Постанова

від 06.10.2014 по справі 34/384

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2014 р. Справа№ 34/384

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коршун Н.М.

суддів: Дикунської С.Я.

Алданової С.О.

за участю представників:

Від позивача: представник не з'явився.

Від відповідача-1: представник Денисова О.Ю. - за довіреністю.

Від відповідача-2: представник не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо"

на рішення Господарського суду м. Києва від 28.07.2014 року

у справі №34/384 ( Головуючий суддя Сташків Р.Б., судді: Літвінова М.Є.,

Отрош І.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

"Мета Імпекс - Центр"

до 1) Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія

"Кредо"

2) Публічного акціонерного товариства Комерційного банку

"Приватбанк" в особі Київського регіонального управління

про стягнення 14 562,20 грн.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Мета Імпекс - Центр" звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до 1) Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо", 2) Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" в особі Київського регіонального управління про стягнення 14 562,20 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем-1 умов укладеного між сторонами Договору страхування щодо не виплати позивачу страхового відшкодування в повному розмірі.

Крім того, позивач зазначає, що його права порушені також з боку відповідача-2, який не вплинув на пов'язане з ним Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" щодо здійснення повної та своєчасної виплати.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.10.2007 року у даній справі було призначено судову автотоварознавчу експертизу, на час проведення якої провадження було зупинено.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 24.06.2014 року провадження у даній справі було поновлено.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 28.07.2014 року у справі № 34/384 позов задоволено частково, а саме стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мета Імпекс - Центр" 9 142 (дев'ять тисяч сто сорок дві) грн. 90 коп. страхового відшкодування, а також 91 (дев'яносто одну) грн. 43 коп. державного мита та 74 (сімдесят чотири) грн. 09 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, відповідач-1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції безпідставно послався на те, що коефіцієнт зносу деталей автомобіля дорівнює нулю.

Позивачем та відповідачем-2 не використано наданого їм законом права на участь їх представників у судовому засіданні суду апеляційної інстанції. Причин неявки суду не повідомлено. Матеріали справи містять докази належного повідомлення позивача та відповідача-2 про час та місце судового засідання, а саме поштові повідомлення № 09168200, № 09168226.

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників позивача та відповідача-2 за наявними в матеріалах справи доказами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представника відповідача-1, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.03.2005 року між Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" (страховик) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Мета Імпекс - Центр" (страхувальник) вигодонабувачем за яким є Комерційного банку "Приватбанк" в особі Київського регіонального управління був укладений договір страхування наземного транспорту № КІН2 UA 0698, за умовами якого були застраховані майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству, пов'язані із володінням, користуванням, розпорядженням автомобіля "Тойота", д.р.н. АА7190АЕ.

За приписами ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Статтею 980 ЦК України визначено, що предметом договору страхування можуть бути, зокрема, майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).

Як встановлено ч. 1 ст. 8 Закону України "Про страхування", страховим ризиком визначається певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України "Про страхування" страховим випадком є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Встановлено, що 25.12.2005 в м. Києві на перехресті вул. Юрківська та Межигірська сталася дорожньо - транспортна пригода (ДТП) за участю транспортного засобу "Тойота", д.р.н. АА7190АЕ, що належить на праві власності позивачу.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідачем-1 було складено страховий акт від 14.02.2006 року, у відповідності до якого розраховано та виплачено страхове відшкодування в розмірі 10 960,50 грн. (від встановленого автотоварознавчим дослідженням розміру шкоди 13074,20 грн. (з врахуванням коефіцієнту зносу 0,24) було віднято 2113,70 грн. безумовної франшизи за Договором), що не заперечується позивачем.

Проте, позивач не погодившись з такими розрахунками, відповідно до п. 14.4 Договору замовив власне автотоварознавче дослідження, та відповідно до акту дослідження № 249/01 від 13.01.2006 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля становить 22 568,62 грн., а загальних розмір збитків складає 29 065,14 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача-1 з листом про перегляд раніше прийнятого рішення про розмір суми страхового відшкодування, враховуючи акт виконаних робіт на суму 22 523,60 грн. від 23.02.2006 року по відновлювальному ремонту Застрахованого автомобіля на СТО ТОВ "Автосаміт ЛТД" (а.с. 51-54).

