Ухвала

від 04.09.2014 по справі 0670/2099/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" вересня 2014 р. м. Київ К/800/24578/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

суддівОстровича С.Е. Степашка О. І. Федорова М.О. секретаря судового засідання Волошина В.М.,

представники позивача Кришта В. В., Гумінський М. В., Литвинчук Н. П.

представник відповідача не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Володарсько-Волинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2012 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Валки-Ільменіт" до Володарсько-Волинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Валки-Ільменіт" (далі - ТОВ "Валки-Ільменіт") звернулось до суду з позовом до Володарсько-Волинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області (далі - Володарсько-Волинська МДПІ) в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2012 року позов ТОВ "Валки-Ільменіт" задоволено.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2013 року апеляційну скаргу Володарсько-Волинської МДПІ залишено без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2012 року - залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Володарсько-Волинська МДПІ подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2012 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2013 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ "Валки-Ільменіт" у задоволенні позову.

ТОВ "Валки-Ільменіт" подало письмові заперечення на касаційну скаргу Володарсько-Волинської МДПІ.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Володарсько-Волинської МДПІ здійснено планову виїзну перевірку позивача на предмет дотримання ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.09.2011 року. За результатами перевірки складено акт від 03.03.2012 року №6/5/23-07/31280048.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог: ст. 203 , ч.1 та 2 ст. 215 , ст. 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів. які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними за правочинами, вчиненими ТОВ "Валки-Ільменіт" при придбанні товарів (послуг) від постачальника ПП "Інтерцентр", ТОВ "Остхем Україна", ТОВ "ІВС Компані", ТОВ "Опткомплект", ТОВ "ФІЛ ФОР", ПП "КАПЕЛЕКТРО", ТОВ "Спецрегіон", ТОВ "СТ- Кварц НВП", ТОВ "Межеріченський ГЗК", ТОВ "Панда-1", філія "ГЗК" ПрАТ "Кримський ТИТАН" та в порушення ст. 662 , 655 та 656 Цивільного кодексу України встановлено юридичну дефектність первинних документів, здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди; п.5.1 ст. 5 , 5.2.1 . п.5.2. ст. 5 , п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 року №283/97-ВР , п.п. 138.2, 138.4, п.п.138.8.1 ст.138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ , підприємством занижено - податок на прибуток що підлягає нарахуванню та сплаті за період з 01.10.2009 року по 31.03.2011 року всього у сумі 151310, 00 грн. та податок на прибуток що підлягає нарахуванню та сплаті за період з 01.04.2011 року по 30.09.2011 року всього у сумі 725081, 00 грн.; п.п.7.3.1. п.7.3. п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.7.4, ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР , п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198 , п.201.1, п.201.7 ст. 201 Податкового кодексу України підприємством занижено податок на додану вартість всього в сумі 630861, 00 грн. та завищено від'ємне значення податку на додану вартість, що після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду рядок 24 декларації за жовтень 2011 року від 21.11.2011 року №9011696761 в сумі 534924, 00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 22 березня 2012 року №0000182301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 788576, 00 грн. (у тому числі: основний платіж - 630861, 00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 157715, 00 грн.); №0000192301 про зменшення від'ємного значення з податку на додану вартість в сумі розміром 534924, 00 грн. та №0000222301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 911765, 00 грн. (у тому числі: основний платіж - 876331, 00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 35434, 00 грн.).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за перевіряємий період позивач мав фінансово-господарські взаємовідносини з ПП "Інтерцентр", ТОВ "Остхем Україна", ТОВ "ІВС Компані", ТОВ "Опткомплект", ТОВ "ФІЛ ФОР", ПП "КАПЕЛЕКТРО", ТОВ "Спецрегіон", ТОВ "СТ- Кварц НВП", ТОВ "Межеріченський ГЗК", ТОВ "Панда-1", філія "ГЗК" ПрАТ "Кримський ТИТАН". Факт виконання договорів за вказаний період підтверджуються первинними бухгалтерськими документами.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом п.п 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат не належать будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України , датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу , а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу , є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 Податкового кодексу України ).

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України , не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями , іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу .

Судами попередніх інстанцій зазначено, що сума сплаченого податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) підтверджена податковими накладними, а тому така сума підлягає включенню до складу податкового кредиту.

Крім того, факт незнаходження підприємств-контрагентів за юридичними адресами жодним чином не свідчить про нездійснення господарських операцій.

Щодо не визнання перевіркою фактів транспортування та отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей внаслідок відсутності у позивача (покупця) сертифікатів відповідності (якості), судами попередніх інстанцій зазначено наступне.

Порушення позивачем вимог ст.13 Закону України "Про підтвердження відповідності" зокрема в частині обов'язків постачальника щодо реалізації продукції, яка підлягає сертифікації не стосуються покупця продукції, який придбаває таку продукцію для власних потреб.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що претензійна робота щодо не відповідності якості отриманої продукції між ТОВ "Валки-Ільмені" та ТОВ "НВП СТ-Кварц" не проводилась. Крім того, сертифікати відповідності не належать до первинних документів в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" , оскільки не фіксують фактів здійснення господарських операцій.

Щодо непредставлення для перевірки довіреностей на отримання товарно-матеріальних судами попередніх інстанцій зазначено наступне, що Порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей передбачений відповідною Інструкцією, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року №99 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 12 червня 1996 року за №293/1318.

Пунктом 13 Інструкції №99 обумовлено, що довіреність, яка виписується підприємством-покупцем посадовій особі такого підприємства, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей. У разі відпуску цінностей частинами на кожний частковий відпуск складається накладна (акт приймання-здачі або інший аналогічний документ) з поміткою на ній номера довіреності та дати її видачі. В цих випадках один примірник накладної (або документа, що її заміняє) передається одержувачу цінностей, а другий - додається до залишеної у постачальника довіреності і використовується для спостереження і контролю за відпуском цінностей згідно довіреності, а також для проведення розрахунків з одержувачем.

Судами попередніх інстанцій визначено, що вимогами Інструкції №99 передбачено, що довіреність, яка видається підприємством-покупцем його посадовій особі, залишається у постачальника разом з другим примірником видаткової накладної. Тому, у позивача не може та не повинно залишатись довіреностей, які видавались ним на придбання запасних частин у ТОВ "НВП СТ-Кварц". Тобто в даному випадку господарські операції з придбання товарно-матеріальних цінностей були вчинені реально, з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, позивач має право на податковий кредит та віднесення до валових витрат зазначених сум.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку про безпідставність визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток приватних підприємств і зменшення від'ємного значення з податку на додану вартість.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що первинні документи, а саме: податкові накладні, видаткові накладні, виписки з банку про проведення оплати за товар, накладні на відвантаження товару позивачем, докази подальшої реалізації позивачем придбаних товарно-матеріальних цінностей відповідають вимогам передбачених законодавством України.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що первинними документами бухгалтерського обліку повністю підтверджується факт здійснення господарських операцій з придбання у ПП "Інтерцентр", ТОВ "Остхем Україна", ТОВ "ІВС Компані", ТОВ "Опткомплект", ТОВ "ФІЛ ФОР", ПП "КАПЕЛЕКТРО", ТОВ "Спецрегіон", ТОВ "СТ- Кварц НВП", ТОВ "Межеріченський ГЗК", ТОВ "Панда-1", філія "ГЗК" ПрАТ "Кримський ТИТАН" товарно-матеріальних цінностей, а отже і правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту та до складу валових витрат зазначених сум.

Щодо завищення податкового кредиту за жовтень 2009 року на суму 416667, 00 грн., судами попередніх інстанцій зазначено наступне.

В періоді, який перевіряється, по рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" рахується дебіторська заборгованість в сумі 2500000, 00 грн. по взаєморозрахунках ТОВ "Валки-Ільменіт" з ТОВ "Рудтехмаш".

Дебіторська заборгованість виникла в квітні 2006 року в результаті проведення попередньої оплати ТОВ "Рудтехмаш" в сумі 2500000, 00 грн. в тому числі ПДВ 416666,67 грн. згідно з договором №12/2 від 29.03.2006 року за поставку екскаватора ЕШ-6.5/45У №371, 1989 року випуску, виробництва Новокраматорського механічного заводу. Станом на дату підписання акту перевірки екскаватор ЕШ-6.5/45У №371, 1989 року випуску, до ТОВ "Валки-Ільменіт" не поставлений.

Згідно з п.п.7.2.3. п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР , податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.2.6. п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Положеннями п.п.7.3.1. п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Пунктом 7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Судами попередніх інстанцій визначено, що ТОВ "Валки-Ільменіт" мало підстави на віднесення до складу податкового кредиту підтвердженого належним чином оформленою податковою накладною податку на додану вартість з суми здійсненої попередньої оплати ТОВ "Рудтехмаш".

Положеннями п.п.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не визначено вимоги щодо коригування (зменшення) податкового кредиту з ПДВ у випадку закінчення строку позовної давності з моменту виникнення дебіторської заборгованості в результаті здійснення попередньої оплати постачальнику за товари (роботи, послуги).

Судами попередніх інстанцій зазначено, що порядок здійснення коригувань суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача у Законі України "Про податок на додану вартість" передбачено п. 4.5. ст. 4 лише у разі, якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала.

Згідно ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що дебіторська заборгованість в результаті проведення попередньої оплати ТОВ "Рудтехмаш" в сумі 2500000, 00 грн. виникла в квітні 2006 року, термін позовної давності по вказаній заборгованості закінчився у квітні 2009 року - періоді, що був охоплений попередньою плановою виїзною перевіркою.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень Володарсько-Волинської МДПІ від 22.03.2012 року №0000182301, №0000192301 та №0000222301 підлягають задоволенню.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог ТОВ "Валки-Ільменіт".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Володарсько-Волинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області залишити без задоволення, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2012 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О. І. Степашко М.О. Федоров