Постанова

від 09.10.2014 по справі 826/10293/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 жовтня 2014 року 09:15 № 826/10293/14

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Саніна Б.В., за участю секретаря судового засідання Дмитрієвої В.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ІКС-Маркет» доДержавної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:

До судді Окружного адміністративного суду м. Києва Саніна Б.В. надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ІКС-Маркет» (надалі - Позивач/ТОВ «ІКС-Маркет») до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - Відповідач/ДПІ У Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві), в якому просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ У Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 08.07.2014 р. №0005022203;

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ У Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 08.07.2014 р. №0005032203;

3. Стягнути з Державного бюджету на користь ТОВ «ІКС-Маркет» судовий збір у сумі 487,20 грн.

Після усунення недоліків позовної заяви, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.07.2014 р. провадження у справі було відкрите та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання представник Позивача не з'явився, про час та місце був повідомлений належним чином в порядку, передбаченому положеннями ст.33 та ст.35 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), між тим, подав заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності.

В судове засідання з'явились представники Відповідача, які щодо позовних вимог заперечують в повному обсязі, просять в задоволенні позову відмовити із підстав, викладених в письмових запереченнях, мотивуючи тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом правомірно, оскільки Позивачем порушені норми Податкового кодексу України (надалі - ПК України), Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-ХІV (надалі - Закон №996) та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 р. (надалі - Положення №88).

Крім того, у судовому засіданні був допитаний в якості свідка ОСОБА_2 (директор ТОВ «ІКС-Маркет»), який повідомив про порядок укладення договорів, а також надав пояснення про результати виконання сторонами умов таких договорів.

Відповідно до положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Більше того, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Згідно із ст.128 КАС України справа розглядається в письмовому провадженні на підставі наявних в матеріалах справи документів.

Розглянувши наявні в матеріалах докази, заслухавши пояснення представників Відповідача та свідка, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «ІКС-Маркет» (код ЄДРОПУ 37038364) зареєстроване 13.07.2010 р. Головним управлінням юстиції в м. Києві, з 15.07.2010 р. взято на податковий облік та станом на дату проведення перевірки перебуває на обліку в ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Основними видами діяльності Позивача згідно із довідки з ЄДРПОУ №809869 є оптова торгівля комп'ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням.

Поряд із цим, у період з 05.06.2014 р. по 12.06.2014 р. на підставі направлення від 05.06.2014 р. №606 та наказу від 05.06.2014 р. №649, виданих ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, відповідно до пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 ПК України, Відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «ІКС-Маркет» з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарським взаємовідносинам із ТОВ «ТОП-Рітейл» за період з 01.07.2012 р. по 30.11.2012 р., за результатами якої складений акт від 19.06.2014 р. №3215/26-56-22-03-09/37038364 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ІКС-Маркет» (код ЄДРОПУ 37038364) з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарським взаємовідносинам із ТОВ «ТОП-Рітейл» (код ЄДРПОУ 36273653) за період з 01.07.2012 р. по 30.11.2012 р.» (надалі - Акт перевірки №3215), в якому зазначено про виявлення наступних порушень вимог законодавства, зокрема:

ь пп.16.1.2 п.16.1 ст.16, п.22.1 ст.22, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.138.1 та п.138.2 ст.138, пп.139.1.1 та пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 1 875 499,00 грн., в т.ч., по періодах: за 9 міс. 2012 р. - на суму 1 582 611,00 грн., в т.ч., ІІІ кв. 2012 р. у розмірі 1 582 611,00 грн.; за 2012 р. - на суму 1 875 499,00 грн., в т.ч., ІV кв. 2012 р. у розмірі 292 888,00 грн.;

ь п.22.1 ст.22, п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.193.1 ст.193, п.198.1, п.198.2, п.198.3 та п.198.6 ст.198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість (надалі - ПДВ), що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 1 786 190,00 грн., в т.ч., по періодах: за липень 2012 р. - на суму 410 013,00 грн.; за серпень 2012 р. - на суму 537 296,00 грн.; за вересень 2012 р. - на суму 559 940,00 грн.; за жовтень 2012 р. - на суму 278 941,00 грн.

Згідно із зазначеним, на підставі висновків Акту перевірки №3215 ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві 08.07.2014 р. були прийняті податкові повідомлення-рішення, а саме:

ь за формою «Р» №0005022203, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: ПДВ по вітчизняних товарах (роботах, послугах) на загальну суму 2 232 737,00 грн. (з яких 1 786 190,00 грн. - за основним платежем, 446 547,00 грн. - за штрафними санкціями);

ь за формою «Р» №0005032203, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 2 344 374,00 грн. (з яких 1 875 499,00 грн. - за основним платежем, 468 875,00 грн. - за штрафними санкціями).

