3. п.7.2., пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.1., п.198.2., п.198.6. ст.198, п.201.1. ст.201 та п.4 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 165, у результаті чого занижено податок додану вартість на загальну суму 430 723 грн., в тому числі по періодах: жовтень 2010 - 33 302,00 грн., листопад 2010 - 5 985,00 грн., грудень 2010 - 3 625,00 грн., січень 2011 - 5 206,00 грн., лютий 2011 - 13 704,00 грн., березень 2011 - 10 400,00 грн., квітень 2011 - 12 852,00 грн., травень 2011 - 15 233,00 грн., червень 2011 - 29 900,00 грн., липень 2011 - 12 478,00 грн., серпень 2011 - 31 565,00 грн.; вересень 2011 - 31 538,00 грн., жовтень 2011 - 22 406,00 грн.; листопад 2011 - 7 646,00 грн., грудень 2011 - 49 624,00 грн., січень 2012 - 21 388,00 грн., лютий 2012 - 27 229,00 грн., березень 2012 - 38 754,00 грн., квітень 2012 - 11 816,00 грн., травень 2012 - 11 809,00 грн., червень 2012 - 19 221,00 грн., липень 2012 - 8 502,00 грн., серпень 2012 - 6 540,00 грн.;

пп.163.1.2 п.163.1 ст.163, пп.164.1.2. п.164.1 ст.164, п.167.1 ст.167, пп.168.1.2 п.168.1 ст.168, п.168.1.5 п.168.1 ст.168, пп.168.4.4 п.168.4 ст.168, пп. «а» п.171.2 ст.171, пп.«а» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, внаслідок чого не перераховано на код платежу 11010402 податок на доходи фізичних осіб у сумі 31 379,36 грн.

Як вбачається з тексту акту перевірки від 24.02.2014 року № 985/26-58-22-01-17/33440550 вищезазначені порушення обґрунтовані наступним.

У ході перевірки встановлено, що позивач, в періоді, що перевірявся, мав взаємовідносини з ПП «Інвестиційна компанія «ДЕКАРОЛАЙН» (Виконавець), яке здійснювало на користь позивача (Замовника) сервісне обслуговування локальної комп'ютерної мережі (ЛКМ) у відповідності до Договору №01/09-10 від 01.09.2010 року. Згідно п.2.1. Договору Виконавець зобов'язується виконувати сервісне обслуговування локальної комп'ютерної мережі в період з жовтня по грудень 2010 року на замовлення Замовника. Замовник зобов'язується своєчасно приймати виконані роботи, вчасно і в повному обсязі сплачував вартість виконаних робіт. Згідно п.3.1. вартість виконаних робіт згідно цін, затверджених Сторонами, вказується в актах здачі приймання виконаних робіт, які складаються Виконавцем.

На підтвердження реальності вчинення зазначених операцій, включення позивачем витрат на оплату відповідних робіт до складу валових витрат підприємства, ПП «Інвестиційна компанія «ДЕКАРОЛАЙН» був виписаний позивачу акт виконаних робіт (наданих послуг) від 29.10.2010 року на загальну суму 180 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 30 000,00 грн.). Оплата за послуги по договору №01/09-10 від 01.09.2010 року здійснена позивачем у повному обсязі.

Проте, відповідно до штатного розпису позивача на підприємстві створені відділ будівництва та експлуатації мережі та відділ технічної підтримки, що, на думку податкового органу, виключає потребу в залученні сторонніх організацій з метою отримання послуг з сервісного обслуговування ЛКМ.

Крім того, позивачем не доведено, що кошти сплачені за послуги з сервісного обслуговування ЛКМ - це діяльність, що направлена на отримання доходу підприємством і сплата за вказані послуги повинна була бути сплаченою за рахунок прибутку підприємства.

Виходячи з вищевикладеного, відповідач дійшов висновку, що придбані у ПП «Інвестиційна компанія «ДЕКАРОЛАЙН» роботи (послуги) безпосередньо не пов'язані з господарською діяльністю та не призвели до отримання прибутку підприємством. Отримані від ПП «Інвестиційна компанія «ДЕКАРОЛАЙН» послуги не несли за собою будь-яких вигод та не вплинули на фінансово-господарську діяльність позивача.

Також, перевіркою було встановлено, що позивач, в періоді, що перевірявся, мав взаємовідносини з ТОВ «НВП «РОМСАТ» без укладення письмового договору, на підставі обміну первинними документами - рахунків-фактур на постачання обладнання (конектори, кабель, ізолента, адаптери, маршрутизатори, мережеві карти та інше).

