Постанова

від 17.09.2014 по справі 826/11397/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17 вересня 2014 року 17 год. 44 хв. № 826/11397/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Данилишина В.М., при секретарі судових засідань Приходько О.В., за участю представників позивача та відповідача, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмедсервіс" до державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень відповідача.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у судовому засіданні 17 вересня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 04 серпня 2014 року надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмедсервіс" (далі - позивач) до державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 23 липня 2014 року № 0010492213 та № 0010502213 (далі - оскаржувані рішення) .

В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки їх прийнято відповідачем на підставі висновків, які не відповідають фактичним обставинам.

Ухвалою суду від 07 серпня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У ході судового розгляду справи представники позивача підтримали позов та просили задовольнити його повністю.

Представник відповідача не визнав позов та просив відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову та доказах на їх обґрунтування, наданих суду у судовому засіданні 15 серпня 2014 року та протягом судового розгляду справи. Пояснив, що оскаржувані рішення є правомірними та не підлягають скасуванню, оскільки їх прийнято відповідачем у зв'язку з виявленням під час перевірки порушень ним податкового законодавства.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

На виконання постанови слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - СУФР ГУ Міндоходів у місті Києві) від 06 травня 2014 року, відповідачем у період із 02 по 03 липня 2014 року проведено перевірку позивача, за результатами якої 04 липня 2014 року складено акт №1214/22-13/30637748 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки позивача по проведених фінансово-господарських взаємовідносинах із товариством з обмеженою відповідальністю "Мікас Плюс" (далі - ТОВ "Мікас Плюс") за період 2013-2014 років (далі - акт перевірки) , відповідно до висновків якого, позивачем занижено:

- податок на додану вартість (далі - ПДВ) у загальному розмірі 4619878,00 грн., у тому числі по періодах: січень 2013 року - 447820,00 грн., лютий 2013 року - 392155,00 грн., березень 2013 року - 267390,00 грн., квітень 2013 року - 365178,00 грн., травень 2013 року - 336918,00 грн., червень 2013 року - 381900,00 грн., липень 2013 року - 267170,00 грн., вересень 2013 року - 322904,00 грн., жовтень 2013 року - 429470,00 грн., листопад 2013 року - 377300,00 грн., серпень 2013 року - 387200,00 грн., грудень 2013 року - 317833,00 грн., січень 2014 року - 326640,00 грн., чим порушено п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України) ;

- податок на прибуток за 2013 рік у загальному розмірі 4388884,00 грн., чим порушено п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України.

На підставі акту перевірки, 23 липня 2014 року відповідачем прийнято оскаржувані рішення: № 0010492213, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 4388884,00 грн. за основним платежем та у розмірі 1097221,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0010502213, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з ПДВ у розмірі 4619878,00 грн. за основним платежем та у розмірі 1154969,5 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

Суд не погоджується з доводами представників позивача щодо наявності підстав для задоволення позову, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів, а також аналізу наступних положень та обставин.

Так, згідно з пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) , контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Перевірку проведено на підставі наказу від 27 червня 2014 року № 570, копію якого разом із повідомленням про проведення перевірки направлено на адресу позивача рекомендованим листом із повідомленням про вручення.

Стосовно прийняття відповідачем оскаржуваних рішень суд зазначає наступне.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що висновок відповідача про заниження позивачем ПДВ та податку на прибуток ґрунтується на виявленому в ході перевірки факті відсутності реального здійснення господарських операцій за участю позивача та його контрагента.

Між позивачем та ТОВ "Мікас Плюс" 26 листопада 2012 року укладено договір № 11/26, за умовами якого вказане товариство зобов'язалось надати маркетингові послуги по дослідженню ринку та інформуванню, а позивач - оплатити їх.

Згідно з п.п. 1, 2, 3 вказаного договору, маркетингові послуги надаються відповідно до завдання, яке є його невід'ємною частиною, протягом тридцяти днів з моменту підписання кожної з додаткових угод до договору.

Розрахунки проводяться протягом тридцяти днів з моменту підписання відповідного акту виконаних робіт.

Також суду надано ряд однотипних договорів про надання послуг, а саме: № 01/01 від 03 січня 2013 року, № 02/01 від 02 лютого 2013 року, № 03/01 від 01 березня 2013 року, № 04/01 від 01 квітня 2013 року, № 05/01 від 07 травня 2013 року, № 06/01від 03 червня 2013 року, № 07/01 від 01 липня 2013 року, № 09/01 від 02 вересня 2013 року, № 10/01 від 01 жовтня 2013 року, № 11/01 від 01 листопада 2013 року.

Відповідно до п.п. 2.1 п. 2, п.п. 3.2 п. 3 вище перелічених договорів, ТОВ "Мікас Плюс" зобов'язалось надати послуги з інформаційно-консультаційного забезпечення та інші організаційні послуги на вимогу позивача.

Оплата здійснюється згідно з рахунком-фактурою, який надає контрагент позивача, у безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок протягом 5 (п'яти) банківських днів із дати підписання акту наданих послуг.

На підтвердження виконання умов вище перелічених договорів представниками позивача надано суду копії актів здачі-прийняття робіт (наданих послуг) з додатками, рахунків-фактур, податкових накладних, платіжних доручень, податкової звітності.

Однак, як з'ясовано судом у ході розгляду справи, вище перелічені договори не конкретизують перелік послуг, які замовляються та надаються, крім того з їх умов не вбачається місце їх надання, у зв'язку з чим, з наявних у матеріалах справи актів здачі-прийняття робіт (наданих послуг) з додатками судом не можливо встановити відповідність отриманих послуг із замовленими.

Також суду не надано доказів руху грошових коштів на рахунках позивача, а саме банківських виписок по рахунках.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом 1 цього пункту.

Згідно зі ст. 1, ч. 3 ст. 8, ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суд України від 02 червня 2011 року (06 травня 2011 року) № 742/11/13-11 зазначено, що якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатись первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п.п. 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

У ході перевірки відповідачем прийнято до уваги інформацію, зазначену у постанові СУФР ГУ Міндоходів у місті Києві від 06 травня 2014 року про наявність у ТОВ "Мікас Плюс" ознак "фіктивності".

Зокрема, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України, 21 березня 2014 року порушено кримінальне провадження №3201400000000052, під час досудового розслідування у якому директор ТОВ "Мікас Плюс" повідомив, що ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності вказаного товариства він не мав.

Також, представником відповідача надано суду податкову звітність контрагента за формою № 1 ДФ, згідно з якою, у період взаємовідносин із позивачем у ТОВ "Мікас Плюс" працювала 1 особа, а саме ОСОБА_2 як директор вказаного товариства.

Відповідно до наданої копії протоколу допиту від 06 червня 2014 року, свідок ОСОБА_2 повідомила, що будь-яких первинних документів ТОВ "Мікас Плюс" вона не підписувала, контрагентів не знає, податкову та фінансову звітність вказаного товариства вона не формувала, не підписувала та не подавала.

Згідно зі ст. 55-1 Господарського кодексу України, ознаки фіктивності, що дають підстави для звернення до суду про припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою - підприємцем, в тому числі визнання реєстраційних документів недійсними: зареєстровано (перереєстровано) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи; не зареєстровано у державних органах, якщо обов'язок реєстрації передбачено законодавством; зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження; зареєстровано (перереєстровано) та проваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

У постанові Верховного Суду України від 01 вересня 2009 року № 21-1258во09 зазначено, що необхідно приймати до уваги факт наявності фінансово-господарських зв'язків з підприємствами, діяльність яких має ознаки "фіктивності".

Таким чином, системно проаналізувавши вище викладені норми та обставини, а також зважаючи на факт наявності ознак "фіктивності" у ТОВ "Мікас Плюс", у зв'язку з чим у суду виник сумнів щодо достовірності та добросовісності складання первинної документації, копії якої містяться у матеріалах справи, суд прийшов до висновку про правильність зроблених під час перевірки висновків відповідача та, як наслідок, правомірність складання ним оскаржуваних рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

На підставі вище викладених норм та обставин вбачається, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмедсервіс" до державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень відповідача є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Поряд з цим, відповідно до пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, справляється судовий збір у розмірі 2 відсотків розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Згідно зі ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" з 01 січня 2014 року установлено мінімальну заробітну плату у розмірі 1218,00 грн.

При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 122, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити повністю у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмедсервіс".

2. Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмедсервіс" (ідентифікаційний код 30637748) решту судового збору у розмірі 4384,80 грн. (Чотири тисячі триста вісімдесят чотири гривні вісімдесят копійок) на рахунок Окружного адміністративного суду міста Києва за наступними платіжними реквізитами: отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі міста Києва, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у місті Києві, код банку отримувача (МФО) 820019, рахунок отримувача 31218206784007, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Копії постанови у повному обсязі направити сторонам (вручити їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови . Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин

Постанова у повному обсязі складена 24 вересня 2014 року