Ухвала

від 22.09.2014 по справі 826/7846/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2014 року м. Київ К/800/55092/13

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Вербицької О.В., Пилипчук Н.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2013 року

у справі № 826/7846/13-а

за позовом Приватного акціонерного товариства «Енергомонтажвентиляція»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Приватне акціонерне товариство «Енергомонтажвентиляція» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.08.2013 року у справі № 826/7846/13-а у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2013 року постанову суду першої інстанції скасовано, позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби від 14.01.2013 року № 0000482290 в частині донарахування суми податку на прибуток на суму основного боргу в розмірі 332 178, 00 грн. та штрафні (фінансові) санкції на суму 40 788, 00 грн. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 14.01.2013 року № 0000492290 в частині донарахування суми податку на додану вартість на суму основного боргу 101 851, 00 грн. та штрафні (фінансові) санкції на суму 25 463, 00 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами скаржника не погоджується, просить залишити без змін рішення суду апеляційної інстанції.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами документальної планової перевірки Приватного акціонерного товариства «Енергомонтажвентиляція» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 30.09.2012 року, відповідачем складено акт від 26.12.2012 року № 2292/22-90/25293049, яким встановлено порушення пп. 14.1.11, пп. 14.1.27, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, пп. 14.1.27, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.11 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 366 993, 00 грн.; п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, пп. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 152 944, 00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 14.01.2012 року № 0000492290, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 191 180, 00 грн., № 0000482290, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 409 513, 00 грн.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень став висновок податкового органу щодо нереальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції прийшов до висновку щодо правомірного прийняття податкових повідомлень-рішень.

Задовольняючи позов частково, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку щодо відсутності порушень позивачем вимог податкового законодавства.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновком суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно із пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно пункту 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що посилання податкового органу щодо заниження позивачем податку на прибуток ґрунтується на тому, що позивачем до перевірки не було надано акти виконаних робіт по взаємовідносинах з ТОВ «Сантехнік-ЕМВ».

Проте даний висновок спростовується матеріалами справи, оскільки позивачем до податкового органу разом із запереченням до акта перевірки надано довідку про вартість виконаних робіт, акти приймання виконаних робіт.

Відповідно до п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Судом апеляційної інстанції вірно вказано, що оскільки зазначені акти були направлені до податкового органу до прийняття рішення за результатами перевірки, контролюючий орган зобов'язаний був прийняти надані акти та надати їм належну оцінку.

Також, судами встановлено, що між позивачем та ТОВ «Дак-Мастер» укладено ряд контрактів на виконання робіт.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що реальність господарських операцій підтверджується копіями договорів, актами приймання-передачі виконаних робіт, банківськими виписками, податковими накладними.

На момент виконання господарських операцій контрагенти позивача були належним чином зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Разом з тим, у акті перевірки відповідачем зазначається про встановлення порушення, яке полягає у тому, що позивачем безпідставно віднесло до інших витрат витрати на юридичні послуги, отримані від ТОВ «Адвокатське об'єднання «Ярвал» та ТОВ «Юридична фірма «Ярвал», оскільки акти на виконання юридичних послуг не містять чіткого переліку наданих послуг.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем витребувано від ТОВ «Адвокатське об'єднання «Ярвал» та ТОВ «Юридична фірма «Ярвал» звіти про виконання робіт по договорам про надання юридичних послуг по кожному місяцю надання послуг, з метою підтвердження правомірності віднесення до складу витрат сум по взаємовідносинах із зазначеними контрагентами (копії договорів, акти здачі-прийняття робіт, щомісячні звіти), які були надані разом із запереченням до акта перевірки відповідно до пп. 44.6 ст.44 Податкового кодексу України.

Разом з тим, позивачем не оспорюється донарахування сум податку на прибуток, податку на додану вартість та штрафних санкцій по договірним відносинам з ТОВ «Тех-Протектіо», ТОВ «Імператор-автотранс», ТОВ «Чемпіон-Транс», оскільки викладені в акті перевірки порушення мали місце.

Так, листом від 22.01.2013 року позивач повідомив відповідача про сплату до Державного бюджету України частину коштів згідно із податковим повідомленням-рішенням від 14.01.2013 року № 0000482290 в розмірі 34 815, 00 грн., штрафні санкції по податку на прибуток в розмірі 1 732, 00 грн.; частину коштів згідно податкового повідомлення-рішення від 14.01.2013 року № 0000492290 про донарахування податку на додану вартість в розмірі 51 093, 00 грн., штрафні санкції в сумі 12 773, 00 грн.

Таким чином, судом апеляційної інстанції, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, оцінка яким дана з дотриманням ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, зроблений правильний висновок про недоведеність відповідачем, на якого в силу норми частини 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається обов'язок доказування, правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень. Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджується належним чином оформленими документами первинного бухгалтерського обліку.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновку суду апеляційної інстанції та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судом апеляційної інстанції ухвалено законне і обґрунтоване рішення, яке постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відхилити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2013 року у справі № 826/7846/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді О.В.Вербицька

Н.Г.Пилипчук