Згідно наданих до перевірки документів встановлено, що позивач придбав у ТОВ «НВП «РОМСАТ» обладнання та отримав наступні первинні документи:

видаткові накладні від 29.10.10 року № К-7673 на суму 19814,28 грн. (у т.ч. ПДВ - 3302,38 грн.), від 05.11.10 року № 10302 на суму 9086,04 грн. (у т.ч. ПДВ - 1514,34 грн.), від 05.11.10 року № К-0010303 на суму 16152,60 грн. (у т.ч. ПДВ - 2692,10 грн.), від 09.11.10 року № К-0010373 на суму 532,50 грн. (у т.ч. ПДВ - 88,75 грн.), від 30.11.10 року № 7682 на суму 10140,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 1690,00 грн.), від 31 12.10 року № 7720 на суму 21748,56 грн. (у т.ч. ПДВ - 3624,76 грн.), від 17.01.11 року № К-0011771 на суму 31236,60 грн. (у т.ч. ПДВ - 5206,10 грн.), від 14.02.11 року № 21408 на суму 12818,40 грн. (у т.ч. ПДВ - 2136,40 грн.), від 28.02.11 року № 22858 на суму 69408,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 11568,00 грн.), від 31.03.11 року № 12629 на суму 62400,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 10400,00 грн.), від 29.04.11 року № 12635 на суму 62400,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 10400,00 грн.), від 31.05.11 року № 12637 на суму 84630,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 14105,00 грн.), від 30.06.11 року № 12644 на суму 30900,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 5150,00 грн.), від 18.07.11 року № К-071808 на суму 35312,41грн. (у т.ч. ПДВ - 5885,40 грн.), від 29.07.11 року № 72909 на суму 7444,44 грн. (у т.ч. ПДВ - 1240,74 грн.), від 29.07.11 року № К-072910 на суму 2304,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 384,00 грн.), від 02.08. 11 року № К-080219 на суму 71655,54 грн. (у т.ч. ПДВ - 11942,59 грн.), від 09.09.11 року № 90923 на суму 61806,60 грн. (у т.ч. ПДВ - 10301,10 грн.), від 15.09.11 року № 91543 на суму 16173,24 грн. (у т.ч. ПДВ - 2695,54 грн.), від 15.09.11 року № 91544 на суму 27669,60 грн. (у т.ч. ПДВ - 4611,60 грн.), від 07.10.11 року № 100732 на суму 92134,80 грн. (у т.ч. ПДВ - 15355,80 грн.), від 04.11.11 року № 110433 на суму 34587,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 5764,50 грн.), від 29.11.11 року № 112935 на суму 6675,36 грн. (у т.ч. ПДВ - 1112,56 грн.), від 09.12.11 року № 120926 на суму 78826,13 грн. (у т.ч. ПДВ - 13137,69 грн.), від 16.12.11 року № 121639 на суму 10090,92 грн. (у т.ч. ПДВ - 1681,82 грн.), від 30.12.11 року № 123014 на суму 29367,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 4894,50 грн.), від 11.01.12 року № 11132 на суму 10859,22 грн. (у т.ч. ПДВ - 1809,87 грн.), від 13.01.12 року № 11343 на суму 7603,20 грн. (у т.ч. ПДВ - 1267,20 грн.), від 30.01.12 року № 13046 на суму 63000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 10500,00 грн.), від 30.01.12 року № 13051 на суму 19782,60 грн. (у т.