Вважаючи, що Відповідачем були порушені права та охоронювані законом інтереси ТОВ «ІКС-Маркет» під час проведення перевірки та прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, Позивач оскаржив їх у судовому порядку.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усіх форм дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Так, як вбачається з матеріалів справи, у перевіряємий період Позивач здійснював господарські операції на підставі укладених із ТОВ «ТОП-Рітейл» тотожних Договорів поставки, згідно із якими ТОВ «ТОП-Рітейл» (Продавець) зобов'язується передати у власність ТОВ «ІКС-Маркет» (Покупець) товар (електронне обладнання), номенклатура, асортимент, комплектність та якість яких передбачені у відповідних накладних, які є невід'ємною частиною Договорів. Поставка товару здійснюється на умовах поставки - EXW (відповідно до правил «Інкотермс 2000») - склад Постачальника за адресою: м. Київ, вул. Смоленська, 31-33. Зокрема, були укладені наступні Договори: №ТОП-07/02 від 01.02.2011 р.; №ТОП-05/04 від 05.04.2011 р.; №ТОП-15/04 від 15.04.2011 р.; №ТОП-27/07 від 27.07.2011 р.; №ТОП-01/08 від 01.08.2011 р.; №ТОП-05/09 від 05.09.2011 р.; №ТОП-11/01 від 11.01.2012 р.; №ТОП-13/01 від 13.01.2012 р.; №ТОП-26/01 від 26.01.2012 р.

На виконання вимог укладених Договорів поставки сторонами були підписані накладні на загальну суму 8 779 908,58 грн. (в т.ч. ПДВ - 1 463 318,11 грн.), а саме:

ь до Договору №ТОП-13/01: за жовтень 2012 р. - на суму 1 673 647,61 грн. (в т.ч. ПДВ - 278 941,27 грн.) (том І справи, стор.113-130); за вересень 2012 р. - на суму 1 969 233,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 328 205,50 грн.) (том І справи, стор.138-160); за серпень 2012 р. - на суму 2 341 869,90 грн. (в т.ч. ПДВ - 390 311,66 грн.) (том І справи, стор.163-165, 169-171, 173-174, 176-179, 181, 183, 185-188); за липень 2012 р. - на суму 1 389 865,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 231 644,17 грн.) (том І справи, стор.194-197, 200-203, 206-208, 213-216);

ь до Договору №ТОП-26/01: за вересень 2012 р. - на суму 663 569,29 грн. (в т.ч. ПДВ - 110 594,00 грн.) (том І справи, стор.131-136); за серпень 2012 р. - на суму 214 800,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 35 800,00 грн.) (том І справи, стор.162, 166), за липень 2012 р. на суму 523 923,78 грн. (в т.ч. ПДВ - 88 093,63 грн.) (том І справи, стор.189-190, 209-212).

Разом із тим, у 2012 р. між Позивачем та його контрагентом ТОВ «ТОП-Рітейл» були укладені Договори на проведення маркетингових досліджень, відповідно до яких ТОВ «ТОП-Рітейл» (Виконавець) зобов'язується надати ТОВ «ІКС-Маркет» (Замовник) за плату маркетингові послуги за напрямками, визначеними в цих Договорах, а Замовник зобов'язується прийняти виконану роботу та оплатити її. Територія, відносно якої проводяться маркетингові дослідження є Україна. Методами та способами проведення Виконавцем маркетингових досліджень за цими Договорами є: кабінетні, польові, фокус-груп, ділові контакти.

Замовник виплачує Виконавцю плату за виконання маркетингових досліджень, зокрема: за Договором №ТОП-16/03 від 16.03.2012 р. - у розмірі 28 398,00 грн.; за Договором №ТОП-21/03 від 21.03.2012 р. - у розмірі 52 440,00 грн.; за Договором №ТОП-11/04 від 11.04.2012 р. - у розмірі 128 816,00 грн.; за Договором №ТОП-18/04 від 18.04.2012 р. - у розмірі 155 260,00 грн.; за Договором №ТОП-12/06 від 12.06.2012 р. - у розмірі 158 346,00 грн.; за Договором №ТОП-19/06 від 19.06.2012 р. - у розмірі 232 107,00 грн.; за Договором №ТОП-04/07 від 04.07.2012 р. - у розмірі 208 500,00 грн.; за Договором №ТОП-11/07 від 11.07.2012 р. - у розмірі 320 820,00 грн.; за Договором №ТОП-06/08 від 06.08.2012 р. - у розмірі 726 840,00 грн.

На підтвердження надання Виконавцем маркетингових досліджень суду надані акти здавання-приймання виконаних послуг на загальну суму 1 646 613,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 274 435,50 грн.), а саме: до Договору №ТОП-06/08: за вересень 2012 р. - на суму 726 840,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 121 140,00 грн.) (том І справи, стор.137); до Договору №ТОП-11/07: за серпень 2012 р. - на суму 320 820,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 53 470,00 грн.) (том І справи, стор.161, 167, 172, 180); до Договору №ТОП-04/07: за серпень 2012 р. - на суму 208 500,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 34 750,00 грн.) (том І справи, стор.168, 175, 182, 184); до Договору №ТОП-19/06: за липень 2012 р. - на суму 232 107,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 38 684,50 грн.) (том І справи, стор.191-192, 198, 204); до Договору №ТОП-12/06: за липень 2012 р. - на суму 158 346,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 26 391,00 грн.) (том І справи, стор.193, 199, 205).

Крім того, у період з 01.07.2012 р. по 30.11.2012 р. Позивач здійснював господарські операції із ТОВ «ТОП-Рітейл» на підставі укладеного між ними договору №ТОП-24/01 від 24.01.2012 р. (надалі - Договір №ТОП-24/01), згідно із яким ТОВ «ТОП-Рітейл» (Виконавець) зобов'язується в порядку та умовах, встановлених цим Договором надати послуги з розробки та супроводження програмного забезпечення, а ТОВ «ІКС-Маркет» (Замовник) зобов'язується прийняти результати послуг й сплатити їх вартість в повному обсязі. Загальна вартість Договору становить 689 760,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 114 960,00 грн.).

На виконання вимог Договору №ТОП-24/01 між сторонами були підписані акти здачі-прийняття робіт на загальну суму 290 619,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 48 436,50 грн.), зокрема: за липень 2012 р. - на суму 152 835,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 25 472,50 грн.) та за серпень 2012 р. - на суму 137 784,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 22 964,00 грн.) (додаток №3 до справи, стор.174-187).

Водночас, на підтвердження сплати ТОВ «ІКС-Маркет» отриманих від ТОВ «ТОП-Рітейл» товарів та послуг надані платіжні доручення (том ІІ справи, стор.89-151; додаток №1 до справи, стор.185-207) та оригінали банківських виписок (додаток №1 до справи, стор.185-207).

В той же час, відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Згідно з п.201.7 ст.201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). При цьому, у п.201.10 ст.201 ПК України зазначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно із п.201.6 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях та реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Так, при проведенні податковим органом аналізу податкової звітності ТОВ «ІКС-Маркет» встановлено відображення Позивачем у реєстрах отриманих та виданих податкових накладних суми ПДВ розміром 1 786 190,00 грн. та включення її до складу податкового кредиту у липні-жовтні 2012 р. на підставі отриманих від ТОВ «ТОП-Рітейл» податкових накладних.

Поряд із цим, відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з р.V цього Кодексу.

Згідно із п.185.1 ст.185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

В пп. «б» п.187.1 ст.187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, зокрема: дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

При цьому, згідно із пп. «а» п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст.198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В абз.2 п.198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

Поряд із цим, як вбачається з Акту перевірки №3215, за період з 01.07.2012 р. по 31.11.2012 р. ТОВ «ІКС-Маркет» задекларовано податкового кредиту з ПДВ у розмірі 4 929 122,00 грн. Проте, перевіркою визначення податкового кредиту Відповідачем встановлено його завищення на суму 1 786 190,00 грн., що призвело до заниження суми ПДВ на 1 786 190,00 грн.

Крім того, в ході аналізу податкової звітності з податку на прибуток податковим органом встановлено, що також не заперечується Позивачем, що ТОВ «ІКС-Маркет» включено до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, та відображено в деклараціях з податку на прибуток підприємств відповідних періодів суму витрат у розмірі 8 930 950,47 грн., понесених від контрагента ТОВ «ТОП-Рітейл».

В свою чергу, відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Положенням п.138.1 ст.138 ПК України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п.п.138.4, 138.6 - 138.9, пп.пп.138.10.2 - 138.10.4 п.138.10, п.138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з п.138.5, пп.пп.138.10.5, 138.10.6 п.138.10, п.п.138.11, 138.12 цієї статті, п.140.1 ст.140 і ст.141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у п.138.3 цієї статті та у ст.139 цього Кодексу.

Згідно із абз.1 п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених р.II цього Кодексу.

Пунктом 138.8 ст.138 ПК України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

В пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Разом із тим, як вбачається матеріалів справи, за 2012 р. Позивачем задекларовано витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на загальну суму 68 233 800,00 грн. Однак, перевіркою повноти визначення витрат Відповідачем встановлено їх завищення на загальну суму 8 930 950,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет, на 1 875 499,00 грн.

Поряд із цим, відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні регулюються Законом №996. Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ч.1 ст.2 Закону №996).

Згідно зі ст.1 Закону №996 господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (ч.2 ст.3 Закону №996).

Згідно із ч.1 ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Відповідно до ст.1 Закону №996 первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, п.1.1 р.1 Положення №88 передбачено, що дане положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету.

Відповідно до п.1.2 Положення №88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Пунктом 2.1 р.2 Положення №88 встановлено порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо (п.2.2 р.2 Положення №88).

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, податковий кредит. При цьому, неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Як наслідок, суд дійшов висновку, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, транспортно-супровідні документи тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавство.

Водночас, як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02.06.2011 р. №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Поряд із цим, суд також звертає увагу на інформаційний лист Вищого адміністративного суду України №1936/11/13-11 від 01.11.2011 р., зі змісту якого вбачається, що задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин реальності здійснення спірної господарської операції суди повинні витребувати у платника податків ті докази, які не надані учасниками справи, але які, на думку суду, можуть підтвердити або спростувати доводи податкового органу щодо наявності порушень з боку платника податків. Відповідні дії можуть бути вчинені судом на підставі п.1 ч.2 ст.110, ст.114 КАС України.

