Постанова

від 30.09.2014 по справі 910/8532/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2014 р. Справа№ 910/8532/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Тищенко А.І.

Отрюха Б.В.

За участю представників:

від позивача: Сіренко О.Ю. - за дов.

від відповідача: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Білдінг»

на рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2014

у справі № 910/8532/14 (суддя Трофименко Т.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прімекс-Ніка»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Білдінг»

про стягнення 37 642,19 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Прімекс-Ніка» (далі, позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Білдінг» (далі, відповідач) про стягнення 37 642,19 грн. заборгованості.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.08.2014 у справі № 910/8532/14 позов задоволено повністю.

Присуджено до стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Білдінг» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Прімекс-Ніка» 29 400,00 грн. основного боргу, 2 623,00 грн. пені, 4 221, 39 грн. 3% річних, 1 397,80 грн. інфляційних нарахувань та 1 827,00 грн. судового збору.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2014 у справі № 910/8532/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга відповідача мотивована тим, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для вирішення справи, а рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Так, у апеляційній скарзі відповідач стверджує, що судом першої інстанції були проігноровані вимоги пункту 1.2. та 2.1. Договору № 270212 про надання послуг автокраном від 22.02.2012 та, як наслідок, не встановлено відповідність зазначених в Актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) обсягів та строків виконання робіт Плану виконання робіт та не перевірено наявність змінних рапортів та відповідність вказаних у них даних з даними, викладеними в Актах здачі-прийняття робіт (надання послуг)

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу у справі № 910/8532/14 передано на розгляд судової колегії Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Михальської Ю.Б., суддів: Отрюха Б.В., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2014 апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 30.09.2014.

25.09.2014 від представника позивача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній просив залишити рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2014 у справі № 910/8532/14 без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Представник відповідача у судове засідання, призначене на 30.09.2014, не з'явився, 25.09.2014 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із неможливістю направити свого представника у судове засідання через зайнятість у інших судових процесах.

Колегія суддів, розглянувши подане відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи, ухвалила відмовити у його задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Пунктом 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» визначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 Господарського процесуального кодексу України), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з частиною третьою статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Колегія суддів зазначає, що до клопотання про відкладення розгляду справи відповідачем не надано будь-яких доказів на підтвердження викладених у ньому обставин.

У зазначеному клопотанні представником відповідача також не доведено факту неможливості заміни його іншим представником чи обставин, які унеможливлюють розгляд справи у його відсутності.

З огляду на зазначене, колегія суддів відмовляє представнику відповідача у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на те, що у матеріалах справи містяться докази належного повідомлення відповідача про дату, час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а саме підпис представника відповідача на ухвалі суду від 11.09.2014 про отримання її копії нарочно, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача, що не перешкоджає судовому розгляду справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзив на неї, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів зазначає про відсутність підстав для скасування судового рішення з огляду на наступне.

27.02.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Прімекс-Ніка» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Грін Білдінг» (замовник) був укладений Договір надання послуг автокраном № 270212 (далі, Договір).

Пунктом 1.1.Договору передбачено, що виконавець бере на себе зобов'язання щодо надання послуг автокраном Liebherr LTM 1200, (далі, автокран) для монтажу візуальної кабіни аеродромно - диспетчерської вишки виробництва BAN 2000. GmbH на об'єкті: «Аеродромно-диспетчерська вишка в аеропорту м. Львів» на підставі замовлення, згідно Додатку № 2, який є невід'ємною частиною договору, а Замовник - прийняти і оплатити своєчасно та якісно надані послуги відповідно до умов, які визначені в цьому Договорі.

Згідно пункту 9.1. Договору останній вважається укладеним і набуває чинності з дня його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за ним.

Відповідно до пункту 2.1. Договору ціна послуг за даним Договором формується на підставі Додатку № 1 до даного Договору та складається з Попередньої ціни послуг та Остаточної ціни послуг, яка формується на підставі змінних рапортів після закінчення виконання робіт за цим Договором.

