Рішення

від 07.10.2014 по справі 910/15636/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15636/14 07.10.14

За позовом Публічного акціонерного товариства «Старокиївський банк»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПіЕсБі філмз»

про стягнення 3 188 805, 54 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: Мартян О.В. за довіреністю № 4 від 19.09.2014 р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Старокиївський банк» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПіЕсБі філмз» (далі - відповідач) про стягнення 3 188 805,54 грн., в тому числі 2 316 946,18 грн. основного боргу по кредиту, 471 333,59 грн. боргу по відсоткам за користування кредитом, 167 844,83 грн. штрафу за порушення строку сплати відсотків за користування кредитними коштами, 115 847,31 грн. штрафу за порушення строку повернення кредиту, 74 205,76 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту та 42 627,87 грн. пені за несплату відсотків.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що ним на виконання укладеного між сторонами Кредитного договору № 34-В від 08.10.2008 р. було надано відповідачу кредит в сумі 201 200, 00 доларів США на строк, з урахування додаткових угод, укладених до договору, до 26.05.2014 р. Оскільки відповідач порушив зобов'язання зі сплати кредиту та відсотків за користування кредитом, позивач вирішив звернутись з даним позовом до суду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.07.2014 р. порушено провадження у справі № 910/15636/14 та призначено її до розгляду на 10.09.2014 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.09.2014 р., у зв'язку з неявкою представників сторін, розгляд справи було відкладено на 23.09.2014 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 23.09.2014 р., у зв'язку з перебуванням судді Ломаки В.С. на навчанні в Національній школі суддів України, справу № 910/15636/14 передано для розгляду судді Спичаку О.М.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.09.2014 р. суддею Спичак О.М. було прийнято справу № 910/15636/14 до свого провадження та призначено її до розгляду на 07.10.2014 р.

23.09.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 29.09.2014 р., у зв'язку з закінченням навчання судді Ломаки В.С. в Національній школі суддів України, справу № 910/15636/14 передано для розгляду судді Ломаці В.С.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.09.2014 р. суддею Ломакою В.С. було прийнято справу № 910/15636/14 до свого провадження та призначено її до розгляду на 07.10.2014 р.

Представник відповідача в судове засідання 07.10.2014 р. не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Від представника позивача у судовому засіданні 07.10.2014 р. надійшли додаткові документи у справі.

У судовому засіданні 07.10.2014 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

08.10.2008 р. між позивачем (Банк) та відповідачем (Позичальник) було укладено Кредитний договір № 34-В (далі - Кредитний договір), відповідно до п. 1.1. якого Банк зобов'язався надати позичальнику короткостроковий кредит в іноземній валюті для здійснення статутної діяльності, а Позичальник зобов'язався повернути Банку кредит на умовах і в термін, передбачений цим договором.

Відповідно до п. 2.1. Кредитного договору було визначено, що Банк надає Позичальнику кредит в сумі 201 200, 00 доларів США терміном з 08.10.2008 р. по 06.01.2009 р. з виплатою 16, 5 % річних за користування кредитом.

Згідно з п. 2.3. Кредитного договору відсотки нараховуються від суми фактичної заборгованості по кредиту за календарну кількість днів з моменту зарахування Банком кредиту на валютний рахунок Позичальника до його повного погашення, тобто зарахування всієї суми кредиту на рахунок Банку. Відсотки за користування кредитними коштами сплачуються Позичальником щомісячно до 30 числа місяця і одночасно з поверненням кредиту.

Відповідно до п. 2.6. Кредитного договору термін користування кредитом визначається з моменту перерахування суми кредиту на рахунок Позичальника до моменту зарахування на рахунок Банку суми боргу по кредиту і нарахованим відсоткам. Якщо сума, внесена в рахунок погашення заборгованості при настанні строку платежу недостатня для погашення боргу по кредиту разом з відсотками, то в першу чергу передбачається сплата нарахованих відсотків. Кошти, що надходять в рахунок часткового погашення кредиту, в першу чергу спрямовуються на погашення заборгованості по процентам, а решта коштів спрямовується на погашення заборгованості по кредиту.

Згідно з п. 3.1. Кредитного договору Позичальник зобов'язується погасити наданий Банком кредит не пізніше строку, встановленого в пункті 2.1. цього договору, а також заплатити відсотки за користування кредитом в розмірі, визначеному цим договором.

Пунктом 3.7. Кредитного договору було визначено, що за кожний день прострочення повернення кредиту та погашення відсотків Позичальник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (діючої на момент прострочки) від суми заборгованості.

Відповідно до п. 3.8. Кредитного договору при порушенні строків повернення кредиту або сплати відсотків позичальник зобов'язується сплатити банку одноразово за кожний випадок несвоєчасного платежу штраф у розмірі 5 % від неповерненої суми кредиту і несвоєчасної суми відсотків.

Згідно з п. 5.1. Кредитного договору він вступає в силу з моменту зарахування суми кредиту на валютний рахунок Позичальника і діє до повного виконання зобов'язань сторонами по даному кредитному договору.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до меморіального ордеру № 1042 від 06.10.2008 р. позивач надав відповідачу кредитні кошти в сумі 201 200, 00 доларів США, що в гривневому еквіваленті складало 984 069, 20 грн.

В подальшому сторони Додатковими угодами до Кредитного договору від 06.01.2009 р., № 1 від 06.02.2009 р., № 2 від 20.05.2009 р., від 19.05.2010 р., від 18.05.2011 р., 23.06.2011 р., 18.06.2012 р., 27.05.2013 р. вносили зміни до п. 2.1. Кредитного договору та продовжували строк повернення кредиту до 06.02.2009 р., 20.05.2009 р., 19.05.2010 р., 18.05.2011 р., 17.11.2011 р., 22.06.2012 р., 27.05.2013 р., 26.05.2014 р. відповідно.

Також, Додатковою угодою № 2 від 20.05.2009 р. сторони відзначали, що залишок по кредиту, який мав сплатити відповідач позивачу становить 198 320, 00 дол. США.

Так, відповідно до наданої до матеріалів справи Виписки за особовим рахунком № 206263084088 06.03.2009 р. відповідачем було здійснено часткове погашення кредиту за договором.

Доказів інших платежів з боку відповідача на користь позивача до матеріалів справи не представлено.

Відповідно до виписки по особовому рахунку № 206773024088 станом на 24.07.2014 р. борг відповідача перед позивачем за тілом кредиту також складає 198 320, 00 дол. США.

При цьому, як зазначає позивач та не спростовано відповідачем, останній окрім зобов'язань зі слати кредиту в тому числі порушив зобов'язання зі сплати відсотків за користування кредитом, у зв'язку з чим позивач вирішив звернутись з даним позовом до суду для захисту власних прав та законних інтересів.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між позивачем та відповідачем договір за своєю правовою природою є кредитним договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів (ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України).

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В даному випадку станом на момент розгляду цього спору по суті настав визначений умовами Кредитного договору строк повернення кредиту, однак відповідач взятих на себе зобов'язань за договором не виконав.

Таким чином, оскільки відповідач отримав відповідні кредитні кошти, однак в обумовлений договором кінцевий строк повернення кредиту, не повернув їх позивачу, відповідний борг, який існує на момент розгляду справи в суді - 198 320,00 дол. США має бути стягнутий з нього в судовому порядку в заявленій позивачем сумі в гривневому еквіваленті - 2 316 946,18 грн., визначеній позивачем за курсом НБУ станом на момент звернення до суду.

Також, підлягають стягненню на користь позивача нараховані за період з 01.05.2013 р. по 17.07.2014 р. відсотки за користування кредитом в сумі 40 344,00 дол. США в гривневому еквіваленті, визначеному позивачем за курсом НБУ на момент звернення до суду в сумі 471 333, 59 грн.

Згідно зі ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).

Поняттям «штраф» та «пеня» дано визначення ч. ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України.

Відповідно до зазначеної норми, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як зазначалось вище, пунктом 3.7. Кредитного договору було визначено, що за кожний день прострочення повернення кредиту та погашення відсотків Позичальник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (діючої на момент прострочки) від суми заборгованості.

Крім того, відповідно до п. 3.8. Кредитного договору при порушенні строків повернення кредиту або сплати відсотків позичальник зобов'язується сплатити банку одноразово за кожний випадок несвоєчасного платежу штраф у розмірі 5 % від неповерненої суми кредиту і несвоєчасної суми відсотків.

Позивач нарахував відповідачу штраф в сумі 115 847, 31 грн. за порушення строку повернення кредиту та 167 844, 83 грн. штрафу за порушення строку сплати відсотків за користування кредитними коштами, розрахунок яких є вірним.

Також, позивач нарахував відповідачу до сплати 74 205, 76 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту за період з 27.05.2014 р. по 24.07.2014 р., розрахунок якої є також вірним.

Водночас, при розрахунку пені в сумі 42 627, 87 грн. за несплату відсотків за період з 01.06.2013 р. по 24.07.2014 р. позивачем не було враховано того, що відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 ГК України визначено, що відповідно до вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Здійснивши перерахунок пені за несплату відсотків, нарахованих в період з червня 2013 року по липень 2014 року, суд встановив, що вона має складати 30 162, 25 грн.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження належного виконання ним зобов'язань за Кредитним договором, як і не оспорено суму, заявлену до стягнення.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов'язки за спірним Кредитним договором, позовні вимоги підлягають задоволенню частково з урахуванням наведеного.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору, враховуючи те, що позивач звільнений від його сплати в силу п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПіЕсБі філмз» (01004, місто Київ, вулиця Червоноармійська, будинок 23, квартира 3; код ЄДРПОУ 35634888) на користь Публічного акціонерного товариства «Старокиївський банк» (01033, місто Київ, вулиця Микільсько-Ботанічна, будинок 6/8, код ЄДРПОУ 19024948) 2 316 946 (два мільйони триста шістнадцять тисяч дев'ятсот сорок шість) грн. 18 коп. основного боргу по кредиту, 471 333 (чотириста сімдесят одну тисячу триста тридцять три) грн. 59 коп. боргу по відсоткам за користування кредитом, 167 844 (сто шістдесят сім тисяч вісімсот сорок чотири) грн. 83 коп. штрафу за порушення строку сплати відсотків за користування кредитними коштами, 115 847 (сто п'ятнадцять тисяч вісімсот сорок сім) грн. 31 коп. штрафу за порушення строку повернення кредиту, 74 205 (сімдесят чотири тисячі двісті п'ять) грн. 76 коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту та 30 162 (тридцять тисяч сто шістдесят дві) грн. 25 коп. пені за несплату відсотків.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПіЕсБі філмз» (01004, місто Київ, вулиця Червоноармійська, будинок 23, квартира 3; код ЄДРПОУ 35634888) на користь спеціального фонду Державного бюджету України 63 526 (шістдесят три тисячі п'ятсот двадцять шість) грн. 80 коп. судового збору.

5. Після вступу рішення в законну силу видати накази.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 13.10.2014 р.

Суддя В.С. Ломака