ч. ПДВ - 3297,10 грн.), від 30.01.12 року №13052 на суму 27083,40 грн. (у т.ч. ПДВ - 4513,90 грн.), від 10.02.12 року № 21016 на суму 3602,74 грн. (у т.ч. ПДВ - 600,46 грн.), від 10.02.12 року № 21027 на суму 1852,20 грн. (у т.ч. ПДВ - 308,70 грн.), від 10.02.12 року № 21028 на суму 39540,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 6590,00 грн.), від 16.02.12 року № 21625 на суму 61857,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 10309,50 грн.), від 16.02.12 року № 21627 на суму 4266,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 711,00 грн.), від 16.02.12 року № 21626 на суму 10596,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 1766,00 грн.), від 24.02.12 року № К-022422 на суму 3597,88 грн. (у т.ч. ПДВ - 599,65 грн.), від 27.02.12 року № 22724 на суму 38064,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 6344,00 грн.), від 21.03.12 року № 32129 на суму 178008,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 29668,00 грн.), від 20.03.12 року № 32027 на суму 19794,24 грн. (у т.ч. ПДВ - 3299,04 грн.), від 29.03.12 року № 32940 на суму 26264,16 грн. (у т.ч. ПДВ - 4377,36 грн.), від 30.03.12 року № 33020 на суму 1500,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 250,00 грн.), від 29.03.12 року № 32945 на суму 6960,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 1160,00 грн.), від 12.04.12 року № 41219 на суму 45281,04 грн. (у т.ч. ПДВ - 7546,84 грн.), від 25.04.12 року № К-042538 на суму 25614,60 грн. (у т.ч. ПДВ - 4269,10 грн.), від 15.05.12 року № 51528 на суму 55973,40 грн. (у т.ч. ПДВ - 9328,90 грн.), від 31.05.12 року № К-0531030 на суму 14880,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 2480,00 грн.), від 01.06.12 року № 601051 на суму 62982,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 10497,00 грн.), від 08.06.12 року № 608060 на суму 18115,20 грн. (у т.ч. ПДВ - 3019,20 грн.), від 13.06.12 року № 613046 на суму 9649,69 грн. (у т.ч. ПДВ - 1608,28 грн.), від 15.06.12 року № 615046 на суму 22610,02 грн. (у т.ч. ПДВ - 3768,34 грн.), від 25.06.12 року № 6205063 на суму 1971,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 328,50 грн.), від 06.07.12 року № 706022 на суму 181,80 грн. (у т.ч. ПДВ - 30,30 грн.), від 16.07.12 року № 716034 на суму 15507,54 грн. (у т.ч. ПДВ - 2584,59 грн.), від 24.07.12 року № 724075 на суму 26273,09 грн. (у т.ч. ПДВ - 4378,85 грн.), від 26.07.12 року № 726028 на суму 181,80 грн. (у т.ч. ПДВ - 30,30 грн.), від 27.07.12 року № 727038 на суму 3105,66 грн. (у т.ч. ПДВ - 517,61 грн.), від 31.07.12 року № 731058 на суму 5760,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 960,00 грн.);

податкові накладні від 29.10.10 року № 1029007 на суму 19814,28 грн. (у т.ч. ПДВ - 3302,38 грн.), від 02.11.10 року № 1102023 на суму 9086,04 грн. (у т.ч. ПДВ - 1514,34 грн.), від 02.11.10 року № 1102022 на суму 16152,60 грн. (у т.ч. ПДВ - 2692,10 грн.), від 09.11.10 року № 1109018 на суму 532,50 грн. (у т.ч. ПДВ - 88,75 грн.), від 30.11.10 року № 1130037 на суму 10140,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 1690,00 грн.), від 31.12.10 року № 1231004 на суму 21748,56 грн. (у т.ч. ПДВ - 3624,76 грн.), від 17.01.11 року № 117011 на суму 31236,60 грн. (у т.ч. ПДВ - 5206,10 грн.), від 10.02.11 року № 187 на суму 12818,40 грн. (у т.ч. ПДВ - 2136,40 грн.), від 28.02.11 року № 581 на суму 69408,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 11568,00 грн.), від 31.03.11 року № 681 на суму 62400,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 10400,00 грн.), від 29.04.11 року № 646 на суму 62400,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 10400,00 грн.), від 31.05.11 року № 606 на суму 84630,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 14105,00 грн.), від 30.06.11 року № 597 на суму 30900,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 5150,00 грн.), від 18.07.11 року № 290 на суму 35312,41грн. (у т.ч. ПДВ - 5885,40 грн.), від 29.07.11 року № 585 на суму 7444,44 грн. (у т.ч. ПДВ - 1240,74 грн.), від 29.07.11 року № 586 на суму 2304,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 384,00 грн.), від 02.08. 11 року № 23 на суму 71655,54 грн. (у т.ч. ПДВ - 11942,59 грн.), від 09.09.11 року № 169 на суму 61806,60 грн. (у т.ч. ПДВ - 10301,10 грн.), від 15.09.11 року № 327 на суму 16173,24 грн. (у т.ч. ПДВ - 2695,54 грн.), від 15.09.11 року № 325 на суму 27669,60 грн. (у т.ч. ПДВ - 4611,60 грн.), від 07.10.11 року № 131 на суму 92134,80 грн. (у т.ч. ПДВ - 15355,80 грн.), від 04.11.11 року № 118 на суму 34587,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 5764,50 грн.), від 29.11.11 року № 673 на суму 6675,36 грн. (у т.ч. ПДВ - 1112,56 грн.), від 09.12.11 року № 190 на суму 78826,13 грн. (у т.ч. ПДВ - 13137,69 грн.), від 16.12.11 року № 411 на суму 10090,92 грн. (у т.ч. ПДВ - 1681,82 грн.), від 30.12.11 року № 733 на суму 29367,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 4894,50 грн.), від 11.01.12 року № 39 на суму 10859,22 грн. (у т.ч. ПДВ - 1809,87 грн.), від 13.01.12 року № 101 на суму 7603,20 грн. (у т.ч. ПДВ - 1267,20 грн.), від 30.01.12 року № 544 на суму 63000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 10500,00 грн.), від 30.01.12 року № 562 на суму 19782,60 грн. (у т.ч. ПДВ - 3297,10 грн.), від 30.01.12 року № 563 на суму 27083,40 грн. (у т.ч. ПДВ - 4513,90 грн.), від 10.02.12 року № 308 на суму 3602,74 грн. (у т.ч. ПДВ - 600,46 грн.), від 10.02.12 року № 322 на суму 1852,20 грн. (у т.ч. ПДВ - 308,70 грн.), від 10.02.12 року № 323 на суму 39540,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 6590,00 грн.), від 16.02.12 року № 458 на суму 61857,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 10309,50 грн.), від 16.02.12 року № 460 на суму 4266,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 711,00 грн.), від 16.02.12 року № 459 на суму 10596,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 1766,00 грн.), від 24.02.12 року № 649 на суму 3597,88 грн. (у т.ч. ПДВ - 599,65 грн.), від 27.02.12 року № 672 на суму 38064,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 6344,00 грн.), від 21.03.12 року № 369 на суму 178008,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 29668,00 грн.), від 20.03.12 року № 328 на суму 19794,24 грн. (у т.ч. ПДВ - 3299,04 грн.), від 29.03.12 року № 618 на суму 26264,16 грн. (у т.ч. ПДВ - 4377,36 грн.), від 30.03.12 року № 652 на суму 1500,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 250,00 грн.), від 29.03.12 року № 619 на суму 6960,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 1160,00 грн.), від 12.04.12 року № 204 на суму 45281,04 грн. (у т.ч. ПДВ - 7546,84 грн.), від 25.04.12 року № 506 на суму 25614,60 грн. (у т.ч. ПДВ - 4269,10 грн.), від 15.05.12 року № 217 на суму 55973,40 грн. (у т.ч. ПДВ - 9328,90 грн.), від 31.05.12 року № 665 на суму 14880,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 2480,00 грн.), від 01.06.12 року № 16 на суму 62982,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 10497,00 грн.), від 08.06.12 року № 274 на суму 18115,20 грн. (у т.ч. ПДВ - 3019,20 грн.), від 13.06.12 року № 308 на суму 9649,69 грн. (у т.ч. ПДВ - 1608,28 грн.), від 15.06.12 року № 406 на суму 22610,02 грн. (у т.ч. ПДВ - 3768,34 грн.), від 25.06.12 року № 644 на суму 1971,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 328,50 грн.), від 06.07.12 року № 108 на суму 181,80 грн. (у т.ч. ПДВ - 30,30 грн.), від 16.07.12 року № 341 на суму 15507,54 грн. (у т.ч. ПДВ - 2584,59 грн.), від 24.07.12 року № 562 на суму 26273,09 грн. (у т.ч. ПДВ - 4378,85 грн.), від 26.07.12 року № 668 на суму 181,80 грн. (у т.ч. ПДВ - 30,30 грн.), від 27.07.12 року № 704 на суму 3105,66 грн. (у т.ч. ПДВ - 517,61 грн.), від 31.07.12 року № 809 на суму 5760,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 960,00 грн.).

