Постанова

від 22.01.2007 по справі 20-8/176

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

20-8/176

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

справа № 20-8/176

ПОСТАНОВА

і м е н е м     У к р а ї н и

"22" січня 2007 р.  10:55                                                                                          м. Севастополь

За адміністративним позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “ТРИО” (вул. Бирюлева, 11, місто Севастополь, 99023)

до відповідачів:

-          Фонду комунального майна Севастопольської міської ради (вул. Леніна, 3, місто Севастополь, 99011),

-          Севастопольської міської ради (вул. Леніна, 3, місто Севастополь, 99011),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Управління культури Севастопольської міської державної адміністрації (вул. Советська, 9, місто Севастополь, 99011)

про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Севастопольської міської ради народних депутатів від 17.07.1990 року №11/915;  визнання незаконними дій ФКМ СМР по розгляду заяви позивача про включення об`екту –вбудованого не житлового приміщення за адресою вул. В Морська, 2 в перелік об`єктів, які підлягають приватизації; визнання за позивачем права на приватизацію, спонукання ФКМ СМР підготовити проект рішення про включення спірного об`єкту в перелік об`єктів, підлягаючих приватизації; спонукання СМР прийняти рішення про приватизацію шляхом викупу частки спірного об`єкту; спонукання ФКМ СМР здійснити приватизацію спірного об`єкту;

суддя Ткаченко М.І.

при секретарі Демченко В.Л.,

За участю представників:

від позивача - Фролова З.В., довіреність б/н від 30 червня 2006 року;

від відповідачів –Лукічева К.В., довіреність б/н від 19 вересня  2006  року (від ФКМ СМР);

не з`явився (від СМР);

від третьої особи - Малікова В.В., довіреність №6/868  від 11грудня 2006 року;

Суть спору:  Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Фонду комунального майна Севастопольської міської ради (далі –ФКМ СМР), Севастопольської міської ради (далі –СМР) про спонукання до здійснення дій та прийняття рішення.

В своєму позові позивач вказує, що ФКМ СМР проігнорував заяву позивача про включення вбудованого нежилого приміщення, розташованого за адресою: місто Севастополь, вул. Велика Морська, 2,  в перелік об'єктів, які підлягають приватизації  шляхом викупу, і не повідомив позивача про результати розгляду даної заяви, що істотно порушує права позивача.

Позовна заява була подана Товариством з обмеженою відповідальністю “ТРИО” (далі –ТОВ “ТРИО”) з урахуванням вимог статей 105-106 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою суду від 5 липня 2006 року відкрите провадження у даної адміністративної справі.

Ухвалою від 31 липня 2006 року в порядку статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучений Відділ культурної спадщини Управління культури Севастопольської міської державної адміністрації.

В процесі розгляду справи судом було встановлено, що правильна назва третьої особи - Відділ державної служби охорони культурної спадщини Управління культури Севастопольської міської державної адміністрації, але дана третя особа не є юридичною особою.

Відповідно до довідки Управління статистики у місті Севастополі вихідний № 16-2/2231 від 17 жовтня 2006  року Відділ державної служби охорони культурної спадщини Управління культури Севастопольської міської державної адміністрації у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України не зареєстрований.

Управління культури Севастопольської державної адміністрації включено до Єдиного державного  реєстру підприємств та організацій України, код ЕДРПОУ 02231956.

Тому суд вважає за необхідне замінити неналежну третю особу - Відділ державної служби охорони культурної спадщини Управління культури Севастопольської міської державної адміністрації, на належну - Управління культури Севастопольської міської державної адміністрації.

Заявою від 15 січня 2007 року за вхідним № суду 878 позивач уточнив позовні вимоги та просить суд:

-          визнати недійсним Рішення Виконавчого комітету Севастопольської міської ради народних депутатів від 17 липня 1990 року №11/915 в частини внесення в Перелік пам'ятників архітектури і містобудування місцевого значення містобудівного комплексу міського кільця міста Севастополя –жилий будинок, розташований за адресою: вул. Велика Морська, 2, місто Севастополь;

-          визнати незаконними дії ФКМ СМР по розгляду заяви ТОВ “ТРИО” про включення об`єкту – вбудованого нежилого приміщення загальною площею 166,47 м.кв, розташованого за адресою: місто Севастополь, вул. Велика Морська, 2, в перелік об`єктів, які підлягають приватизації;

-          визнати за ТОВ “ТРИО” право на приватизацію вбудованого нежилого приміщення загальною площею 166,47 м.кв., розташованого за адресою: місто Севастополь, вул. Велика Морська, 2, шляхом викупу;

-          зобов`язати ФКМ СМР підготовити проект рішення про включення в перелік об`єктів, які підлягають приватизації шляхом викупу позивачем вбудованого нежилого приміщення загальною площею 166,47 м.кв, розташованого за адресою: місто Севастополь, вул. Велика  Морська, 2;

-          зобов`язати СМР прийняти рішення про приватизацію шляхом викупу позивачем вбудованого нежилого приміщення загальною площею 166,47 м.кв, розташованого за адресою: місто Севастополь, вул. Велика Морська, 2;

-          зобов`язати ФКМ СМР здійснити приватизацію шляхом викупу позивачем вбудованого нежилого приміщення загальною площею 166,47 м.кв, розташованого за адресою: місто Севастополь, вул. Велика Морська, 2.

Розгляд справи відкладався, в судовому засіданні оголошувалась перерва.

Згідно статей  27-32, 49, 51, 54  Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні  представникам сторін та третьої особи  роз'яснені  процесуальні права та обов'язки.  

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухав пояснення учасників процесу, суд

в с т а н о в и в :

31 січня 2002 року Управління з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації (правонаступником якого відповідно до рішення Севастопольської міської Ради № 4657 від 31.01.2006 є Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради) та позивач уклали договір оренди нерухомого майна №26-02.

Згідно умов договору позивач виступає орендарем нерухомого майна –вбудованого приміщення, розташованого за адресою: місто Севастополь, вул. Велика Морська, 2. Загальна площа приміщення –166,47 м.кв.

Термін дії договору сторони визначили до 28 листопада 2006 року.

На момент укладення договору оренди вартість об`єкту оренди склала 73.713,00грн, що зафіксовано в відповідному акті оцінки.

Пунктом 5.2 договору сторони передбачили, що орендар з згоди орендодавця має право проводити реконструкцію, розширення, технічне переобладнання орендованого майна.

Наказом начальника Управління з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації № 329 від 10 червня 2004 року за згодою ФКМ СМР, постійної комісії міської ради, управління комунальним майном та функціонування міського господарства була розглянута заява позивача та наданий дозвіл на проведення поліпшення орендованого нежилого приміщення за рахунок власних коштів на суму, яка перевищує  25 відсотків остаточної вартості об`єкту.

Ремонтні роботи були проведені за згодою Управління з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації згідно наказу від 27 травня 2004 року № 423. Вартість робіт склала 15.000,00 грн.

Позивач звернувся до ФКМ СМР з письмовою заявою про включення  в перелік об`єктів, яки підлягають приватизації шляхом викупу, вбудованого нежилого приміщення, розташованого за адресою: місто Севастополь, вул. Велика Морська, 2.

Як вказує позивач, ніякої відповіді від ФКМ СМР йому не надходило.

В процесі розгляду справи судом було встановлено, що спірний об'єкт нерухомого майна включений в реєстр нерухомих пам'ятників об'єктів культурної спадщини національного і місцевого значення по місту Севастополю, унаслідок чого питання про включення даного об'єкту в перелік об'єктів, що підлягають приватизації, буде розглянуте СМР після зняття обмежень, які діють згідно Закону України „Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини” від  1 лютого 2005 року N 2391-IV (далі Закон №2391).

Представник СМР в відзиві на позов заперечує проти позовних вимог та посилається на наступні аргументи.

Відповідно до наданого Відділом культурної спадщини Управління культури СМДА реєстру нерухомих об`єктів культурної спадщини національного і місцевого значення по місту Севастополю житловий будинок, розташований за адресою: місто Севастополь, вул. Велика Морська, 2,  є пам`ятником архітектури та зареєстрований в державному реєстрі по №3.2.6/1-Св-2.12.1.

Згідно  пункту  5 статті  7  Закону  України  „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” від 6 березня 1992 року 2171-XII  (далі –Закон № 2171)  відмова  у  приватизації  можлива тільки у випадках, коли є законодавчо встановлене обмеження на приватизацію цього підприємства.

Законом №2391 державою заборонена приватизація пам'яток культурної спадщини до затвердження Верховною Радою України переліку пам'яток культурної спадщини, які не підлягають приватизації.

Таким чином, представник СМР вважає позовні вимоги безпідставними, а свої дії правомірними.

Представник  ФКМ СМР  в  відзиві  на  позов  також  заперечує  проти позовних вимог та вказує те, що позивач посилається на нормативно –правові акти  (Закон України „Про охорону культурної спадщини” від 8 червня 2000 року1805-III  та   Постанова   КМУ „Про затвердження Порядку визначення категорій пам'яток для занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України” від 27 грудня 2001 р. N 1760), яки не діяли на момент прийняття рішення №11/915 від 17 липня 1990  року СМР та включення в реєстр вищезазначені Закон та Постанова КМУ не діяли.

Таким чином, представник ФКМ СМР вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

При вирішенні даного спору суд  керується наступним.

Згідно зі статтею 1 Закону України “Про приватизацію державного майна” № 2163-ХІІ від 4 березня 1992 року (зі змінами і доповненнями, далі –Закон 2163) приватизація державного майна –це відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до вказаного Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України.

Згідно з частиною 4 статті 3 вказаного Закону, відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.

Продаж майна, що є у комунальній власності, здійснюють органи, створювані відповідними місцевими радами. Зазначені органи діють у межах повноважень, визначених відповідними місцевими радами, та є їм підпорядкованими, підзвітними та  підконтрольними.

Рішенням сесії Севастопольської міської Ради № 637 від 04 березня 2003 року затверджена Програма оптимізації структури комунального майна та підвищення ефективності його використання на 2003-2006 роки у місті Севастополі згідно додатку № 1.

Розділом 4 вказаної Програми встановлено, що приватизація майна, яке знаходиться у комунальної власності територіальної громади міста Севастополя, здійснюється відповідно з Законами України  „Про приватизацію майна державних підприємств”, "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та діючої Державної програмою приватизації. Продаж об'єктів приватизації здійснюється по викупу, на аукціоні, по конкурсу. Спосіб приватизації „викуп” застосовується у випадках, визначених Державною програмою приватизації та діючим законодавством.

Відповідно до Державної програми приватизації на 2000-2002 роки, затвердженої Законом України від 18 травня 2000 року N 1723-III (в редакції від 27 листопада 2003 року, далі - Програма), а саме пункту 51, передбачено, що у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна, орендар одержує право на викуп цього майна, якщо він за згодою орендодавця здійснив за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, вартістю не менше ніж 25 відсотків залишкової (відновної за вирахуванням зносу) вартості майна.

Згідно зі статтею 5 Державної програми приватизації на 2000 - 2002 роки до об'єктів приватизації групи А відносяться цілісні майнові комплекси державних, орендних підприємств та структурні підрозділи підприємств, виділені у самостійні підприємства (далі - цілісні майнові комплекси підприємств), у тому числі у процесі реструктуризації державних підприємств із середньообліковою чисельністю працюючих до 100 осіб включно або понад 100 осіб, але вартість основних фондів яких недостатня для формування статутних фондів відкритих акціонерних товариств (далі - ВАТ), а також готелі, об'єкти санаторно-курортних закладів та будинки відпочинку, які перебувають на самостійних балансах; окреме індивідуально визначене майно (в тому числі таке, яке не увійшло до статутних фондів ВАТ, будівлі, споруди та нежилі приміщення, майно підприємств, ліквідованих за рішенням господарського суду, та майно підприємств, що ліквідуються за рішенням органу, уповноваженого управляти державним майном); майно підприємств, які не були продані як цілісні майнові комплекси.

Спірне майно - вбудоване приміщення, загальною площею 166,47 м. кв., розташоване в місті Севастополі за адресою вул. Велика Морська, 2, віднесене до групи А об'єктів приватизації.

Відповідно до пункту 48 Програми продаж об'єктів групи А здійснюється відповідно до Закону  № 2171 та цієї Програми.

Відповідно до приписів частини 1 статті  7 Закону №2171 Фонд державного майна України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві ради затверджують за поданням органів приватизації переліки об'єктів, які перебувають, відповідно, у загальнодержавній власності, власності Автономної Республіки Крим та комунальній власності і підлягають продажу на аукціоні, за конкурсом, викупу.

Зі змісту цієї норми випливає, що саме Севастопольська міська Рада є органом, який здійснює функції щодо розпорядження комунальною власністю.

Частиною 3 цієї статті встановлено, що включення об'єктів малої приватизації до переліків, зазначених у частині першій цієї статті, здійснюється відповідно до Державної та місцевих програм приватизації чи з ініціативи відповідних органів приватизації або покупців.

Частиною 4  цієї ж статті передбачений порядок, в якому покупці подають відповідні заяви про включення підприємства до одного із зазначених у цій статті переліків об'єктів, що підлягають приватизації, до відповідного органу приватизації. Так, заява має містити: назву об'єкта малої приватизації, його місцезнаходження; запропоновані умови купівлі та експлуатації об'єкта. Разом із заявою покупці - юридичні особи подають: повну назву заявника та його юридичну адресу; прізвище, ім'я, по батькові керівника; номери розрахункових рахунків у банківських установах, з яких здійснюватимуться розрахунки за придбаний об'єкт приватизації. Встановлено також перелік документів, який додається до заяви. Додаткові відомості та документи подаються органу приватизації лише за згодою заявника.

ФКМ СМР виступає органом приватизації по об'єктам права комунальної власності від імені та за дорученням СМР відповідно до  Положення  про  Фонд  комунального  майна Севастопольської міської Ради,  затвердженого рішенням  Севастопольської  міської  Ради  № 339 від 12 листопада 2002 року.

Судом було встановлено, що позивач з дотриманням вказаних норм чинного законодавства України звернувся до ФКМ СМР із заявою про включення нежилого вбудованого приміщення, розташованого по вул. Велика Морська, 2 міста Севастополя до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу, що не спростовано сторонами у справі.

Згідно частини 5 статті 7 Закону № 2171 орган приватизації розглядає подану заяву і в разі відсутності підстав для відмови у приватизації, включає підприємство до переліку об'єктів, які перебувають у комунальній власності і підлягають приватизації шляхом викупу.  Результати розгляду не пізніш як через місяць з дня подання заяви доводяться до заявника у письмовій формі.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 13 грудня.2000 року по справі № 1-16/2000 щодо офіційного тлумачення окремих положень статті 7 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” положення частини п'ятої вказаної статті слід розуміти таким чином, що орган приватизації, який отримав заяву від покупця, зобов'язаний розглянути її та в разі відсутності підстав для відмови включити конкретне підприємство до переліку об'єктів, що підлягають приватизації у встановлений спосіб, або відмовити в приватизації. Недодержання органом приватизації строків розгляду заяви покупця, а також включення підприємства до іншого, ніж запропоновано покупцем, переліку об'єктів приватизації, не може розглядатися як відмова у приватизації.

Заява позивача про включення об'єкту –вбудованого нежилого приміщення  загальної площею 166,47 м. кв., що розташоване в місті Севастополі за адресою вул. Велика Морська, 2, до переліку об'єктів, що підлягають приватизації, отримана відповідачем –ФКМ СМР в червні 2005 року, тобто відповідь від органу приватизації повинна бути направлена позивачеві у строк не пізніше липня 2005 року.

В встановлений законом місячний термін відповідь від ФКМ СМР про результати розгляду вказаної заяви не надійшла.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2000 по справі № 1-16/2000 щодо офіційного тлумачення окремих положень статті 7 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” зазначено, що положення частин першої, третьої статті 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" щодо ініціативи покупців про включення відповідного майна до переліку об'єктів, що підлягають приватизації треба розуміти як право покупця пропонувати проведення приватизації конкретного об'єкта малої приватизації у вказаний ним спосіб, зокрема шляхом викупу. Пропозиція покупця щодо способу приватизації підлягає розгляду у визначений законом строк, але вона не є обов'язковою для органів, які визначають або затверджують переліки об'єктів малої приватизації, за винятком випадків, передбачених статтею 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та іншими законами.

Невиконання ФКМ СМР вимог положень Закону №2171 та неповідомлення позивачеві про результати розгляду його заяви, невідмовлення позивачеві у приватизації вищезазначеного об'єкту, є підставою для визнання його дій незаконними.

Судом встановлено, що на той момент, коли орган приватизації відповідно до закону повинен був вирішити питання про приватизацію об'єкту по вул. Велика Морська, 2, ніяких обмежень щодо приватизації таких об'єктів не існувало, позивач мав право на приватизацію шляхом викупу приміщень, які знаходились у нього в оренді, але орган приватизації вказане приміщення до відповідного переліку не включив, на затвердження СМР цей перелік не передав, а тому орган приватизації повинен включити вищевказане приміщення до переліку об'єктів приватизації та направити цей перелік органу, який його затверджує, тобто СМР.

Щодо питання віднесення житлового будинку №2 по вул. Велика Морська міста Севастополя  до нерухомої пам'ятки об'єкту культурної спадщини, суд керується наступним.

Статтею 1 Закону України „Про охорону і використання пам'яток історії та культури”  № 3600-IX  від 13 липня 1978 року (далі –Закон №3600), пам'ятками історії та культури є споруди, пам'ятні місця і предмети, зв'язані з історичними подіями в житті народу, розвитком суспільства і держави, твори матеріальної і духовної творчості, які становлять історичну, наукову, художню чи іншу культурну цінність.

Згідно статті 6 Закону № 3600 до пам'яток історії та культури відповідно до статті 1 цього Закону належать: пам'ятки містобудування і архітектури - архітектурні ансамблі і комплекси, історичні центри, квартали, площі, вулиці, залишки стародавнього планування і забудови міст та інших населених пунктів; споруди цивільної, промислової, військової, культової архітектури, народного зодчества, а також зв'язані з ними твори монументального, образотворчого, декоративно-прикладного, садово-паркового мистецтва, природні ландшафти.

Відповідно до статті 17 Закону №3600 віднесення пам'яток історії та культури до категорії пам'яток загальносоюзного, республіканського чи місцевого значення провадиться відповідно до законодавства Союзу РСР і Української РСР.

Переліки пам'яток історії та культури республіканського значення затверджуються Радою Міністрів Української РСР. Перелік пам'яток місцевого значення затверджуються виконавчими комітетами обласних, міських (міст республіканського підпорядкування) Рад народних депутатів. Виключення об'єктів з переліків пам'яток республіканського і місцевого значення допускається лише з дозволу Ради Міністрів Української РСР.

Внесення об'єктів у переліки пам'яток історії та культури і виключення з них провадяться за поданням спеціально уповноважених державних органів охорони пам'яток історії та культури.

17 липня 1990 року виконавчий комітет Севастопольської міської Ради народних депутатів, розглянув перелік пам'ятників архітектури  та градобудівництва місцевого значення міста Севастополя, складений Управлінням архітектури та градобудівництва станом на 01.06.1990 та  керуючись положеннями Закону України „Про охорону і використання  пам'яток  історії  та культури”, що діяв  на  той момент,   прийнято  рішення № 11/915 „Про внесення до Переліку пам'ятників архітектури та містобудування місцевого значення містобудівного комплексу міського кільця міста Севастополя”.

Пунктом 1 рішення виконуючого комітету Севастопольської міської Ради народних депутатів № 11/915 від 17 липня 1990 року затверджений Перелік пам'ятників архітектури і градобудівництва місцевого значення, згідно до якого житловий будинок №2 по вул. Велика Морська віднесений до вищезазначеного переліку пам'ятників архітектури.

Пунктами 2.5, 3.3 „Інструкції про порядок обліку, забезпечення збереження, змісту, використовування і реставрації нерухомих пам'ятників історії і культури”, що є додатком до наказу Міністерства культури СРС № 203 від 13.05.1986, зі змінами та доповненнями, внесеними наказом міністерства культури і мистецтва України, Державного комітету України по будівництву та архітектури від 13.05.2004 № 295/104 (далі –Інструкція) встановлено, що приналежність нерухомого пам'ятника історії і культури до відповідного виду і категорії визначається при складанні документів державного обліку пам'ятників і встановлюється при затвердженні відповідного державного списку нерухомих пам'ятників історії і культури.

Державний облік пам'ятників історії і культури здійснюють в межах встановленої компетенції державні органи охорони пам'ятників союзних республік, автономних республік, країв, областей, міст республіканського підкорення (пункт 9 Інструкції).

Розділ II Інструкції містить порядок державного обліку пам'ятників історії та культури, зокрема пунктом 9  встановлено, що державний облік пам'ятників історії і культури включає: виявлення, обстеження пам'ятників, визначення їх історичної, наукової, художньої або іншої культурної цінності, фіксацію і вивчення, складання облікових документів, ведення державних списків нерухомих пам'ятників.

На кожний нерухомий пам'ятник і знов виявлений об'єкт, що представляє історичну, наукову, художню або іншу культурну цінність, складається облікова картка, що містить відомості про місцезнаходження, датування, характер сучасного використовування, ступеня збереження пам'ятника або знов виявленого об'єкту, наявність наукової документації, місце її зберігання, короткий опис і ілюстративний матеріал (додаток N 3).  На кожний нерухомий пам'ятник складається паспорт, який є обліковим документом, що містить суму наукових відомостей і фактичних даних, що характеризують історію пам'ятника і його сучасний стан, місцезнаходження в навколишньому середовищі, оцінку історичного, наукового, художнього або іншого культурного значення, відомості про його територію, пов'язаних з ним спорудах, садах, парках, що знаходяться в ньому витворах мистецтва, предметах, що представляють культурну цінність, про зони охорони, а також про основні історико-архітектурні і бібліографічні матеріали. В паспорті указується категорія охорони і вид пам'ятника з посиланням на затверджуючий документ (додаток N 4).  Для ансамблю, комплексу нерухомих пам'ятників історії і культури, історичного центру міста, іншого населеного пункту, кварталу, площі, вулиці, історико-культурного заповідника складаються: облікова картка і паспорт на вказані об'єкти в цілому; облікові картки і паспорти для кожного окремого пам'ятника; історико-архітектурний опорний план (пункти 15, 16, 17 Інструкції).

Таких документів, як доказів правомірності своїх дій, відповідачами суду не представлено.

Відповідно до пункту 21 Інструкції державні списки нерухомих пам'ятників історії і культури є основним документом державного обліку і охорони пам'ятників. Включені в них об'єкти признаються пам'ятниками історії і культури певного вигляду і категорії охорони.

Як встановлено в статті 13 Закону України „Про охорону культурної спадщини” № 1805-III від 08 червня 2000 року, об'єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України (далі - Реєстр) за категоріями національного та місцевого значення пам'ятки. Порядок визначення категорій пам'яток встановлюється Кабінетом Міністрів України. Із занесенням до Реєстру на об'єкт культурної спадщини, на всі його складові елементи поширюється правовий статус пам'ятки.

Крим того, пунктом 1 Прикінцевих положень Закону України „Про охорону культурної спадщини” встановлено, що цей Закон набирає чинності з дня його опублікування, крім пунктів 2 - 4 частини четвертої розділу X, які набирають чинності з 1 січня 2001 року.

Згідно пункту 5 Прикінцевих положень Закону України „Про охорону культурної спадщини” Закон Української РСР "Про охорону і використання пам'яток історії та культури" визнаний таким, що втратив чинність.

Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України „Про охорону культурної спадщини”, зазначено, що об'єкти, включені до списків (переліків) пам'яток історії та культури відповідно до Закону Української РСР "Про охорону і використання пам'яток історії та культури", визнаються пам'ятками відповідно до цього Закону.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини” заборонено приватизацію пам'яток культурної спадщини до затвердження Верховною Радою України переліку пам'яток культурної спадщини, які не підлягають приватизації.

Як зазначено у статті 1 Закону України “Про охорону культурної спадщини” пам'ятка –це об'єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.

В цій же статті зазначено, що до об'єктів культурної спадщини відносяться  визначні місця, споруди (витворі), комплексі (ансамблі), їхні частини, пов'язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об'єкти, інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об'єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність.

При цьому нерухомим об'єктом культурної спадщини є такий об'єкт культурної спадщини, який не може бути перенесений на інше місце без втрати його цінності з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду та збереження своєї автентичності.

Із пояснень відповідачів суду стало відомо, що Державний Реєстр нерухомих пам'яток України на даний момент перебуває у стадії формування.

