Постанова

від 12.09.2014 по справі 826/11464/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12 вересня 2014 року 15 год. 00 хв. № 826/11464/14

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Данилишин В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Асоціації користувачів Української науково-освітньої телекомунікаційної мережі "УРАН" до державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними дій відповідача та скасування його рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 05 серпня 2014 року надійшов позов Асоціації користувачів Української науково-освітньої телекомунікаційної мережі "УРАН" (далі - позивач) до державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач) про:

- визнання протиправними дій відповідача із проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, за наслідками якої складено акт від 04 квітня 2014 року № 1604/26-58-22-08-11/34662584 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Асоціації користувачів Української науково-освітньої телекомунікаційної мережі "УРАН" (код за ЄДРПОУ 34662584) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ "ВАРГУС." (код ЄДРПОУ 38292767) у період з 01.01.2012 по 31.12.13 р." (далі - акт перевірки) ;

- скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 23 квітня 2014 року № 0003292208 та від 11 липня 2014 року № 0005342208 (далі - оскаржувані рішення) .

В обґрунтування позову законний представник позивача зазначив, що заявлені вимоги підлягають задоволенню, оскільки перевірку позивача проведено із порушенням норм законодавства. Оскаржувані рішення є такими, що підлягають скасуванню, оскільки прийняті відповідачем на підставі висновків, зроблених за результатами перевірки, які не відповідають фактичним обставинам.

Ухвалою суду від 08 серпня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У ході судового розгляду справи представники позивача підтримали позов та просили задовольнити його повністю.

Представники відповідача не визнали позов та просили відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову та доказах на їх обґрунтування, наданих суду у судовому засіданні 15 серпня 2014 року. Пояснили, що перевірку позивача проведено у чіткій відповідності до норм законодавства, а оскаржувані рішення прийнято у зв'язку з виявленням у ході перевірки позивача порушень ним податкового законодавства.

У судове засідання 01 вересня 2014 року представник позивача не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи він повідомлений належним чином. При цьому, 22 серпня 2014 року до суду через канцелярію надійшло письмове клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у судовому засіданні 01 вересня 2014 року судом, згідно з ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) , прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження, про що позивача повідомлено письмово.

Ухвалою суду від 08 вересня 2014 року задоволено відповідну письмову заяву представника позивача та виправлено описку, допущену в ухвалі від 08 серпня 2014 року про відкриття провадження у справі.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ :

Відповідачем у період із 24 по 28 березня 2014 року проведено перевірку позивача, за результатами якої 04 квітня 2014 року складено акт перевірки, відповідно до висновків якого, позивачем:

- занижено податок на додану вартість (далі - ПДВ) у загальному розмірі 294580,00 грн., у тому числі за: жовтень 2012 року - 56440,00 грн.; листопад 2012 року - 28460,00 грн.; грудень 2012 року - 29420,00 грн.; січень 2013 року - 11800,00 грн.; лютий 2013 року - 33800,00 грн.; березень 2013 року - 80840,00 грн.; квітень 2013 року - 28380,00 грн.; травень 2013 року - 25360,00 грн., чим порушено пп. 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 201.4, 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) ;

- занижено податок на прибуток у загальному розмірі 252884,00 грн., у тому числі за: 2012 рік - 120036,00 грн.; 2013 рік - 132848,00 грн., чим порушено пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України.

На підставі акту перевірки, 23 квітня 2014 року відповідачем прийнято оскаржуване рішення № 0003292208, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 252884,00 грн. за основним платежем та у розмірі 126442,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), а також податкове повідомлення-рішення № 0003302208, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з ПДВ у розмірі 294580,00 грн. за основним платежем та у розмірі 147290,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

За результатами оскарження вказаних рішень в адміністративному (досудовому) порядку, оскаржуване рішення № 0003292208 залишено без змін, а податкове повідомлення-рішення № 0003302208 скасовано в частині основного платежу з ПДВ у розмірі 40420,00 грн. та в частині штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 20210,00 грн.

У зв'язку з викладеним, 11 липня 2014 року відповідачем прийнято оскаржуване рішення № 0005342208, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з ПДВ у розмірі 254160,00 грн. за основним платежем та у розмірі 127080,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Суд погоджується з доводами представників позивача щодо наявності підстав для задоволення позову, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів, а також аналізу наступних норм та обставин.

Так, згідно з пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Перевірку проведено на підставі наказу від 19 березня 2014 року № 750 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки", відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1, п. 78.4 ст. 78, п.п. 79.1, 79.2 ст. 79 ПК України.

