Постанова

від 02.09.2014 по справі 910/3460/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2014 р. Справа№ 910/3460/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Ільєнок Т.В.

Куксова В.В.

секретар судового засідання - Романова Ю.М.,

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 02.09.2014 року по справі № 910/3460/14 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Кафі Кафікаф" на рішення господарського суду міста Києва від 03.06.2014 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 06.06.2014 року) по справі № 910/3460/14 (головуючий суддя - Удалова О.Г., судді Паламар П.І., Шкурдова Л.М.)

За позовом заступника прокурора міста Києва

до 1) Київської міської ради

2) товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Веста-І"

3) товариства з обмеженою відповідальністю "Кафі Кафікаф"

про визнання незаконними та скасування рішень, визнання

недійсними договорів

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва надійшла позовна заява заступника прокурора міста Києва до Київської міської ради, товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Веста-І" та товариства з обмеженою відповідальністю "Кафі Кафікаф" про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсними договорів.

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.06.2014 року у справі № 910/3460/14 позов задоволено повністю. Визнано незаконним та скасовано рішення Київської міської ради від 06.12.2007 року № 1403/4236 "Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "Веста-І" земельної ділянки для будівництва офісно-житлового комплексу з приміщеннями соціально-громадського призначення та підземною автостоянкою у пров. Киянівському, 12-а у Шевченківському районі м. Києва". Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 19.02.2008 року, укладений між Київською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Веста-І", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1, зареєстрований в реєстрі за № 796, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 26.02.2008 р. № 91-6-00754 у книзі записів державної реєстрації договорів. Визнано незаконним та скасовано рішення Київської міської ради від 22.05.2013 року № 500/9557 "Про поновлення та внесення змін до договору оренди земельної ділянки у пров. Киянівському, 12-а у Шевченківському районі м. Києва від 26.02.2008 року № 1-6-00754". Визнано недійсним договір про поновлення та внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 15.07.2013 р., укладений між Київською міською радою, товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Веста-І" та товариством з обмеженою відповідальністю "Кафі Кафікаф", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1, зареєстрований у реєстрі за № 318, зареєстрований Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 15.07.2013 р. за № МЗК-1-0009. Стягнуто з Київської міської ради в дохід Державного бюджету України 1 624,00 грн. судового збору. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Веста-І" в дохід Державного бюджету України 1 624,00 грн. судового збору. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Кафі Кафікаф" в дохід Державного бюджету України 1 624,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, відповідач-3, товариство з обмеженою відповідальністю "Кафі Кафікаф", звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду та просить скасувати рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2014 року по справі № 910/3460/14 відновлено товариству з обмеженою відповідальністю "Кафі Кафікаф" строк на подання апеляційної скарги та прийнято її до провадження і призначено перегляд рішення зазначеною колегією на 02.09.2014 року.

29.07.2014 року від товариства з обмеженою відповідальністю "Кафі Кафікаф" надійшла заява з додатковими документами на виконання вимог ухвали суду.

02.09.2014 року від товариство з обмеженою відповідальністю "Кафі Кафікаф" надійшли додаткові пояснення, які судовою колегією оглянуто та долучено до матеріалів справи.

У зв'язку з перебуванням судді Авдеєва П.В. у відпустці розпорядженням секретаря палати Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2014 року здійснено заміну судової колегії та для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/3460/14 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді Ільєнок Т.В., Куксов В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2014 року по справі № 910/3460/14 прийнято апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Кафі Кафікаф" до провадження зазначеною колегією.

Заступником прокурора міста Києва на підставі ст. 96 ГПК України не надано до суду відзиву на апеляційну скаргу.

Представник відповідача-3 був присутнім в судовому засіданні та надав свої пояснення, якими підтримав доводи, що викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 03.06.2014 року скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Представник відповідача-1 був присутнім в судовому засіданні та надав свої пояснення, якими підтримав доводи, що викладені в апеляційній скарзі відповідача-3 та просив її апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 03.06.2014 року скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Представник прокуратури в судовому засіданні надав свої пояснення та просив рішення господарського суду міста Києва від 03.06.2014 року залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Кафі Кафікаф" - без задоволення.

Представник відповідача-2 в судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Враховуючи викладене, а також наявність в матеріалах справи всіх необхідних для перегляду рішення доказів, апеляційний суд вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутністю представника відповідача-2, проти чого також не заперечують представники сторін, присутні у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, виступи представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 03.06.2014 року по справі № 910/3460/14 - слід скасувати, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються, зокрема, Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України, Законом України «Про оренду землі».

Згідно зі статтею 13 Конституції України земля є об'єктом права власності українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Стаття 14 Конституції України встановила, що право власності на землю гарантується. Останнє набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

В статті 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.

Відповідно до ст.ст. 142-144 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Ч. 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України прийнятими у межах їхньої компетенції.

Згідно п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання відповідно до закону щодо регулювання земельних відносин.

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України передбачено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів відповідні органи виконавчої влади.

У ст. 12 Земельного кодексу України встановлено повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин.

До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Статтею 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти в формі рішень.

Відповідно до частини 1 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Частиною 5 статті 60 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року передбачено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Згідно з ч. 5 ст. 16 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ст. 116 Земельного кодексу України).

Статтею 3 Земельного кодексу України передбачено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» вирішення відповідно до Закону питань регулювання земельних відносин є виключною компетенцією пленарних засідань сільських, селищних, міських рад. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні у порядку, передбаченому ст. 59 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні».

Приписами ст. 42 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що селищний, сільський голова укладає договори від імені територіальної громади та на підставі відповідних рішень сільської ради.

Згідно частини 2 ст. 181 ГК України проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі, якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору (ч. 3 ст. 181 ГК України).

Поняття договору оренди землі, вимоги до його форми та умови договору оренди землі визначено у розділі І Закону України «Про оренду землі».

Типова форми договору затверджуються постановою Кабінету Міністрів України.

Стаття 15 Закону України «Про оренду землі» визначає істотні умовами договору оренди землі. За її приписами до істотних умов належить: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки), строк дії договору, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду, умови збереження стану об'єкта оренди, умови і строки передачі земельної ділянки орендарю та повернення її орендодавцеві, існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки, визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини та відповідальність сторін, умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися і інші умови. Частиною 2 наведеної норми встановлено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 Закону України «Про оренду землі» є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Крім того, за приписами статті 15 зазначеного Закону невід'ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду, кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів, акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), акт приймання-передачі об'єкта оренди, проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Київської міської ради від 06.12.2007 року № 1403/4236 надано товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "Веста-І" в короткострокове платне користування земельну ділянку по провулку Киянівському, 12-а у Шевченківському районі м. Києва (а.с. 18-20, т. 1).

На виконання рішення між Київською міською радою (орендодавець) та товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Веста-І" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки від 19.02.2008 року (а.с. 21-25, т. 1) загальною площею 8743 кв.м., кадастровий номер 8 000 000 000:91:157:0065, яка розташована по провулку Киянівському, 12-а у Шевченківському районі м. Києва.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Укладений договір оренди за своєю правовою природою є договором найму та піднайму.

Згідно статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк; законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно п.п. 1.1, 2.1 договору орендодавець надав, а орендар прийняв в короткострокове платне користування земельну ділянку в місті Києві загальною площею 0,8743 га для будівництва офісного-житлового комплексу з приміщенням соціально-громадського призначення та підземною автостоянкою.

Відповідно до п. 3.1, 11.7 договір укладено на п'ять років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 3 місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Статтею 777 ЦК України передбачено, що наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк; наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов'язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк; умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється; наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, у разі продажу речі, переданої у найм, має переважне право перед іншими особами на її придбання.

Рішенням Київської міської ради № 500/9557 від 22.05.2013 р. "Про поновлення та внесення змін до договору оренди земельної ділянки у пров. Киянівському, 12-а у Шевченківському районі м. Києва від 26.02.2008 р. № 91-6-00754" договір оренди поновлено строком на 10 років. Крім того, прийнято рішення внести зміни до договору оренди та змінити сторону договору "товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Веста-І" на сторону "товариство з обмеженою відповідальністю "Кафі Кафікаф" (а.с. 27, т . 1).

На виконання вищевказаного рішення, 10.07.2013 року між Київською міською радою, ТОВ "Компанія "Веста-І" та ТОВ "Кафі Кафікаф" був укладений договір про поновлення та внесення змін до договору оренди земельної ділянки, зареєстрований Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 15.07.2013 року за № МЗК-1-0009 (а.с. 28-34, т. 1).

Згідно з п.п. 1, 2 договору від 10.07.2013 року, сторони уклали даний договір про поновлення на 10 (десять) років договору оренди земельної ділянки, укладений між орендодавцем (Київською міською радою) та первісним орендарем (ТОВ "Компанія "Веста-І"), посвідчений 19.02.2008 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1, за реєстровим № 796 та зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 26.02.2008 року № 91-6-00754, строк дії якого закінчився; внесено зміни до договору оренди, а саме: змінити сторону по договору "товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Веста-І" на сторону "товариство з обмеженою відповідальністю "Кафі Кафікаф".

Після підписання договору орендодавець (Київська міська рада) передав, а орендар (ТОВ "Кафі Кафікаф") прийняв у володіння і користування земельну ділянку по пров. Киянівський, 12-а у Шевченківському районі м. Києва у розмірі 0,8743 га, за цільовим призначенням для будівництва офісно-житлового комплексу з приміщеннями соціально-громадського призначення та підземною автостоянкою, за кадастровим номером 8 000 000 000:91:157:0065, що підтверджується актом приймання-передачі (а.с. 38, т.1).

Прокурор вважаючи, що вказані рішення Київської міської ради прийняті, а договір оренди від 19.02.2008 року та договір від 10.07.2013 року - укладені з порушенням вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим останній звернувся до суду, просив визнати незаконними та скасувати рішення Київської міської ради № 1403/4236 від 06.12.2007 року та № 500/9557 від 22.05.2013 року, а також визнати недійсними договір оренди від 19.02.2008 року та договір від 10.07.2013 року.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з наступного.

По-перше, частина спірної земельної ділянки перебуває у межах охоронної зони об'єкта всесвітньої спадщини: "Київ: Собор Святої Софії та прилеглі монастирські будівлі, Києво-Печерська Лавра" і відноситься до категорії земель історико-культурного призначення національного значення.

По-друге, земельна ділянка розташовується у Центральному історичному ареалі міста, в архітектурній охоронній зоні, археологічній охоронній зоні; на території Державного історико-архітектурного заповідника "Стародавній Київ"; на території пам'ятки ландшафту, історії місцевого значення "Історичний ландшафт Київських гір і долини р. Дніпра"; на території пам'ятки археології "Культурний шар Копирева кінця ХІ-ХІІІ ст.". Вона відноситься до категорії земель історико-культурного призначення місцевого значення.

На таких земельних ділянках дозволяється будівництво лише особливо важливих споруд з індивідуальними проектами, що регламентуються по висоті з врахуванням архітектурної та масштабної ув'язки з існуючою забудовою і загальним силуетом міста.

Відповідно до рішень Київської міської ради № 1403/4236 від 06.12.2007 року та № 500/9557 від 22.05.2013 року, спірну земельну ділянку було вирішено передати ТОВ "Компанія "Веста-І", а згодом ТОВ "Кафі Кафікаф" для будівництва офісно-житлового комплексу з приміщеннями соціально-громадського призначення та підземною автостоянкою у пров. Киянівському, 12-а у Шевченківському районі м. Києва, що суперечить вищезазначеному, так як офісно-житловий комплекс з приміщеннями соціально-громадського призначення та підземною автостоянкою не відноситься до особливо важливих споруд, тому суд першої інстанції дійшов висновку про те, що рішення Київської міської ради № 1403/4236 від 06.12.2007 року та № 500/9557 від 22.05.2013 року прийняті з порушенням чинного законодавства.

Щодо визнання договорів оренди від 19.02.2008 року та від 10.07.2013 року недійсними, то оскільки право оренди спірної земельної ділянки виникло на підставі рішень Київської міської ради № 1403/4236 від 06.12.2007 року та № 500/9557 від 22.05.2013 року, щодо яких судом встановлено їх незаконність, то суд першої інстанції дійшов висновку про те, що договір оренди земельної ділянки від 19.02.2008 року та договір про поновлення та внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 10.07.2013 року порушують вимоги ст. 6 Закону України "Про оренду землі", у зв'язку з чим підлягають визнанню їх недійсними.

Однак, з зазначеним колегія суддів погодитись не може, з огляду на наступне.

Так дійсно, відповідно до листа Департаменту земельних ресурсів Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 0570291/5164 від 30.05.2014 року, згідно з наявними у міському земельному кадастрі матеріалами аерофотозйомки, земельна ділянка (кадастровий номер 8 000 000 000:91:157:0065) забудована будівлями та спорудами (а.с. 37-38, т. 2).

З фрагменту аерофотозйомки, Плану розташування земельної ділянки в межах зон особливого використання земель (витяг з бази даних міського земельного кадастру від 30.05.2014 р.), а також Переліку зон особливого використання земель, в межах яких розташована земельна ділянка (витяг з бази даних міського земельного кадастру станом на 30.05.2014 р.) вбачається, що частина спірної земельної ділянки перебуває у межах охоронної зони об'єкта всесвітньої спадщини: "Київ: Собор Святої Софії та прилеглі монастирські будівлі, Києво-Печерська Лавра" (а.с. 39, т. 2).

Згідно з листом Управління охорони культурної спадщини Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 066/09-1343 від 20.05.2014 р., зазначена земельна ділянка розташовується у Центральному історичному ареалі міста, в архітектурній охоронній зоні, археологічній охоронній зоні; на території Державного історико-архітектурного заповідника "Стародавній Київ" (постанова Ради Міністрів УРСР від 18.05.1987 р. № 183, рішення Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 № 979); на території пам'ятки ландшафту, історії місцевого значення "Історичний ландшафт Київських гір і долини р. Дніпра" (наказ Міністерства культури і туризму України від 03.02.2010 р. № 58/0/16-10 у редакції наказу Міністерства культури і туризму України від 16.06.2010 р. № 453/0/16-10); на території пам'ятки археології "Культурний шар Копирева кінця ХІ-ХІІІ ст." (рішення виконавчого органу Київської міськради народних депутатів від 17.11.1987 р. № 1112, рішення виконавчого комітету Київської міськради народних депутатів від 27.01.1970 р. № 159). Вказана земельна ділянка відноситься до категорії земель історико-культурного призначення місцевого значення.

Крім того, проаналізувавши графічні матеріали, Управління охорони культурної спадщини Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) проінформувало, що частина зазначеної земельної ділянки розташовується в межах охоронної (буферної) зони об'єкта всесвітньої спадщини: "Київ: Собор Святої Софії та прилеглі монастирські будівлі, Києво-Печерська Лавра", відповідно до наказу Міністерства культури України від 05.07.2011 р. № 511/0/16-11, і відноситься до категорії земель історико-культурного призначення національного значення(а.с. 41, т. 2).

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття рішення Київської міської ради № 1403/4236 від 06.12.2007 р.), громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 124 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття рішення Київської міської ради № 1403/4236 від 06.12.2007 р.), передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу (ч. 3 вищевказаної статті).

Частиною 6 ст. 123 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття рішення Київської міської ради № 1403/4236 від 06.12.2007 р.) встановлено, що проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.

ТОВ «Компанія «Веста-І» звернулось до Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації з клопотанням про надання згоди на розроблення проекту відведення земельної ділянки (а.с. 54, т. 1).

22.06.2005 року Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації надано ТОВ «Компанія «Веста-І» дозвіл на розроблення проекту відведення земельної ділянки (а.с. 53, т. 1).

25.08.2005 року Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації затверджено технічні умови на розробку проекту відведення земельної ділянки (а.с. 55, т. 1).

З висновку Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища щодо використання земельної ділянки, наявних містобудівних обмежень та умов, які мають враховуватись при затвердженні проекту відведення земельної ділянки від 13.09.2005 року вбачається, що територія за функціональним призначенням належить до території громадських будівель і споруд та межує з зоною зелених насаджень загального користування, а тому надано замовнику згоду на розробку проекту відведення земельної ділянки. У висновку також зазначено, що Головне управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища не заперечує проти надання земельної ділянки в оренду, однак без права забудови до погодження і затвердження проектної документації у встановленому законодавством порядку (а.с. 58-59, т. 1).

21.09.2005 року листом № 22-2926/33 Державна служба охорони культурної спадщини повідомила, що не має заперечень стосовно відведення земельної ділянки для будівництва офісно-житлового комплексу з приміщеннями соціально-громадського призначення та підземною автостоянкою у пров. Киянівський, 12-а у Шевченківському районі, оскільки зазначена земельна ділянка входить до загальноміської частини історичного ареалу міста, що зберегла стародавній вигляд, проектування слід вести на підставі історико-містобудівного обґрунтування з урахуванням оточуючого історичного середовища (а.с. 65, т. 1).

Відповідно до висновку Київської міської санепідемстанції від 16.11.2005 року № 1960 (від 21.11.2005 року №8528) щодо вибору (відведення) земельної ділянки під забудову земельна ділянка по пров. Киянівському, 12-а у Шевченківському районі м. Києва придатна для будівництва офісно-житлового комплексу з приміщеннями соціально-громадського призначення та підземною автостоянкою для ТОВ «Компанія «Веста-І». Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджено (а.с. 60-61, т. 1).

Крім того, як вбачається з висновку Державного управління екології та природних ресурсів в м. Києві від 13.12.2005 року № 06-6-25/6704 будівництво офісно-житлового комплексу з приміщеннями соціально-громадського призначення та підземною автостоянкою у пров. Киянівський, 12-а у Шевченківському районі не відновиться до «Переліку видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку», а тому останнє погоджує проект відведення земельної ділянки ТОВ «Компанія «Веста-І» для будівництва зазначеного об'єкту (а.с. 62-64, т. 1).

Як вбачається з проекту землеустрою від 2005 року щодо відведення земельної ділянки ТОВ «Компанія «Веста-І» для будівництва офісно-житлового комплексу з приміщеннями соціально-громадського призначення та підземною автостоянкою у пров. Киянівський, 12-а у Шевченківському районі, який перевірено та прийнято ГУЗР КМДА, на час обстеження на земельній ділянці розміщений придбаний ТОВ «Компанія «Веста-І» у ВАТ «АК «Київводоканал» майновий комплекс (договір купівлі-продажу від 11.10.2007 № 5461, а.с. 39-41, т. 1) та гаражі (а.с. 48-51, т. 1), тобто на момент отримання земельної ділянки в оренду на ній знаходились будівлі. Доказів того, що вони відносяться до особливо важливих споруд до суду не надано.

Листом від 09.11.2007 року № 09-12910 Головне управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації повідомило, що Головне управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища погоджує вказаний проект землеустрою для проведення державної землевпорядної експертизи та подальшого затвердження в установленому порядку та зобов'язано замовника виконати вимоги викладені в листах Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища від 13.09.2005 року № 19-7698; Київської МіськСЕС від 21.11.2005 року № 8528; Державного управління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві від 26.10.2007 року № 05-09/8315 та Державної служби охорони культурної спадщини від 21.09.2005 року № 22-2926/35 (а.с. 57, т. 1).

12.11.2007 року Головне управління охорони культурної спадщини листом № 8572 повідомило, що вказана земельна ділянка знаходиться у межах центрального історичного ареалу міста (історико-містобудівний опорний план «Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженого рішенням Київради від 28.03.02 № 370/1804), в археологічному заповіднику, архітектурній та археологічній охоронних зонах (рішення виконкому Київської міської ради народних депутатів № 920 від 16.07.79, розпорядження Київської міської державної адміністрації № 979 від 17.05.02), на території Державного історико-архітектурного заповідника «Стародавній Київ» (постанова Ради Міністрів УРСР № 183 від 18.05.1987, рішення виконкому Київської міської Ради народних депутатів № 976 від 10.10.88, розпорядження Київської міської держадміністрації від № 979 від 17.05.02).

Відповідно до вимог вищевказаних чинних документів, в архітектурних охоронних зонах зберігається стара планувальна структура та історична забудова. Дозволяється будівництво лише особливо важливих споруд за індивідуальними проектами, що регламентуються по висоті з врахуванням архітектурної та масштабної ув'язки з існуючою забудовою і загальним силуетом міста.

Разом з тим, враховуючи згоду Київського міського голови від 22.06.05 Д-1190, Головне управління охорони культурної спадщини не заперечує ТОВ «Компанія «Веста - І» проти відведення земельної ділянки для будівництва офісно-житлового комплексу з приміщеннями соціально-громадського призначення та підземною автостоянкою по пров. Киянівському, 12-А у Шевченківському районі м. Києва (а.с. 66-67, т. 1).

Також, листом № 3497/1 від 12.11.2007 року ДП «Інститут генерального плану міста Києва» ВАТ «Київпроект» Київської міської державної адміністрації передбачено, що проект землеустрою відділення земельної ділянки погоджується за умови включення до складу комплексу вбудовано-прибудованого дитячого садка, врахування нормативного проїзду по Киянівському пров., прокладки інженерних мереж та вирішення майново-правових питань у встановленому законодавством порядку. Проектна документація на будівництво офісно-житлового комплексу з приміщеннями соціально-громадського призначення та підземною автостоянкою у пров. Киянівський, 12-а у Шевченківському районі підлягає погодженню з ДП «Інститут Київгенплан» АТ «Київпроект» (а.с. 68, т. 1).

Висновком № 05-2101 від 29.10.2007 року Головне управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації погодило проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок, за умови вирішення в установленому порядку майново-правових питань та питань попереднього землекористування (а.с. 69-70, т. 1).

Відповідно до договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 21.12.2012 року ТОВ «Компанія «Веста-І» продало, а ТОВ «КАФІ КАФІКАФ» отримало у власність майновий комплекс, який розташований на земельній ділянці про пров. Киянівському, 12-А у Шевченківському районі (кадастровий номер 8000000000:91:157:0065) та має поштову адресу - м. Київ, площа Львівська, 4а (а.с. 139-140, т. 1).

Тому, ТОВ «Компанія «Веста-І» звернулась до КМР з листом № 18/04-01 від 18.04.2013 року про поновлення договору оренди земельної ділянки та замінити орендаря з огляду на вище викладене (а.с. 138, т. 1).

10.07.2013 року між Київською міською радою, ТОВ "Компанія "Веста-І" та ТОВ "Кафі Кафікаф" був укладений договір про поновлення та внесення змін до договору оренди земельної ділянки, зареєстрований Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 15.07.2013 року за № МЗК-1-0009 (а.с. 28-34, т. 1).

Лише після поновлення на 10 років договору оренди земельної ділянки за адресою пров. Киянівський, 12-а у Шевченківському районі в 2013 році Департамент земельних ресурсів звернувся до прокуратури міста Києва з листом, в якому зазначено, що частина вказаної земельної ділянки, відповідно до наказу Міністерства культури і туризму України від 23.12.2005 року № 1076, перебуває в межах охоронної зони ансамблю споруд Софійського собору (м. Київ), а тому будівництво офісно-житлового комплексу з приміщеннями соціально-громадського призначення та підземною автостоянкою по пров. Киянівському, 12-А у Шевченківському районі є не можливим (а.с. 71-72, т. 1).

Дана позиція Департаменту протирічить вище зазначеним дозволам та висновку державної експертизи землевпорядної документації від 08.11.2007 року № 128/10-23, в якому зазначено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ «Компанія «Веста-І» оцінюється позитивно та погоджується (а.с. 87-89, т. 1).

Листом від 28.05.2014 року № 10-26-0.22-2631/2-14 Головне управління держземагенства у м. Києві повідомило, що 01.01.2013 року останнім було зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:91:157:0065 за адресою пров. Киянівському, 12-А у Шевченківському районі, площею 0,8743 га., вид використання - для будівництва офісно-житлового комплексу з приміщеннями соціально-громадського призначення та підземною автостоянкою; цільове призначення - житлової забудови і комерційної за ТОВ «Компанія Веста-І» (а.с. 42-43,т. 2).

Крім того, у додатку 2 до розпорядження КМДА від 17.05.2002 року № 979 зазначено, що залежно від характеру історичного середовища на історико-культурні заповідники і зони охорони пам'яток історії та культури та території м. Києва поширюється принцип реставрації, реабілітації та режим регенерації з обмеженим перетворенням історичного середовища.

Також на території історико-культурних заповідників забороняється будь-яке будівництво, не пов'язане з прокладкою інженерних мереж, необхідних для заповідників, впорядкуванням території, відтворенням і реставрацією пам'яток історії та культури. В архітектурних охоронних зонах зберігається стара планувальна структура та історична забудова. Дозволяється будівництво лише особливо важливих споруд за індивідуальними проектами, що регламентуються по висоті з врахуванням архітектурної та масштабної ув'язки з існуючою забудовою і загальним силуетом міста (а.с. 87-90, т. 2).

Доказів протилежного в діях як ТОВ «Компанія «Веста-І» так і в ТОВ «КАФІ КАФІКАФ» прокурором не надано.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» встановлені наступні зони охорони пам'яток: охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару.

Як було зазначено вище, відповідно до висновку Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища від 13.09.2005 року №19-7698 земельна ділянка розташована, у тому числі - в зоні регулювання забудови першої категорії, а відповідно п. 2.6., 2.7. Наказу Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 41 від 26.02.2001 «Про затвердження Порядку визначення меж зон охорони пам'яток», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.2001 за №234/5425 зазначено, що в межах зони регулювання забудови, яка виконує функції буферної зони, нова забудова регламентується за висотою, розмірами в плані, масштабністю.

Таким чином, діюче законодавство не забороняє будівництво в деяких зонах охорони пам'яток, а лише встановлює певні обмеження режиму їх використання.

Згідно положень Генерального плану на таких земельних ділянках допускається відтворення архітектурно-художнього колориту Києва, збереження історико-культурної спадщини та історичного ландшафту центральної планувальної зони з обмеженням висоти будівель.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» межі та режим використання зон охорони пам'яток визначаються відповідною науково-проектною документацією і затверджуються відповідним органом культурної спадщини.

Крім того, як було зазначено вище, на земельній ділянці був розміщений комплекс нежитлових споруд, які в подальшому на праві власності перейшли до ТОВ «Кафі Кафікаф», оскільки функціональне призначення використання земельної ділянки відзначене в межах категорії земель, що допускає будівництво, а також рішення про відведення земельної ділянки було прийняте на підставі належним чином розробленої та погодженої документації землеустрою. Оскільки будівництво на земельної ділянці не здійснювалося, умови використання земельної ділянки порушено не було, отже рішення Київради про відведення земельної ділянки не суперечить чинному законодавству.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції України чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Відповідно до ч. ч. 1 та 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії або нормативно-правовий акт, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (стаття 21 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 2 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/35 від 26.01.2000 року "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" з наступними змінами, підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача та третьої особи-2 у справі.

Відповідно до ст. 69 Закону України "Про Конституційний Суд України", рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання.

У Рішенні Конституційного суду України від 16.04.2009 року № 7-рп/2009 по справі № 1-9/2009 встановлено, що рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду (частина друга статті 144 Конституції України). Цьому конституційному положенню відповідає Закон, у частині десятій статті 59 якого визначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку, та інші закони України, зокрема "Про столицю України - місто-герой Київ", згідно з частиною третьою статті 8 якого рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції або законам України зупиняються в установленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Крім того, Конституційний Суд України у вищезазначеному рішенні зазначає, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3).

Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону).

Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року N 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата.

Також, у зазначеному рішенні Конституційного суду України підкреслено, що ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що органи місцевого самоврядування не можуть вносити зміни до своїх попередніх рішень у разі, якщо на їх підставі виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Як зазначалось вище, на виконання рішення Київської міської ради від № 500/9557 від 22.05.2013 р. "Про поновлення та внесення змін до договору оренди земельної ділянки у пров. Киянівському, 12-а у Шевченківському районі м. Києва від 26.02.2008 р. № 91-6-00754" 10.07.2013 року між Київською міською радою, ТОВ "Компанія "Веста-І" та ТОВ "Кафі Кафікаф" було укладений договір про поновлення та внесення змін до договору оренди земельної ділянки, зареєстрований Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 15.07.2013 року за № МЗК-1-0009 (а.с. 28-34, т. 1).

Тобто, на підставі зазначеного рішення, у Київської міської ради виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів відповідача-3, який заперечує проти їх припинення, зокрема, шляхом подання данної апеляційної скарги, а позивачем не доведено колегії суддів обставини, за якими спірні рішення ради не відповідають нормам діючого законодавства.

За такими обставинами, у задоволенні позовних вимог заступника прокурора міста Києва в частині визнання незаконними та скасування рішень слід відмовити як, необґрунтовано заявлених.

Щодо позовних вимог заступника прокурора міста Києва визнання недійсними договорів оренди, то вони також задоволенню не підлягають, оскільки передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України). Без скасування таких рішень у встановленому законом порядку відсутні правові підстави для визнання відповідних договорів недійсними.

Оскільки право оренди спірної земельної ділянки виникло на підставі рішень Київської міської ради № 1403/4236 від 06.12.2007 р. та № 500/9557 від 22.05.2013 р., які судовою колегією визнано законними та чинними, то колегія суддів приходить до висновку про те, що договір оренди земельної ділянки від 19.02.2008 р. та договір про поновлення та внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 10.07.2013 р. не порушують вимоги ст. 6 Закону України "Про оренду землі", у зв'язку з чим не підлягають визнанню їх недійсними.

За правилами ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається колегіально за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.

Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

У відповідності до пунктів 1, 2, 3 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

З огляду на вищенаведене, апеляційний господарський суд вважає, що зазначеним вище обставинам місцевий господарський суд не надав належної оцінки, що призвело до прийняття невірного рішення. Зокрема, рішення господарського суду міста Києва від 03.06.2014 року прийнято після неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права, і є таким що не відповідає нормам закону.

Таким чином, апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Кафі Кафікаф" підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду слід скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на скасування апеляційним господарським судом рішення місцевого господарського суду та задоволення апеляційної скарги відповідача-3, колегія суддів вважає за необхідне провести перерозподіл судових витрат.

З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Кафі Кафікаф" на рішення господарського суду міста Києва від 03.06.2014 року по справі № 910/3460/14 задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 03.06.2014 року у справі № 910/3460/14 скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

3. Стягнути з прокуратури міста Києва (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 45/9) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Кафі Кафікаф" (04053, м. Київ, вул. Артема, 14-А, код ЄДРПОУ 36177677) 2436 (дві тисячі чотириста тридцять шість) грн. 00 коп. судового збору за перегляд рішення у апеляційній інстанції.

4. Видачу наказу на виконання постанови доручити господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи № 910/3460/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді Т.В. Ільєнок

В.В. Куксов