З викладеного випливає, що спірний об'єкт - житловий будинок по вул. Велика Морська, 2,  безпідставно віднесений до категорії пам'ятників архітектури та містобудування, у зв'язку із чим Рішення виконавчого комітету Севастопольської міської Ради народних депутатів від 17 липня 1990 року № 11/915 „Про внесення до Переліку пам'ятників архітектури та містобудування місцевого значення містобудівного комплексу міського кільця міста Севастополя” у частини включення в перелік пам'ятників архітектури та містобудування місцевого значення будинку № 2 по вул. Велика Морська у місті Севастополі підлягає визнанню нечинним.

Згідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету спору.

Відповідно до частини 2 статті 86  Кодексу адміністративного судочинства України ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

У відповідності до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про противоправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

На думку суду відповідачами не надано суду достатніх доказів безпідставності позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, суд задовольняє позов в повному обсязі.

Відповідно до пункту 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету).

На підставі висловленого, керуючись статями 49, 51, 53, 54, 70, 71, 94, 158, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

п о с т а н о в и  в:

1.          Замінити неналежну третю особу - Відділ державної служби охорони культурної спадщини управління культури Севастопольської міської державної адміністрації, на належну - Управління культури Севастопольської міської державної адміністрації.

2.          Позов задовольнити в повному обсязі.

3.          Визнати Рішення виконавчого комітету Севастопольської міської Ради народних депутатів від 17 липня 1990 року № 11/915 в частини внесення в Перелік пам'ятників архітектури і містобудування місцевого значення містобудівного комплексу міського кільця міста Севастополя –жилий будинок, розташований за адресою: вул. Велика Морська, 2, місто Севастополь –недійсним.

4.          Визнати дії Фонду комунального майна Севастопольської міської ради по розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю „ТРИО” про включення об`єкту –вбудованого нежилого приміщення загальною площею 166,47 м. кв., розташованого за адресою: місто Севастополь, вул. Велика Морська, 2, в перелік об`єктів, які підлягають приватизації, - незаконними.

5.          Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю „ТРИО” право на приватизацію вбудованого нежилого приміщення загальною площею 166,47 м. кв., розташованого за адресою: місто Севастополь, вул. Велика Морська, 2, шляхом викупу.

6.          Зобов`язати Фонд комунального майна Севастопольської міської ради підготовити проект рішення про включення в перелік об`єктів, які підлягають приватизації шляхом викупу Товариством з обмеженою відповідальністю „ТРИО” вбудованого нежилого приміщення загальною площею 166,47 м. кв., розташованого за адресою: місто Севастополь, вул. Велика Морська, 2.

7.          Зобов`язати Севастопольську міську раду прийняти рішення про приватизацію шляхом викупу Товариством з обмеженою відповідальністю „ТРИО”  вбудованого нежилого приміщення загальною площею 166,47 м. кв., розташованого за адресою: місто Севастополь, вул. Велика Морська, 2.

8.          Зобов`язати Фонд комунального майна Севастопольської міської ради здійснити приватизацію шляхом викупу Товариством з обмеженою відповідальністю „ТРИО”  вбудованого нежилого приміщення загальною площею 166,47 м. кв., розташованого за адресою: місто Севастополь, вул. Велика Морська, 2.

9.          Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31116095600007, банк УДК в місті Севастополі, утримувач Державний бюджет Ленінського району, МФО 824509, код в ЄДРПОУ 24035598) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ТРИО”  (вул. Бирюлева, 11,  місто Севастополь, 99023, ідентифікаційний код 30661346) судовий збір в розмірі 3,40 грн.

Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного господарського суду шляхом подання заяви про апеляційне оскарження до господарського суду міста Севастополя протягом десяті днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства –з дня складання в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.  

Виконавчий лист видається за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено.

Копії постанови направити сторонам та третьої особі.

Суддя                                                                                                                           М.І. Ткаченко

Розсилка

Товариство з обмеженою відповідальністю “ТРИО” (вул. Бирюлева, 11, місто Севастополь, 99023)1

Фонд комунального майна Севастопольської міської ради (вул. Леніна, 3, місто Севастополь, 99011)1

Севастопольська міська рада(вул. Леніна, 3, місто Севастополь, 99011)1

Управління культури Севастопольської міської державної адміністрації  -          вул. Советська, 9, місто Севастополь, 99011,-          Історичний бульвар, місто Севастополь, 990002

В справу1

В наряд1