Постанова

від 01.10.2014 по справі 825/2663/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" жовтня 2014 р. м.Київ К/800/60098/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді Заяць В.С.,

Стрелець Т.Г.,

секретар судового засідання - Загородня М.О.,

за участю представника відповідача - Мойсієнко Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 липня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Пересувна механізована колона 55» до Державної фінансової інспекції в Чернігівській області про визнання протиправною та скасування вимоги,-

ВСТАНОВИВ:

У липні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Пересувна механізована колона 55» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної фінансової інспекції в Чернігівській області, в якому просило визнати протиправною та скасувати вимогу від 21 червня 2012 року №25-05-18-14/4263 про усунення виявлених ревізією порушень та недоліків.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав про неправомірність дій відповідача, необґрунтованість включених до акту ревізії висновків та безпідставність пред'явлення письмової вимоги про усунення порушень.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 липня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2013 року, позов задоволено повністю; визнано протиправною та скасовано вимогу Державної фінансової інспекції в Чернігівській області від 21 червня 2012 року № 25-05-18-14/4263 про усунення виявлених ревізією порушень та недоліків.

При винесенні рішень щодо задоволення позову суди виходили із безпідставності оскаржуваної вимоги, оскільки ДФІ в Чернігівській області проводилася ревізія на виконання доручення правоохоронних органів в межах кримінальної справи №1376 і тому відповідач мав тільки направити до останніх результати ревізії, а не вживати заходів щодо усунення виявлених порушень шляхом винесення вимоги.

Не погоджуючись з ухваленими у справі рішеннями, Державна фінансова інспекція в Чернігівській області звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У касаційній скарзі відповідач зазначає, що оскаржувана вимога є правомірною, винесена відповідно до норм чинного законодавства.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною фінансовою інспекцією в Чернігівській області, відповідно до ухвали Новозаводського районного суду м.Чернігова від 28 березня 2013 року та на підставі направлення від 05 квітня 2013 року № 208, проведено позапланову виїзну ревізію фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Пересувна механізована колона 55» за період з 01 січня 2012 року по 31 березня 2013 року. За результатами ревізії 13 травня 2013 року складено акт.

На підставі акту ревізії від 13 травня 2013 року №25-05-21/2 відповідачем листом від 06 грудня 2010 року за №25-03-18-14/8991 позивачу надіслано вимогу про усунення виявлених порушень, відповідно до якої позивача зобов'язано зменшити в обліку дебіторську заборгованість по розрахунках із замовниками будівництва Деснянським басейновим управлінням водних ресурсів в сумі 98139,41 грн., в тому числі на суму завищених витрат врахованих в актах приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в по заробітній платі в сумі 29852,11 грн., єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 11310,30 грн., машинах та механізмах в сумі 56977 грн. та УКБ Чернігівської облдержадміністрації на суму завищеного розміру єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 1549 грн.; відобразити в обліку кредиторську заборгованість по розрахунках із замовником будівництва - УКБ Чернігівської облдержадміністрації за не виконані роботи, не надані послуги (різницю у вартості виконаних робіт, послуг) на суму 21636,44 грн.; відшкодувати зайво отримані кошти в сумі 21636,44 грн. шляхом їх повернення до державного бюджету, в тому числі суму завищення вартості виконаних робіт за рахунок не підтвердження фактичних витрат по заробітній платі в сумі 11308,29 грн., єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 6427,55 грн., машинах та механізмах в сумі 2700 грн. та відрядженнях в сумі 1200,60 грн.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» головним завданням органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокуратури або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.

Порядок проведення органом державного фінансового контролю державного фінансового аудиту, інспектування та перевірок державних закупівель установлюється Кабінетом Міністрів України.

Інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті (ч.1 ст.4 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні»).

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року №550 затверджено Порядок проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами (Порядок № 550), відповідно до п.2 якого інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об'єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.

Відповідно до п.п.45, 46 Порядку №550 у міру виявлення ревізією порушень законодавства посадові особи контролюючого органу, не чекаючи закінчення ревізії, мають право усно рекомендувати керівникам об'єкта контролю невідкладно вжити заходів для їх усунення та запобігання у подальшому. Якщо ж вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, контролюючим органом у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

Відповідно до п.7 ст.10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» органу державного фінансового контролю надано право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються (ч.2 ст.15 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні»).

Вищенаведені норми надають право посадовим особам органу державного фінансового контролю у разі виявлення в ході проведення ревізії порушень законодавства направляти об'єкту контролю письмову вимогу про усунення виявлених порушень законодавства. При цьому, ні Закон України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», ні Порядок № 550, не містять застережень про те, що у випадку, коли ревізія проведена за направленням правоохоронних органів, така вимога не надсилається, а контролюючий орган обмежується лише інформуванням правоохоронних органів про її наслідки.

Пунктом 48 Порядку №550 передбачено, що у разі проведення ревізії на підставі звернення правоохоронних органів матеріали таких ревізій у визначені в пункті 46 цього Порядку строки передаються до правоохоронних органів. Про результати розгляду матеріалів ревізії (крім проведених у зв'язку із здійсненням кримінального провадження) правоохоронні органи повідомляють контролюючому органу протягом 10 робочих днів після прийняття відповідного рішення.

Порядок взаємодії між органами державної контрольно-ревізійної служби та органами прокуратури, внутрішніх справ і Служби безпеки України, затверджений на виконання ст.10 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» та Порядку № 550 спільним наказом Головного контрольно-ревізійного управління України, Міністерства внутрішніх справи України, Служби безпеки України, Генеральної прокуратури України від 19 жовтня 2006 року №346/1025/658/53, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за №1166/13040 (далі - Порядок взаємодії), розмежовує дві форми взаємодії між органами державної контрольно-ревізійної служби та правоохоронними органами в процесі виконання покладених на ці органи завдань, з'ясуванні питань фактів порушень законодавства у фінансово-господарській діяльності підконтрольних установ. По-перше, це проведення контролюючим органом самостійно ревізій за зверненнями правоохоронних органів; і по-друге - залучення працівників контролюючого органу за зверненнями правоохоронних органів для участі в перевірках як спеціалістів.

У абз.8 п.3.1 Порядку взаємодії встановлено, що лише у випадках (за матеріалами) участі працівників контролюючого органу як спеціалістів у перевірках, що проводилися правоохоронними органами, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів контролюючим органом не направляються, заходи щодо стягнення в судовому порядку коштів або припинення бюджетного фінансування і кредитування у випадках, передбачених статтею 11 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні», не вживаються, протоколи про адміністративне правопорушення не складаються.

У випадку проведення ревізії за зверненням правоохоронного органу абзац 4 п.5.4 Порядку взаємодії прямо встановлює обов'язок контролюючого органу при передачі ревізійних матеріалів в листі до органу, який запитував інспектування, зазначити, які заходи для усунення порушень законодавства та відшкодування матеріальної шкоди (збитків) ужито контролюючим органом та керівництвом об'єкта контролю.

З аналізу вказаних норм вбачається, що передбачене в п.48 Порядку №550 та п.5.2 Порядку взаємодії правило, за якого при проведенні ревізії на підставі звернення правоохоронного органу матеріали ревізії передаються до правоохоронного органу, не позбавляє контролюючий орган можливості реалізації визначеного п.7 ч.10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» права направляти за результатами проведених ревізій загальнообов'язкові для виконання вимоги керівництву підконтрольних установ з метою усунення виявлених порушень законодавства, порядку ефективного використання коштів і майна, належного державі чи територіальним громадам, забезпечення чого є метою діяльності цих органів згідно з положеннями ст.2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні».

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 10 грудня 2013 року у справі № 21-435а13.

Отже, відповідачем за результатами проведення ревізії правомірно направлено позивачу вимогу про усунення виявлених порушень. Висновки судів попередніх інстанцій про те, що відповідач мав лише передати правоохоронним органам результати ревізії і не міг вживати заходів щодо усунення порушень шляхом направлення вимоги, не відповідають нормам матеріального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про скасування рішень судів попередніх інстанцій щодо визнання незаконною та скасування вимоги Державної фінансової інспекції в Чернігівській області від 21 червня 2012 року № 25-05-18-14/4263 та прийняття в цій частині нового рішення про відмову у позові.

Згідно ст.229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись ст.ст.220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Чернігівській області задовольнити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 липня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2013 року скасувати.

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Пересувна механізована колона 55» відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді