Постанова

від 15.01.2015 по справі 826/10293/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/10293/14 Головуючий у 1-й інстанції: Санін Б.В.

Суддя-доповідач: Губська О.А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 січня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіГубської О.А. суддів Парінова А.Б., Грибан І.О. при секретарі судового засіданняНечай Ю.О. за участю: представника позивачаРезнік А.Б. представника відповідачаПерепелюк О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 9 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю" ІКС-Маркет" до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 08.07.2014 №0005022203 та №0005032203.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 жовтня 2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

В судове засідання з'явився представник відповідача, апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Представник позивача до суду з'явився, проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова суду - зміні з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, у період з 05.06.2014 по 12.06.2014 відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "ІКС-Маркет" з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарським взаємовідносинам із ТОВ "ТОП-Рітейл" за період з 01.07.2012 по 30.11.2012, за результатами якої складено акт від 19.06.2014 №3215/26-56-22-03-09/37038364.

Згідно з висновками даного акта контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема: пп.16.1.2 п.16.1 ст.16, п.22.1 ст.22, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.138.1 та п.138.2 ст.138, пп.139.1.1 та пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 1 875 499,00 грн., в т.ч., по періодах: за 9 міс. 2012 р. - на суму 1 582 611,00 грн., в т.ч., ІІІ кв. 2012 р. у розмірі 1 582 611,00 грн.; за 2012 р. - на суму 1 875 499,00 грн., в т.ч., ІV кв. 2012 р. у розмірі 292 888,00 грн.; п.22.1 ст.22, п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.193.1 ст.193, п.198.1, п.198.2, п.198.3 та п.198.6 ст.198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість (надалі - ПДВ), що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 1 786 190,00 грн., в т.ч., по періодах: за липень 2012 р. - на суму 410 013,00 грн.; за серпень 2012 р. - на суму 537 296,00 грн.; за вересень 2012 р. - на суму 559 940,00 грн.; за жовтень 2012 р. - на суму 278 941,00 грн.

Такі висновки мотивовані тим, що у позивача були відсутні правові підстави для формування податкового кредиту та витрат по задекларованих фінансово-господарських взаємовідносинах із ТОВ "ТОП-Рітейл", оскільки, вказані операції не мали реального характеру.

На підставі акту від 19.06.2014 №3215/26-56-22-03-09/37038364 відповідачем 8 липня 2014 року були прийняті податкові повідомлення-рішення:

№0005022203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: ПДВ по вітчизняних товарах (роботах, послугах) на загальну суму 2 232 737,00 грн. (з яких 1 786 190,00 грн. - за основним платежем, 446 547,00 грн. - за штрафними санкціями);

№0005032203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 2 344 374,00 грн. (з яких 1 875 499,00 грн. - за основним платежем, 468 875,00 грн. - за штрафними санкціями).

Вважаючи, що вказані податкові повідомлення-рішення прийнято відповідачем незаконно та необґрунтовано, позивач звернувся до суду із даним позовом про їх скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що зафіксовані в акті перевірки порушення позивачем вимог податкового законодавства при взаємовідносинах із контрагентом ТОВ "ТОП-Рітейл" не знайшли свого підтвердження, оскільки податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач як платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємством було одержання позивачем податкової вигоди, що свідчить про необґрунтованість зроблених відповідачем висновків та протиправність прийнятих із зазначених підстав податкових повідомлень-рішень від 08.07.2014 р. №0005022203 та 0005032203.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновку суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, виходячи із наявних у справі матеріалів, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 138 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України), зокрема п. 138.1 витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп.138.1.1 ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно із п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу валових витрат витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, підставою для формування валових витрат є наявність первинних бухгалтерських документів, що підтверджують понесені підприємством валові витрати. При цьому слід враховувати, що в податковому обліку відображаються виключно господарські операції, вчинені підприємством в рамках господарської діяльності.

Приписами п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, враховуючи викладені норми Податкового кодексу України, існує декілька підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Крім того, колегія суддів враховує, що відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже в даному випадку правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень повинен довести відповідач як суб'єкт владних повноважень.