Однак, листом № Г10.7.0.0/398 від 03.05.2006 року відповідач-1 відмовив позивачу у збільшенні розміру страхової виплати посилаючись на те, що наданий позивачем акт виконаних робіт на суму 22 523,60 грн. не може слугувати підставою для перегляду розміру страхової виплати, так як не враховує коефіцієнт фізичного зносу деталей автомобіля.

Відповідно до умов укладеного між сторонами договору у разі настання події, що має ознаки страхового випадку Страхувальник зокрема зобов'язаний:

- надати представнику Страхового агента пошкоджений ТЗ (до проведення ремонтних робіт) або його залишки, а також ушкоджені деталі і частини для огляду та складання акта огляду;

- в пошкодженому ТЗ не робити ніяких змін, окрім тих, які зумовлені необхідністю забезпечення безпеки руху, зменшення розміру збитку або допомого потерпілим, і не здійснювати його ремонту без попереднього огляду представником Страхового агента;

- надати Страховому агенту документи, які підтверджують факт настання страхового випадку та розмір заподіяного збитку.

З метою визначення розміру збитку, Страхувальник одночасно з поданням документів, зазначених у п. 14.2 цього Договору, зобов'язаний надати Страховику в особі Страхового агента ТЗ для проведення незалежної експертизи пошкоджень, яка здійснюється за рахунок Страховика. Після складання дефектного акта (акта огляду) та фотографування пошкоджений ТЗ може бути направлено для ремонту на СТО, узгоджену з представником Страхового агента.

Отже, за умовами розділу 14 Договору, на Страхувальника покладено обов'язок надання Страховому агенту пошкоджений ТЗ для огляду, а також обов'язок надання документів, які підтверджують факт настання страхового випадку та розмір заподіяного збитку.

При цьому Страхувальник лише може, а не зобов'язаний, ремонтувати пошкоджений Застрахований автомобіль на узгодженій зі Страховиком СТО. Тобто умовами Договору право Страхувальника на вибір СТО для здійснення відновлювального ремонту Застрахованого автомобіля не обмежується.

Відповідно до п. 14.4 Договору у разі незгоди Страхувальника з висновками експерта, Страхувальник може за свій рахунок замовити проведення іншої експертизи.

Страхувальник також має право (а не зобов'язаний) для визначення розміру збитку скласти кошторис на підприємстві (СТО, автомайстерні), яке за згодою Страхового агента буде виконувати ремонт ТЗ.

Пунктом 14.5 Договору сторони передбачили, що розмір завданих збитків визначається після огляду ТЗ та на підставі експертної оцінки розміру шкоди (кошторису вартості відновлювального ремонту) з урахуванням документів, наданих Страхувальником (Вигодонабувачем), а також документів і відомостей, зібраних Страховим агентом самостійно, та зокрема, переліком знищених, пошкоджених або таких, що зникли, вузлів, агрегатів, деталей, приладдя та оздоблення ТЗ або самого ТЗ, а також документів компетентних органів про час, обставини і можливі причини знищення, пошкодження або зникнення вузлів, агрегагів, деталей та ін.

Згідно з п. 14.6 Договору не включається в розрахунок розміру збитку вартість:

- гарантійного ремонту і технічного обслуговування ТЗ, що не викликані настанням страхового випадку;

- робіт, що пов'язані з переобладнанням ТЗ, ремонтом або заміною його окремих частин, деталей і приладдя внаслідок їхнього зносу, технічного браку, поломки, морального старіння та інше;

- заміни замість ремонту тих чи інших вузлів та агрегатів у зборі через відсутність у ремонтних підприємствах необхідних запасних частин і деталей для ремонту цих вузлів та агрегатів;

- відновлення втрачених експлуатаційних якостей, товарного виду ТЗ;

- різниці, яка перевищує ціни на нові аналогічні запасні частини, запропоновані Страховим агентом, якщо Страхувальник відмовився від його послуг і придбає запасні частини за більш високими цінами;

- всіх паливно-мастильних матеріалів, тосолу, робочих рідин кондиціонерів, тощо.

Проте, у п. 14.7 Договору визначено, що при визначенні розміру збитків враховуються, зокрема, ціни на запасні частини та вартість відновлювальних робіт.

Як передбачено п. 14.8 Договору, при настанні страхового випадку відшкодуванню підлягають тільки прямі збитки.

Однак, п. 14.10 та п. 14.12 Договору встановлено, що відшкодування збитків провадиться з вирахуванням фізичного зносу на день настання страхового випадку частин, деталей і приладдя, що підлягають заміні. Страхове відшкодування зменшується за розмір обумовленої Договором безумовної франшизи.

Відповідно до пункту 7.25 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092; зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395; береться у редакції станом на дату ДТП) значення коефіцієнта фізичного зносу (Ез) для нових складових та для складових ДТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 2х років, приймається таким, що дорівнює нулю, за винятком: якщо ДТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний); якщо ДТЗ раніше був перефарбований зовні; якщо складові мають сліди попередніх аварій, відновлювального ремонту або корозійні зруйнування.

Як вбачається зі свідоцтва про реєстрацію пошкодженого Застрахованого автомобіля, виробництва не СНД, рік випуску автомобіля - 2004, а отже на момент ДТП - 25.12.2005 року строк його експлуатації не перевищував 2х років.

За таких обставин судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що, підстав для вирахування зносу в даному випадку не має.

Відповідачем не доведено належними засобами доказування, що існують обставини, які дають підстави для визначення іншого розміру коефіцієнта фізичного зносу. При цьому посилання Відповідача-1 на надане ним автотоварознавче дослідження судом відхиляється, оскільки у цьому дослідженні експерт виходив з того, що строк експлуатації автомобіля 2 роки, тоді як на момент ДТП (грудень 2005 року) строк експлуатації автомобіля 2004 року випуску не перевищував 2х років.

Окрім цього, за умовами Договору, сума страхової виплати зменшується на розмір безумовної франшизи, що в даному випадку становить 2 113,70 грн.

Враховуючи те, що позивачу вже було виплачено 10 960,50 грн. страхового відшкодування, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем має бути додатково виплачено позивачу 9 142,90 грн. страхового відшкодування, з розрахунку: 22 523,60 грн. (вартість відновлювального ремонту за актом СТО) - 306,50 грн. (матеріали та роботи СТО, що не відшкодовуються страховиком) - 2113,70 грн. (безумовна франшиза) - 10 960,50 (вже здійснена виплата) = 9142,90 грн.

За таких обставин судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що часткове задоволення позовних вимог про стягнення страхового відшкодування, в розмірі 9 142,90 грн. та стягує цю суму з відповідача-1.

Також, судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції стосовно відмови позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 685 грн. витрат, понесених на оплату послуг з проведення автотоварознавчого дослідження, оскільки Законом України "Про обов'язкове страхування власників наземних транспортних засобів" не передбачено обов'язкового проведення професійної оцінки шкоди, завданої при ДТП транспортному засобу.

Крім того, позивачем не доведено суду, що витрати на оплату досліджень в розмірі 685 грн. є понесеними ним збитками в розумінні ст. 22 ЦК України.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено належними доводами та засобами доказування порушення його права на отримання суми страхового відшкодування з боку відповідача-2, а також його обов'язку солідарно відшкодовувати позивачу суму страхового відшкодування, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст.34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи встановлені вище обставини, судова колегія дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення місцевого господарського суду, яким позов задоволено частково, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи; колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення по суті спору.

Проте, дослідивши текст рішення Господарського суду м. Києва від 28.07.2014 року, судовою колегією встановдено, що судом першої інстанцї у резолютивній частині рішення не відображено відмову позивачу у задоволенні позовних вимог до відповідача-2, щодо якого у мотивувальній частині рішення суд зазначив про відмову у позові.

За таких обставин, судова колегія приходить до висновку про необхідність привести у відповідність мотивувальну частину рішення з резолютивною частиною, змінивши рішення в цій частині.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" на рішення Господарського суду м. Києва від 28.07.2014 року залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 28.07.2014 року у справі № 34/384 - змінити.

Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

„ Позов до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" (м. Запоріжжя, проспект Моторбудівників, 34; ідентифікаційний код 13622789) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мета Імпекс - Центр" (м. Київ, вул. Магнітогорська, 1; ідентифікаційний код 32203851) 9142 (дев'ять тисяч сто сорок дві) грн. 90 коп. страхового відшкодування, а також 91 (дев'яносто одну) грн. 43 коп. державного мита та 74 (сімдесят чотири) грн. 09 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В іншій частині позову до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" відмовити.

У задоволенні позову до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" в особі Київського регіонального управління відмовити повністю.

3. Матеріали справи № 34/384 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Н.М. Коршун

Судді С.Я. Дикунська

С.О. Алданова