Згідно пункту 2.2. Договору попередня ціна послуг включає:

- роботу автокрану - 50 000,00 грн. (16 годин);

- проїзд автокрану (м. Київ - м. Львів - м. Київ) - 106 200,00 грн. (1 180 км);

- доставка противаг 59 тон (м. Київ - м. Львів - м. Київ), їх розвантаження, монтаж на об'єкті, демонтаж та завантаження - 48 200,00 грн.;

- доставка підкранових плит (м. Київ - м. Львів - м. Київ), їх монтаж, демонтаж на об'єкті, демонтаж та завантаження - 13 600,00 грн.;

Разом 218 000,00 грн. (Двісті вісімнадцять тисяч грн. 00 коп.), у т.ч. ПДВ 20%.

Пунктом 2.2. Договору визначено, що попередня оплата ціна послуг за даним Договором складає 130 800,00 грн. в т.ч. ПДВ, і сплачується не пізніше 27 лютого 2012 року.

Відповідно до пункту 3.3. Договору Остаточна ціна послуг за цим Договором формується Виконавцем на підставі всіх змінних рапортів, які оформлені і підписані Сторонами, або уповноваженими представниками Сторін, та згідно тарифів на послуги, вказаних у Додатку № 1 до даного Договору. Остаточна ціна послуг за цим Договором не може бути менше, ніж попередня ціна послуг, а саме 218 000,00 грн. (Двісті вісімнадцять тисяч грн. 00 коп.) у т.ч. ПДВ 20%.

Остаточна оплата послуг проводиться згідно із остаточною ціною послуг протягом 5 (п'яти) банківських днів з дня підписання Сторонами наданого Виконавцем двостороннього акту здачі-приймання наданих послуг (пункт 2.4. Договору).

Згідно з пунктом 3.3.7. Договору замовник зобов'язаний своєчасно та в розмірах, передбачених Договором, здійснювати платежі на користь виконавця.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов Договору позивач надав відповідачу послуги автокраном Liebherr LTM 1200 по монтажу візуальної кабіни аеродромно-диспетчерської вишки виробництва BAN 2000. GmbH на об'єкті: «Аеродромно-диспетчерська вишка в аеропорту м. Львів» на підставі замовлення, згідно Додатку № 2, що підтверджується Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ- 045.1 від 25.02.2012 на суму 53 100,00 грн.; № ОУ-046.1 від 26.02.2012 на суму 48 200,00 грн.; ОУ-047.1 від 27.02.202 на суму 13 600,00 грн.; № ОУ-048 від 29.02.2012 на суму 25 000,00 грн.; № ОУ-053 від 01.03.2012 на суму 25 000,00 грн.; № ОУ-055 від 02.03.2012 на суму 53 100,00 грн. (том 1, а.с. 17-22).

Наявними у матеріалах справи банківськими виписками підтверджується, що надані позивачем за Договором послуги відповідач оплатив частково, у сумі 188 600,00 грн. (том 1, а.с. 23-27).

У зв'язку із тим, що відповідач не здійснив остаточну оплату послуг за Договором, позивач звертався до відповідача з претензіями про оплату заборгованості № 30-01/1 від 30.01.2013 (том 1, а.с. 28-34) та № 04-07/1 від 04.07.2013 (том 1, а.с. 35-41). У відповідь на вказані претензії відповідач двічі пропонував графіки погашення заборгованості: лист № 1 від 08.02.2013 та лист № 2 від 23.01.2014, проте, як вбачається із матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю «Грін Білдінг» заборгованість погашено не було.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач свої обов'язки за Договором виконав у повному обсязі. Натомість, відповідач свої зобов'язання щодо оплати послуг за Договором в повному обсязі не виконав, у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість в розмірі 29 400,00 грн.

У своїй апеляційній скарзі відповідач посилається на пункт 1.2. Договору, яким встановлено, що «План виконання робіт наводиться у Додатку № 3 до Договору», зазначаючи що суд першої інстанції не встановив відповідність зазначених у Актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) обсягів та строків виконання робіт Плану виконання робіт, що призвело до прийняття неправильного рішення.

Вказані твердження апелянта не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на наступне.

Так, пунктом 3.3.2 Договору визначено, що замовник зобов'язаний забезпечити під'їзні шляхи до об'єкту та на безпосереднє місце роботи автокрана, надати ПВР (проект виконання робіт) або технологічні карти на виконання робіт мати відповідні дозвільні документи на право проведення робіт, а також забезпечити підготовку згідно проекту виконання робіт площадки для розміщення підкранових плит.