Оплата за обладнання здійснена позивачем в повному обсязі.

В той же час, на думку податкового органу, відображенню у бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію. Отже, податкові накладні, виписані постачальником ТОВ «НВП «РОМСАТ» не відповідають вимогам чинного законодавства та не дають позивачу права на формування податкового кредиту та валових витрат.

При цьому, в акті перевірки від 24.02.2014 року № 985/26-58-22-01-17/33440550 податковим органом не зазаначено, в чому саме полягає невідповідність виписаних ТОВ «НВП «РОМСАТ» первинних документів вимогам чинного законодавства, що ставить під сумнів всебічне та повне дослідження податковим органом всіх обставин, які мають вплинути на прийняття ним правомірного рішення.

Крім того, перевіркою було встановлено, що позивач, в періоді, що перевірявся, мав взаємовідносини з ТОВ «ЕМ СІ.Ю ЕЙ», яке здійснювало позивачу постачання обладнання у відповідності до договору №010401 від 01.04.2011 року.

Згідно наданих до перевірки документів встановлено, що на виконання умов зазначеного договору, позивач придбав у ТОВ «ЕМ СІ.Ю ЕЙ» обладнання та отримав наступні первинні документи:

видаткові накладні від 29.04.11 року № 33147 на суму 14710,20 грн. (у т.ч. ПДВ - 2451,70 грн.), від 31.05.11 року № 33170 на суму 6766,80 грн. (у т.ч. ПДВ - 1127,80 грн.), від 30.06.11 року № 33199 на суму 148500,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 24750,00 грн.), від 29.07.11 року № 72906 на суму 29808,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 4968,00 грн.), від 08.08.11 року № 80801 на суму 9240,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 1540,00 грн.), від 31.08.11 року № 83102 на суму 108492,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 18082,00 грн.), від 13.09.11 року № 92014 на суму 9240,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 1540,00 грн.), від 30.09.11 року № 92015 на суму 74340,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 12390,00 грн.), від 06.10.11 року № 100602 на суму 42300,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 7050,00 грн.), від 18.11.11 року № 111804 на суму 4611,60 грн. (у т.ч. ПДВ - 768,60 грн.), від 12.12.11 року № 121204 на суму 102572,40 грн. (у т.ч. ПДВ - 17095,40 грн.), від 28.12.11 року № 92157 на суму 76888,80 грн. ( у т.ч. ПДВ - 12814,80 грн.);

податкові накладні від 29.04.11 року № 28 на суму 14710,20 грн. (у т.ч. ПДВ - 2451,70 грн.), від 31.05.11 року № 31 на суму 6766,80 грн. (у т.ч. ПДВ - 1127,80 грн.), від 30.06.11 року № 33 на суму 148500,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 24750,00 грн.), від 29.07.11 року № 53 на суму 29808,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 4968,00 грн.), від 08.08.11 року № 10 на суму 9240,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 1540,00 грн.), від 31.08.11 року № 50 на суму 108492,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 18082,00 грн.), від 13.09.11 року № 28 на суму 9240,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 1540,00 грн.), від 30.09.11 року № 81 на суму 74340,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 12390,00 грн.), від 06.10.11 року № 9 на суму 42300,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 7050,00 грн.), від 18.11.11 року № 40 на суму 4611,60 грн. (у т.ч. ПДВ - 768,60 грн.), від 12.12.11 року № 36 на суму 102572,40 грн. (у т.ч. ПДВ - 17095,40 грн.), від 28.12.11 року № 86 на суму 76888,80 грн. ( у т.ч. ПДВ - 12814,80 грн.).

Оплата за послуги по договору № 01/09-10 від 01.09.2010 року здійснена позивачем у повному обсязі.

В той же час, до відповідача надійшов акт ДПІ у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 22.03.2013 року № 518/22-609/34405318 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ЕМ СІ.Ю ЕЙ» (код ЄДРПОУ 34405318) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за січень-грудень 2011 року», зі змісту якого встановлено, що зустрічну звірку неможливо провести у зв'язку з відсутністю підприємства та його посадових осіб за адресою місцезнаходження, товариство має стан платника 7 - до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей. В ході відпрацювання товариства за січень-грудень 2011 року на підставі податкової інформації ДПІ обліку контрагентів ТОВ «ЕМ СІ.Ю ЕЙ» встановлено відсутність у ТОВ «ЕМ СІ.Ю ЕЙ» можливостей для здійснення господарської діяльності у зв'язку з відсутністю майна, трудовій ресурсів, транспортних засобів. Звіркою ТОВ «ЕМ СІ.Ю ЕЙ» не підтверджено реальності здійснення господарських операцій по взаємовідносинах з платниками податків за січень-грудень 2011 року. Звіркою ТОВ «ЕМ СІ.Ю ЕЙ» не встановлено відображення в податковому обліку господарських операцій та розрахунків з платниками податків за січень-грудень 2011 року.

Надавши оцінку викладеному, відповідач дійшов висновку про те, що первинні документи (зокрема, податкові накладні), виписані контрагентами - ТОВ «ЕМ СІ.Ю ЕЙ» та ТОВ «НВП «РОМСАТ» не відповідають вимогам чинного законодавства та не дають позивачу права на формування податкового кредиту та валових витрат, отже позивач не мав підстав відображати в розділі II «Отримані податкові накладні» Реєстру виданих та отриманих податкових накладних за період з 01.04.2011 року по 31.12.2012 року податкові накладні з реквізитами зазначених контрагентів-постачальників.

В той же час, суд звертає увагу на те, що в акті перевірки від 24.02.2014 року № 985/26-58-22-01-17/33440550 податковим органом не наведено, в чому саме полягає невідповідність виписаних зазначеними контрагентами первинних документів вимогам чинного законодавства, що ставить під сумнів всебічне та повне дослідження податковим органом всіх обставин, які мають вплинути на прийняття ним правомірного рішення.