В той же час, обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, адже саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "ІКС-Маркет" (код ЄДРОПУ 37038364) зареєстроване 13.07.2010 р. Головним управлінням юстиції в м. Києві, з 15.07.2010 р. взято на податковий облік та станом на дату проведення перевірки перебував на обліку в ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Основними видами діяльності позивача є оптова торгівля комп'ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням.

У період, щодо якого здійснювалася податкова перевірка позивача, останній мав фінансово господарські відносини із ТОВ "ТОП-Рітейл".

Так, зокрема між вказаними суб'єктами господарювання було укладено ряд аналогічних за змістом договорів поставки: №ТОП-07/02 від 01.02.2011 р.; №ТОП-05/04 від 05.04.2011 р.; №ТОП-15/04 від 15.04.2011 р.; №ТОП-27/07 від 27.07.2011 р.; №ТОП-01/08 від 01.08.2011 р.; №ТОП-05/09 від 05.09.2011 р.; №ТОП-11/01 від 11.01.2012 р.; №ТОП-13/01 від 13.01.2012 р.; №ТОП-26/01 від 26.01.2012 р., згідно з умовами яких ТОВ "ТОП-Рітейл" (Продавець) зобов'язується передати у власність ТОВ "ІКС-Маркет" (Покупець) товар (електронне обладнання), номенклатура, асортимент, комплектність та якість яких передбачені у відповідних накладних, які є невід'ємною частиною Договорів. Поставка товару здійснюється на умовах поставки - EXW (відповідно до правил "Інкотермс 2000") - склад Постачальника (самовивіз) за адресою: м. Київ, вул. Смоленська, 31-33.

На підтвердження реального руху активів в процесі здійснення господарських операцій за цими договорами, позивачем надано накладні на загальну суму 8 779 908,58 грн. (в т.ч. ПДВ - 1 463 318,11 грн.), в яких вказано кількість, асортимент, одиниці виміру та ціна товару, що поставляється, а також податкові накладні, копії товарно-транспортних накладних на підтвердження здійснення транспортування товару. Товарно матеріальні цінності отримувались згідно довіреностей водіями-експедиторами, які наявні у матеріалах справи, також позивачем надано журнал реєстрації довіреностей ТОВ «ІКС-Маркет» за період з 01.01.2012 по 31.10.2012.

На підтвердження обставин здійснення розрахунків на виконання умов договорів, у матеріалах справи наявні копії банківських виписок та платіжних доручень, засвідчених установою банку, а також оборотна відомість згідно з якою отриманий товар було оприбутковано.

Перевіркою поміж іншим встановлено, що у своїй господарській діяльності ТОВ «ІКС-Маркет» використовує транспортні послуги ПІК «ААЗ Трейдінг Ко» згідно угоди №3571 від 16.09.2010, здійснює оренду автомобілів у фізичних осіб та має власний транспорт (т. 1 а.с. 17).

Матеріалами справи також підтверджуються ці обставини, зокрема наявні копії договорів оренди транспортних засобів №№1-3 від 01.11.2011.

Стосовно подальшого використання придбаних товарно-матеріальних цінностей, то колегія суддів враховує, що основними видами діяльності позивача є оптова торгівля комп'ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням. На підтвердження подальшої реалізації придбаних позивачем у ТОВ "ТОП-Рітейл" товарів (торгівельне електронне обладнання, комплектуючі та витратні матеріали) позивачем надано перелік покупців з відображенням номерів та дат видаткових накладних, кількості, цін та найменувань товарів.

Також, судом встановлено, що у 2012 році між позивачем та ТОВ "ТОП-Рітейл" були укладені Договори на проведення маркетингових досліджень, відповідно до яких ТОВ "ТОП-Рітейл" (Виконавець) зобов'язується надати ТОВ "ІКС-Маркет" (Замовник) за плату маркетингові послуги за напрямками, визначеними в цих Договорах, а Замовник зобов'язується прийняти виконану роботу та оплатити її. Територія, відносно якої проводяться маркетингові дослідження є Україна. Методами та способами проведення Виконавцем маркетингових досліджень за цими Договорами є: кабінетні, польові, фокус-груп, ділові контакти.

Відповідно до вказаних договорів, замовник виплачує виконавцю плату за виконання маркетингових досліджень, зокрема: за Договором №ТОП-16/03 від 16.03.2012 р. - у розмірі 28 398,00 грн.; за Договором №ТОП-21/03 від 21.03.2012 р. - у розмірі 52 440,00 грн.; за Договором №ТОП-11/04 від 11.04.2012 р. - у розмірі 128 816,00 грн.; за Договором №ТОП-18/04 від 18.04.2012 р. - у розмірі 155 260,00 грн.; за Договором №ТОП-12/06 від 12.06.2012 р. - у розмірі 158 346,00 грн.; за Договором №ТОП-19/06 від 19.06.2012 р. - у розмірі 232 107,00 грн.; за Договором №ТОП-04/07 від 04.07.2012 р. - у розмірі 208 500,00 грн.; за Договором №ТОП-11/07 від 11.07.2012 р. - у розмірі 320 820,00 грн.; за Договором №ТОП-06/08 від 06.08.2012 р. - у розмірі 726 840,00 грн.

На підтвердження надання Виконавцем маркетингових досліджень в матеріалах наявні акти здавання-приймання виконаних послуг на загальну суму 1 646 613,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 274 435,50 грн.), із результатами відповідних досліджень.

На підтвердження факту оплати за отримані послуги позивачем надано платіжні доручення та оригінали банківських виписок.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "ТОП-Рітейл" за наслідками проведених поставок та наданих послуг, виписано на користь позивача податкові накладні.

При проведенні податковим органом аналізу податкової звітності ТОВ "ІКС-Маркет" встановлено відображення Позивачем у реєстрах отриманих та виданих податкових накладних суми ПДВ розміром 1 786 190,00 грн. та включення її до складу податкового кредиту у липні-жовтні 2012 р.

Стосовно використання отриманих послуг у власній господарській діяльності, позивачем надано копії наказів по підприємству №№ 25,26 та №30, якими було зобов'язано директора департаменту дистрибуції та керівника відділу маркетингу ознайомити співробітників з отриманими маркетинговими дослідженнями, стосовно конкретних груп товарів та відповідно використовувати ці дані в роботі структурних підрозділів підприємства, а також зобов'язано підготувати та надати звіти щодо обсягів продаж досліджених груп продукції.

Крім того, позивач зазначає про те, що завдяки цим дослідженням виявилося за можливе укласти ряд договорів із іншими контрагентами, копії яких надано до матеріалів справи та задля наповнення сайту підприємства.

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів погоджується із позицією суду першої інстанції, що сама по собі наявність належним чином оформлених первинних документів не може бути єдиною і достатньою підставою для підтвердження правомірності формування валових витрат підприємства чи правомірність включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

В акті перевірки відповідачем не зазначено про відсутність документів первинного бухгалтерського і податкового обліку, необхідних для підтвердження нарахування ПДВ та віднесення сум до витрат по операціям з ТОВ "ТОП-Рітейл" за перевіряємий період, обов'язок ведення і зберігання яких покладено на позивача.

Також, перевіркою не встановлено порушень в оформленні наданих фінансово-господарських документів вимогам чинного законодавства.

Не встановлено і фактів, які свідчили б про те, що зміст угод не відповідав дійсним намірам сторін і, що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів також вказаних доказів у відповідності до вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України не надано і відповідачем.

Належність, допустимість і достатність наданих позивачем доказів, які підтверджують рух активів в процесі здійснення фінансово-господарської діяльності позивача по взаємовідносинам із вказаними контрагентами, відповідач жодним чином не спростував, у зв'язку з чим відсутні достатні підстави для відхилення наданих позивачем доказів.

В даному випадку, податковий орган, в обґрунтування власної позиції щодо відсутності реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "ТОП-Рітейл" посилається на те, що у провадженні першого відділу кримінальних розслідувань СУ ФР Головного управління Міндоходів у м. Києві знаходяться матеріали досудового розслідування, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32013110000000208, за фактом легалізації грошових коштів, отриманих зло чинним шляхом, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 СТ.209 КК України.