Водночас, у Договорі не узгоджений порядок надання замовником Плану виконання робіт, зазначеного в пункті 1.2. Договору. З огляду на це, виконавець надавав послуги автокраном відповідно до проектно-технічної документації, технологічних карт, наданих замовником в умовах загального технологічного процесу.

З огляду на зазначене, відсутність Плану виконання робіт, який у свою чергу не є однією із істотних умов господарського договору, жодним чином не вплинуло а ні на строки надання послуг, а ні на їх обсяги чи якість.

Крім того, в пункті 1.4. Договору зазначається, що укладаючи цей Договір, замовник має на меті отримання передбаченого в пункті 2.1. цього Договору кінцевого результату, а виконавець зобов'язується досягти цього результату за погоджену сторонами ціну послуг. При цьому, по суті в пункті 1.3. Договору зазначається, що є кінцевим результатом: «Результатом надання послуг є змонтовані за допомогою автокрана металоконструкції та обладнання, що є робочими (дієвими) технічно справними, якісними та їх функціонування відповідає всім необхідним технічним вимогам, нормативам, що діють на момент завершення робіт з монтажу».

Так, підписані без будь-яких зауважень двосторонні Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) свідчать про прийняття Замовником якісно наданих послуг в повному обсязі та якості, відповідно до умов Договору.

Також, у апеляційній скарзі відповідач наголошував на тому, що судом першої інстанції було прийняте необґрунтоване рішення через ненадання змінних рапортів у відповідності до пункту 2.1. Договору.

Колегія суддів не приймає до уваги вищезазначені твердження скаржника з огляду на наступне.

Так, відповідно до пункту 2.2.3. Договору замовник щоденно підписує надані виконавцем змінні рапорти, у яких фіксується кількість відпрацьованого автокраном часу. Тобто, по суті змінний рапорт - це щоденний засіб обліку часу роботи виконавцем, на основі якого у майбутньому сторони підписують двосторонній Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг), що, як уже зазначалося вище, є доказом того, що виконавець надав послуги належним чином та в повному обсязі, а замовник їх прийняв.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що сума основної заборгованості відповідача перед позивачем за Договором у розмірі 29 400,00 грн. належним чином доведена, документально підтверджена і відповідачем, в порядку статей 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростована, у зв'язку з чим підлягає задоволенню.

Також, позивач просив суд стягнути з відповідача 2 623,00 грн. пені, 4 221, 39 грн. 3% річних та 1 397,80 грн. інфляційних нарахувань.

Стосовно цієї частини позовних вимог колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, враховуючи доведеність порушення відповідачем зобов'язання за Договором, колегія суддів, перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних нарахувань, погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Прімекс-Ніка» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Білдінг» 4 221, 39 грн. 3% річних та 1 397,80 грн. інфляційних нарахувань.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню за неналежне виконання умов Договору у розмірі 2 623,00 грн.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно частини 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно частини 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Так, відповідно до пункту 4.1.1. Договору за порушення термінів платежів, передбачених цим Договором, сторона сплачує на користь іншої сторони пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочення виконання грошового зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на те, що судом встановлений факт порушення (прострочення) відповідачем свого грошового зобов'язання, позивачем, на підставі пункту 4.1.1. Договору, правомірно нараховано відповідачу пеню за неналежне виконання умов договору у розмірі 2 623,00 грн.

Отже, факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, у зв'язку з чим колегія суддів вважає висновки Господарського суду міста Києва щодо стягнення з відповідача визначеної грошової суми обґрунтованими.

Сплату вказаної суми заборгованості відповідачем не здійснено, доказів перерахування коштів на користь позивача суду не надано, документів, які б підтверджували безпідставність нарахування заборгованості, а також матеріалів, які б спростовували твердження позивача, суду також не надано.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене, заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Білдінг» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Білдінг» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2014 у справі № 910/8532/14 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2014 у справі № 910/8532/14 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/8532/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді А.І. Тищенко

Б.В. Отрюх