У разі ненадходження витребуваних додаткових доказів у строк, установлений судом, спір може бути розв'язано на підставі наявних у справі доказів. Якщо позивач без поважних причин ухиляється від надання доказів на вимогу суду, а наявних у справі матеріалів недостатньо для спростування підтверджених належними доказами висновків контролюючого органу, покладених в основу ухваленого ним спірного рішення, у позові платника податків може бути відмовлено.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Окрему увагу слід звернути на припис інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 №1936/11/13-11 стосовно наступного: «судам апеляційної інстанції при вирішенні питання про прийняття доказів, які не досліджувалися судом першої інстанції, варто враховувати приписи ч.2 ст.195 КАС України. Згідно з наведеною нормою, суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції.

Отже, у разі дослідження судом апеляційної інстанції доказів, які не досліджувалися в суді першої інстанції, апеляційний суд повинен зазначити у своєму рішенні поважні причини, з яких такі докази не могли бути надані до суду першої інстанції . Наведене стосується також і доказів, які були витребувані судом першої інстанції, але не були надані позивачем або відповідачем».

Згідно із зазначеним, ухвалою від 30.07.2014 р. судом витребовувались від Позивача документи по справі, які мають засвідчувати мету здійснення господарських операцій та зв'язок між фактом придання товарів та послуг і господарською діяльністю ТОВ «ІКС-Маркет», зокрема: податкові декларації за перевіряємий період з «розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів»; реєстри отриманих та виданих податкових накладних; оборотно-сальдові відомості; витяги із журналу обліку виданих довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей; довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей; докази перебування товарно-матеріальних цінностей на бухгалтерському обліку - виписки по роках; платіжні доручення та оригінали виписок з розрахункових рахунків Позивача, завірених відповідними банківськими установами, що засвідчують факти сплати Позивачем вартості отриманих робіт (товарів, послуг); документи за укладеними договорами із контрагентами, зокрема (але не виключно): документація, що входить у комплект обладнання; заявки Покупця, товарно-транспортні накладні; відомості про потенційних споживачів; перелік знайдених Виконавцем клієнтів; результати маркетингових досліджень з детальним і повним описом всіх питань; пояснення із документальним підтвердженням щодо наданої Замовником інформації, необхідної для проведення маркетингових досліджень; пояснення щодо методів, способів та напрямків проведення маркетингових досліджень; докази використання отриманих товарів та послуг у господарській діяльності Позивача; надані Позивачу звіти Виконавця про хід надання послуг; узгоджені за кожним із договорів між сторонами переліки послуг, що були надані контрагентами; документи, що засвідчують якість придбаних товарів (сертифікати); укладені договори між Позивачем та перевізниками, що здійснювали транспортування придбаного товару зі складу Продавця; належні докази (у вигляді письмових пояснень з доданими до них первинними, розрахунковими документами, документами бухгалтерського обліку і звітності, внутрішніми організаційно-розпорядчими документами підприємств, тощо) наявності фізичних, технічних та технологічних можливостей у позивача та його контрагентів фізичних, технічних та технологічних можливостей (матеріально-технічної бази) (в тому числі власних/орендованих виробничих, складських і офісних приміщень, виробничого і спеціального технічного обладнання, транспортних засобів, інших основних засобів), трудових ресурсів, необхідних для здійснення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської діяльності, зокрема (але не виключено): наявність кваліфікованого персоналу; перелік уповноважених осіб позивача, що здійснювали контроль виконання умов договорів; інші документи, які на думку Позивача, підтверджують реальність виконання господарських операцій за договорами.

Водночас, на виконання вимог ухвали суду та на підтвердження реальності господарських взаємовідносин між ТОВ «ІКС-Маркет» та ТОВ «ТОП-Рітейл» Позивачем були надані документи, з огляду на які судом встановлено наступне.

Відповідно до умов укладених Договорів на проведення маркетингових досліджень між ТОВ «ІКС-Маркет» та ТОВ «ТОП-Рітейл» напрямками досліджень є: можливості та перспективи ведення комерційних операцій щодо об'єкта маркетингових досліджень на території, відносно якої проводяться дослідження; попит на продукцію; відомості про потенційних споживачів; допомога в пошуку клієнтів. При цьому, Виконавець зобов'язаний надати результати досліджень з детальним і повним описом всіх питань відповідно до передбачених вказаними Договорами напрямків дослідження.

Разом із тим, згідно із наявними в матеріалах справи актами здавання-приймання виконаних послуг до Договорів на проведення маркетингових досліджень (№ТОП-06/08, №ТОП-19/06, №ТОП-11/07, №ТОП-12/06) Виконавець надав ТОВ «ІКС-Маркет» послуги в повному обсязі.

Водночас, на підтвердження фактичного виконання ТОВ «ТОП-Рітейл» своїх зобов'язань за спірними правочинами Виконавцем були додані до підписаних сторонами актів здавання-приймання виконаних послуг відповідні Додатки, в яких останній виклав результати проведених досліджень з детальним і повним описом всіх питань за всіма напрямками дослідження, які встановлені Договорами на проведення маркетингових досліджень (додатки №2 та №3 до справи).