Так зокрема, згідно з доводами податкового органу, досудовим розслідуванням встановлено, що TOB "ТОП-Рітейл" (код 36273653) створено з метою прикриття незаконної діяльності, та надання податкової вигоди реально діючому сектору економіки. Також відповідач посилається на протоколи допиту в якості свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8, як показали, що ТОВ "ТОП-Рітейл" було зареєстроване без мети здійснення господарської діяльності.

З цього приводу колегія суддів звертає увагу, що відповідно до статті 89 Кримінального процесуального кодексу України, допустимість доказів вирішується тільки судом під час їх оцінки на час ухвалення судового рішення, в той же час відповідачем не надано обвинувальний вирок, чи постанову про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, в яких би суд посилався на факти зазначені у постанові слідчого, як на достовірно встановлені та доведені.

В той же час, позивач звертався до Господарського суду міста Києва із позовом до Головного управління Міндоходів у м. Києві про захист ділової репутації (справа № 910/11603/14), який рішенням від 11.08.2014 позовні вимоги ТОВ ІКС-Маркет" задовольнив.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару, укладення покупцем товару договору з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з понесених витрат за придбання товару має підтверджуватися належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товару (робіт, послуг), яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, дотримання ним вимог ст. 198 Податкового кодексу України при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість, а також вимог ст. 138 Податкового кодексу України при формуванні валових витрат, відсутні підстави для позбавлення платника податку права на відповідну податкову вигоду. При цьому порушення контрагентами постачальника покупця податкового законодавства чи правил ведення фінансово-господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця товару (робіт, послуг) права на податковий кредит.

Платник податків (покупець товару), який дотримався вимог закону щодо формування податкового кредиту за операціями з постачальником товару, відомості щодо якого містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та який перебуває на обліку в податковому органу, в тому числі зареєстрований платником податку на додану вартість, не має обов'язку в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит у разі виявлення порушення такими контрагентами правил створення підприємства, ведення фінансово-господарської діяльності та податкової дисципліни. У разі якщо вказані контрагенти допустили такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки щодо них, адже законом іншого не передбачено.

Враховуючи викладене вище, на переконання судової колегії, позивачем, належними і допустимими в розумінні статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами, доведено власну позицію щодо необґрунтованості висновків, викладених у акті перевірки від 19.06.2014 №3215/26-56-22-03-09/37038364 про порушення ТОВ "ІКС-Маркет" вимог податкового законодавства та протиправність прийнятих на цій підставі спірних податкових повідомлень-рішень.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Разом з тим, судова колегія не погоджується із рішенням суду попередньої інстанції в частині присудження на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІКС-Маркет" понесені судові витрати в розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп., направлених на асигнування діяльності Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до п. 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (далі - Порядок) безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету або у заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Колегія суддів зазначає, що виконання судових рішень в адміністративних справах про стягнення судових витрат з державного або місцевого бюджету повинно здійснюватись органами Державного казначейства шляхом списання коштів з рахунків відповідного бюджету, до якого зараховувались надходження від сплати цих судових витрат, за умови надання особою, на користь якої ухвалене рішення, всіх підтверджуючих документів.

Більш того, чинним законодавством не передбачено відкриття рахунків, які відкриваються за зобов'язаннями відповідної Державної податкової інспекції за рахунок наданих цьому органу бюджетних асигнувань. Судовий збір повертається за рахунок зарахованої суми коштів до бюджету, внесеної позивачем, з відповідного рахунку, на який такі кошти зараховувались.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції помилково присудив на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІКС-Маркет" понесені судові витрати в розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп., направлених на асигнування діяльності Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, у зв'язку з чим третій абзац резолютивної частини постанови суду підлягає зміні.

В решті оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права за вірно встановлених обставин, доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження і висновків суду не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 201 КАС України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

За таких обставин, в задоволені апеляційної скарги слід відмовити, а постанову суду першої інстанції змінити в частині порядку стягнення судових витрат.Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю" ІКС-Маркет" до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 жовтня 2014 року - змінити, виклавши абзац третій резолютивної частини у такій редакції:

«Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІКС-Маркет" понесені судові витрати в розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп. з Державного бюджету України».

В решті постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 жовтня 2014 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяО.А. Губська СуддіА.Б Парінов І.О. Грибан Повний текст постанови виготовлено 19 січня 2015 року

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Грибан І.О.