Зокрема, згідно з пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1, п. 78.4 ст. 78, п.п. 79.1, 79.2 ст. 79 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Документальна позапланова перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених ст.ст. 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

У ході розгляду справи судом з'ясовано, що відповідачем на адресу позивача направлявся письмовий запит від 03 грудня 2013 року № 15759/10/26-58-22-08-09 про надання інформації та її документального підтвердження.

Вказаний запит позивачем отримано 09 грудня 2013 року, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

З наявної у матеріалах справи копії письмової відповіді від 16 грудня 2013 року № 1312-03 на письмовий запит вбачається, що позивач не надав відповідачу відповіді та документального підтвердження по суті запитуваної інформації.

Вказаний лист до відповідача надійшов 17 грудня 2013 року, про що свідчить дата, проставлена на штампі відповідача про отримання вхідної кореспонденції.

Поряд з цим, листом від 18 грудня 2013 року № 1312-06 позивач надав відповідачу відповідь на письмовий запит, а саме запитувану інформацію та її документальне підтвердження.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, вказаний лист надійшов до відповідача 20 грудня 2013 року, про що свідчить дата, проставлена на штампі відповідача про отримання вхідної кореспонденції.

Таким чином, враховуючи вище викладені норми та обставини, суд прийшов до висновку, що позивачем відповідь (інформацію та її документальне підтвердження) на письмовий запит відповідача надано у передбачений пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України строк, а саме протягом 10 робочих днів із дня отримання запиту, оскільки письмовий запит позивачем отримано 09 грудня 2013 року, а інформацію та її документальне підтвердження надано відповідачу 20 грудня 2013 року, тобто на дев'ятий робочий день із дня отримання письмового запиту.

Суд зазначає, що наказ, на підставі якого проведено перевірку позивача, оформлено у строк, передбачений нормами законодавства для надання платником податків, у даному випадку, позивачем, пояснень та їх документального підтвердження на письмовий запит контролюючого органу.

Стосовно прийняття відповідачем оскаржуваних рішень суд зазначає наступне.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що висновки відповідача про протиправність формування позивачем податкового кредиту та нереальності здійснення господарських операцій за участю позивача та його контрагента ґрунтуються на обставинах, зазначених у вироку Шевченківського районного суду міста Києва від 24 вересня 2013 року у справі № 761/22932/13-к (провадження № 1-кп/761/776/2013).

Поряд з цим, суд зазначає, що судова практика вирішення податкових спорів виходить із презумпції добросовісності платників податків та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника податків, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, які містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірними.

Подання платником податків до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо контролюючий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, які містяться у таких документах.

Доводи контролюючого органу про отримання платником податків необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватися на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника податків, зокрема, на формування податкового кредиту.

У вироку Шевченківського районного суду міста Києва зазначено, що протягом 2012-2013 років на рахунок ТОВ "ВАРГУС." від суб'єктів господарювання реального сектору економіки перераховано грошові кошти як оплата за начебто виконані роботи (послуги), поставку товарів, хоча підприємницьку діяльність вони фактично не здійснювали.

Враховуючи викладене, суд зазначає наступне: по-перше, у вироку зазначено про те, що ТОВ "ВАРГУС." мав фінансово-господарські відносини із суб'єктами господарювання реального сектору економіки; по-друге, у вироку не міститься інформації про те, що саме взаємовідносини позивача та ТОВ "ВАРГУС." не мали реального характеру.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України, вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинено воно цією особою.

Тобто, обов'язковим для адміністративного суду є вирок суду у кримінальному провадженні, який набрав законної сили, у разі, коли адміністративний суд розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Аналогічна позиція міститься у листі Вищого адміністративного суду України від 14 листопада 2012 року № 2379/12/13-12.

Оскільки вирок Шевченківського районного суду міста Києва ухвалено стосовно фізичної особи, тому питання, чи мало місце діяння та чи вчинено воно особою, стосовно якої ухвалено обвинувальний вирок, судом у даній справі не вирішуються.

Суд зазначає, що позивач, як отримувач послуг, не може нести негативних наслідків за невиконання контрагентом вимог щодо заповнення документів первинного бухгалтерського обліку, адже податковим законодавством не передбачено обов'язку платника податків здійснювати перевірку повноважень особи на підписання, зокрема, податкових накладних, та верифікацію її підпису.

Тобто, під час отримання документації від свого контрагента позивач не зобов'язаний встановлювати її дійсність за умови додержання вимог щодо форми документів, встановлених нормами законодавства.

Аналогічна позиція міститься в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 28 травня 2013 року № К/9991/7031/11 .

За переконанням суду, у матеріалах справи наявні первинні документи, які підтверджують факт реальності здійснення господарських операцій позивачем.

Зокрема, 01 вересня 2012 року між позивачем, як замовником, та ТОВ "ВАРГУС.", як виконавцем, укладено договір № 1/10-12, за умовами якого виконавець зобов'язався надати замовнику телекомунікаційні послуги мережі Інтернет ВАРГУС.

У період із вересня 2012 року по травень 2013 року ТОВ "ВАРГУС." надано позивачу послуги на загальну суму 1524960,00 грн., у зв'язку з чим ТОВ "ВАРГУС." виписано позивачу відповідні податкові накладні.

Факт надання ТОВ "ВАРГУС." позивачу послуг підтверджується наявними у матеріалах справи копіями актів здачі-приймання послуг, протоколом тестування каналу доступу до Інтернет від 07 вересня 2012 року, а також документами, які підтверджують реалізацію позивачем придбаних у ТОВ "ВАРГУС." послуг мережі Інтернет.

Оплату за надані ТОВ "ВАРГУС." послуги здійснено через установу банку шляхом зарахування позивачем безготівкових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "ВАРГУС.", що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями банківських виписок з рахунку позивача.

У ході судового розгляду справи представниками відповідача не надано суду доказів, які б свідчили про порушення позивачем податкового, валютного та/або іншого законодавства, а також про нереальність господарських операцій за участю позивача.

Норми законодавства не ставлять у залежність виникнення у платника податків права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Обмеження права сумлінного платника податків на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування щодо податків суперечать практиці Європейського суду з прав людини.

Зокрема, згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які, відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", підлягають застосуванню судами як джерела права, платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування. Платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Крім того, згідно з ч. 2 ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Тобто, позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні діяння інших суб'єктів господарювання.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44, пп. 14.1.27, пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.6 ст. 198 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом 1 цього пункту.

Витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно зі ст. 1, ч. 3 ст. 8, ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з п.п. 2.1, 2.2, 2.4 розділу 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Таким чином, системно проаналізувавши вище викладені норми та обставини, враховуючи наявність у матеріалах справи доказів, які підтверджують реальність фінансово-господарської діяльності позивача та його господарських операцій із ТОВ "ВАРГУС.", а також зважаючи на те, що доводи відповідача про отримання платником податків необґрунтованої податкової вигоди не ґрунтуються на сукупності доказів, які безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника податків, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту, суд прийшов до висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних рішень.

При цьому, відповідно до норм постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 7, акт суб'єкта владних повноважень може бути скасовано тільки у разі визнання його протиправним, тобто таким, що порушує права та законні інтереси особи, оскільки, скасування такого акта є способом захисту порушеного права, який застосовується у разі, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту його прийняття.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

На підставі вище викладених норм та обставин вбачається, що позов Асоціації користувачів Української науково-освітньої телекомунікаційної мережі "УРАН" до державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними дій відповідача та скасування його рішення є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві із проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Асоціації користувачів Української науково-освітньої телекомунікаційної мережі "УРАН" (ідентифікаційний код 34662584), за наслідками якої складено акт від 04 квітня 2014 року № 1604/26-58-22-08-11/34662584 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Асоціації користувачів Української науково-освітньої телекомунікаційної мережі "УРАН" (код за ЄДРПОУ 34662584) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ "ВАРГУС." (код ЄДРПОУ 38292767) у період з 01.01.2012 по 31.12.13 р.".

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 23 квітня 2014 року № 0003292208, яким Асоціації користувачів Української науково-освітньої телекомунікаційної мережі "УРАН" збільшено суму грошового зобов'язання з податку прибуток приватних підприємств (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у загальному розмірі 379326,00 грн. (Триста сімдесят дев'ять тисяч триста двадцять шість гривень 00 копійок).

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 11 липня 2014 року № 0005342208, яким Асоціації користувачів Української науково-освітньої телекомунікаційної мережі "УРАН" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у загальному розмірі 381240,00 грн. (Триста вісімдесят одна тисяча двісті сорок гривень 00 копійок).

5. Присудити на користь Асоціації користувачів Української науково-освітньої телекомунікаційної мережі "УРАН" (ідентифікаційний код 34662584) здійснений нею судовий збір у розмірі 560,28 грн. (П'ятсот шістдесят гривень двадцять вісім копійок) із Державного бюджету України.

Копії постанови у повному обсязі направити сторонам (вручити їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови . Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин