Рішення

від 06.10.2014 по справі 914/2994/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2014 р. Справа № 914/2994/14

За позовом:Прокурора Шевченківського району м. Львова в інтересах держави в особі Державного підприємства «Підприємство Личаківської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Львівській області (№30)», м. Львів до відповідача:Фермерського господарства «Жовківське», с. Воля-Висоцька Жовківського р-ну Львівської обл.; про:стягнення 54481,06 грн. Суддя - Крупник Р.В. Секретар - Яслик Н.М. Представники сторін: від прокуратури:Клак Ю.Г. - прокурор; від позивача:Слюсарчук О.В. - представник (довіреність №20 від 03.02.2014р.); від відповідача:Матяк З.В. - представник (довіреність б/н від 29.08.2014р.), Кочут Ю.В. - директор ФГ «Жовківське». Прокурору та представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді та здійснення технічної фіксації судового засідання не надходило.

СУТЬ СПОРУ:

20.08.2014р. на розгляд Господарського суду Львівської області поступила позовна заява Прокурора Шевченківського району м. Львова в інтересах держави в особі Державного підприємства «Підприємство Личаківської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Львівській області (№30)» (надалі - Позивач) до Фермерського господарства «Жовківське» (надалі - Відповідач) про стягнення 54481,06 грн.

Ухвалою від 21.08.2014р. суд порушив провадження у справі, її розгляд призначив на 01.09.2014р. Ухвалою від 01.09.2014р. розгляд справи відкладено на 06.10.2014р.

06.10.2014р. від ФГ «Жовківське» через канцелярію суду в порядку ст. 60 ГПК України надійшла зустрічна позовна заява, відповідно до якої позивач за зустрічним позовом (відповідач за первісним) просив суд прийняти даний позов для спільного розгляду з первісним та стягнути з ДП «Підприємство Личаківської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби у Львівській області (№30)» 188892,14 грн. боргу та понесені судові витрати. Ухвалою від 06.10.2014р. суд повернув ФГ «Жовківське» вказану зустрічну позовну заяву з підстав, викладених у відповідній ухвалі суду.

Прокурор в судове засідання 06.10.2014р. з'явився, заявлені позовні вимоги підтримав, просив суд позов задоволити повністю з підстав, викладених у позовній заяві.

Позовні вимоги мотивує тим, що 29.02.2012р. між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу №29/02/2012/1, відповідно до якого продавець (позивач) зобов'язувався передати покупцю (відповідачу) висівки пшеничні в кількості 55000 кг., а покупець зобов'язувався прийняти товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах цього Договору. На виконання умов договору, позивачем було передано відповідачу товар, загальною вартістю 46200,00 грн. Відповідач зобов'язувався оплатити одержаний товар протягом 5 (п'яти) календарних днів з дня отримання товару за накладною, однак своїх зобов'язань за договором (в частині своєчасного внесення оплати за товар) не виконав, в результаті чого утворилася заборгованість в розмірі 46200,00 грн. Крім цього, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору, прокурор просить суд стягнути з відповідача 5064,12 грн. інфляційних втрат та 3216,94 грн. три відсотки річних.

Представник позивача в судове засідання 06.10.2014р. з'явився, заявлені прокурором позовні вимоги підтримав, просив суд позов задоволити повністю.

Представники відповідача в судове засідання 06.10.2014р. з'явилися, проти позову заперечили, пояснили суду, що станом на день розгляду справи судом, в позивача існує заборгованість перед відповідачем за іншим договором купівлі-продажу №ДГ 0000001 від 23.02.2012р. на суму 188892,14 грн., а оскільки позивач відмовляється провести зарахування зустрічних однорідних вимог, просили суд у задоволенні позовних відмовити повністю.

Заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

29.02.2012р. між позивачем та відповідачем укладено Договір купівлі-продажу №29/02/2012/1 (надалі - Договір), відповідно до положень п. 1.1. якого продавець (позивач) зобов'язується передати покупцю (відповідачу) висівки пшеничні в кількості 55000 кг., а покупець зобов'язується прийняти товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах цього Договору.

На виконання зобов'язань за Договором, позивачем 29.02.2012р. було поставлено, а відповідачем прийнято товар загальною вартістю 46200,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною №В-46 від вказаної дати.

Відповідно до п. 3.2. Договору покупець здійснює оплату вартості поставленого товару шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця, протягом 5 (п'яти) календарних днів з дня отримання товару за накладною.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з тим, що одержаний товар у строки передбачені Договором відповідачем оплачений не був, позивач звернувся до останнього з претензією, якою вимагав негайно погасити заборгованість за укладеними між сторонами договорами (в т.ч. Договором купівлі-продажу №29/02/2012/1 від 29.02.2012р. на суму 46200,00 грн.).

У відповідь на претензію позивача, відповідач направив лист, в якому зазначив, що ФГ «Жовківське» не визнає заборгованості, оскільки позивач не розрахувався за поставлену йому пшеницю за договором купівлі-продажу №ДГ 0000001 від 23.02.2012р., вартість якої склала 188892,14 грн., а відтак позивач є боржником перед відповідачем.

В судовому засіданні представники відповідача не заперечили, що станом на день слухання справи, кошти за товар за Договором ФГ «Жовківське» не перераховувалися.

Як пояснив представник позивача, станом на 06.10.2014р. розмір заборгованості відповідача перед позивачем не змінився та складає 46200,00 грн.

Таким чином, судом встановлено, що переданий товар у встановлений Договором строк, відповідачем оплачений не був.

Станом на день розгляду справи судом, докази сплати відповідачем заборгованості в матеріалах справи відсутні.

Встановивши наведені обставини справи, суд вважає позовні вимоги про стягнення боргу такими, що підлягають до задоволення повністю, виходячи з наступного.

Статтею 174 ГК України передбачено, що однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконану роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку.

Положеннями ч. 1 ст. 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписами ч. 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В п. 3.2. Договору сторони погодили, що покупець здійснює оплату вартості поставленого товару шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця, протягом 5 (п'яти) календарних днів з дня отримання товару за накладною.

У відповідності із ст. 193 ГК України, положення якої є аналогічні до положень ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, нормами ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки, відповідачем у встановлений в п. 3.2. Договору строк, кошти за одержаний товар сплачені не були, відтак ці кошти підлягають до стягнення з нього в судовому порядку в розмірі 46200,00 грн.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з позовної заяви, позивач крім суми основного боргу, просить суд стягнути з відповідача 5064,12 грн. інфляційних втрат та 3216,94 грн. три відсотки річних.

Здійснивши перерахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат, суд прийшов до висновку, що такі обраховані позивачем правильно, а відтак підлягають стягненню в повному обсязі.

З огляду на викладені обставини, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані та підтверджені належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовані, а тому, підлягають до задоволення повністю.

Щодо звернення з позовом до господарського суду прокурора Шевченківського району м. Львів, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 121 Конституції України, на органи прокуратури покладено представництво інтересів держави в суді у випадках визначених законом.

Право на звернення прокурора або його заступника до господарського суду в інтересах держави передбачено п. 6 ст. 20 ЗУ «Про прокуратуру».

Згідно з абзацом четвертим частини першої статті 2 ГПК країни господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Частиною другою згаданої статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, за відсутності ж такого органу або відсутності у нього повноважень зазначає про це в позовній заяві.

Пунктом 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.99р. № 3-рп/99 зі справи за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України прокурори та їх заступники подають до арбітражного суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності.

Держава зацікавлена в належній поведінці суб'єктів цивільних правовідносин, які вона закріпила в законах та інших нормативно-правових актах.

Обгрунтовуючи порушення інтересів держави, прокурор в позовній заяві зазначає, що Підприємство Личаківської виправної колонії (№30) є структурним підрозділом центрального органу виконавчої влади і кошти отримані від господарської діяльності спрямовуються на забезпечення належного утримання засуджених, таким чином Підприємство здійснює одну з функцій виконавчої влади. Натомість, несплата відповідачем боргу негативно впливає на фінансове становище Підприємства, що в свою чергу тягне за собою погіршення умов утримання засуджених.

Оскільки, позов був заявлений прокурором в інтересах ДП «Підприємство Личаківської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Львівській області (№30)», судовий збір відповідно до положень ст. 49 ГПК України слід стягнути з відповідача в дохід державного бюджету України, в розмірі 1827,00 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 4-3, 12, 29, 33, 34, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Фермерського господарства «Жовківське» (80350, Львівська обл., Жовківський р-н, с. Воля Висоцька, вул. Несторова, 91Б; код ЄДРПОУ 34387341) на користь Державного підприємства «Підприємство Личаківської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Львівській області (№30)» (79039, м. Львів, вул. Шевченка, 156; код ЄДРПОУ 08680448) 46200,00 грн. боргу, 5064,12 грн. інфляційних втрат, 3216,94 грн. три відсотки річних.

3. Стягнути з Фермерського господарства «Жовківське» (80350, Львівська обл., Жовківський р-н, с. Воля Висоцька, вул. Несторова, 91Б; код ЄДРПОУ 34387341) в дохід державного бюджету України 1827,00 грн. судового збору.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 116 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 09.10.2014 р.

Суддя Крупник Р.В.