Також, суд звертає увагу, що у супереч вимогам Податкового кодексу України відповідач не спростував законність дій платника податків (позивача), а лише зазначив про не підтвердження реальності його угод (здійснених господарських операцій з контрагентами), тобто, фактично, податковим органом заміщено обов'язок спростування презумпції законності дій та рішень платника податків на обов'язок доводити податковому органу права на податковий облік певних операцій.

Не приймаючи до уваги змісту та обсягу господарських операцій здійснених між позивачем та контрагентами, що вказані в наведених вище первинних документах, податковий орган визначив в акті про те, що вказані документи не спричиняють змін в бухгалтерському та податковому обліку позивача, внаслідок чого останній позбавлений законного права на віднесення сум по таким первинним документам до податкового кредиту та валових витрат підприємства.

Окрім наведеного, зі змісту акту перевірки від 24.02.2014 року № 985/26-58-22-01-17/33440550 вбачається, що порушень вимог Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та розділу ІV Податкового кодексу України в частині повноти та своєчасності перерахування до бюджету утриманих сум податку на доходи фізичних осіб не встановлено.

В той же час, в результаті перевірки підсумків утримання податку на доходи фізичних осіб по відомостях на виплату заробітної плати та своєчасності перерахування податку до бюджету встановлено, що проводилась виплата фізичним особам, які не знаходилась у трудових відносинах з підприємством - Старченко М.М. та Мазур В.О. за оренду приміщення. Податок з виплат фізичним особам утримано у джерел виплати, але перераховано на невірний розрахунковий рахунок, а саме: на коди платежу 11010502 та 11010505 замість 11010401. При цьому, підприємству повідомлено та запропоновано зробити перекид коштів на відповідний розрахунковий рахунок у сумі 31379,86 грн. за актом перевірки.

Надавши оцінку викладеному, відповідач дійшов висновку про те, що позивачем не виконано вимоги розділу ІV Податкового кодексу в частині сплати (перерахування) податку до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу.

На підставі акта перевірки позивача від 24.02.2014 року № 985/26-58-22-01-17/33440550, відповідачем були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 19.03.2014 року:

№ 0000131702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку інших ніж 11010400 на суму 31 379,86 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 7 844,97 грн.;

№ 0002522201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 382 605,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 75 132,00 грн.;

№ 0002542201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 434 387,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 38 132,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення, за правилами ст.56 Податкового кодексу України, оскаржувались позивачем в адміністративному порядку до Головного управління Міндоходів у м. Києві та Міністерства доходів і зборів України, за результатом якого, оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача були залишені без змін, а скарги позивача - без задоволення.

Відповідно до п.56.1. ст.56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи письмовим доказам, а також поясненням представників сторін, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч.1 ст.9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі-Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп.14.1.27. п.14.1. ст.14 Кодексу, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 Кодексу, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Кодексу, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пп. «а» п.198.1, п.198.2., абз.1 п.198.3. ст.198 Кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.6. ст.198 Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.10. ст. 201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п.2.4, п.2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

З аналізу п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення встановлено, що забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, оформлені належним чином (згідно вимог діючого законодавства України) податкова накладна, розрахункові, платіжні та інші первинні документи, є документами, які є підставою для нарахування податкового кредиту та формування валових витрат підприємства.

Як вбачається з матеріалів справи, зафіксовано в акті перевірки позивача та вже зазначалося раніше, у перевіряємий період, позивач мав взаємовідносини з контрагентами - ПП «Інвестиційна компанія «ДЕКАРОЛАЙН», ТОВ «ЕМ СІ.Ю ЕЙ» та ТОВ «НВП «РОМСАТ», на підтвердження реальності яких, позивачем подані суду виписані зазначеним контрагентом первинні документи, зокрема, акт виконаних робіт (наданих послуг), видаткові та податкові накладні, під час огляду та дослідження яких, судом не встановлено їх невідповідності вимогам чинного законодавства, навпаки, вони містять всі обов'язкові реквізити, отже такі первинні документи можна вважати належними доказами реальності здійснених господарських операцій позивача з контрагентами.

Крім того, на підтвердження реальності господарських операцій з контрагентами, позивачем були надані суду докази зарахування ТМЦ на баланс і відображення у бухгалтерському обліку на відповідних рахунках, а також докази їх використання у власній господарській діяльності, яка полягає в наданні послуг доступу до мережі Інтернет та послуг кабельного телебачення.

При цьому, доказів на підтвердження того, що контрагенти позивача не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не подано, що спростовує доводи представника відповідача представлені в судовому засіданні та викладені в письмових запереченнях на позов.

