Постанова

від 07.10.2014 по справі 910/10339/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2014 року Справа № 910/10339/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Волковицької Н.О., Рогач Л.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "БСП" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 13.08.2014 у справі№910/10339/14 Господарського суду міста Києва за позовомКомунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпропетровського району міста Києва доТовариства з обмеженою відповідальністю "БСП" простягнення 116873,88 за участю представників: позивачаРешетниченко О.С., дов. від 14.05.2014 відповідачаПетришак М.Я., дов. від 18.08.2014

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "БСП" заборгованості у загальному розмірі 116873,88 грн., а саме, 112720,58 грн. боргу за договором, 1481,87 грн. інфляційної складової боргу, 3% річних - 2671,43 грн., посилаючись на невиконання відповідачем обов'язків за договором №525 від 08.02.2006 у частині оплати за комунальні послуги згідно з статтями 526, 625 Цивільного кодексу України, статтями 1, 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

У відзиві на позов відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав відсутності обгрунтованих розрахунків заборгованості та невиконанням позивачем договірних зобов'язань в частині надання послуг з центрального опалення протягом усього строку дії вказаного договору.

12.06.2014 відповідач подав клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення Господарським судом м.Києва справи № 5011-17/16814-2012 за позовом Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпропетровського району міста Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю "БСП" про стягнення 126033,11 грн. за цим же договором про надання послуг. Дане клопотання вмотивовано тим, що в процесі розгляду справи № 5011-17/16814-2012 будуть встановлені суттєві обставини, що мають істотне значення для розгляду даної справи по суті.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.06.2014 (суддя Лиськов М.О.) в задоволенні заяви про зупинення провадження у справі відмовлено; позовні вимоги Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва задоволено повністю, а саме: стягнуто з відповідача, 112720,58 грн. - основного боргу, 1481,87 грн. - інфляційних витрат, 2671,43 грн. - 3% річних.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.08.2014 (судді: Гончаров С.А. - головуючий, Самсін Р.І., Шаптала Є.Ю.) відхилено клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Публічне акціонерне товариство "Київенерго" та призначення судової експертизи; рішення місцевого господарського суду залишено без змін як законне та обгрунтоване.

Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, Товариства з обмеженою відповідальністю "БСП" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та постанову в даній справі, та направити справу на новий розгляд.

Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме, статей 526, 629, 901 Цивільного кодексу України, статей 173, 193 Господарського кодексу України, статей 20, 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", в порушення статей 4-3, 22, 43, 77 Господарського процесуального кодексу України відповідач був позбавлений можливості висловити свою позицію по справі, судовий розгляд здійснений без дослідження наявних у матеріалах справи доказів, обговорення фактичних обставин справи та проведення розрахунків при визначенні теплового навантаження та споживання теплової енергії; правова оцінка судами доказів та висновки щодо їх належності не відповідають обставинам справи та Правилам користування тепловою енергією, судами безпідставно відхилено клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Публічне акціонерне товариство "Київенерго" та призначення судової експертизи.

Позивач відзив на касаційну скаргу не надав, у судовому засіданні заперечив доводи касаційної скарги, зазначивши про правомірність ухвалених у даній справі судових рішень .

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скар га не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 08.02.2006 Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БСП" (споживач) укладений Договір про надання послуг № 7/409.

Відповідно до п. 1.1 цього договору позивач на підставі укладених договорів з виробниками і постачальниками комунальних послуг зобов'язався транспортувати по внутрішньобудинкових мережах нежилого приміщення загальною площею 615,8 кв.м. за адресою бульвар Перова, 40 комунальні послуги, виставляти споживачеві до оплати платіжні документи за договором, приймати на власний розрахунковий рахунок кошти від відповідача та перераховувати їх виробникам і постачальникам комунальних послуг.

Згідно з пунктом 1.2. вказаного договору відповідач зобов'язався прийняти комунальні послуги та своєчасно їх оплатити. Відповідно до Переліку комунальних послуг (додаток № 1 Договору № 7/409 від 08.02.2006) відповідачу надаються комунальні послуги з центрального опалення, гарячого водопостачання, холодного водопостачання та каналізації, а також холодної води на підігрів.

Відповідно до пункту 2.1 облік споживання споживачем комунальних послуг за відсутності приладів обліку проводиться розрахунковим способом. При цьому підприємство не несе відповідальності за якість комунальних послуг та їх кількість, що встановлена постачальниками комунальних послуг в табуляторах та групрахунках.

Пунктом 2.2. цього договору визначено, що відповідач (споживач) повинен до кінця поточного місяця сплатити платежі за комунальні послуги минулого місяця, на підставі табулярів та груп рахунків, що надходять від постачальників комунальних послуг. Суми по кожному виду комунальних послуг, відшкодовування витрат по обслуговуванню внутрішньо будівних мереж, ПДВ, податок на воду пред'являються до сплати платіжною вимогою-дорученням за три банківські дні до моменту їх оплати, споживач отримує платіжні вимоги-доручення під розпис відповідальної особи.

Згідно з пунктом 3.2.1 договору підприємство зобов'язується цілодобово безперебійно транспортувати по внутрішньо-будинковим мережам комунальні послуги, за винятком періодів, коли провадяться передбачені графіком випробування теплових мереж, профілактика, поточні і капітальні ремонти інженерних комунікацій.

Пунктом 5.5. договору передбачено, що строк дії договору встановлений з 08.06.2006 до 08.02.2016.

Відповідно до пункту 2.2 Додаткової угоди від 04.01.2011 до Договору № 7/409 сторони погодили, що відповідач зобов'язаний сплачувати до 10-го числа поточного місяця також 4%. Пов'язані з нарахуванням, збором, розщепленням та обліком платежів і перерахуванням коштів виробникам комунальних послуг.

Пунктами 4.1.2, 4.1.3 вищезазначеної додаткової угоди сторони визначили, що за несвоєчасну сплату платежів, передбачених пунктом 2.2 договору від 08.02.2006 № 7/409, споживач сплачує на користь підприємства пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від суми прострочення платежу за кожний день прострочення, за неналежне виконання або невиконання умов цієї угоди сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства.

Відповідно до вимог частини 2 статті 22 та частини 4 статті 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпропетровського району міста Києва (споживач) та постачальником, ПАТ "Київенерго" укладений договір на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.11.2006 №620577, за яким ПАТ "Київенерго" зобов'язався виробляти та постачати енергію позивачу для потреб опалення та гарячого водопостачання.

Відповідно до пункту 2.2.1 Договору на постачання теплової енергії (ст.16) ПАТ "Київенерго" зобов'язався безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із Комунальним підприємством для потреб опалення в період опалювального сезону. Згідно з додатком №8 (ст.24) до Договору на постачання теплової енергії, відповідач є субабонентом, якому постачається опалення від теплових мереж ПАТ "Київенерго" за цим договороом.

Відповідно до витягу з пояснювальної записки ПАТ "Київпроекту", будинок за адресою бульвар Перова, 40 є житловим будинком серії 1-480- 15кму. Система опалення централізована, водяна, однотрубна з нижньою розводкою. При забудові будинку, приміщення, яке займає відповідач, було запроектоване під магазин. Торгові зали магазинів, згідно пояснювальній записці, опалюються ребристими трубами, розташованими в підпільних каналах у зовнішніх стінах. Пояснювальна записка дає роз'яснення, що з метою осушки остеклення вітрин, під ребристі труби, розташовані в каналі, передбачається подача зовнішнього повітря через приточні короби.

Технічні вказівки до проекту (п.2.), наданому суду ПАТ "Київпроект", свідчать про те, що в торгових залах магазинів опалення запроектовано змішане, обігріваючими приладами до температури + 5 і приточною вентиляцією від + 15 до розрахункової опалювальної приміщення. Розрахункова опалювальна температура приміщення згідно наданого проекту + 12. В якості нагрівальних приладів в торгових залах магазинів прийняті ребристі труби (п. 3), поверхня нагрівальних приладів розрахована з урахуванням тепловіддачі стояків. З проекту, вбачається, що врізка вітринного опалення знаходиться до обмежувальних (дросельних) пристроїв. Розмір шайби та сопла, розрахований на загальне навантаження 0,196 Гкал/год х 2 = 0,392 Гкал/год. Труба, яка йде на вітринне опалення, відгалужена і знаходиться перед обмежувальним (дросельним) пристроєм. Розбиття загального договірного навантаження з виділенням навантаження на вітринне опалення відсутнє.

Таким чином, обмежувальні звужувальні пристрої на вузлах приєднання розраховані та встановлені згідно договірного теплового навантаження на систему централізованого опалення будинку та забезпечують розрахункову витрату теплоносія.

Відповідач, в порушення умов договору від 08.02.2006 №7/409, плату за надані комунальні послуги за період 01.11.2012 по 31.03.2014 у сумі 112720,58 грн., з них за послугу з центрального опалення 112154,78 грн. не вніс, внаслідок чого Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпропетровського району міста Києва звернулось до господарського суду про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "БСП" заборгованості у загальному розмірі 116873,88 грн., а саме, 112720,58 грн. боргу за договором, 1481,87 грн. інфляційної складової боргу, 3% річних у розмірі 2671,43 грн.

Задовольняючи повністю позовні вимоги щодо стягнення заборгованості, інфляційних та річних, господарські суди відповідно до приписів статей 509, 526, 612, 625 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги " вказали, що відповідач не надав належних та допустимих доказів недобросовісного виконання позивачем своїх обов'язків за договором від 08.02.2006 №7/409 про надання комунальних послуг та щодо оплати заборгованості за цим договором.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України, у відповідності до частини першої якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають на підставах, передбачених статтею 11 Кодексу (зокрема, з договорів та інших правочинів). Статтею 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкової території" установлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території.

Частиною 1 статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники

Водночас за змістом статей 19, 20, 21, 29 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах; учасниками відносин є власник, споживач, виконавець та виробник. Договір на надання житлово-комунальних послуг відповідно до приписів вказаного Закону укладається з балансоутримувачем чи уповноваженою ним особою; у разі, якщо балансоутримувач не є виконавцем, він укладає договори на надання таких послуг з іншим виконавцем. До обов'язків споживача віднесено оплату житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом.

Затвердження цін та тарифів на житлово-комунальні послуги віднесено до повноважень органу місцевого самоврядування; за статтею 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору, а розмір плати розраховується виходячи з розміру встановлених цін (тарифів) та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

За Законом України "Про теплопостачання" теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу ; суб'єктами відносин у сфері теплопостачання є фізичні та юридичні особи незалежно від організаційно-правових форм та форми власності, які здійснюють виробництво, транспортування, постачання теплової енергії, теплосервісні організації, споживачі, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

За змістом статті 1 Закону України "Про теплопостачання", статті 275 Господарського кодексу України, споживач теплової енергії використовує теплову енергію на підставі договору. Статтями 19, 20 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що діяльність у сфері теплопостачання може здійснюватись суб'єктами господарської діяльності у сфері теплопостачання всіх організаційно-правових форм та форм власності. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Споживачем теплової енергії за визначенням Закону України "Про теплопостачання" є фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору, укладання якого в силу статті 24 Закону є для нього обов'язковим.

За приписами Постанови Верховної Ради України від 12.09.1991 № 1545-12, до врегулювання відповідних питань законодавством України на території України діяли Правила користування електричною та тепловою енергією, затверджені наказом від 06.12.1981, за пунктом 1.2 яких користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору між енергопостачальною організацією та споживачем та розділом 9 яких унормовано розрахунки за користування тепловою енергією у відповідний період.

Також, згідно з пунктом 20 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 облік обсягу споживання теплової енергії і параметрів теплоносія ведеться на межі балансової належності теплових мереж теплопостачальної організації та споживача або за домовленістю сторін в іншому місці. У разі відсутності, пошкодження та/або неправильної роботи приладів комерційного обліку оплата здійснюється відповідно до визначених у договорі навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Також пунктом 23 наведених Правил передбачено, що розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Відповідно до статті 18 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складення та підписання акта-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо. Акт-претензія складається споживачем та представником виконавця і скріплюється їхніми підписами. У разі неприбуття представника виконавця в погоджений умовами договору строк або необґрунтованої відмови від підписання акта-претензії він вважається дійсним, якщо його підписали не менш як два споживачі. Акт-претензія споживача подається виконавцю, який протягом трьох робочих днів вирішує питання про перерахунок платежів або видає письмово споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензій.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, такими доказами; за змістом підстав та предмету поданого позову позивачу належало довести, а судам встановити обставини справи щодо обсягу та вартості одержаних відповідачем комунальних послуг.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що за умовами укладеного між сторонами договору, відповідач (споживач) повинен до кінця поточного місяця сплатити платежі за комунальні послуги минулого місяця, на підставі табулярів та груп рахунків, що надходять від постачальників комунальних послуг.

Встановивши звернення позивача з позовом з мотивів невиконання відповідачем обов'язків за договором №7/409 від 08.02.2006 у частині оплати за комунальні послуги, суди попередніх інстанцій дослідили, що на підставі первинної документації, що відповідає п 2.2. договору, а саме розробки по групрахунках №620577 на споживання опалення ЖРЕО № 409 за період 10.2011 по 04.2012 ПАТ "Київенерго", розробки по групрахунках №620577 на споживання опалення ЖРЕО № 409 за період 10.2012 по 04.2013 ПАТ "Київенерго" , платіжних вимог-доручень за період з 11.2012 по 09.2013 та рахунків-фактур на сплату сум заборгованості в період з 30.09.2013 по 31.03.2014 заборгованість відповідача становить 112154,78 грн., з них за послугу з центрального опалення 112154,78 грн.

Господарські суди попередніх інстанцій відповідно до наявних матеріалів справи та встановлених на їх підставі істотних обставин справи, перевіривши відповідність наданого позивачем розрахунку заборгованості положенням наведеного вище законодавства, встановили, що відповідач не надав належних та допустимих доказів недобросовісного виконання позивачем своїх обов'язків за договором від 08.02.2006 №7/409 про надання комунальних послуг та доказів оплати заборгованості за цим договором, а також доказів неналежного надання послуг з теплопостачання.

Заперечуючи правомірність висновків суду про обов'язок оплатити виконане та прийняте зобов'язання з мотивів недоведеності надання комунальних послуг позивачем, відповідач не навів доказів, що спростували б висновки судів та не були досліджені ними.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, враховуючи вимоги згідно вимог статті 625 Цивільного кодексу України суми, суди попередніх інстанцій прийшли до правомірного висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення 112720,58 грн. боргу за договором, 1481,87 грн. інфляційної складової боргу та 3% річних - 2671,43 грн.

Судова колегія відхиляє доводи касаційної скарги, як помилкові та такі, що не ґрунтуються на дійсних обставинах та матеріалах справи, положеннях чинного законодавства, не містять доказів та доводів у спростування відповідних висновків судових інстанцій щодо обсягів та об'єктів споживання відповідачем послуг з центрального опалення, обумовлених договором.

Щодо посилання скаржника на безпідставне відхилення судам клопотань відповідача про зупинення провадження у справі, залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Публічне акціонерне товариство "Київенерго" та призначення судової експертизи, слід зазначити про правомірність висновків судів попередніх інстанцій, оскільки відповідно до вимог статті 79 Господарського процесуального кодексу України судами не встановлено неможливість (зокрема, наявність будь-яких перешкод) розгляду даної справи до вирішення справи № 5011-17/16814-2012, при цьому клопотання про призначення у справі судової експертизи не заявлялось відповідачем до прийняття рішення у справі та відповідно до статті 27 вказаного Кодексу наведені відповідачем обставини в обґрунтування необхідності залучення ПАТ "Київенерго" до участі у справі в якості третьої особи не доводять, що рішення з даного спору може вплинути на їх права або обов'язки вказаної особи.

Доводи скаржника щодо позбавлення його можливості висловити свою позицію по справі спростовуються наявними в матеріалах справи протоколами судового засідання Господарського суду м.Києва від 16.06.2014 та Київського апеляційного господарського суду від 13.08.2014, з яких вбачається, що судові засідання відбувались за участю представників відповідача, права і обов'язки яким на підставі статті 22 Господарського процесуального кодексу України роз'яснені і сторонами зрозумілі, зауваження з приводу допущених у протоколах неправильностей або неповноти протоколів на підставі статті 81-1 цього Кодексу Товариством з обмеженою відповідальністю "БСП" не подавались.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду та рішенні місцевого суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди, розглядаючи справу відповідно до вимог статей 34, 43, 84, 101 Господарського процесуального кодексу України, розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, належно дослідили наявні у матеріалах справи докази, перевірили здійснені сторонами розрахунки та вірно застосували норми матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки належно встановлених судами обставин справи та спростовуються матеріалами справи та положеннями чинного законодавства; підстав для скасування судових рішень з мотивів, наведених у касаційній скарзі, не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , пунктом 1 статті 111 9 , статтею 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БСП" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.08.2014 у справі №910/10339/14 Господарського суду м.Києва та рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2014 залишити без змін.

Головуючий Т. Дроботова

Судді Н. Волковицька

Л. Рогач