Ухвала

від 02.10.2014 по справі 805/7786/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" жовтня 2014 р. м. Київ К/800/48287/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

головуючого: Мороз Л.Л.,

суддів: Горбатюка С.А.,

Шведа Е.Ю.,

розглянула у порядку письмового розгляду касаційну скаргу Державної реєстраційної служби України на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18.07.2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.09.2013 року у справі за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Тімірязевське" до Державної реєстраційної служби України, третя особа: Відділ реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Амвросіївського районного управління юстиції Донецької області, про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії та скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Тімірязевське" звернулось до суду з позовом до Державної реєстраційної служби України про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії та скасування рішення.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18.07.2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.09.2013 року, позов задоволено частково.

Скасовано рішення Державної реєстраційної служби України про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень від 30.04.2013 року №2086439.

Зобов'язано Державну реєстраційну службу України провести державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо права власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: Донецька обл., Амвросіївський район, с. Кленівка, вул. Лісна, 16 за суб'єктом сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Тімірязевське" на підставі заяви № 904849 від 19.04.2013 року.

В задоволенні решти позовних вимог позивачу було відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції в частині задоволення позову, Державна реєстраційна служба України подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Відповідно до частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачем на адресу третьої особи була направлена заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 904849 від 19.04.2013 року з додатками: свідоцтвом про право власності, рішенням виконавчого комітету Кленівської сільської ради № 10 від 22.02.2006 року.

Заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 904849 від 19.04.2013 року була направлена від третьої особи за належністю до відповідача по справі.

Рішенням відповідача № 2086439 від 30.04.2013 року позивачу будо відмовлено в державній реєстрації прав та їх обтяжень на підставі того, що подані документи не відповідають вимогам та не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Відповідно до частин 1, 3, 7 статті 16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подається до органу державної реєстрації прав у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених цим Законом.

Разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копії, засвідчені в установленому порядку.

Державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи або державного кадастрового реєстратора у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», на підставі якого відповідач прийняв оскаржене у цій справі рішення, у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Згідно пункту 12 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 року №703, під час розгляду заяви про державну реєстрацію і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо: обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках); повноважень заявника; відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону; наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Пунктом 16 Порядку №703 передбачено, що за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію та документів, необхідних для її проведення, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або рішення про відмову в такій реєстрації.

Згідно з пунктом 23 Порядку №703, державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені у Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до пункту 26 Порядку №703, для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та інші документи, визначені цим Порядком.

Згідно пунктом 27 Порядку №703, документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, у тому числі є: свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане органом місцевого самоврядування або місцевою держадміністрацією до набрання чинності цим Порядком; рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Як зазначає відповідач, «будівлі зернотоку» є єдиним цілим об'єктом нерухомого майна зі складовими частинами, тобто об'єкт є складною нерухомою річчю, складові частини якої зазначаються в описі об'єкта нерухомого майна.

Так як, об'єкт нерухомого майна «будівлі зернотоку» є складним об'єктом нерухомого майна, то визначення «типу об'єкту» як «будівля» не передбачається можливим відповідно до ЦК України.

Державним реєстратором прав зроблено висновок про невідповідність заявлених прав поданим документам для проведення державної реєстрації прав, оскільки державний реєстратор не мав змоги визначити, право на яку саме зі складових частин будівель зернотоку намагався зареєструвати позивач.

Проте, як встановлено судами попередніх інстанцій, разом із заявою про реєстрацію нерухомого майна позивач подав свідоцтво про право власності на будівлі зернотоку загальною площею 5159,20 кв.м., що перебуває за адресою: Донецька обл., Амвросіївський район, с. Кленівка, вул. Лісна, 16.

У вказаному свідоцтві зазначено опис об'єкта, де зазначено площу та найменування усіх будівель, які входять до загальної площі будівель зернотоку - 5159,20 кв.м.

Відповідно до підпункту 2 пункту 20 Постанови КМ України від 26.10.2011 року № 1141 «Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» з метою проведення державної реєстрації виникнення права власності державний реєстратор вносить до запису про нерухоме майно такі відомості: щодо об'єкта нерухомого майна, зокрема, відомості про складові частини об'єкта нерухомого майна (найменування та/або присвоєння літера, загальна та (за наявності) житлова площа об'єкта нерухомого майна, який є складовою частиною складної речі та призначений для обслуговування іншої (головної) речі, пов'язаний з нею спільним призначенням та є її приналежністю).

Отже, за змістом наведеної норми саме на державного реєстратора покладено обов'язок внесення до запису про нерухоме майно відомостей про складові частини об'єкта нерухомого майна.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідач мав необхідну інформацію для виконання свого обов'язку, оскільки у свідоцтві про право власності на будівлі зернотоку зазначено площу та найменування усіх будівель, які входять до загальної площі будівель зернотоку.

Отже, висновок відповідача, що подані позивачем документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, є помилковим.

У касаційній скарзі відповідач зазначає, що не має повноважень по реєстрації спірного об'єкта, проте, колегія суддів не погоджується з таким твердженням.

Так, згідно наказу № 607/5 від 02.04.2013 року «Про заходи щодо взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб» на нерухоме майно загальною площею понад 5000 кв. метрів державна реєстрація речових прав на нерухоме майно проводяться державними реєстраторами прав на нерухоме майно Укрдержреєстру відповідно до додатка до цього наказу.

Оскільки позивачем були надані всі документи, достатні для здійснення реєстрації права власності, тому у відповідача були відсутні підстави для відмови у задоволені заяви про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.

За таких обставин, рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині задоволення позову є законними та обґрунтованими.

Касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної реєстраційної служби України залишити без задоволення, постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18.07.2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.09.2013 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: