Ухвала

від 02.10.2014 по справі 2-69-2011

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/16/14Головуючий по 1 інстанції Категорія : 48 Іванов А.А. Доповідач в апеляційній інстанції Міщенко С. В. УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2014 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоМіщенка С. В. суддівМагди Л. Ф. , Трюхана Г. М. при секретаріАнкудінові О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 12 травня 2011 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про розподіл майна подружжя, -

в с т а н о в и л а :

У січні 2010 року ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_8 про розподіл майна подружжя.

В обґрунтування свого позову зазначала, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 1986 року по 2009 рік , від якого мають двох дітей: повнолітню доньку ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1 та неповнолітнього сина ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2.

За час спільного подружнього проживання сторонами було придбано майно, поділ якого вони самостійно здійснити не можуть , внаслідок постійних конфліктних ситуацій з цього приводу. Що змусило ОСОБА_7 звернутися за захистом своїх прав до суду з проханням розділити спільне майно подружжя.

Під час розгляду справи позовні вимоги неодноразово змінювались в бік збільшення.

У остаточній редакції позову /т.1 а.с.88-91/ - ОСОБА_7 просила ухвалити рішення, яким поділити майно, набуте нею за час шлюбу з ОСОБА_8, та яке є їх спільною сумісною власністю , шляхом визначення ідеальних часток у спільному майні та визнання за нею права власності на 63/100 частини придбаного в шлюбі житлового будинку з надвірними господарськими будівлями і спорудами (гараж, літня кухня, сараї, погріб, навіс, замощення, водовідвід, вигрібна яма, огорожі, ворота з хвірткою, оглядова яма) та присадибної земельної ділянки 0,7231 га, розташованими по АДРЕСА_1 Уманського району, Черкаської області, врахувавши її внесок в покупку, який є її особистою приватною власністю, а також право власності на ? частину автомобіля «ГАЗ 2412», реєстраційний номер НОМЕР_2, 1990 року випуску і причепу автомобільного, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2005 року випуску.

Вирішити питання про можливість збільшення її частки в частині спільного майна, а саме в житловому будинку з надвірними спорудами і земельною ділянкою, на підставі ч.3 ст.70 СК України на 4% (4/100) до 67/100, або ж до 2/3.

Стягнути з ОСОБА_8 сплачені судові витрати.

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 12 травня 2011 року позов задоволено частково.

Проведено розподіл спільного майна подружжя та визнано за ОСОБА_7 право власності на 63/100 частини житлового будинку з надвірними господарськими будівлями і спорудами, розташованими по АДРЕСА_1 Уманського району, Черкаської області.

Визнано за ОСОБА_8 право власності на 37/100 частини житлового будинку з надвірними господарськими будівлями і спорудами, розташованими по АДРЕСА_1 Уманського району, Черкаської області.

Визнано за ОСОБА_7 право власності на 1/2 частину автомобіля «ГАЗ 2412» д.н. НОМЕР_2, 1990 року випуску.

Визнано за ОСОБА_7 право власності на 1/2 частину причепа ПФ-1 «ФЕРМЕР» д.н. НОМЕР_1, 2005 року випуску.

Визнано за ОСОБА_8 право власності на 1/2 частину автомобіля «ГАЗ 2412» д.н. НОМЕР_2, 1990 року випуску.

Визнано за ОСОБА_8 право власності на 1/2 частину причепа ПФ-1 «ФЕРМЕР» д.н. НОМЕР_1, 2005 року випуску.

В частині позову щодо розподілу земельної ділянки по АДРЕСА_1 Уманського району, Черкаської області - відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 судові витрати в сумі 1030 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови в розподілі земельної ділянки ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, обґрунтовуючи яку, зазначала, що судом в не повній мірі з'ясовано обставини, які мають значення для справи. Зокрема звертала увагу на ту обставину, що ухваливши рішення про виділення їй частки в нерухомому майні і відмовивши одночасно у визнанні права на частку земельної ділянки, пропорційну її частці в будинку, суд не вархував положень ст.120 ЗК України та ст.377 ЦК України і таким чином позбавив її володіння та користування належною їй частиною житлового будинку та надвірних споруд , які нерозривно пов'язані з земельною ділянкою на якій вони розташовані, а мирним шляхом відповідач не погоджується вирішити питання виділення їй частини присадибної земельної ділянки на території будинковолодіння, розташоване по АДРЕСА_1 Уманського району, Черкаської області, нерухомими спорудами на якій сторони спільно володіють за рішенням суду. Тому апелянт просила змінити рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 12 травня 2011 року в частині розподілу земельної ділянки, необхідної для розміщення та обслуговування 63/100 частини житлового будинку, визнати за нею право власності на земельну ділянку у розмірі частки права власності у спільному майні - будинку 63/100, яка знаходиться по АДРЕСА_1 Уманського району, Черкаської області. /т.1 а.с.182-183/.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга повинна бути відхилена, виходячи з наступного.

З досліджених колегією суддів матеріалів справи вбачається, що сторони по справі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 2 листопада 1986 року уклали шлюб, який був розірваний рішенням Уманського міськрайонного суду від 30 жовтня 2009 року /т.1 а.с.8/.

Під час проживання ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в шлюбі за договором купівлі-продажу від 04 червня 1999 року на ім'я відповідача ОСОБА_8 у колгоспу ім.Котовського с.Поляненцьке , Уманського району, Черкаської області сторонами було придбано будинок з прибудинковими спорудами, що розташовані в АДРЕСА_1. /т.1 а.с.9-10/. При цьому питання про розмір земельної ділянки, на якій був розташований вказаний будинок з прибудинковими спорудами при укладенні даного договору, врегульовано не було.

На підставі рішення виконавчого комітету Полянецької сільської ради №26 від 22.08.1996 року ОСОБА_8 передано у приватну власність земельну ділянку по АДРЕСА_1

Відповідно до державного акта на право приватної власності на землю серії ЧР 15-31-233 - власником земельної ділянки площею 0,7231га по АДРЕСА_1 Уманського району Черкаської області , з цільовим призначенням «для ведення особистого підсобного господарства» - є ОСОБА_8

Підставою для видачі на ім'я ОСОБА_8 даного державного акту є рішення виконавчого комітету Полянецької сільської ради №26 від 22.08.1996 року за яким ОСОБА_8 безкоштовно передано у приватну власність земельну ділянку по АДРЕСА_1 з цільовим призначенням «Для ведення особистого підсобного господарства».

І зазначене вище рішення, і державний акт, який посвідчує право власності на спірну земельну ділянку набуту відповідачем безоплатно внаслідок приватизації , - на час розгляду справи судом змінені чи скасовані не були , є чинними і питання про визнання їх незаконними в цілому чи в частині позивачем не ставилося.

Відповідно до ст. 22 Кодексу про шлюб та сім'ю України ( який був чинним на час набуття ОСОБА_8 права власності на спірну земельну ділянку) - майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю.

Аналогічна норма міститься в ст. 60 СК України, який набрав чинності з 1 січня 2004 року.

Статтею 61 СК України встановлено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, у тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

У постанові Верховного Суду України від 15 лютого 2012 р. у справі N 6-98цс11, яка була прийнята за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, рішення по якій відповідно до ч.1 ст.360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх судів, - зазначено, що за змістом положень статей 81, 116 ЗК земельна ділянка, одержана громадянином під час шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки така земельна ділянка не є майном, набутим подружжям під час шлюбу, а отримана громадянином у власність шляхом здійснення свого права на приватизацію

Тому, виходячи з вказаних норм матеріального та процесуального права ,- земельна ділянка площею 0,7231 га, розподіл якої просила здійснити позивач як спільного майна подружжя , - не є майном, набутим подружжям ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за час шлюбу, а тому не підлягає поділу між ними, оскільки відповідач безоплатно отримав її в приватну власність у 2000 році з цільовим призначенням «для ведення особистого підсобного господарства» , використавши своє право громадянина на приватизацію . Та враховуючи, що дані правовідносини подружжя щодо спірної земельної ділянки виникли у 2000 році, а тому регулюються нормами Кодексу про шлюб та сім'ю України, за якими приватизована земельна ділянка не є спільним майном подружжя та не підлягає поділу.

Отже, за таких обставин, рішення суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_7 до ОСОБА_8 в частині розподілу земельної ділянки по АДРЕСА_1 Уманського району Черкаської області - є правильним .

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

А , враховуючи, що позивач по даній справі ОСОБА_6 з позовними вимогами до ОСОБА_8, про визнання за нею права власності на частину земельної ділянку за вказаною адресою необхідної для розміщення та обслуговування 63/100 частини житлового будинку з надвірними господарськими спорудами, розташованими по АДРЕСА_1 Уманського району Черкаської області , у зв'язку з набуттям нею права власності на будівлі та споруди в порядку, що передбачений ст.120 ЗК України та ст.377 ЦК України, - не зверталася і дані вимоги не були предметом розгляду суду першої інстанції, то на стадії перегляду рішення суду апеляційним судом , - з указаних підстав не може бути вирішено спір між сторонами з приводу даної земельної ділянки та ухвалено відповідне рішення . Про що в тому числі ставить питання ОСОБА_6 в апеляційній скарзі.

Інших підстав ОСОБА_6 в апеляційній скарзі не вказала, а зазначені в апеляційній скарзі докази не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для її задоволення, оскільки носять суб'єктивний характер і ґрунтуються на неправильному трактуванні норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасована правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

За встановлених обставин, підстав для зміни чи скасування рішення суду колегія суддів не вбачає , у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції належить залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів , -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 12 травня 2011 року - відхилити.

Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 12 травня 2011 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про розподіл майна подружжя - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення однак може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом 20 днів.

Головуючий :

Судді :