Ухвала

від 22.09.2014 по справі 815/4853/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2014 року м. Київ К/800/60634/13

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Вербицької О.В., Пилипчук Н.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Саратської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10.09.2013 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2013 року

у справі № 815/4853/13-а

за позовом Фермерського господарства «Агрохолдинг 2007»

до Саратської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Фермерське господарство «Агрохолдинг 2007» звернулось до суду з адміністративним позовом до Саратської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 10.09.2013 року у справі № 815/4853/13-а, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2013 року, позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Саратської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби від 17.06.2013 року № 0000012200.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки позивача щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ПП «Берг-Агро» за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року, їх реальності та дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, відповідачем складено акт від 18.05.2013 року № 279/2200/34505393, яким встановлено порушення пп.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», частини першої ст. 201, частини першої ст. 207, ст. 215, частини першої ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, встановлено заниження суми податку на додану вартість, яка в поточному звітному періоді залишається у розпорядженні підприємства у розмірі 13 333, 00 грн. за березень місяць 2010 року.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.06.2013 року № 0000012200, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 16 666, 00 грн.

Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення став висновок податкового органу про нереальність господарської операції між позивачем та ПП «Берг-Агро».

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку щодо порушення строків для визначення грошового зобов'язання спірним податковим повідомлення-рішенням та його протиправності, оскільки висновки акта перевірки, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення, ґрунтуються лише на матеріалах досудового слідства, в рамках якого призначено перевірку позивача, а не на дослідженні первинних документів.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Аналогічні положення містить і Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затверджений наказом ДПА України від 22.12.2010 року № 984.

Згідно із вказаним Порядком акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби (пункт 3 Порядку).

Пунктами 4, 5, 6 Порядку передбачено, що акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем на підставі статті 20, пп.75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пп. 78.1.11 п. 78.1 ст.78, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України та постанови старшого слідчого в ОВС ГСУ СБ України від 29.03.2013 року видано наказ від 29.04.2013 року № 225 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки» платника податків Фермерського господарства «Агрохолдинг 2007».

Позивач, отримавши наказ про проведення перевірки, листом повідомив відповідача, що за період вказаний у наказі - з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року, було проведено документальну планову перевірку позивача, за результатами якої складено акт від 08.11.2012 року № 632/2200/34505393, в якому не встановлено порушень позивачем вимог податкового законодавства.

Також повідомлено податковий орган, що враховуючи положення п.44.3 ст.44 Податкового кодексу України, факт проведення перевірки за вказаний період, встановлені законодавством терміни зберігання первинних документів, вся документація за вказаний період була утилізована.

Згідно копії акта про виділення та знищення справ (документів), що не підлягають зберіганню від 22.04.2013 року, затвердженого директором ФГ «Агрохолдинг 2007» та погодженого 26.04.2013 року начальником архівного відділу Саратської райдержадміністрації, за період квітень 2007 року - травень 2010 року підприємством були відібрані до знищення первинні бухгалтерські документи з додатками, фіксуючі факт виконання господарських операцій і явних основою для запису в реєстрах бухгалтерського обліку і податкового запису (касові, банківські документи, виписки банків, наряди на роботу, табеля, акти, квитанції, накладні, авансові звіти та інше).

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Пунктами 44.3 та 44.4 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Якщо документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, пов'язані з предметом перевірки, проведенням процедури адміністративного оскарження прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення або судового розгляду, такі документи повинні зберігатися до закінчення перевірки та передбаченого законом строку оскарження прийнятих за її результатами рішень та/або вирішення справи судом, але не менше строків, передбачених пунктом 44.3 цієї статті.

Таким чином, судами попередніх інстанцій, з посиланням на вказані положення, вірно встановлено, що позивачем з дотриманням вимог законодавства було виділено до знищення первинну бухгалтерську документацію за період квітень 2007 року - травень 2010 року.

Судами першої та апеляційної інстанцій вірно зазначено, що податковим органом всупереч вищенаведеним нормам Податкового кодексу України та Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, який затверджений наказом ДПА України від 22.12.2010 року № 984, висновки акта перевірки зроблено не на підставі первинних бухгалтерських документах, а лише на матеріалах досудового слідства.

Відповідно до п. 114.1 ст. 114 Податкового кодексу України граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу.

Згідно пункту 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Підпунктом 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України передбачено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

Оскільки, судами попередніх інстанцій встановлено, що податкову декларацію з податку на додану вартість (скорочену) за березень 2010 року подано позивачем до податкового органу 07.04.2010 року, тому податкове повідомлення-рішення від 17.06.2013 року прийнято відповідачем з порушенням строків, передбачених п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено обґрунтовані рішення, які постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування не вбачається.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Саратської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області відхилити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10.09.2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2013 року у справі № 815/4853/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді О.В. Вербицька

Н.Г.Пилипчук