Постанова

від 07.10.2014 по справі 911/4469/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2014 р. Справа№ 911/4469/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Отрюха Б.В.

Тищенко А.І.

За участі представників:

від позивача: Вареніченко О.П. - за дов.

від відповідача: ОСОБА_3 - за дов.

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

на рішення Господарського суду Київської області від 26.08.2014

у справі № 911/4469/13 (суддя Лопатін А.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Валтін»

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

про стягнення 56 000, 00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Валтін» (далі, позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі, відповідач) про стягнення з останнього 56 000,00 грн., з яких: 36 000,00 грн. - основний борг та 20 000,00 грн. штраф.

Як зазначив позивач, спір у справі виник у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати послуг згідно Договору про надання юридичних послуг від 29.12.2012, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Валтін» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4.

Рішенням Господарського суду Київської області від 26.08.2014 у справі № 911/4469/13 позов задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Валтін» 36 000 грн. боргу, 20 000 грн. штрафу та 1 720,50 грн. судового збору.

Рішення суду першої інстанції про задоволення позову мотивоване тим, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання у частині оплати вартості наданих позивачем згідно Договору про надання юридичних послуг від 29.12.2012 послуги. Так, як зазначено у рішенні Господарського суду Київської області, позивачем були надані відповідачеві юридичні послуги по стягненню боргу з ПАТ «УІФК-Агро», яка визначена наказом господарського суду Київської області у справі № 18/156-09 про стягнення з ВАТ «УІФК-Агро» на користь Приватного підприємця ОСОБА_4 128 486,57 грн., а саме: встановлено діючий розрахунковий рахунок боржника ПАТ «УІФК-Агро» в ПАТ «Креді Агріколь Банк» м. Києва МФО 300614 р/р НОМЕР_2 через який проводилися господарській операції ПАТ «УІФК-Агро» та підготовлено проект заяви про накладення арешту на вищевказаний банківський рахунок в ВДВС Баришівського районного управління юстиції, який необхідно було лише підписати та направити на адресу 07500, Київська область, смт. Баришівка, вул. Леніна, 19-А, що підтверджується листом позивача від 22.01.2013, який останнім було скеровано на адресу відповідача, в підтвердження чого позивачем надано суду фіскальний чек від 22.01.2013 № 8704 і опис вкладення у лист від 22.01.2013.

Крім того, на виконання вимог пункту 4.4. Договору про надання юридичних послуг від 29.12.2012 позивачем було направлено на адресу відповідача акт про надані послуги від 27.02.2013, що підтверджується фіскальним чеком від 27.02.2013 № 7654 та описом вкладення у лист, який залишено відповідачем без належного реагування, а тому останній слід вважати підписаним з 27.02.2013.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 26.08.2014 у справі № 911/4469/13 повністю і прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позову повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню.

За твердженнями апелянта суд першої інстанції достеменно не дослідив та не надав належної оцінки тому факту, що Акт прийому-передачі від 27.02.2013, складений та підписаний в односторонньому порядку самим позивачем; вимога, Акт прийому-передачі послуг, опис, поштова квитанція позивача, які є у матеріалах справи, датовані одним числом - «27 лютого 2014 року», тобто, як зазначає скаржник, позивач надіслав вимогу водночас із актом прийому-передач послуг, що суперечить вимогам статті 530 Цивільного кодексу України. Також, відповідач наголошує на тому, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту надання позивачем послуг, передбачених пунктом 1.2. Договору про надання юридичних послуг, а також відсутні докази надання відповідачу згідно з умовами Договору будь-якої інформації або документів, пов'язаних з представництвом скаржника в органах державної виконавчої служби та банківських установах.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу у справі № 911/4469/13 передано на розгляд судової колегії Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Михальської Ю.Б., суддів: Отрюха Б.В., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2014 апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 07.10.2014.

06.10.2014 представник позивача надав суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просив рішення Господарського суду Київської області від 26.08.2014 у справі № 911/4469/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзив на неї, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу відповідача обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з огляду на наступне:

04.03.2010 відповідач звернувся до Відділу Державної виконавчої служби Баришівського району Київської області із заявою вих. № 1 про відкриття виконавчого провадження (том 1, а.с. 10) на підставі наказу Господарського суду Київської області від 26.02.2010 у справі № 18/156-09 (том 1, а.с. 9).

29.12.2012 між відповідачем (замовником) та позивачем (виконавцем), було укладено Договір про надання юридичних послуг (далі, Договір) (том 1, а.с. 7-8), відповідно до пункту 1.1. якого виконавець у встановленому законом порядку за плату надає замовнику юридичні послуги по стягненню боргу з ПАТ «УІФК-Агро» (далі, боржник), яка визначена наказом Господарського суду Київської області у справі № 18/156-09 (том 1, а.с. 9) про стягнення з ВАТ «УІФК-Агро» на користь Приватного підприємця ОСОБА_4 128 486,57 грн.

Згідно пункту 1.2. Договору в перелік послуг, що надаються виконавцем по цьому договору входить: вивчення матеріалів справ, формування правової позиції та її узгодження з замовником, підготовка необхідних документів (включаючи процесуальні), подання через замовника необхідних документів (включаючи процесуальні) до судових органів всіх інстанцій органів виконавчої служби, надання інших інформаційно-консультативних послуг правового характеру у зв'язку з наданням послуг, передбачених цим договором.

Пунктом 1.3. Договору визначено, що виконанням з боку виконавця своїх обов'язків перед замовником по цьому договорі є хоча б одна з нижче перерахованих умов: відмови замовника від примусового виконання рішення суду, визнання судом мирової угоди між замовником і боржником у процесі виконання, фактичного виконання рішення згідно з виконавчим документом, повернення виконавчого документу без виконання на вимогу заявника.

Згідно пункту 4.1. Договору загальна сума оплати, належна виконавцю за цим договором, складає 36 000,00грн. в тому числі ПДВ.

Відповідно до пункту 4.2. Договору оплата проводиться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок та/або касу виконавця, наступним чином: 36 000,00 грн. в тому числі ПДВ протягом семи банківських днів з моменту виконання виконавцем хоча б однієї із умов, передбачених пунктом 1.3. Договору.

Згідно пункту 5.3. Договору у разі невиконання замовником умов, визначених у пункті 4.2. Договору, замовник сплачує виконавцю штраф у розмірі 20 000 грн.

Пунктом 4.3. Договору сторони погодили, що після виконання виконавцем і замовником своїх обов'язків за цим договором в повному обсязі сторонами підписується акт про надані послуги.

Відповідно до пункту 4.4. Договору при ухиленні замовника від складання та підписанні акта про наданні послуги протягом 3-х днів з моменту надання послуг, виконавець самостійно складає вищеназваний акт, який надсилається за юридичною адресою замовника. Дата відправки листа (квитанції про відправку) є датою підписання акту приймання-передачі етапів виконаних робіт.

Згідно пункту 8.1. Договору останній набирає чинності з дати його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків, якщо сторонами не буде встановлено інше.

Як вбачається із матеріалів справи, 22.01.2013 позивач направив на адресу відповідача лист (том 1, а.с. 11), у якому виконавець повідомив замовника про те, що ним проведено вивчення матеріалів справи виконавчого провадження по стягненню боргу з ПАТ «УІФК-Агро», який визначений наказом Господарського суду Київської області у справі № 18/156-09 (том 1, а.с. 9) про стягнення з ВАТ «УІФК-Агро» на користь Приватного підприємця ОСОБА_4 128 486,57 грн.; встановлено діючий розрахунковий рахунок боржника в ПАТ «Креді Агріколь Банк» м. Києва МФО 300614 р/р НОМЕР_2, через який проводяться господарські операції ПАТ «УІФК-Агро»; підготовлено виконавцем проект заяви про накладення арешту на вказаний банківський рахунок в ВДВС Баришівського районного управління юстиції, який необхідно підписати замовником та направити за адресою: 07500, Київська обл., с.м.т. Баришівка, вул. Леніна, 19-А ВДВС Баришівського районного управління юстиції в Київській області.

Як зазначав позивач у позовній заяві, за період з 04.03.2010 (день подачі заяви відповідача про примусове виконання рішення у справі № 18/156-09) по 29.12.2012 (день укладення договору про надання юридичних послуг) сума коштів, яка підлягала стягненню на користь відповідача залишалась незмінною.

З матеріалів справи вбачається, що 28.01.2013 замовником було направлено до ВДВС Баришівського районного управління юстиції Київської області заяву про повернення без виконання наказу Господарського суду Київської області від 26.02.2010 у справі № 18/156-09 про стягнення з ВАТ «УІФК-Агро» на користь Приватного підприємця ОСОБА_4 128 486,57 грн. у зв'язку із перерахуванням ПАТ «УІФК-Агро» суми боргу на користь відповідача. Як наголошує позивач, грошові кошти надійшли на рахунок відповідача із виявленого позивачем розрахункового рахунку, що підтверджує, на його думку, факт виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором.

З огляду на зазначене, виконавець, вважаючи, що ним виконані умови Договору перед замовником, 27.02.2013 звернувся до відповідача із вимогою щодо перерахунку останнім 56 000 грн. за надані позивачем юридичні послуги згідно Договору (том 1, а.с. 17). Разом із вимогою позивач направив відповідачу Акт про надані послуги за Договором (том 1, а.с. 18) від 27.02.2013, згідно якого вартість послуги складає 36 000 грн., втім, як зазначає відповідач, скаржник свого обов'язку щодо оплати наданих за Договором послуг не виконав.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, не погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову та вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Валтін» про стягнення Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 36 000 грн. основного боргу за Договором та 20 000 грн. штрафу безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За своєю правовою природою спірний Договір є договором про надання послуг.

Так, згідно статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення глави Глава 63 (Послуги. Загальні положення) можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Наведена норма матеріального права пов'язує обов'язок з оплати послуг замовником з обов'язком надання йому такої послуги. При цьому, за договором щодо надання послуг оплачується не сам результат певної діяльності, у нашому випадку це закінчення виконавчого провадження, яке відбулося на підставі заяви відповідача про повернення без виконання наказу Господарського суду Київської області від 26.02.2010 у справі № 18/156-09, а вчинені виконавцем за Договором дії. З цим приписом кореспондують й положення Договору, за яким оплаті підлягають надані та прийняті за актами приймання-передачі згідно з цим Договором послуги. Водночас, зміст предмета послуги за договором між сторонами складається як із власне професійних юридичних дій виконавця, невіддільних від його особи, так і з позитивного для замовника ефекту від таких дій.

Втім, як вбачається із матеріалів справи, доказів вчинення позивачем дій щодо надання відповідачеві юридичних послуг за Договором з доданням підтверджуючих документів, в яких зазначено перелік послуг та коли відповідні послуги, передбачені пунктом 1.2. Договору, надавалися позивачем, матеріали справи не містять.

Так, у якості доказів, позивач додає: свій лист від 22.01.2013 на адресу відповідача з доданим до нього проектом заяви до органу виконавчої служби, та вимогу на суму 56 000 грн. від 27.02.2013 з доданим до неї підписаним з боку позивача Актом про надані послуги за Договором про надання юридичних послуг від 29.12.2012.

Посилання позивача на Акт прийому-передачі послуг від 27.02.2013 (далі, Акт), який складений та підписаний в односторонньому порядку позивачем, як на підтвердження своїх позовних вимог не приймається колегією суддів до уваги, оскільки в спірному Акті не наведено переліку наданих фактичних послуг позивачем, як виконавцем за Договором. Водночас, посилання Товариства з обмеженою відповідальністю «Валтін» в Акті на те, що виконавець надав послугу, яка відповідає умовам Договору (пункт 1 Акту) та вказані послуги виконані в повному обсязі і відповідають вимогам замовника (пункт 3 Акту), не підтверджують ані факту надання послуг, передбачених пунктом 1.2. Договору, ані того, які саме послуги були надані позивачем відповідачеві.

Поруч із вищевикладеним, колегія суддів зазначає, що спірний Акт був підписаний та направлений відповідачу 27.02.2013, у той час, як при ухиленні замовника від складання та підписання акту обов'язок виконавця самостійно скласти та підписати акт має бути виконаний останнім протягом 3-х днів з моменту надання послуг, що передбачено пунктом 4.4. Договору. Однак, встановити своєчасність направлення виконавцем Акту не виявляється можливим у зв'язку із відсутністю документів, які підтверджують факт надання позивачем юридичних послуг.

У своєму листі від 22.01.2013 (том 1, а.с. 11) позивач зазначає, що на виконання умов Договору провів вивчення матеріалів справи виконавчого провадження по стягненню боргу ПАТ «УІФК-Агро», який визначений наказом Господарського суду Київської області у справі № 18/156-09 про стягнення з ВАТ «УІФК-Агро» на користь Приватного підприємця ОСОБА_4 128 486,57 грн.

Зазначені доводи позивача спростовуються наступним.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України «Про виконавче провадження» учасниками виконавчого провадження є державний виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерти, спеціалісти, перекладачі, суб'єкти оціночної діяльності - суб'єкти господарювання.

Частиною 1 статті 8 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.

Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження мають, зокрема, право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження.

Згідно статті 9 Закону України «Про виконавче провадження» сторони можуть реалізовувати свої права і обов'язки у виконавчому провадженні самостійно або через представників. Повноваження представника повинні бути підтверджені довіреністю, виданою і оформленою відповідно до вимог закону.

З огляду на зазначене, ТОВ «Валтін» міг реалізувати право на ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження від імені позивача виключно на підставі виданої останнім довіреності на його ім'я.

Однак, у матеріалах справи взагалі відсутні докази надання позивачу згідно умовами Договору будь-якої інформації або документів, пов'язаних із представництвом відповідача в органах державної виконавчої служби та банківських установах. Так, нотаріально посвідчена довіреність на представництво інтересів відповідача позивачу та його працівникам не видавалась, а виконавцем за Договором від замовника не вимагалась. Доказів протилежного позивачем суду не надано.

Водночас, згідно листа Відділу державної виконавчої служби Баришівського районного управління юстиції в Київській області від 30.01.2014 (том 1, а.с. 92) ТОВ «Валтін» або представник ТОВ «Валтін» з матеріалами виконавчого провадження не ознайомлювався та копії документів по даному виконавчому провадженню йому не надавались.

Крім того, у листі від 22.01.2013 позивач вказує, що ним було встановлено діючий розрахунковий рахунок боржника, однак в підтвердження достовірності цієї інформації не надає лист банку, який би це підтверджував. До проекту заяви про накладення арешту на розрахунковий рахунок ПАТ «УІФК-Агро», яку ТОВ «Валтін» додав до листа від 22.01.2013, виконавцем також не додано доказів того, що вказаний розрахунковий рахунок належить саме боржнику. Водночас, долучена позивачем до матеріалів справи квитанція № 5 від 04.01.2012 (том 1, а.с. 56) не є належним доказом та допустимим доказом, який у відповідності до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, підтвердив би факт того, що погашення боргу ПАТ «УІФК-Агро» перед відповідачем у справі було здійснене шляхом перерахування коштів саме з р/р НОМЕР_2 боржника в ПАТ «Креді Агріколь Банк», встановленого позивачем, та наявність цього рахунку якимось чином сприяла виконанню рішення.

Окрім того, як зазначає скаржник та не спростовано позивачем, розрахунки боржника із відповідачем були проведені ПАТ «УІФК-Агро» на підставі Угоди про співпрацю № 25-12/12 від 25.12.2012 (том 1, а.с. 45) та Додаткової угоди до неї від 20.01.2013 (том 1, а.с. 46). У матеріалах справи також міститься лист ПАТ «УІФК-Агро» від 14.01.2014 № 08 (том 1, а.с. 47), яким останній підтверджує, що добровільно погодився на укладення Угоди про співпрацю № 25-12/12 від 25.12.2012, в якій було визначено порядок та строки погашення заборгованості згідно наказу Господарського суду Київської області у справі № 18/156-09, та підтвердив, що будь-які треті особи не звертались до ПАТ «УІФК-Агро» щодо вирішення питання по сплаті заборгованості перед відповідачем. Крім того, слід зазначити, що в Угоді про співпрацю № 25-12/12 вказано зовсім інший розрахунковий рахунок боржника, а саме, р/р 26048002013057 в ПАТ «Перший інвестиційний банк», ніж виявлений позивачем.

Також, колегія суддів наголошує на тому, що відповідно до пункту 3.1. Договору на замовника було покладено обов'язок протягом 10 календарних днів з дати підписання цього Договору надати виконавцю копії первинних бухгалтерських і господарських документів щодо справи, визначеної пунктом 1.1. Договору, тобто, справи № 18/156-09. Втім, як вбачається із матеріалів справи та не спростовано позивачем, замовником не надавалися будь-які документи виконавцю для того, щоб він міг розпочати надавати юридичні послуги, тобто, будь-яких юридичних дій, спрямованих на виконання замовником умов Договору ним вчинено не було.

З огляду на вищевикладене, позивач не підтвердив належними та допустимими доказами факт виконання позивачем дій щодо надання юридичних послуг по стягненню боргу з ПАТ «УІФК-Агро» на користь ФОП ОСОБА_4, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 36 000,00 грн. задоволенню не підлягають.

Враховуючи зазначене, вимога позивача про стягнення з відповідача 20 000,00 грн. штрафу, яка є похідною від вимоги про стягнення основного боргу, також не підлягає задоволенню.

Також, колегія суддів наголошує на тому, що відмова Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 у задоволенні позову про визнання Договору про надання юридичних послуг недійсним не впливає на вирішення по суті спору у даній справі, оскільки предметом доказування у ній є сам факт надання послуг за даним Договором, що є підставою для стягнення плати за них.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції у даній справі підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на рішення Господарського суду Київської області від 26.08.2014 у справі № 911/4469/13 задовольнити.

Рішення Господарського суду Київської області від 26.08.2014 у справі № 911/4469/13 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Валтін» (07500, Київська обл., Баришівський район, смт. Баришівка, вул. Жовтнева, буд. 17; код ЄДРПОУ 35694569) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) 913 (дев'ятсот тринадцять) грн. 50 коп. судового збору за подання до суду апеляційної скарги.

Видати наказ.

Видачу наказу доручити Господарському суду Київської області відповідно до вимог процесуального законодавства.

Матеріали справи № 911/4469/13 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді Б.В. Отрюх

А.І. Тищенко