Постанова

від 17.03.2020 по справі 910/15636/14

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" березня 2020 р. Справа№ 910/15636/14

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Скрипки І.М.

Тищенко А.І.

секретар судового засідання: Білоус О.О.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 17.03.2020,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Інвестохіллс Веста

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.01.2020 (повний текст складено 23.01.2020)

у справі №910/15636/14 (суддя Ломака В.С.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Інвестохіллс Веста

про заміну сторони її правонаступником у справі № 910/15636/14

за позовом Публічного акціонерного товариства Старокиївський банк

до Товариства з обмеженою відповідальністю ПіЕсБі філмз

про стягнення 3 188 805, 54 грн,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.10.2014 у справі №910/15636/14 позовні вимоги задоволено частково: присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ПіЕсБі філмз (01004, місто Київ, вулиця Червоноармійська, будинок 23, квартира 3; код ЄДРПОУ 35634888) на користь Публічного акціонерного товариства Старокиївський банк (01033, місто Київ, вулиця Микільсько-Ботанічна, будинок 6/8, код ЄДРПОУ 19024948) 2 316 946 грн. 18 коп. основного боргу по кредиту, 471 333 грн. 59 коп. боргу по відсоткам за користування кредитом, 167 844 грн. 83 коп. штрафу за порушення строку сплати відсотків за користування кредитними коштами, 115 847 грн. 31 коп. штрафу за порушення строку повернення кредиту, 74 205 грн. 76 коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту та 30 162 грн. 25 коп. пені за несплату відсотків; в іншій частині позовних вимог відмовлено; присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ПіЕсБі філмз на користь спеціального фонду Державного бюджету України 63 526 грн. 80 коп. судового збору.

11.12.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Інвестохіллс Веста було подано заяву про заміну стягувача - Публічного акціонерного товариства Старокиївський Банк його процесуальним правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Інвестохіллс Веста .

Вказана заява мотивована тим, що згідно пункту 59 додатку №1 до Договору відступлення права вимоги №1496 від 30.08.2019, укладеного між ПАТ Старокиївський банк та Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Інвестохіллс Веста , до заявника перейшло, зокрема, право вимоги до ТОВ ПіЕсБі філмз за кредитним договором №34-В від 08.10.2008.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2020 у справі №910/15636/14 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Інвестохіллс Веста про заміну стягувача - Публічного акціонерного товариства Старокиївський Банк у виконавчому провадженні щодо виконання рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2014 у справі №910/15636/14 на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Інвестохіллс Веста .

Ухвала суду мотивована тим, що строк для повторного пред`явлення наказу Господарського суду міста Києва №910/15636/14 від 24.10.2014 до виконання закінчився, водночас, доказів переривання строку давності пред`явлення наказу до виконання, як і доказів поновлення строку пред`явлення наказу суду до виконання матеріали справи не містять. Водночас, подання заяви про заміну стягувача його правонаступником після спливу строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, що не був поновлений судом, виключає можливість задоволення такої заяви.

Не погодившись із прийнятою ухвалою, 03.02.2020 (про що свідчить відмітка Укрпошти Експрес на конверті) Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Інвестохіллс Веста звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.01.2020 у справі №910/15636/14 та ухвалити нову, якою замінити стягувача - Публічне акціонерне товариство Старокиївський Банк на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Інвестохіллс Веста у виконавчому провадженні щодо виконання рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2014 у справі №910/15636/14.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції ухвалено судове рішення без додержання норм процесуального права.

Скаржник зазначає, що чинним законодавством встановлено, що правом на поновлення строку пред`явлення наказу до виконання наділений виключно стягувач. Відтак, лише після заміни сторони у виконавчому провадженні його правонаступником, що здійснюється за ухвалою суду, ТОВ Фінансова компанія Інвестохіллс Веста набуває статусу стягувача у виконавчому провадженні щодо його примусового виконання, тобто у заявника виникає право як на пред`явлення виконавчого документа до виконання, так і право на звернення із заявою про поновлення строку на його пред`явлення.

З огляду на зазначене, на думку скаржника, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що подання заяви про заміну стягувача його правонаступником після спливу строку пред`явлення наказу до виконання, що не був поновлений судом, виключає можливість задоволення такої заяви.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.02.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Інвестохіллс Веста у справі №910/15636/14 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Михальської Ю.Б., суддів: Скрипки І.М., Тищенко А.І.

Відповідно до частини 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Згідно частини 1 статті 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Інвестохіллс Веста на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.01.2020 у справі №910/15636/14, призначено до розгляду апеляційну скаргу на 10.03.2020, встановлено учасникам справи строк для подання відзивів, заяв, клопотань

У судове засідання, призначене на 10.03.2020, з`явився представник скаржника.

Представники боржника та стягувача у судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.03.2020 розгляд справи відкладено на 17.03.2020.

У судове засідання, призначене на 17.03.2020, з`явився представник скаржника.

Представники боржника та стягувача у судове засідання знову не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Згідно частин 3, 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до пункту 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, не вручення під час доставки, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Копії ухвал Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2020 про відкриття апеляційного провадження у даній справі були направлені судом на адресу боржника та стягувача, яка відповідає адресі, зазначеній у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак були повернуті до суду із відмітками адресат вибув .

Крім того, судом на веб-сайті Судова влада України було розміщене повідомлення про відкладення розгляду справи на 17.03.2020.

Отже, колегія суддів зазначає, що боржник та стягувач у даній справі вважаються такими, що були належним чином повідомлені про розгляд апеляційної скарги у даній справі.

Представник скаржника у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив оскаржену ухвалу суду скасувати та прийняти нове рішення, яким його заяву про заміну стягувача правонаступником задовольнити.

Представника боржника та стягувача відзивів на апеляційну скаргу суду не надали, що у відповідності до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Згідно статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, дійшов висновку щодо відсутності підстав для скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 22.01.2020 у даній справі та підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Відповідно до статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Таким чином, як вірно наголосив суд першої інстанції, оскільки виконання рішення суду є невід`ємною стадією процесу правосуддя, то і заміна сторони на цій стадії може відбуватися не інакше, як на підставах та у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України та Законом України Про виконавче провадження , який регулює умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Статтею 52 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав і обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.

Процесуальне правонаступництво виникає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв`язок матеріального і процесуального права, фактично, процесуальне правонаступництво слідує за матеріальним. У кожному конкретному випадку, для вирішення питань можливості правонаступництва, господарському суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

Відповідно до частини 1 статті 334 Господарського процесуального кодексу України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Приписами частини 5 статті 334 Господарського процесуального кодексу України визначено, що положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Згідно з частиною 5 статті 15 Закону України Про виконавче провадження у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Колегія суддів наголошує, що для вирішення питання можливості правонаступництва необхідним є встановлення фактичних обставин заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником відповідно до норм матеріального права.

Підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків сторони, яка вибула, в цих правовідносинах.

Особа, звертаючись до суду із заявою про заміну позивача (стягувача) з примусового виконання наказу господарського суду у справі на його правонаступника у зв`язку з переходом до останнього права вимоги відповідно до договору про відступлення права вимоги повинна довести належними та допустимими доказами, за яким саме правочином до неї перейшли права вимоги відносно боржника і який обсяг цих прав.

Згідно статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Частиною 1 статті 513 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтею 514 Цивільного кодексу України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Отже, згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Таким чином, передання кредитором своїх прав іншій особі за договором відступлення права вимоги є правонаступництвом, і правонаступник кредитора має право звертатись до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження (заміну стягувача у виданому судом наказі до відкриття виконавчого провадження) як під час виконання судового рішення, так і поза межами виконавчого провадження.

Матеріалами справи підтверджується, що 30.08.2019 між ПАТ Старокиївський банк (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Інвестохіллс Веста (Новий кредитор) було укладено Договір про відступлення права вимоги №1496, за умовами якого Банк відступає Новому кредитору належні Банку, а Новий кредитор набуває права вимоги банку до позичальників та/або заставодавців та/або поручителів та/або фізичних осіб та/або фізичних осіб-підприємців та/або юридичних осіб, зазначених у Додатку № 1 до цього Договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, за кредитними договорами та договорами поруки, договорами застави, з урахуванням всіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у додатку №1 до цього договору. Новий кредитор сплачує банку за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим договором.

Як вбачається з пункту 59 додатку №1 до договору відступлення, заявнику перейшло, зокрема, право вимоги до ТОВ ПіЕсБі філмз за кредитним договором №34-В від 08.10.2008, стягнення заборгованості за яким було предметом спору у справі №910/15636/14, за результатами розгляду якої прийняте рішення від 07.10.2014.

Відповідно до пункту 2 Договору відступлення права вимоги Новий кредитор в день укладення цього Договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання Банком у повному обсязі коштів, відповідно до пункту 4 цього Договору, набуває усі права кредитора за основними договорами, включаючи (але не обмежуючись): право вимагати належного виконання боржником зобов`язань за основними договорами, сплати боржниками грошових коштів, сплати процентів, сплати штрафних санкцій у розмірах, вказаних у додатку № 1 до цього договору, передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов`язань тощо. Розмір заборгованості станом на 30.08.2019 за правами вимоги, які переходять до нового кредитора, вказаний у додатку №1 до цього договору. Права кредитора за основним договорами переходять до нового кредитора у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги, за виключенням права на здійснення договореного списання коштів з рахунку/рахунків за виключенням права на здійснення договірного списання коштів з рахунку/рахунків боржників, що надане банку відповідно до умов основних договорів.

Згідно з пунктом 4 Договору відступлення права вимоги сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за основними договорами, відповідно до цього договору новий кредитор сплачує банку грошові кошти у сумі 192 360,68 грн без ПДВ, відповідно до протоколу, складеного за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став новий кредитор.

Грошові кошти, визначені у п. 4 цього договору, а саме - у розмірі 192 360, 68 грн. без ПДВ, сплачені новим кредитором банку до моменту укладення цього договору на підставі протоколу, складеного за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став новий кредитор (пункт 4.1. Договору відступлення).

Новий кредитор та банк домовились, що передача документів, які підтверджують право вимоги до боржників, буде відбуватися за окремим актом приймання-передачі в термін до 06.09.2019, який не підлягає нотаріальному посвідченню (пункт 5 Договору відступлення).

Сплата суми вказаного договору також підтверджується платіжним дорученням №422 від 29.08.2019, наявним у матеріалах справи.

Водночас, як вірно зазначив місцевий господарський суд, стадія виконавчого провадження, як завершальна стадії судового процесу, має встановлені законом строкові межі. Зокрема, така стадія починається після видачі виконавчого документу стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або зі спливом строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, оскільки якщо цей строк пропущено, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання (п. 2 частини 4 статті 4 Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 №1404-VIII, п. 1 частини 1 статті 26 Закону України Про виконавче провадження від 21.04.1999 №606-XIV).

Тобто, за межами цього строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження, як завершальної стадії судового процесу, спливає одночасно із строком пред`явлення виконавчого документу до виконання.

Інше тлумачення закону (зокрема, про можливість здійснювати заміну сторони виконавчого провадження протягом необмеженого строку, незалежно від того чи закінчився встановлений строк пред`явлення до виконання наказу) означатиме, що стягувач після спливу строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, який не був поновлений судом, матиме можливість штучно збільшити цей строк на невизначений термін шляхом відступлення права вимоги іншим особам, таким чином уникнувши законодавчої вимоги щодо строку, що вже безпосередньо впливає на права та інтереси боржника, який не може бути у невизначеному стані протягом тривалого строку. Таке тлумачення може порушити принцип правової визначеності, яке є одним з основоположних аспектів верховенства права.

Таким чином, заміна сторони (стягувача) виконавчого провадження неможлива, якщо заява була подана після спливу строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, який не був поновлений судом.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №910/10031/13, від 30.07.2019 у справі №5/128.

Із матеріалів справи вбачається, що 24.10.2014 Господарським судом міста Києва було видано наказ з примусового виконання рішення від 13.10.2014 у справі №910/15636/14 зі строком його пред`явлення до виконання до 25.10.2015.

Постановою Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві від 12.11.2014 ВП №4537166 відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 24.10.2014 у справі №910/15636/14.

Постановою Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві від 10.06.2015 ВП №45371668 наказ Господарського суду міста Києва від 24.10.2014 у справі №910/15636/14 повернуто стягувачу.

Постановою Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві від 10.09.2015 ВП №48673642 відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 24.10.2014 у справі №910/15636/14.

23.03.2016 Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві ВП №48673642 було винесено постанову про повернення наказу Господарського суду міста Києва від 24.10.2014 у справі №910/15636/14 стягувачу.

У додаткових поясненнях, поданих заявником до суду першої інстанції 16.01.2020, заявник зазначав про те, що строк для повторного пред`явлення наказу до виконання становив з 23.03.2016 по 23.03.2019, але повторно, в межах встановленого Законом України Про виконавче провадження строку, стягувач не звертався до органів виконавчої служби із заявою про його примусове виконання.

Доказів переривання строку давності пред`явлення наказу Господарського суду міста №910/15636/14 від 24.10.2014 до виконання, доказів поновлення строку пред`явлення наказу суду до виконання матеріали справи не містять, скаржником суду не надані.

Як уже зазначено вище, подання заяви про заміну стягувача його правонаступником після спливу строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, що не був поновлений судом, виключає можливість задоволення такої заяви.

З огляду на зазначене, виходячи з вимог процесуального закону, який регулює підстави заміни стягувача його правонаступником, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Інвестохіллс Веста про заміну стягувача - Публічного акціонерного товариства Старокиївський Банк у виконавчому провадженні щодо виконання рішення господарського суду міста Києва від 07.10.2014 у справі №910/15636/14 на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Інвестохіллс Веста .

Заперечення скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки ґрунтуються на довільному тлумаченні ним норм процесуального законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Інвестохіллс Веста необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, ухвала Господарського суду міста Києва від 22.01.2020 у даній справі підлягає залишенню без змін.

Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 255, 269, 270, 271, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Інвестохіллс Веста на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.01.2020 у справі №910/156361/14 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.01.2020 у справі №910/156361/14 залишити без змін.

Матеріали справи №910/156361/14 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 24.03.2020.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді І.М. Скрипка

А.І. Тищенко