Постанова

від 09.09.2014 по справі 910/24664/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2014 р. Справа№ 910/24664/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Куксова В.В.

Авдеєва П.В.

секретар судового засідання - Романова Ю.М.,

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 09.09.2014 року по справі № 910/24664/13 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу концерну "Військторгсервіс" на рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2014 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 30.05.2014 року) по справі № 910/24664/13 (головуючий суддя Удалова О.Г., судді Сташків Р.Б., Смирнова Ю.М.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Нептун-Люкс"

до концерну "Військторгсервіс"

третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Міністерство оборони України.

про стягнення 163 849,06 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нептун-Люкс" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до концерну "Військторгсервіс" про стягнення 175 271,96 грн., з яких: 154 781,90 грн. основного боргу, 11 422,90 грн. пені, 1 547,82 грн. інфляційних, 7 519,34 грн. 3% річних.

04.03.2014 року представником позивача подано клопотання про зменшення розміру позовних вимог, в якому він просить суд стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 167 354,50 грн., з яких: 154 781,90 грн. - основний борг, 1 547,82 грн. - інфляційні, 7 519,34 грн. - 3% річних та виключити з позовних вимог вимогу про накладення арешту на грошові суми та рухоме і нерухоме майно відповідача. Крім того, представник позивача просив суд витребувати у відповідача баланс та реєстр виданих та отриманих податкових накладних за період з 2011 року по 2012 року.

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.05.2014 року позов задоволено частково. Стягнуто з концерну "Військторгсервіс" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Нептун-Люкс" 154 781,90 грн. основного боргу та 3 095,64 грн. витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач, концерн "Військторгсервіс", звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2014 року у справі № 910/24664/13 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 09.07.2014 року по справі № 910/24664/13 відновлено концерну "Військторгсервіс" строк на подання апеляційної скарги та прийнято її до провадження і призначено перегляд рішення на 09.09.2014 року.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Нептун-Люкс" на підставі ст. 96 ГПК України надано до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить у задоволенні апеляційної скарги відповідача на рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2014 року у справі № 910/24664/13 відмовити повністю, а рішення залишити без змін.

Представник відповідача був присутнім в судовому засіданні та надав свої пояснення, якими підтримав доводи, що викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2014 року скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

Представник позивача в судовому засіданні надав свої пояснення та просив рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2014 року залишити без змін, а апеляційну скаргу концерну "Військторгсервіс" - без задоволення.

Представником третьої особи, в судовому засіданні апеляційної інстанції, було підтверджено, що ними перераховано залишок коштів в сумі 186 179,82 грн. відповідачу, та станом на 31.01.2011 року третя особа сплатила всі кошти, передбачені вказаним договором.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, виступи представників сторін відповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2014 року по справі № 910/24664/13 - залишається без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.05.2010 року між концерном "Військторгсервіс" (замовник, відповідач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Нептун-Люкс" (виконавець, позивач) було укладено договір про надання послуг (а.с. 8-12).

Зі змісту договору вбачається, що між сторонами укладено договір про надання послуг, а відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п. 1.1. договору виконавець зобов'язується надавати послуги з транспортування та прання (послуги) білизни, обмундирування, спецодягу та іншого речового майна (мано) згідно з планом, а замовник приймати та оплачувати надані послуги в кількості, у строки і за цінами згідно з положеннями цього договору та специфікацією.

Оплата за надані послуги проводиться на підставі таких документів: рахунок-фактура за надані послуги, наданий виконавцем відповідно до зразку, для завірення представниками замовника; акт приймального контролю якості та кількості наданих послуг, на якому повинен бути оригінал підпису представників замовника (представники Концерну "Військторгсервіс"), представника виконавця, представника в/ч, начальника речового складу в/ч, командира в/ч, начальника фінансової служби, начальника речової служби, засвідчені мастичними печатками, які підтверджують виконання послуг; акт виконаних робіт на надані послуги та податкова накладна відповідно до рахунку-фактури (п. 4.3. договору).

Розрахунок за надані послуги здійснюється після фактичного їх виконання та оформлення документів, передбачених п. 4.3. протягом 3 банківських днів з дати надходження коштів за надані послуги на рахунок замовника - концерну "Військторгсервіс" від Міністерства оборони України (п. 4.5. договору).

14.01.2011 року сторони уклали додаткову угоду № 2 до договору, відповідно до якої продовжили термін дії договору до 31.12.2011 року, загальна вартість послуг склала 120 042,91 грн., у тому числі ПДВ 20 007,15 грн. Всі інші положення договору залишилися без змін (а.с. 14).

04.01.2012 року сторони уклали додаткову угоду № 3 до договору відповідно до якої продовжили термін дії договору до 31.12.2012 року, загальна вартість послуг склала 104 781,90 грн., у тому числі ПДВ 17 463,65 грн. Всі інші положення Договору залишилися без змін (а.с. 15).