Крім того, в ході розгляду даної справи, судом також встановлено, що на момент здійснення відповідних господарських операцій, позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники ПДВ, установчі документи позивача та/або його контрагентів не визнані в судовому порядку недійсними та відсутні вироки судів щодо можливих зловживань з боку їх посадових осіб, у тому числі, й укладання нікчемних правочинів та/або здійснення нереальних господарських операцій.

При цьому, суд притримується позиції, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість по взаємовідносинам з постачальниками, вони були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платник податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність, ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Судом також враховуються положення ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якою закріплено, що, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Таким чином, фактично були відсутні обставини, наявність яких дало б підстави ставити під сумнів реальність господарських операцій позивача з контрагентами.

Між тим, наявність податкових накладних та інших первинних документів (розрахункових, платіжних) є обов'язковою але не вичерпною обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту та валових витрат підприємства, оскільки право на їх оформлення надають лише реальні господарські операцій, за результатами яких платник податків формує податковий кредит та валові витрати.

Як вже зазначалось, фактичне здійснення господарських операцій підтверджується дослідженими судом належним чином оформленими первинними документами, які повністю відповідають вимогам, встановленим ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме: містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, скріплені печатками контрагента.

В той же час, доводи відповідача на невідповідність наданих позивачем первинних документів по взаємовідносинам з контрагентами вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» судом до уваги не приймаються, оскільки а ні з акту перевірки, а ні з пояснень представника відповідача, наданих у судовому засіданні, суду не вдалось встановити розбіжностей між вимогами діючого законодавства до оформлення первинних документів та їх фактичним змістом.

Підсумовуючи все вищенаведене, суд вважає за необхідне зазначити, що в розумінні ст.16 Кодексу, навіть за умови допущення попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару/надання послуг певних порушень податкового законодавства, дані обставини тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту.

Сам факт наявності господарських відносин з контрагентами, які порушують податкове законодавство, не може тягнути за собою негативні наслідки для платника податків у вигляді зменшення податкового кредиту чи валових витрат, оскільки платник податків може бути необізнаним стосовно таких порушень та дійсних намірів тих фізичних осіб, які представляють його контрагентів.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може свідчити про незаконність формування податкового кредиту/витрат, однак таких обставин в ході розгляду даної справи судом встановлено не було.

Таким чином, відповідачем, незважаючи на положення ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, не було подано належних та допустимих доказів на обґрунтування власних доводів та/або доведення узгодженості дій позивача з недобросовісними контрагентами з метою незаконного отримання податкових вигод чи обізнаності позивача з відповідними діями контрагентів.

Окрім того, суд критично сприймає доводи відповідача, сформовані на підставі акта про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача - ТОВ «ЕМ СІ.Ю ЕЙ», з наступних підстав.

По-перше, відповідач не був замовником зустрічної звірки контрагента позивача, а тому отриманий ним акт про неможливість її проведення не може бути належним доказом, оскільки отриманий всупереч діючому законодавству у неналежній формі. Зокрема, в порушення вимог Податкового кодексу України (п.73.5 ст.73), відповідачем прийнятий як доказ акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента, а не довідка, як це передбачено вимогами податкового законодавства.

По-друге, за правилами діючого податкового законодавства, наведена в акті інформація підлягала перевірці належними та допустимими доказами, проте, як вбачається з тексту акту перевірки позивача, насправді, податкова інформація з акта про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача, фактично була переписана відповідачем в акт перевірки позивача без належного дослідження та надання оцінки первинним документам, складеним по взаємовідносинам позивача з контрагентом та іншим доказам, як того вимагають норми діючого податкового законодавства України.

Таким чином, висновки акту перевірки позивача, сформовані, крім іншого, на підставі акта про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача є безпідставними.

Також, суд звертає увагу на закріплений статтею 61 Конституції України принцип індивідуалізації відповідальності, виходячи зі змісту якого, підприємство не несе відповідальності за свого контрагента та не позбавлене права на податковий кредит (формування валових витрат) у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту/валових витрат, що узгоджується з практикою Європейського суду, викладеною в рішенні від 22.01.2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії.

За таких обставин, доводи податкового органу про завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентами, що призвело до заниження податку на прибуток та податку на додану вартість, викладені в акті перевірки позивача, спростовуються належними та допустимими доказами, що наявні в матеріалах справи, а обставини, на які посилається відповідач, не можуть бути достатніми підставами для визнання господарських операцій між позивачем та контрагентами нереальними та не можуть одночасно бути достатніми доказами неможливості фактичного здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентами, внаслідок чого спірні податкові повідомлення-рішення відповідача форми «Р» від 19.03.2014 року №№ 0002522201, 0002542201 підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Щодо спірного податкового повідомлення-рішення від 19.03.2014 року № 0000131702 суд зазначає наступне.

Згідно до пп.164.1.2 п.164.1 ст.164 Кодексу загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Відповідно до пп.168.1.1., пп.168.1.2 п.168.1 ст.168 Кодексу податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у ст.167 цього Кодексу.

Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Згідно пп.168.1.5 п.168.1 ст.168 Кодексу, якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

При цьому, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює, зокрема, календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (пп.49.18.1. п.49.18. ст.49 Кодексу).

Згідно пп.14.1.180. п.14.1. ст.14 Кодексу, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або не грошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Податковий агент зобов'язаний подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, а також сум нарахованого та утриманого з них податку контролюючому органу за місцем свого обліку (п.51.1. ст.51 Кодексу).

Відповідно до пп. 168.4.4 п.168.4 ст.168 Кодексу, юридична особа за своїм місцезнаходженням та місцезнаходженням не уповноважених сплачувати податок відокремлених підрозділів, відокремлений підрозділ, який уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) до бюджету податок, за своїм місцезнаходженням одночасно з поданням документів на отримання коштів для виплати належних платникам податку доходів, сплачує (перераховує) суми утриманого податку на відповідні рахунки, відкриті в органах, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, за місцезнаходженням відокремлених підрозділів.

Органи, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в установленому Бюджетним кодексом України порядку розподіляють зазначені кошти згідно з нормативами, визначеними Бюджетним кодексом України, та спрямовують такі розподілені суми до відповідних бюджетів.

При цьому, за правилами п.127.1. ст.127 Кодексу, ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Як вже зазначалося раніше, в результаті перевірки підсумків утримання податку на доходи фізичних осіб, відповідачем було встановлено, що податок з виплат фізичним особам утримано у джерел виплати, але перераховано на невірний розрахунковий рахунок, а саме: з зазначення коду платежу 11010502 та 11010505 замість 11010401. При цьому, підприємству повідомлено та запропоновано зробити перерахування коштів на відповідний розрахунковий рахунок у сумі 31379,86 грн. за актом перевірки. Зазначений факт позивач не заперечував, з ним погодився.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач листами від 12.02.2014 року № 1-1202/14 та від 18.02.2014 року № 1-1802/14 звертався до відповідача з проханням зробити відповідний перезалік між рахунками, а саме: зарахувати помилково перераховані кошти за 26.01.2012 року, 23.02.2012 року, 26.10.2010 року, 23.04.2012 року, 26.06.2012 року, 23.07.2012 року, 16.08.2012 року, 19.09.2012 року, 18.10.2012 року, 19.11.2012 року, 27.12.2012 року на розрахунковий рахунок № 33118342700010 (код платежу 11010400).

Згідно картки особового рахунку позивача, податковим органом були проведенні відповідні коригування.

При цьому, за правилами п.2.3. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року № 22, відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа, у тому числі номерів рахунків, кодів банків і кодів бюджетної класифікації несе особа, яка оформила цей документ і подала його до обслуговуючого банку.

Таким чином, фактично, позивачем було сплачено податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку в загальному розмірі 31 379,86 грн. Проте, у зв'язку з неправильним визначенням позивачем рахунку призначення платежу (коду платежу), відповідні суми, фактично, надійшли за призначенням (податок на доходи фізичних осіб) невчасно.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, суд дійшов висновку про необхідність скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідача форми «Р» від 19.03.2014 року № 0000131702 лише в частині донарахування позивачу основного платежу в сумі 31 379,86 грн.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірні рішення відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішення суб'єкта владних повноважень, встановлених ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, до яких, зокрема, відносяться прийняття рішень на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Згідно з ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В свою чергу, відповідачем належним чином не виконано обов'язку щодо доказування правомірності прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість заявлених позовних вимог та, відповідно, про часткове їх задоволення.

Відповідно до ч.3 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАНЕТ НЕТВОРК» задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі ТУ Міндоходів м. Києва:

№ 0002542201 від 19.03.2014 р. про сплату 472 519 грн. за платежем «Податок на прибуток підприємств»;

№ 00002522201 від 19.03.2014 р. про сплату 457 737 грн. за платежем «Податок на додану вартість»;

№ 0000131702 від 19.03.2014 р. за платежем «Податок на доходи фізичних осіб» в частині сплати основного платежу в сумі 31 379,86 грн.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Судові витрати в сумі 400,00 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАНЕТ НЕТВОРК» за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій