Рішення

від 06.10.2014 по справі 922/2107/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2014 р.Справа № 922/2107/14

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Макаренко О.В.

судді: Суслова В.В., Лавренюк Т.А.

при секретарі судового засідання Кубах І.М.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства банку "Меркурій", м. Харків до Приватного підприємства "Екас", м. Харків про та за зустрічним позовом до про стягнення 33 401 079,10 грн. Приватного підприємства "Екас", м. Харків Публічного акціонерного товариства банку "Меркурій", м. Харків про визнання недійсним договору за участю представників сторін:

позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) - Полетаєва Т.Ю., довіреність № 78 від 01.09.2014 р.

відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) - Смуригін О.О., довіреність б/н від 10.06.2014 р.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство банк "Меркурій", м. Харків (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Приватного підприємства "Екас", м. Харків (відповідача) 33 493 984,03 грн., з яких: 31 146 627,80 грн. залишок простроченої заборгованості за кредитом, 2 238 535,93 грн. заборгованість за простроченими процентами, 1 199,95 грн. заборгованість за нарахованими процентами, 16 213,31 грн. пеня за несвоєчасне погашення кредиту та 41 407,04 грн. пеня за несвоєчасне погашення процентів за договором №02/1-25К-34 невідновлювальної кредитної лінії в іноземній валюті від 17.05.2013 р. Позивач також просить суд стягнути з відповідача судові витрати.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідач за первісним позовом отримав кредит за договором №02/1-25К-34 невідновлювальної кредитної лінії в іноземній валюті від 17.05.2013 р., але порушив умови щодо строку повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами. Таким чином, позивач за первісним позовом вважає, що відповідач не виконує умови вищезазначеного договору.

Ухвалою суду від 03.07.2014 р. у даній справі було прийнято зустрічний позов Приватного підприємства "Екас" до ПАТ Банку "Меркурій" про визнання недійсним договору №02/1-25К-34 невідновлювальної кредитної лінії в іноземній валюті від 17.05.2013 р. Позивач за зустрічним позовом також просить суд стягнути з відповідача судовий збір за подання зустрічного позову (а.с. 69-71).

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовує тим, що договір №02/1-25К-34 невідновлювальної кредитної лінії в іноземній валюті від 17.05.2013 р. не містить умов щодо узгодженого/них видів забезпечення зобов'язань позичальника, щодо порядку зміни і припинення дії договору. Даний договір було укладено на вкрай невигідних для ПП "Екас" умовах, оскільки за умовами договору ПП "Екас" позбавлено можливості приймати участь та визначати на що скеровувати грошові кошти, які ПП "Екас" сплачує за погашення кредиту, що порушує майнові права ПП "Екас", пов'язані з володінням отриманих грошових коштів, а тому кредитний договір має бути визнаний судом недійсним на підставі ст. 233 ЦК України. Кредитний договір укладено з порушенням норм ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993 р. №15-93, оскільки в ньому відсутні відомості про наявність у банку відповідної генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій. На підставі викладеного, ПП "Екас" вважає, що умови кредитного договору не відповідають чинному законодавству та порушують права ПП "Екас", у зв'язку з чим даний договір є недійсним в розумінні приписів ст. ст. 203, 207 ЦК України.

Представник позивача за первісним позовом у судовому засіданні та у заяві про зменшення розміру позовних вимог (а.с. 105-106) просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 33 401 079,10 грн., з яких: 31 146 627,80 грн. залишок простроченої заборгованості за кредитом, 51 199,95 грн. заборгованість за нарахованими процентами, 2 096 484,35 грн. заборгованість за простроченими процентами, 65 429,26 грн. пеня за несвоєчасне погашення кредиту та 41 337,74 грн. пеня за несвоєчасне погашення процентів. При цьому представник позивача повідомив суду про те, що у заяві про зменшення розміру позовних вимог (а.с. 105-106) допущено описку та помилково вказано загальну суму боргу - 33 401 079,11 грн. замість - 33 401 079,10 грн. З огляду на вище викладене, представник позивача за первісним позовом просить суд вважати вірною загальну суму боргу за кредитним договором у розмірі 33 401 079,10 грн.

Враховуючи те, що ст. 22 ГПК України наділяє позивача правом зменшити розмір позовних вимог до прийняття рішення по суті спору і такі дії позивача не суперечать чинному законодавству, не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, суд прийняв заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог та розглядає позовні вимоги у зменшеному розмірі - 33 401 079,10 грн., з яких: 31 146 627,80 грн. залишок простроченої заборгованості за кредитом, 51 199,95 грн. заборгованість за нарахованими процентами, 2 096 484,35 грн. заборгованість за простроченими процентами, 65 429,26 грн. пеня за несвоєчасне погашення кредиту та 41 337,74 грн. пеня за несвоєчасне погашення процентів.

Представник позивача за первісним позовом просить суд відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог, наполягаючи на тому, що Приватне підприємство "Екас", підписавши договір №02/1-25К-34 невідновлювальної кредитної лінії в іноземній валюті від 17.05.2013 р. засвідчило свою згоду з усіма умовами, викладеними у даному кредитному договорі. Під час укладання кредитного договору у ПАТ банк "Меркурій" діяв на підставі генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій згідно з Додатком від 24.10.2011 р. №165. Приватне підприємство "Екас" мало право у відповідності до ч. 2 ст. 1056 ЦК України відмовитись від одержання кредиту частково або в повному обсязі та повідомити про це банк до встановленого договором строку його надання. Однак, як вбачається з матеріалів справи, ПП "Екас" не відмовилось від отримання кредиту за даним кредитним договором. За таких обставин позивач за первісним позовом стверджує, що кредитний договір укладено сторонами на основі їх вільного волевиявлення із досягненням згоди щодо всіх істотних умов договору. При цьому позивач за первісним позовом зазначив про те, що в матеріалах справи відсутні жодні докази на підтвердження існування тяжких обставин на момент укладення кредитного договору, тому підстави, передбачені ст.233 ЦК України, для визнання кредитного договору недійсним, відсутні.

Представник відповідача за первісним позовом у судовому засіданні первісні позовні вимоги не визнає, просить суд у первісному позові відмовити, наполягаючи на тому, що умови договору №02/1-25К-34 невідновлювальної кредитної лінії в іноземній валюті від 17.05.2013 р. не відповідають вимогам чинного законодавства та порушують права ПП "Екас" з підстав, викладених у зустрічному позові (а.с. 69-71).

Крім того, представник відповідача просить суд у разі задоволення первісного позову надати ПП "Екас" розстрочку виконання рішення суду на дев'ять місяців за графіком, викладеним у заяві від 06.10.2014 р. вх.№34692 (а.с. 147-150).

Позивач за первісним позовом заперечує проти заяви відповідача за первісним позовом про розстрочку виконання рішення суду у даній справі.

Ухвалою суду від 03.07.2014 р. було відмовлено у заяві позивача про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 22.07.2014 р. було продовжено строк розгляд справи за межами 2-х місячного терміну вирішення спорів, встановленого ч. 3 ст. 69 ГПК України.

Розпорядженням голови суду від 06.08.2014 р. для розгляду даної справи призначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Макаренко О.В., судді: Суслова В.В. та Лавренюк Т.А.

У судових засіданнях було оголошено перерви: 04.08.2014 р. - до 06.08.2014 р., 09.09.2014 р. - до 25.09.2014 р., 25.09.2014 р. - до 06.10.2014 р.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

17.05.2013 р. між ПАТ банком "Меркурій" (кредитор) та ПП "Екас" (позичальник) укладено договір №02/1-25К-34 невідновлювальної кредитної лінії в іноземній валюті від 17.05.2013 р. (надалі - кредитний договір), із змінами, внесеними Додатковими угодами до даного кредитного договору, які є його невід'ємними частинами.

Відповідно до умов кредитного договору встановлено ліміт кредитної лінії в розмірі 274 950,00 доларів США, а відповідно до Додаткової угоди №10 до кредитного договору, ліміт кредитної лінії збільшено до 2 653 312,86 доларів США, зі сплатою 12% річних та кінцевим терміном повернення 14.05.2014 року.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ банк "Меркурій" свої зобов'язання за кредитним договором виконав належним чином, надав ПП "Екас" у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового використання грошові кошти в розмірі встановленого кредитного ліміту, що підтверджується відповідними меморіальними ордерами (а.с. 28-31).

За умовами п.п.5.2.3 та 5.2.5 кредитного договору позичальник зобов'язаний здійснити погашення кредиту в повному обсязі не пізніше дати, встановленої п.1.4. даного договору. Сплачувати кредитору проценти за користування кредитом у порядку, встановленому розділом 3 даного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п.6.1. кредитного договору у випадку порушення строків повернення кредиту, сплати процентів позичальник сплачує кредитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ України від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення.

Згідно з п. 5.3.2. кредитного договору кредитор має право в односторонньому порядку розірвати договір та/або вимагати від позичальника дострокового повернення суми заборгованості за цим договором та/або стягнути наданий раніше кредит, проценти по ньому та можливі штрафні санкції, а також реалізувати свої інші права передбачені законодавством України або цим договором.

Пунктом 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Судом встановлено, що ПП "Екас" свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, строк повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами порушив, у зв'язку з чим у ПП "Екас" утворилась заборгованість перед ПАТ банком "Меркурій", яка станом на момент розгляду справи складає: 33 401 079,10 грн., з яких: 31 146 627,80 грн. залишок простроченої заборгованості за кредитом, 51 199,95 грн. заборгованість за нарахованими процентами, 2 096 484,35 грн. заборгованість за простроченими процентами, 65 429,26 грн. пеня за несвоєчасне погашення кредиту та 41 337,74 грн. пеня за несвоєчасне погашення процентів (розрахунок на а.с. 109-110).

Відповідно до статті 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги та заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень (ст. 33 ГПК України).

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладені обставини та норми закону, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача за первісним позовом 31 146 627,80 грн. залишку простроченої заборгованості за кредитом, 51 199,95 грн. заборгованості за нарахованими процентами, 2 096 484,35 грн. заборгованості за простроченими процентами, 65 429,26 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту та 41 337,74 грн. пені за несвоєчасне погашення процентів, всього: 33 401 079,10 грн. є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Розглянувши зустрічний позов про визнання договору №02/1-25К-34 невідновлювальної кредитної лінії в іноземній валюті від 17.05.2013 р. недійсним, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 204 ЦК України встановлює, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В той же час, приписами статті 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 статті 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України.

Статтею 233 ЦК України унормовано, що правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

У вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі статей 230 - 233 ЦК України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину.

Ознаками правочину, що підпадає під дію статті 233 ЦК України, є вчинення особою правочину на вкрай невигідних для себе умовах, під впливом тяжкої для неї обставини і добровільно, тобто за відсутності насильства, обману чи помилки, можливо, навіть з ініціативи самого позивача. Доведення того, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено або було б вчинено на інших умовах, покладається на позивача (п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").

З огляду на викладене, суд вважає, що для застосування статті 233 ЦК України необхідно встановити наявність зазначених умов у сукупності, а саме вплив тяжкої обставини і вкрай невигідні умови. Також необхідно встановити наявність причинно-наслідкового зв'язку між тяжкими обставинами та укладеним правочином, тобто факт його укладення саме з метою усунення таких обставин.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України (далі - ГК України) підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Принципи підприємницької діяльності визначено статтею 44 ГК України. Так, підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Разом з тим, статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до приписів ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст правочину становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Враховуючи вищевикладені обставини та норми закону, суд вважає, що позивачем за зустрічним позовом не доведено, що на момент укладення спірного кредитного договору для нього існували будь-які тяжкі обставини, а відтак, підстави, передбачені ст. 233 ЦК України, для визнання спірного кредитного договору недійсним, відсутні.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Проаналізувавши умови кредитного договору та приписи закону, суд дійшов висновку про те, що спірний кредитний договір було укладено сторонами на основі їх вільного волевиявлення із досягненням згоди щодо всіх істотних умов договору. При цьому жодна з умов договору не суперечить ані чинному законодавству, ані моральним засадам суспільства.

Разом із цим, слід зазначити, що операції з валютними цінностями з надання ПП "Екас" кредиту за кредитним договором здійснювались ПАТ банк "Меркурій" на підставі генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій згідно з Додатком від 24.10.2011 р. №165 (а.с. 129-130).

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що позивач за зустрічним позовом не довів суду наявності обставин, які є підставами для визнання договору №02/1-25К-34 невідновлювальної кредитної лінії в іноземній валюті від 17.05.2013 р. недійсним у розумінні ст. ст. 203, 215 ЦК України. За таких обставин у задоволенні зустрічних позовних вимог слід відмовити.

Разом з тим, розглянувши заяву ПП "Екас" про надання розстрочки виконання рішення суду шляхом сплати 33 401 079,12 грн. протягом дев'яти місяців за наданим графіком (а.с. 147), суд встановив наступне.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарському суду надано право при прийнятті рішення відстрочити або розстрочити його виконання. При цьому слід враховувати приписи ст. 121 ГПК України, згідно з якими за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

В п.7.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" зазначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення суду можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

В обґрунтування заяви про розстрочку виконання рішення суду ПП "Екас" посилається на те, що на теперішній час ПП "Екас" не має можливості виконати рішення суду у даній справі у зв'язку із знаходженням ПП "Екас" у скрутному матеріальному становищі, що підтверджується фінансовими звітами (а.с. 148-150).

Дослідивши надані до заяви докази у їх сукупності, суд вважає, що ПП "Екас" доведено наявність обставин, які свідчать про збитковість господарської діяльності ПП "Екас" та є достатніми для підтвердження винятковості обставин, з якими закон пов'язує можливість розстрочки виконання рішення суду.

Разом із цим, слід зазначити, що ПП "Екас" у заяві просить суд надати розстрочку на загальну суму 33 401 079,12 грн. Однак, первісні позовні вимоги задоволено на загальну суму 33 401 079,10 грн. За таких обставин, заява ПП "Екас" про розстрочку виконання рішення суду підлягає задоволенню шляхом сплати протягом дев'яти місяців 33 401 079,10 грн. боргу за наданим графіком: 30.10.2014 р. - 5 000,00 грн., 30.11.2014 р. - 5 000,00 грн., 30.12.2014 р. - 5 000,00 грн., 30.01.2015 р. - 5 000,00 грн., 28.02.2015 р. - 5 000,00 грн., 30.03.2015 р. - 5 000,00 грн., 30.04.2015 р. - 11 123 693,04 грн., 30.05.2015 р. - 11 123 693,04 грн., 30.06.2015 р. - 11 123 693,02 грн.

Вирішуючи питання розподілу судовий витрат, суд керується ст. ст. 44, 49 ГПК України, покладаючи судовий збір за первісним та зустрічним позовами на ПП "Екас".

На підставі викладеного, керуючись ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 204, 203, 215, 233, 509, 525, 526, 530, 610, 611, 627, 628, 1048-1050, 1054, 1055 Цивільного кодексу України, ст. ст. 42, 44, 173, 174, 179 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 4, 12, 22, 32-34, 43, 44-49, 82-85, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "Екас" (61036, м. Харків, вул. Морозова, 18, код ЄДРПОУ 32133285) на користь Публічного акціонерного товариства банку "Меркурій" (61002, м. Харків, вул. Петровського, 23, ЄДРПОУ 14360386) заборгованість за договором №02/1-25К-34 невідновлювальної кредитної лінії в іноземній валюті від 17.05.2013 р. в розмірі 33 401 079,10 грн., з яких: 31 146 627,80 грн. залишок простроченої заборгованості за кредитом, 51 199,95 грн. заборгованість за нарахованими процентами, 2 096 484,35 грн. заборгованість за простроченими процентами, 65 429,26 грн. пеня за несвоєчасне погашення кредиту та 41 337,74 грн. пеня за несвоєчасне погашення процентів.

Надати Приватному підприємству "Екас" розстрочку виконання рішення суду шляхом сплати 33 401 079,10 грн. протягом дев'яти місяців за наданим графіком:

- 30.10.2014 р. - 5 000,00 грн.

- 30.11.2014 р. - 5 000,00 грн.

- 30.12.2014 р. - 5 000,00 грн.

- 30.01.2015 р. - 5 000,00 грн.

- 28.02.2015 р. - 5 000,00 грн.

- 30.03.2015 р. - 5 000,00 грн.

- 30.04.2015 р. - 11 123 693,04 грн.

- 30.05.2015 р. - 11 123 693,04 грн.

- 30.06.2015 р. - 11 123 693,02 грн.

Стягнути з Приватного підприємства "Екас" (61036, м. Харків, вул. Морозова, 18, код ЄДРПОУ 32133285) на користь Державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) 73 080,00 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

У зустрічному позові відмовити.

Повне рішення складено 13.10.2014 р.

Головуючий суддя Суддя Суддя О.В. Макаренко В.В. Суслова Т.А. Лавренюк