Постанова

від 25.09.2014 по справі 911/1519/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2014 р. Справа№ 911/1519/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Гаврилюка О.М.

Суліма В.В.

за участю секретаря судового засідання Куценко К.Л.

за участю представників:

від позивача: Кіцелюк Я.М. - представник за дов. б/н від 17.03.2014;

від відповідача 1: Дідок В.О. - Голова Демидівської сільської ради;

Артемчук В.І. - представник за дов. б/н від 14.05.2012;

від відповідача 2: Іванців М.В. - керівник;

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Партнер"

на рішення Господарського суду Київської області від 12.06.2014

у справі № 911/1519/14 (суддя: Лилак Т.Д.)

За позовом Приватного підприємства "Партнер"

до Демидівської сільської ради Вишгородського району Київської області,

Релігійної громади Української православної церкви Київського Патріархату парафії Архістратига Михаїла

про припинення права на постійне користування земельними ділянками, визнання дій ради протиправними, визнання права користування земельною ділянкою, зобов'язання вчинити дії,

В судовому засіданні 25.09.2014 р. оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Партнер" (далі - ПП "Партнер", позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Демидівської сільської ради Вишгородського району Київської області (Демидівська СР, відповідач 1) та Релігійної громади Української православної церкви Київського Патріархату парафії Архістратига Михаїла (далі - РГ УпцКП, відповідач 2) з немайновими вимогами, а саме:

- припинити право РГ УпцКП на постійне користування земельною ділянкою площею 0.1200 га, кадастровий номер 3221882401:07:327:0150, а також на постійне користування земельною ділянкою площею 0,500 га, що знаходяться за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Демидів, вул. Київська, 15;

- визнати протиправними дії Демидівської СР стосовно відмови в наданні дозволу ПП "Партнер" на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,9 га, яка знаходиться за вищевказаною адресою;

- визнати за ПП "Партнер" право користування вищезазначеною земельною ділянкою, на якій розташовано нежитлові приміщення, що належать на праві власності ПП "Партнер", а саме: будівля старої школи, котельня цегельна, будівля столової, туалет, погріб цегельний, насос К 20/30, насос К 80/65-160, насос КМ 50x80x200, КТП-630, трансформатор ТМ-160, насос 80x65x160, погріб цегельний, загальною площею 1601,79 м.кв.;

- зобов'язати відповідача 1 надати дозвіл ПП "Партнер" на розробку проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки в користування на підставі договору оренди;

- зобов'язати відповідача 1 укласти договір оренди з ПП "Партнер" на вищезазначену земельну ділянку строком на 49 років.

Рішенням Господарського суду Київської області від 12.06.2014 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ПП "Партнер" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції прийняв необґрунтоване рішення, з порушенням норм матеріального права, зокрема, безпідставно не врахував, що вимоги позивача є законними та доведеними, а бездіяльність відповідача 1 з приводу вищезазначених питань є протиправною. Також, на думку апелянта, протиправним є користування відповідачем 2 земельною ділянкою площею 0.1200 га за кадастровим номером 3221882401:07:327:0150.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2014 прийнято апеляційну скаргу позивача до провадження та призначено до розгляду на 15.07.2014.

Розгляд справи неодноразово відкладався, справа розглядалася різними складами суду.

Розпорядженням Секретаря палати Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2014 у зв'язку з перебуванням судді Суліма В.В. у відпустці, змінено склад судової колегії головуючий суддя - Коротун О.М., судді - Гаврилюк О.М., Мартюк А.І., яка прийняла справу до свого провадження.

Розпорядженням Секретаря палати Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2014 у зв'язку з виходом судді Суліма В.В. з відпустки, змінено склад судової колегії, головуючий суддя - Коротун О.М., судді - Гаврилюк О.М., Суліма В.В., яка прийняла справу до свого провадження та ухвалила дану постанову.

Представник позивача у судовому засіданні 25.09.2014 підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, рішення місцевого суду скасувати. Крім того, заявив усне клопотання про перерву, зазначивши, що йому потрібен час, щоб визначити питання для майбутньої судової експертизи, клопотання про призначення якої він має намір подати та завданням якої буде встановлення факту знаходження об'єктів позивача на спірних земельних ділянках, які відведені відповідачу 2.

Зазначене клопотання було відхилено судом апеляційної інстанції в розумінні ст. 101 ГПК України через безпідставність. Крім того, справа знаходиться довгий час в провадженні суду апеляційної інстанції (більше двох місяців), позивач (апелянт) мав можливість заявляти таке клопотання як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції. В силу ст. 22 ГПК України сторони повинні добросовісно користуватися своїми правами. Крім того, судом взято до уваги пояснення відповідача 1 про те, що в матеріалах справи містяться належні докази (схеми) земельної ділянки, яка відведена відповідачу 2 (з відповідним позначенням розташованих об'єктів).

Враховуючи вищевикладене, клопотання апелянта відхилено, як необґрунтоване.

У судовому засіданні 25.09.2014 представники відповідачів заперечували проти доводів апеляційної скарги, зазначили, що вважають рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просили залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, оглянувши оригінали документів, заслухавши пояснення представників сторін, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Відповідно до п. 1.2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011, № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" (далі - Постанова Пленуму), реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Отже, у таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі з суб'єктами підприємницької діяльності.

Таким чином, справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 1 ГПК підвідомчі господарським судам.

Згідно п.1.14. Постанови Пленуму за наслідками розгляду справ за позовами до органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування щодо оскарження (визнання незаконними) прийнятих ними актів з питань, пов'язаних з наданням земельних ділянок у власність чи в користування суб'єктам господарської діяльності (про відмову у передачі земельної ділянки у власність чи в користування, у продажу земельної ділянки, у наданні дозволу і вимог на розроблення проекту відведення земельної ділянки тощо) господарський суд залежно від характеру спору може зобов'язати названі органи виконати певні дії, як цього вимагають приписи чинного законодавства, зокрема розглянути в установленому для даного органу порядку питання, яке стосується предмета спору.

Як вірно з'ясовано судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 02 квітня 1999 року між ВАТ ім. Васильєва (орендодавець за умовами договору) та ПП "Партнер" (орендар за умовами договору) було укладено договір №204/99 про оренду будинку, споруди з правом викупу (далі - договір), строком на 4 роки, а саме: будинку старої школи з підсобними спорудами (будівля старої школи, котельня цегельна, будівля столової, туалет, погріб цегельний, насос К 20/30, насос К 80/65-160, насос КМ 50x80x200, КТП-630, трансформатор ТМ-160. насос 80x65x160, погріб цегельний), загальною площею 1601,79 м2.

Відповідно до п. 8.1. договору об'єкт переходить у власність орендаря після внесення за весь період оренди суму платежів з залишкової вартості майна, яка становить 47516 грн.

Так, рішенням Господарського суду Київської області від 15.07.2004 року по справі № 152/9-04 за позовом ПП "Партнер" до ВАТ ім. Васильєва (яке приймається судом апеляційної інстанції в якості доказу та досліджується в порядку ст. ст. 32, 33, 34, 36, 43 ГПК України) позовні вимоги було задоволено повністю та визнано за ПП "Партнер" право власності на об'єкт, що знаходиться в с. Демидів, Вишгородського району, Київської області, по вул. Київська, 15 в складі: будівля старої школи, котельня цегельна, будівля столової, туалет, погріб цегельний, насос К20/30, насос К80/65-160, насос КМ50x80x200, КТП-630, трансформатор ТМ-160, насос 80x65x160, погріб цегельний.

Пунктом 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2012 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" визначено, що не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій). Хоча фактам, встановленим іншими судовими рішеннями, крім зазначених у статті 35 ГПК, й не надано преюдиціального значення для господарських судів, але вони мають враховуватися судами у розгляді справ з урахуванням загальних правил статті 43 названого Кодексу щодо оцінки доказів. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.

Власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

У відповідності до п. 5 ст. 116 ЗК України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Судом першої інстанції правомірно встановлено, що рішенням відповідача 1 від 23 листопада 2005 року № 281-28-IV "Про припинення права користування земельними ділянками" вирішено припинити право користування ВАТ ім. Васильєва земельною ділянкою площею 0,7 га, об'єкт - стара школа, адреса - вул. Київська, 15 згідно додатку до рішення № 281-28-IV.

У відповідності до ст. 116 ЗК України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 123 ЗК України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування. їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 12 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), передбачено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці другому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

У постанові Київського апеляційного господарського суду від 06.11.2013 у справі № 911/1312/13 (залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2013) встановлено, що рішенням Демидівської сільської ради Вишгородського району Київської області „Про переведення земельних ділянок до земель запасу сільської ради" №40-3-VI від 25.02.2011 припинено право постійного користування Відкритого акціонерного товариства імені Васильєва (далі - ВАТ ім. Васильєва) земельними ділянками загальною площею 37,8198га в межах села Демидів, переведено земельні ділянки загальною площею 37,8198га (господарські двори та будівлі) до земель запасу сільської ради загального користування. Даний факт не заперечується учасниками апеляційного провадження.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції також приймає доводи відповідача 1 про те, що Постановою Вишгородського районного суду Київської області від 20.01.2014 у справі №363/4623/13 (залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2014) у справі за позовом ПП «Партнер» до відповідача 1 та відповідача 2 у даній справі, про скасування рішення відповідача 1 від 03.07.2014 - відмовлено повністю.

Разом з цим, доводи позивача про те, що у Вищому адміністративному суді України відкрите касаційне провадження за касаційною скаргою ПП «Партнер» на вищезазначені постанову Вишгородського районного суду Київської області від 20.01.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2014 (з витребуванням матеріалів справи №363/4623/13) не приймаються судом апеляційної інстанції, як підстава для зупинення провадження у даній справі в розумінні ст. 79 ГПК України.

При цьому, позивач не позбавлений права (у разі задоволення касаційної скарги Вищим адміністративним судом України та прийняття рішення на його користь) звернутися до відповідного господарського суду в порядку ст. 112 ГПК України.

Так, матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується той факт, що рішенням відповідача 1 від 01.07.2013 року № 369-11-VI "Про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки" надано дозвіл Українській православній церкві Київського Патріархату парафія Архістратига Михаїла на розробку проекту із землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у постійне користування для будівництва та обслуговування храму по вул. Київській, 15 із земель комунальної власності, орієнтованою площею - 0,12 га.

Разом з цим, рішенням відповідача 1 від 19.11.2013 року № 431-13-VI "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки" затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування храму релігійній громаді Української православної Церкви Київського Патріархату парафії Архістратига Михаїла, кадастровий номер 3221882401:07:327:0150 в межах с. Демидів по вул. Київська, 15 площею - 0,1200 га із земель житлової та громадської забудови комунальної власності та надано в постійне користування відповідачу 2 для будівництва та обслуговування храму Архістратига Михаїла земельну ділянку площею - 0,1200 га межах с. Демидів по вул. Київська, 15, кадастровий номер 3221882401:07:327:0150.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК України шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду в частині того, що доказів визнання недійсними та скасування вищезазначених рішень відповідача 1 позивачем не надано.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 15579081 від 27.12.2013 року зареєстровано за відповідачем 2 право постійного користування земельною ділянкою за адресою Київська область, Вишгородський район, с. Демидів по вул. Київська., 15, площею 0,12 га, кадастровий номер 3221882401:07:327:0150 власником якої є відповідач 1.

Враховуючи вищевикладене, спірну земельну ділянку передано відповідачу 2 на праві постійного користування земельною ділянкою, в силу положень ст. 116 ЗК України.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що при прийнятті спірних рішень відповідача 1 було дотримано вимоги чинного законодавства України (вони не визнавались недійсними в судовому порядку) спірні рішення не порушують вимог чинного законодавства України, тому, позовна вимога в частині припинення права Релігійної громади Української православної церкви Київський Патріархат парафія Архістратига Михаїла на постійне користування земельною ділянкою площею 0,1200 га, кадастровий номер 3221882401:07:327:0150, що знаходиться за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Демидів, вул. Київська, 15, задоволенню не підлягає.

Разом з цим, як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції позивач зазначав, що відповідно до Довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями № 496 від 18.12.2013 року, виданої управлінням Держземагенства у Вишгородському районі про те, що згідно з даних форм 6-зем станом на 01.01.2013 року площа земель Української православної церкви Київського патріархату Архістратига Михаїла в с. Демидів, вул. Київська, 15, становить 0,5000 га. Земельна ділянка знаходиться в межах населеного пункту і відноситься до категорії земель житлової та громадської забудови.

Суд апеляційної інстанції відзначає, що порядок заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель форми № 6-зем затверджено Інструкцією з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми №№ 6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем) (далі - Інструкція).

Інструкція розроблена відповідно до Положення про порядок ведення державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.93 N 15 "Про порядок ведення державного земельного кадастру", в частині кількісного обліку земель. В основу класифікації земель покладені Стандартна статистична класифікація землекористування ЄЕК, розроблена Статистичною комісією та Європейською економічною комісією ООН, та Класифікація видів економічної діяльності ДК 009-96, затверджена і введена в дію наказом Держстандарту України від 22 жовтня 1996 р. N 441. Так, у звітах вказують площі земель, що перебувають у власності, постійному і тимчасовому користуванні юридичних та фізичних осіб, за винятком тих площ земель, які надані в тимчасове користування іншим власникам землі і землекористувачам із земель, що перебувають у власності або в постійному користуванні цих юридичних і фізичних осіб; у звітах вказують площі земель і розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності в межах територій, які входять до адміністративно-територіальних одиниць, у тому числі окремо - в межах населених пунктів, зрошувані та осушені землі, розподіл земель за формами власності.

Згідно розділу ІІ Інструкції з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми №№ 6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем) форма N 6-зем "Звіт про наявність земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності" встановлено, що звіт за формою № 6-зем складається за станом на 1 січня кожного року і включає два розділи: землі, які входять до адміністративно-територіальних одиниць (розділ перший), у тому числі в межах населених пунктів (розділ другий).

Так, згідно довідки № 1248 від 04.06.2014, наданої управлінням Держземагенства у Вишгородському районі Київської області, у власності Релігійної громади Української православної церкви Київського патріархату Архістратига Михаїла перебуває земельна ділянка полощею 0,1200 га, яка знаходиться за адресою: с. Демидів, вул. Київська, 15, Вишгородського району, Київської області.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку в частині відсутності законних підстав для задоволення вимоги про припинення права відповідача 2 на постійне користування земельною ділянкою площею 0,500 га, що знаходиться за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Демидів, вул. Київська, 15.

Як було вищезазначено, між сторонами по справі існують різні судові провадження.

В апеляційній скарзі та позовній заяві позивач зазначає про неодноразові звернення (заявами від 02.03.2007 та від 16.03.2012, листами від 02.02.2008, 29.10.2008, 28.10.2009, 04.07.2013) до відповідача 1. Зокрема, про надання дозволу на виготовлення технічної документації для укладення договору довгострокової оренди, терміном на 49 років, на земельну ділянку площею 0,9 га, на якій знаходяться об'єкти нерухомості ПП "Партнер" будівлі "Старої школи з підсобними приміщеннями" за адресою: Київська область. Вишгородський район, с. Демидів, вул. Київська. 15.

В свою чергу, листом відповідача 1 № 01.04.08-05 від 01.04.2008 року позивача повідомлено про залишення заяви № 2 від 02.03.2007 року про надання дозволу на виготовлення технічної документації для укладення договору довгострокової оренди, терміном на 49 років без пропозицій до винесення рішення суду, згідно протоколу постійної комісії з питань законності та правопорядку від 29 березня 2008 року.

Рішенням Господарського суду Київської області від 08.04.2008 року у справі № 9/079-08 (яке також досліджується судом апеляційної інстанції в якості доказу) за позовом відповідача 1 до ПП "Партнер" про знесення самовільної забудови, в позові відмовлено.

Листом № 13 від 29.10.2008 року ПП "Партнер" звернулося до Демидівської сільської ради з листом № 16.02.08-03 від 16.02.08 року про надання дозволу на розроблення та виготовлення проекту відведення земельної ділянки для обслуговування будівель та споруд, що є у власності ПП "Партнер" на умовах оренди.

29 листопада 2008 року Демидівська сільська рада направила лист ПП "Партнер" № 29.11.08-12, в якому зазначила, що лист ПП "Партнер" № 13 від 29.10.2008 року буде остаточно розглянуто після розгляду іншого позову позивача до Храму Архистратига Михайла про усунення порушень права власності на майно та спонукання до виконання дій у справі № 14/438-07/11.

Рішенням Господарського суду Київської області від 23.09.2009 року у справі № 14/438-07/11 позов ПП "Партнер" до Храму Архистратига Михайла про усунення порушень права власності на майно, задоволено повністю.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 17.12.2009 (а/с 67-71) рішення Господарського суду Київської області від 23.09.2009 року у справі № 14/438-07/11 скасовано та припинено провадження у справі.

Згідно ч.ч. 1, 3, 5 ст. 123 ЗК України передбачено, що надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок.

Юридична особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у постійне користування із земель державної або комунальної власності, звертається з відповідним клопотанням до районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або сільської, селищної, міської ради.

Відповідна районна державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки.

Разом з тим, універсальна форма рішення, яким закріплюється надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, законом не визначена.

В свою чергу, п. 2.2. Постанови Пленуму встановлює, що проект відведення земельної ділянки не визначений законом як підстава набуття права на земельну ділянку і не є правовстановлюючим документом, спрямованим на набуття, зміну або припинення прав та обов'язків сторін, а є лише невід'ємною частиною договору оренди земельної ділянки.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, рішенням Демидівської СР від 23 листопада 2005 року № 281-28-IV "Про припинення права користування земельними ділянками" вирішено припинити право користування ВАТ ім. Васильєва земельною ділянкою площею 0,7 га, об'єкт - стара школа, адреса - вул. Київська, 15 згідно додатку до рішення № 281-28-IV.

За таких обставин, правомірним та обґрунтованим є висновок місцевого господарського суду в частині того, що відповідач 1 діяв в межах наданих йому повноважень та в даному випадку не міг надати дозвіл ПП "Партнер" на виготовлення технічної документації для укладення договору довгострокової оренди, терміном на 49 років, в частині земельної ділянки площею 0,9 га, на якій знаходяться об'єкти нерухомості ПП "Партнер" будівлі "Старої школи з підсобними приміщеннями" за адресою: Київська область. Вишгородський район, с. Демидів, вул. Київська. 15, а тому позовні вимоги в частині визнання дій Демидівської сільської ради вишгородського району київської області, у відмові в наданні дозволу ПП "Партнер" на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,9 га., яка знаходиться за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Демидів, вул. Київська, 15 - протиправними, не підлягають задоволенню.

У застосуванні положень ст. 377 ЦК України та ст. 120 ЗК України щодо переходу права користування земельною ділянкою внаслідок переходу права на розташований на ній житловий будинок, будівлю, споруду господарським судам слід враховувати, що положення відповідних статей обох кодексів мають один і той же предмет регулювання, а тому підлягають застосуванню в сукупності.

До відносин, пов'язаних з переходом права користування земельною ділянкою, на якій знаходиться житловий будинок, будівля, споруда, до особи, що набула права власності на відповідне нерухоме майно, в тому числі стосовно розміру такої земельної ділянки, застосовується законодавство, що діяло на час переходу права власності на житловий будинок, будівлю, споруду.

Відповідно до ч. 1 ст. 120 ЗК України, при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

Згідно ч. 1 ст. 377 ЦК України, до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

Відповідно до п. 2.12. Постанови Пленуму, відповідно до частини другої статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на житловий будинок (будівлю, споруду), що знаходяться на земельній ділянці, наданій у користування, до набувача переходить право користування відповідною земельною ділянкою в тому ж обсязі, що був у попереднього землекористувача. Отже, якщо попередній власник житлового будинку (будівлі, споруди) користувався земельною ділянкою, на якій розміщено відповідне нерухоме майно на підставі договору оренди, новий власник може вимагати переоформлення права користування земельною ділянкою на своє ім'я в установленому законом порядку, в тому числі з додержанням вимог згаданих Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень" і статті 125 ЗК України, яка пов'язує виникнення права на земельну ділянку з моментом державної реєстрації відповідного права.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення вимог ПП "Партнер" про визнання права користування спірною земельною ділянкою, площею 0,9 га, що знаходиться за адресою: Київська обл., Вишгородський район, с. Демидів, вул. Київська. 15, на якій розташовано нежитлові приміщення, що належать на праві власності ПП "Партнер", а саме: будівля старої школи, котельня цегельна, будівля столової, туалет, погріб цегельний, насос К 20/30, насос К 80/65-160, насос КМ 50x80x200, КТП-630, трансформатор ТМ-160, насос 80x65x160, погріб цегельний, загальною площею 1601,79 м2.

Частина 2 ст. 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вимога про зобов'язання відповідача 1 надати дозвіл ПП "Партнер" на розробку проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки площею 0,9 га та зобов'язання укласти договір оренди з ПП "Партнер" не підлягають задоволенню, оскільки, є похідними вимогами.

Доводи позивача про невідповідність розмірів земельних ділянок, зазначених у документації з їх фактичним розміром та недоведеність факту припинення користування земельною ділянкою площею 0,5 га, спростовується наданими відповідачем 1 письмовими доказами (а/с 207-216, які були прийняті судом апеляційної інстанції в порядку ст. 101 ГПК України).

Пункт 9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 7 встановлює, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що прийняття додаткових доказів, які були надані відповідачем 1, обумовлено тим, що в суді першої інстанції позивач не наголошував про вищезазначену невідповідність розміру земельних ділянок, а відтак, в суді першої інстанції у відповідачів була відсутня необхідність спростування цих доводів.

Так, рішенням відповідача 1 від 23.11.2005 (а/с 212-213) підтверджується припинення права власності користування ВАТ ім. Васильєва, зокрема, земельною ділянкою 0,7 га (стара школа по вул. Київській, 15).

В свою чергу, схема розташування земельної ділянки за вказаною адресою (а/с 217) свідчить про те, що приміщення позивача не знаходяться на земельній ділянці, яка відведена відповідачу 2.

Інші доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення в суді апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних доказів на спростування висновків суду першої інстанції, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 33, 34, 36, 43 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції по даній справі в розумінні ст. 104 ГПК України.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись статтями 32-34, 36, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Партнер" на рішення Господарського суду Київської області від 12.06.2014 у справі № 911/1519/14 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 12.06.2014 у справі № 911/1519/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 911/1519/14 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Повний текст складено 29.09.2014

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді О.М. Гаврилюк

В.В. Сулім