Ухвала

від 24.09.2014 по справі 28/66

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" вересня 2014 р. м. Київ К/9991/37638/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

за участю: секретаря Гончарук І.Ю.,

представника позивача Сакви Д.Ю.,

представника відповідача Фокіної В.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства «Енергоринок» на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2011 по справі №28/66 за позовом Державного підприємства «Енергоринок» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва, третя особа - Спеціалізована державна податкова інспекція у місті Києві по роботі з великими платниками податків, про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Господарського суду міста Києва від 05.01.2011 позовні вимоги Державного підприємства «Енергоринок» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва, третя особа - Спеціалізована державна податкова інспекція у місті Києві по роботі з великими платниками податків, про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення - задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2011 постанову Господарського суду міста Києва від 05.01.2011 скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Державне підприємство «Енергоринок» 29.06.2011 звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 08.07.2011 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2011 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 19 Конституції України, пункту 1.22 статті 1, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», статті 79 Цивільного кодексу УРСР, статей 7, 8, 9, 10, 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою адміністрацією України було проведено додаткову перевірку Державного підприємства «Енергоринок» за період з моменту утворення підприємства по час проведення перевірки.

За результатами вищезазначеної перевірки був складений додатковий акт перевірки від 11.09.2002 №4/Д/26-2221.

Під час перевірки було встановлено, що Державне підприємство «Енергоринок» є учасником Договору між членами ринку електричної енергії України, який було укладено 15.11.1996 між позивачем та виробниками електричної енергії (постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом) та постачальниками електричної енергії за нерегульованим тарифом, які отримали ліцензії на право здійснення підприємницької діяльності у сфері електричної енергії.

Станом на 01.04.2002 на рахунку №631/10 у позивача обліковується кредиторська заборгованість перед ДАЕК Акціонерне товариство «Дніпроенерго» за електричну енергію, отриману за період з 01.01.1999 по 01.04.1999 на загальну суму 333928310,14грн., що залишилась нестягнутою після закінчення строку позовної давності, що підтверджується актами звірок розрахунків за придбану електричну енергію від 21.05.2002 №01/52-2572.

На підставі зазначеного податковим органом зроблено висновок про заниження позивачем бази оподаткування з податку на прибуток підприємств за І квартал 2002 року на суму 333928310,14грн. і відповідно податкових зобов'язань на 100178500,00грн.

На підставі акту перевірки від 11.09.2002 №4/Д/26-2221 було прийняте податкове повідомлення-рішення від 18.09.2002 №1239/26-10/21515381, яким позивачу донараховано 100178500,00грн. податку на прибуток та 5008925,00 грн. штрафних санкцій.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що з огляду на звернення Відкритого акціонерного товариства «Дніпроенерго» 06.05.2001 до Арбітражного суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Енергоринок» про стягнення заборгованості у розмірі 2712310005,72грн., позовна давність по заборгованості за електричну енергію, отриману за період з 01.01.1999 по 01.04.1999, перервалася, а тому відповідна заборгованість на загальну суму 333928310,14грн. станом на час прийняття спірного рішення не була безповоротною фінансовою допомогою.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції виходив з того, що рішенням Господарського суду міста Києва від 08.10.2004 у справі №10/306 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Дніпроенерго» до Державного підприємства «Енергоринок» про стягнення заборгованості у розмірі 2712310005,72грн. не встановлено наявності кредиторської заборгованості Державного підприємства «Енергоринок» саме за період з 01.01.1999 по 01.04.1999.

Суд касаційної інстанції не може визнати законними і обґрунтованими судові рішення попередніх інстанцій, оскільки останні ухвалені без повного та всебічного з'ясування обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до пункту 1.22 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» безповоротна фінансова допомога - це сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Згідно з абзацом першим підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход включає доходи з інших джерел та від позареалізаційних операцій, у тому числі у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку в звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку в звітному періоді, за винятком випадків, коли така безповоротна фінансова допомога та безоплатні товари (роботи, послуги) отримуються неприбутковими організаціями у порядку, визначеному пунктом 7.11 цього Закону, або такі операції здійснюються між платником податку та його відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи

Відповідно до статті 71 Цивільного кодексу Української РСР, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Згідно зі статтею 76 Цивільного кодексу Української РСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Винятки з цього правила, а також підстави зупинення і перериву перебігу строків позовної давності встановлюються законодавством Союзу РСР і статтями 78 і 79 цього Кодексу.

Відповідно до статті 79 Цивільного кодексу Української РСР перебіг строку позовної давності переривається пред'явленням позову в установленому порядку.

Після перериву перебіг строку позовної давності починається спочатку; час, що минув до перериву, до нового строку не зараховується.

Таким чином, для правильного вирішення справи та з'ясування питання щодо наявності чи відсутності заниження позивачем бази оподаткування з податку на прибуток за І квартал 2002 року необхідним є встановлення чи закінчився на момент проведення податковим органом перевірки строк позовної давності на пред'явлення позову про стягнення по заборгованості на загальну суму 333928310,14грн. за електричну енергію, отриману за період з 01.01.1999 по 01.04.1999.

Натомість, судами попередніх інстанцій не з'ясовано обставин справи щодо початку перебігу відповідної позовної даності, зокрема, коли саме у Відкритого акціонерного товариства «Дніпроенерго» виникло право на звернення з позовом до Державного підприємства «Енергоринок» про стягнення заборгованості за електричну енергію, отриману за період з 01.01.1999 по 01.04.1999, на загальну суму 333928310,14грн., та відповідно не вирішено питання щодо моменту на який припадає закінчення строку такої позовної давності.

Окрім того, судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки доводам позивача щодо переривання позовної давності з огляду на звернення Відкритого акціонерного товариства «Дніпроенерго» 06.05.2001 до Арбітражного суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Енергоринок» про стягнення заборгованості у розмірі 2712310005,72грн., до складу якої входила і заборгованість за електричну енергію, отриману за період з 01.01.1999 по 01.04.1999.

Відповідно до частин другої, третьої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно з пунктом 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України одним із принципів адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі. Дотримання цього принципу вимагає від суду, який розглядає адміністративну справу, встановлення фактичних обставин справи, навіть якщо на них немає посилання сторін в їх доводах чи запереченнях, з витребуванням відповідних доказів в тому числі із власної ініціативи, що обумовлюється публічним характером спору в адміністративній справі.

Позивач в обґрунтування позовних вимог також посилався на відсутність заборгованості за електричну енергію, отриману за період з 01.01.1999 по 01.04.1999, оскільки відповідні зобов'язання були припинені.

Так, з матеріалів справи вбачається, що рішенням Господарського суду міста Києва від 13.09.2010 по справі №53/253 було встановлено, що 06.05.2001 Відкрите акціонерне товариство «Дніпроенерго» звернулося до Арбітражного суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача 2712310005,72грн. заборгованості за електричну енергію за період з 01.01.1999 по 01.01.2001 на підставі Договору між членами ринку електричної енергії України (ДЧОРЕ) та договору від 30.08.1999 №69/01-ЕР. В зазначену заборгованість помилково були включені і вимоги в розмірі 650 млн., зобов'язання по яким були припинені. У зв'язку з цим, під час розгляду справи №10/306, порушеної за вищевказаним позовом, 15.04.2004 Відкрите акціонерне товариство «Дніпроенерго» зменшило позовні вимоги до Державного підприємства «Енергоринок» за куповану електричну енергію на суму 649999999,46грн.

Зазначеним рішенням Господарського суду міста Києва також встановлено, що зобов'язання Державного підприємства «Енергоринок» перед Відкритим акціонерним товариством «Дніпроенерго» за куповану електричну енергію за період з 01.01.1999 по 31.12.2000 (включно) в розмірі 650 млн. грн. були припинені.

Натомість, судами попередніх інстанцій не надано жодної правової оцінки зазначеним доводам позивача.

Таким чином, в порушення вимог процесуального законодавства щодо з'ясування усіх обставин у справі, судами попередніх інстанцій все вищезазначене залишено поза увагою, що і потягло за собою прийняття судових рішень, які не відповідають вимогам статті 159 названого Кодексу щодо законності та обґрунтованості судового рішення.

З огляду на допущені порушення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права та відповідно до статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 160, 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державного підприємства «Енергоринок» задовольнити частково.

Постанову Господарського суду міста Києва від 05.01.2011 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2011 по справі №28/66 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий:

---

Т.М. Шипуліна

Судді:

---

Л.І. Бившева

---

А.М. Лосєв