Виконавцем умови договору були виконані, що підтверджується актом виконаних робіт № 23 від 27.03.2012 року на суму 19 893,42 грн. з ПДВ, актом виконаних робіт № 24 від 30.03.2012 року на суму 42 642,00 грн. з ПДВ, актом виконаних робіт № 25 від 30.03.2012 року на суму 42 246,48 грн., загалом на суму 104 781,90 грн. (а.с. 16-18).

16.05.2013 року ТОВ «Нептун-Люкс» звернулось до К «Військторгсервіс» з претензією № 7 щодо погашення заборгованості у сумі 244 712,30 грн., з яких: 89 930,40 грн. по акту № 126 від 20.04.2012 року по договору № 61 від 01.04.2011 року, 50 000,00 заборгованість по акту звірки взаєморозрахунків (а.с. 72) та 104 781,90 грн. по вищевказаних актах (а.с. 20-21).

У відповідь на зазначену претензію 10.06.2013 року К «Військторгсервіс» повідомив, що останній претензію відхиляє, оскільки ТОВ «Нептун-Люкс» не надало документів на підтвердження зазначеною заборгованості. Крім того договори № 61 від 01.04.2011 року та від 05.05.2010 року у К «Військторгсервіс» відсутні (а.с. 22).

07.11.2013 року ТОВ «Нептун-Люкс» звернулось до К «Військторгсервіс» з вимогою про оплату заборгованості по договору у сумі 154 7814,90 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 02.04.2012 року, підписаного першим заступником головного бухгалтера концерну "Військторгсервіс" Приходько Я.В. (а.с. 25-27, 19, 98).

Однак, зазначена вимога залишена без задоволення.

У зв'язку з чим, товариство з обмеженою відповідальністю "Нептун-Люкс" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до концерну "Військторгсервіс" про стягнення 167 354,50 грн., з яких: 154 781,90 грн. - основний борг, 1 547,82 грн. - інфляційні, 7 519,34 грн. - 3% річних та виключити з позовних вимог вимогу про накладення арешту на грошові суми та рухоме і нерухоме майно відповідача. Крім того, представник позивача просив суд витребувати у відповідача баланс та реєстр виданих та отриманих податкових накладних за період з 2011 року по 2012 року.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у сумі 154 781,90 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім, основного боргу позивач просив суд стягнути з відповідача 1 547,82 грн. інфляційних, 7 519,34 грн. 3 % річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 4.5. договору розрахунок за надані послуги здійснюється після фактичного їх виконання та оформлення документів, передбачених п. 4.3. протягом 3 банківських днів з дати надходження коштів за надані послуги на рахунок замовника - концерну "Військторгсервіс" від Міністерства оборони України.

Згідно з п. 7.8. договору замовник не несе відповідальність за несвоєчасне проведення розрахунків з виконавцем за надані послуги у разі несвоєчасного фінансування Міністерством оборони України виконання договору між замовником та Міністерством оборони України

Однак, розрахунки позивача не беруться до уваги оскільки останнім не надано належних доказів, які б підтверджували дату, з якої виникло прострочення виконання зобов'язань.

З огляду на неможливість у суду самостійно встановити дату надходження коштів відповідачу від третьої особи, відповідно неможливо встановити дату, з якої почалось прострочення виконання зобов'язання відповідача перед позивачем з метою здійснення розрахунку інфляційних та трьох процентів річних.

Таким чином, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо посилань скаржника на те, що акти виконаних робіт є неналежними доказами, адже підписані ОСОБА_3, який згідно з наказом Міністра оборони України від 06.03.2012 року № 124 "Про дострокове розірвання контракту з керівником Концерну "Військторгсервіс" 02.03.2013 року був звільнений з посади генерального директора Концерну "Військторгсервіс", то вони до уваги колегією суддів не беруться, оскільки документи, на підставі яких проводиться оплата за надані послуги, надавались позивачем першому заступнику головного бухгалтера концерну "Військторгсервіс" Приходько Я.В., яка у подальшому повертала представнику позивача підписані представником відповідача акти виконаних робіт.

Крім того, відповідач не повідомляв позивача про позбавлення генерального директора ОСОБА_3 права представляти юридичну особу у правовідносинах з іншими особами та вчиняти від її імені дії.

За правилами ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається колегіально за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.

Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Виходячи з викладеного вище, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2014 року у справі № 910/24664/13 - залишається без змін.

З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу концерну "Військторгсервіс" на рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2014 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 30.05.2014 року) по справі № 910/24664/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2014 року у справі № 910/24664/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/24664/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді В.В. Куксов

П.В. Авдеєв