Поряд із цим, відповідно до п.3.2 укладених Договорів поставки між ТОВ «ІКС-Маркет» та ТОВ «ТОП-Рітейл» поставка здійснюється на умовах поставки - EXW (відповідно до Правил «Інкотермс 2000») - склад Постачальника за адресою: м. Київ, вул. Смоленська, 31-33.

Водночас, згідно із положеннями Правил «Інкотермс 2000» термін «франко-завод» означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т. ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб. Таким чином, цей термін покладає мінімальні обов'язки на продавця, а покупець несе всі витрати і ризики у зв'язку з перевезенням товару з площ продавця до місця призначення.

Продавець зобов'язаний надати товар у розпорядження покупця в названому місці поставки, без завантаження на будь-який приймаючий транспортний засіб, в узгоджений день чи в межах погодженого періоду або, якщо такого часу не обумовлено, у строк, звичайний для поставки аналогічних товарів. Якщо сторони не узгодили конкретної точки в межах названого місця поставки, і наявні декілька придатних для цього точок, продавець може вибрати таку точку в межах місця поставки, яка найбільш відповідає його цілям.

В той же час, Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 р. (надалі - Правила №363) визначаються права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

Відповідно до п.11.1 р.11 Правил №363 основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

Згідно із п.11.4 та п.11.5 р.11 Правил №363 оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

В п.11.5-11.7 р.11 Правил №363 передбачено, що після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику. У тих випадках, коли в товарно-транспортній накладній немає можливості перерахувати всі найменування вантажу, підготовленого для перевезення, до такої накладної Замовник додає документ довільної форми з обов'язковим зазначенням відомостей про вантаж (графи 1-10 товарно-транспортної накладної). У цих випадках в товарно-транспортній накладній зазначається, що до неї додається як товарний розділ документ, без якого товарно-транспортна накладна вважається недійсною і не може використовуватись для розрахунків із Замовником.

Водночас, п.11.8 р.11 Правил №363 визначено, що час прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження Замовник зобов'язаний зазначати відповідно до п.8.25 і 8.26 цих Правил.

При цьому, відповідно до п.8.25 р.8 Правил №363 час прибуття автомобіля для завантаження встановлюється у пункті вантаження з моменту проставляння в товарно-транспортній накладній відмітки про фактичний час прибуття автомобіля для завантаження, а час прибуття автомобіля для розвантаження - з моменту пред'явлення водієм товарно-транспортної накладної в пункті розвантаження.

Вантаження і розвантаження вважаються закінченими після вручення водієві належним чином оформлених товарно-транспортних накладних на навантажений або вивантажений вантаж (п.8.26 р.8 Правил №363).

Крім того, у п.186.1 ст.186 ПК України зазначено, що місцем постачання товарів є: а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у пп. «б» і «в» цього пункту); б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою; в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

В свою чергу, суд приймає до уваги пояснення свідка ОСОБА_2 про те, що обладнання у Постачальника отримувалось за адресою місцезнаходження складу ТОВ «ТОП-Рітейл» (м. Київ, вул. Смоленська, 31-33) водіями Позивача гр. ОСОБА_3 та гр. ОСОБА_4 на орендованих автомобілях Mercedes-Benz Sprinter 313CDI №НОМЕР_2 та Mercedes-Benz 411CDI №НОМЕР_3, опісля перевозилось на склад ТОВ «ІКС-Маркет», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Червоноткацька, 42-А/1.

Водночас, на підтвердження факту здійснення поставки за укладеними між ТОВ «ІКС-Маркет» та ТОВ «ТОП-Рітейл» Договорами поставки (№ТОП-13/01 та №ТОП-26/01) Позивачем були надані товарно-транспортні накладні (додаток №1 до справи, стор.64-142), які у повній мірі посвідчують вказані вище пояснення Позивача щодо порядку здійснення постачання придбаного у ТОВ «ТОП-Рітейл» обладнання.

Разом із тим, як зазначено у постанові Верховного Суду України від 08.09.2009 р. у справі №21-737во09, про необґрунтованість податкової вигоди може свідчити відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів.

При цьому, в матеріалах справи наявні укладені у період з 2011 р. по 2012 р. між Позивачем та ТОВ «Бізнес-центр «Орлен» договори оренди №9 від 23.05.2011 р., №11 від 26.10.2012 р. (додаток №1 до справи, стор.174-184) разом із платіжними дорученнями (додаток №3 до справи, стор.169-173), які свідчать про щомісячну сплату ТОВ «ІКС-Маркет» вартості орендної плати за користування орендованим останнім приміщенням, а також акти приймання-передачі нерухомого майна (додаток №1 до справи, стор.174-184). Між тим, вказані докази дають змогу суду в повній мірі пересвідчитись у фактичній наявності у ТОВ «ІКС-Маркет» складського та офісного приміщення, що розташоване за зазначеною у товарно-транспортних накладних адресою, а саме: м. Київ, вул. Червоноткацька, 42-А/, та яке Позивач використовував у своїй господарській діяльності у перевіряємий період.

Поряд із цим, на підтвердження транспортування придбаного у ТОВ «ТОП-Рітейл» обладнання власними силами для власної господарської діяльності Позивачем надані укладені ТОВ «ІКС-Маркет» (Наймач) з гр. ОСОБА_5 та гр. ОСОБА_6 (Наймодавці) договори оренди (найму) транспортних засобів (додаток №1 до справи, стор.171-173) разом із підписаними сторонами актами приймання-передача від 01.11.2011 р. до цих договорів, а саме: Договір №3 тз від 01.11.2011 р. - оренда автомобіля Mercedes-Benz 411CDI №НОМЕР_3; Договір №2 тз від 01.11.2011 р. - оренда автомобіля Mercedes-Benz Sprinter 313CDI №НОМЕР_2. Крім того, в матеріалах справи наявні свідоцтва про реєстрацію вказаних автомобілів та видаткові ордери зі звітом по журналу операцій за період з 01.11.2011 р. по 09.10.2014 р., які, між тим, підтверджують сплату за оренду найманих ТОВ «ІКС-Маркет» транспортних засобів (додаток №3 до справи, стор.144-145, 147-168).

Водночас, Позивач також надав суду наказ ТОВ «ІКС-Маркет» від 01.11.2011 р. №27 про закріплення вказаних вище орендованих Позивачем автомобілів з метою забезпечення ефективної діяльності підприємства за водіями-експедиторами, зокрема: автомобіль Mercedes-Benz 411CDI №НОМЕР_3 - за ОСОБА_4, а автомобіль Mercedes-Benz Sprinter 313CDI №НОМЕР_2 - за ОСОБА_3 (додаток №3 до справи, стор.146).

Разом із тим, Інструкцію про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996р. №99 (надалі - Інструкція №99), в якій передбачено, що сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Так, відповідно до п.2 Інструкції №99 бланки довіреностей (додаток 1) видаються після їх реєстрації у Журналі реєстрації довіреностей (додаток 2), який має бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства. Нумерація виданих протягом року довіреностей є наскрізною. Довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей (п.6 Інструкції №99).

Поряд із цим, Позивачем надані суду виписані ТОВ «ІКС-Маркет» довіреності, засвідчені підписом головного бухгалтера та печаткою підприємства, на право отримання водіями-експедиторами ОСОБА_4 та ОСОБА_3 матеріальних цінностей від ТОВ «ТОП-Рітейл» у період здійснення спірних господарських операцій (додаток №3 до справи, стор.129-143). При цьому, в матеріалах справи наявний витяг із журналу реєстрації довіреностей ТОВ «ІКС-Маркет» за період з 01.01.2012 р. по 31.10.2012 р. (додаток №1 до справи, чтор.143-155), який підтверджує реєстрацію виданих вказаним водіям-експедиторам довіреностей на отримання придбаного Позивачем обладнання за укладеними Договорами поставки.

Таким чином, під час розгляду даної справи судом встановлено наявність у Позивача матеріально-технічної бази, наявність транспорту, складів, працівників, які ТОВ «ІКС-Маркет» використовує у своїй господарській діяльності, та які свідчать про реальність здійснення господарських операцій з постачання за укладеними із ТОВ «ТОП-Рітейл» спірними правочинами №ТОП-13/01 та №ТОП-26/01, що також підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, відповідно, висновки Відповідача щодо непідтвердження Позивачем факту транспортування та зберігання придбаних за Договорами поставки №ТОП-13/01 та №ТОП-26/01 суд вважає безпідставними.

В свою чергу, суд звертає увагу, що оцінка господарських операцій судом під час розгляду справ, що виникають з податкових відносин, змісту господарських операцій може здійснюватися і окремо від застосування положень про цивільні правочини чи господарські зобов'язання.

Презумпція дійсності, притаманна цивільним правочинам, не може бути автоматично поширена на реальність господарських операцій.

Отже, якщо цивільні правочини є сферою приватного права й можуть розглядатися лише з урахуванням норм Цивільного та Господарського кодексів, то господарські зобов'язання підприємства повинні оцінюватися, передусім, з огляду на норми податкового законодавства. При цьому дотримання норм цивільного чи господарського права не означає автоматично реальності вчинення господарської операції. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Судом встановлено, що за результатами перевірки Позивача були виявлені порушення податкового законодавства, на підставі чого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення. При цьому, суд звертає увагу, що наслідки порушення податкового законодавства можуть (і повинні) застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності.

Крім того, суд вважає доцільним зазначити, що до загальновизнаних у світі дієвих механізмів, завдяки яким здійснюється аналіз господарських угод, виявлення та класифікація протиправних схем та методик незаконного ухилення від сплати податків, відносяться спеціальні судові доктрини.

Щодо правочинів між Позивачем та його контрагентами доречним є застосування доктрини «ділова мета».

Сутність доктрини ділової мети полягає в тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди поширюються лише на операції, що мають розумну економічну причину.

Вказана доктрина закріплена у пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України, згідно якого розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків мав намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Положення ділової мети та розумного змісту господарської операції широко застосовуються в судовій практиці на підставі судових узагальнень.

Верховний Суд України, скасовуючи рішення судів у справах про відшкодування ПДВ, неодноразово зазначав, що в справах не встановлено наміру одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності.

Зокрема, вперше доктрину «ділова мета» в Україні використано Верховним Судом України у постанові його Судової палати в адміністративних справах від 12.02.2008 р. у справі №08/28 за позовом ТОВ «Метпромсервіс» до ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, в якій зазначено про те, що задовольняючи позов, суди виходили тільки з наявності у позивача податкових накладних продавців, проте, не взяли до уваги того, що позивач протягом тривалого часу набував через посередників сировину у осіб, які систематично не сплачували податки, діяльність яких мала ознаки фіктивного підприємства, за юридичною адресою не знаходилися, не звітували про свою діяльність або подавали податкові декларації про відсутність такої, зареєстровані власники та посадові особи яких не визнають своєї причетності до їхньої діяльності, а також, що позивач, продавці та їхні постачальники працювали в одному сегменті ринку, у якому існують налагоджені стабільні зв'язки й часники якого обізнані стосовно один одного.

Разом із тим, суд приймає до уваги пояснення свідка ОСОБА_2, що також підтверджується Позивачем, який повідомив про те, що використання (врахування) отриманих від ТОВ «ТОП-Рітейл» маркетингових досліджень у господарській діяльності ТОВ «ІКС-Маркет» дали змогу Позивачу значно збільшити об'єми реалізації продукції, на підтвердження чого були надані наступні докази, а саме: накази по підприємству «Про використання в роботі результатів маркетингових досліджень» разом зі звітами; укладені Позивачем договори поставки із контрагентами-покупцями (із ДП «ФМ Ложістік Дніпро» - договір №2108/12 від 21.08.2012 р.; із ТОВ «Адвентіс» - договір №МП-2536 від 30.08.2012 р.; із ПАТ «Слов'янські шпалери - КФТП» - договір №МД-23235 від 28.09.2012 р. та інші) (додаток №3 до справи, стор.71-125).

Крім того, судом приймаються до уваги також отримані від Позивача пояснення та докази щодо подальшої реалізації ТОВ «ІКС-Маркет» придбаних у ТОВ «ТОП-Рітейл» товарів, що відображено у наявному в матеріалах справи переліку покупців Позивача із зазначенням накладних, найменувань товарів та їх цін (додаток №1 та №2 до справи, стор.230-250, 1-49). При цьому на підтвердження фактичної подальшої реалізації придбаних за спірними господарськими операціями товарів Позивачем додано накладні та довіреності від контрагентів-покупців на отримання від ТОВ «ІКС-Маркет» товарно-матеріальних цінностей (додаток №2 до справи, стор.50-140).

Водночас, в якості доказів руху активів під час здійснення спірних господарських операцій, Позивачем надані оборотно-сальдова відомість по рахунку 631.1 за період з 01.07.2012 р. по 01.12.2012 р.

Поряд із цим, як вбачається з матеріалів справи, підставою для висновку податкового органу щодо відсутності у ТОВ «ІКС-Маркет» доказів товарності та реальності спірних господарських операцій, що також підтверджується представником Відповідача, стали отримані матеріали стосовно контрагента Позивача ТОВ «ТОП-Рітейл», які були використані при перевірці (постанова слідчого з ОВС першого відділу кримінальних розслідувань СУ ФР ГУ Міндоходів у м. Києві лейтенанта податкової міліції ОСОБА_7 від 15.04.2014 р. разом із протоколами останнього допиту свідка від 17.03.2014 р. - ОСОБА_8 та від 12.03.2014 р. - ОСОБА_9; постанова господарського суду Запорізької області від 15.01.2013 р. у справі №5009/5089/12 за заявою ТОВ «Юк Гарант» про визнання банкротом ТОВ «ТОП-Рітейл»), якими не встановлено фактичного місцезнаходження контрагентів, а також виявлено відсутність виробничих потужностей, складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності.

В свою чергу, суд звертає увагу, що листом Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. №742/11/13-11 також визначено, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Отже, суд зазначає, що висновки Відповідача про порушення Позивачем вимог чинного законодавства України, які сформовані на підставі аналізу змісту договірних відносин ТОВ «ТОП-Рітейл» з іншими суб'єктами господарської діяльності, не є належними доказами порушення Позивачем податкового законодавства, оскільки результати аналізу другого ланцюга постачання відповідно до вимог податкового законодавства України не можуть бути підставами для висновків, які стосуються ТОВ «ІКС-Маркет».

Поряд із цим, відповідно до вимог ст.183 ПК України право платника податку на податковий кредит і виписку податкових накладних виникає після добровільної реєстрації особи як платника податку або особи, яка відповідає вимогам, визначеним пп.6 п.180.1 ст.180 цього Кодексу та з початком податкового періоду, з якого така особа вважатиметься платником податку.

Таким чином, для вирішення спору важливе значення має факт реєстрації та перебування контрагента Позивача в стані, власне, платника ПДВ, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

Дана правова позиція викладена у вищезгаданому листі Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011 р., відповідно до якого підлягає встановленню статус постачальника товарів (послуг), придбання яких є підставою для формування податкового кредиту та/або сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

При цьому, для висновків про наявність порушення податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника податку щодо дефекту у правовому статусі його контрагентів. Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

Суд звертає увагу, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ, контрагент був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведеного у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Разом із тим, слід ураховувати вимоги ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», згідно із якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Проте, Відповідачем не надано суду доказів припинення ТОВ «ТОП-Рітейл» (скасування державної реєстрації, виключення його з ЄДРПОУ) внесення недостовірної інформації до ЄДРПОУ, тощо, під час взаємовідносин із Позивачем.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на момент складання податкових накладних, контрагент Позивача - ТОВ «ТОП-Рітейл» (код ЄДРПОУ 36273656) був зареєстрований як платник ПДВ у встановленому законодавством порядку.

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що не спростовано Відповідачем в порядку передбаченому ч.2 ст.71 КАС України, що ТОВ «ТОП-Рітейл» не мало дефектів у своєму правовому статусі та мало право укладати правочини та вчиняти інші юридично значимі дії. Податкові накладні за своєю формою та змістом відповідають ст.9 Закону №996, зокрема, містять такі обов'язкові реквізити як порядковий номер податкової накладної та дату її виписки, точне найменування юридичних осіб, їх індивідуальні податкові номери, назву товару, його ціну та вартість.

Наведені у сукупності обставини та досліджені документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з поставки товарів та надання послуг мали реальний характер, факти таких операцій оформлені документально та спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними Договорами за перевіряємий період, підтверджуються з урахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, складських приміщень, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій.

Слід також зауважити, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом чи неподання ним звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару та надання послуг входить до предмету доказування у справі. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011 р. у справі №К-12509/08.

Суд наголошує, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентами податку до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей. Аналогічна правова позиція вказана в постанові Вищого адміністративного суду України від 19.02.2013 р. по справі № 2а-6067/11/1470.

Таким чином, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податку.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах «Інтерсплав проти України» (2007 р., заява №803/02), «Булвес» АД проти Болгарії» (2009 р., заява №3991/03) і «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії» (2010 р., заява №6689/03), у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Між тим, Відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що Позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємством було одержання Позивачем податкової вигоди.

В свою чергу, надані Позивачем суду докази не дають підстав для висновку, що вчинені між ТОВ «ІКС-Маркет» та ТОВ «ТОП-Рітейл» господарські операції з поставки товарів та надання послуг є сумнівними, не відповідають дійсному економічному змісту, і вчинені з метою одержання доходу саме за рахунок податкової вигоди за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність.

При цьому, Відповідач, вказуючи в Акті перевірки №3215 на відсутність реальності здійснення господарської операції за зазначеними вище Договорами, не обґрунтовує, у чому саме полягає дефектність документів, наданих Позивачем. Не заперечує Відповідач і правомірність видачі та правильність оформлення податкових накладних, на підставі яких Позивачем було сформовано та витрати та податковий кредит за рахунок ПДВ, та які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З огляду на викладене, за вказаними вище та відображеними в Акті перевірки №3215 порушеннями, допущеними начебто Позивачем при взаємовідносинах із контрагентом ТОВ «ТОП-Рітейл», податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що Позивач як платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємством було одержання Позивачем податкової вигоди, що свідчить про необґрунтованість зроблених Відповідачем висновків та протиправність прийнятих із зазначених підстав податкових повідомлень-рішень від 08.07.2014 р. №0005022203 та 0005032203, які, в свою чергу, за висновками суду підлягають скасуванню.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною1 ст.6 КАС України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином, завданням адміністративного судочинства є захист саме порушених прав, свобод та інтересів фізичної особи.

Частиною 1 ст.11 КАС України, визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У ч.1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Крім того, в ч.2 ст.72 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на вищевказане, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Позивача. Крім того, відповідно до ст.94 КАС України та Закону України «Про судовий збір» судовий збір підлягає відшкодуванню Позивачу в розмірі 487,20 грн., решту суми (4 384,80 грн.) слід стягнути із Відповідача.

Керуючись положеннями ст.ст. 2, 17, 71, 86, 158-163, 167, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ІКС-Маркет» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08.07.2014 р. №0005022203 та 0005032203, прийняті Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

3. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІКС-Маркет» понесені судові витрати в розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп., направлених на асигнування діяльності Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

4. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути решту суми судового збору у розмірі 4 384 (чотири тисячі триста вісімдесят чотири) грн. 80 коп. на розрахунковий рахунок №31218206784007 у ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001 із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (код ЄДРПОУ 28671091, адреса: 04655, м. Київ, вул. Турівська, 12) за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.185-187 КАС України.

Суддя Б. В. Санін