Постанова

від 06.10.2014 по справі 910/4234/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2014 р. Справа№ 910/4234/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Дикунської С.Я.

Коршун Н.М.

при секретарі Шмиговській А.М.

за участю представників:

від позивача - Опанасенко О.С. (довіденість №19 від 01.09.2014 р.)

від відповідача - Дика Т.В. (довіреність б/н від 03.07.2012 р.)

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Астра ЛТД»

на рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2013 р.

у справі №910/4234/13 (суддя Гавриловська І.О.)

за позовом Комунального підприємства «Чоколівське» Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Астра ЛТД»

про стягнення суми

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Чоколівське» Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Астра ЛТД» про стягнення з відповідача суми основної заборгованості за спожиті комунальні послуги та витрати по утриманню будинку та прибудинкової території у розмірі 32529,12 грн., 197,87 грн. інфляційних втрат, 615,78 грн. 3% річних та 19632,42 грн. пені.

Рішенням господарського суду м. Києва від 15.05.2013 р. позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 32529,12 грн. основного боргу, 614,37 грн. 3% річних, 19632,42 грн. пені та 1714,03 грн. судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалене без врахування всіх фактів, що є предметом доказування у цій справі та мотивоване неналежним чином.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в її задоволенні, рішення залишити без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні повністю підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі, просив скаргу задовольнити, рішення скасувати, в позові відмовити.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Між Комунальним підприємством «Чоколівське» Солом'янської районної у м. Києві ради (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Астра ЛТД» (орендар, власник) був укладений договір про надання послуг з водо-, теплопостачання, водовідведення та участь в витратах по утриманню будинку та прибудинкової території № 3029 від 01.04.2008 р. (а.с.12-13).

Відповідно до п. 1.1. зазначеного договору, предметом договору є надання виконавцем за плату орендарю (власнику) комунальних послуг (холодне, гаряче водопостачання, центральне опалення і водовідведення) в приміщення (будівлю), загальною площею 120,0 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, 52 і участь орендаря (власника) у витратах по утриманню будинку та прибудинкової території. Приміщення використовується для відділення банку.

Згідно п.п. 2.1. - 2.7. договору № 3029 від 01.04.08 р., орендар (власник) щомісячно сплачує виконавцю вартість фактично отриманих комунальних послуг згідно виставлених постачальником табуляграм.

Розрахунки за отримані комунальні послуги здійснюються за діючими тарифами, встановленими відповідними державними органами. Тарифи можуть бути змінені за рішенням відповідних державних органів і застосовуються при розрахунках по цьому договору без додаткового погодження сторін.

Орендар (власник) зобов'язаний встановити прилади обліку, укласти прямі договори з постачальниками і самостійно сплачувати їм за спожиті комунальні послуги.

У випадку відсутності лічильника, розрахунок за використану воду і приймання стічних вод справляється за встановленими нормами.

Кількість стічних вод, відведених від орендаря (власника) приймається рівним кількості використаної води (холодної і гарячої разом).

Крім плати за комунальні послуги орендар (власник) сплачує підприємству послуги з утримання будинку та прибудинкової території, розмір яких на день укладення договору становить 120,0х0,76=91,20 грн. на місяць.

Розмір цих витрат може коригуватися без додаткового погодження сторін в залежності від фактичних витрат в звітному періоді.

Орендар (власник) також сплачує за встановленими тарифами розмір відшкодування витрат за технічне та аварійне обслуговування внутрішньобудинкових мереж гарячого водопостачання та опалення в розмірі 120,0х0,051=6,12 грн. на місяць.

Тарифи можуть бути змінені за рішенням відповідних державних органів і застосовуються при розрахунках по цьому договору без додаткового погодження сторін.

Відповідно до п.п. 4.1., 4.2. договору, орендар (власник) повинен сплачувати всі платежі, які передбачені цим договором незалежно від результатів господарської діяльності щомісячно, до 1 числа місяця, наступного за звітним.

За несвоєчасну оплату платежів, які передбачені цим договором, нараховується пеня в розмірі 1 % від суми боргу за кожен день затримки платежів, але не більше 100 % від суми боргу.

Згідно п.п. 5.1., 5.2., строк дії договору встановлено з 01.04.2008 р. до 01.04.2009 р.

Дія договору продовжується на наступний строк, якщо жодна із сторін до його закінчення не попередить інші сторони про припинення договору.

Позивач в обґрунтування позовних вимог надав суду належним чином завірені копії рахунків-фактур за спірний період, облікових карток відповідача за спірний період, розшифровок рахунків абонента за спірний період.

Позивач пояснив, що в порушення умов договору № 3029 від 01.04.2008 р. відповідач невчасно та не в повному обсязі виконував свої зобов'язання щодо оплати отриманих послуг, у зв'язку з чим в нього виникла заборгованість за період з 01.08.2011 р. до 31.01.2013 р. у розмірі 32529,12 грн.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частинами 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, зауважень щодо якості та своєчасності надання послуг від відповідача не надходило, тоді як відповідач за послуги у визначений договором № 3029 від 01.04.2008 р. строк розрахунок провів неналежним чином та не в повному обсязі.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зокрема, надав суду банківські виписки, які підтверджують сплату комунальних послуг, що надавались позивачем у грудні 2012 р. та січні 2013 р. Рахунок за грудень 2012 р. на суму 2634,24 грн. було сплачено відповідчем 24.01.2013 р., рахунок за січень 2013 р. на суму 4408,14 грн. було сплачено відповідачем 22.02.2013 р.

З розрахунку заборгованості наданого позивачем вбачається, що вищевказані суми увійшли до загальної заборгованості, яку просить стягнути позивач. Позивачем сплата рахунків за грудень 2012 р. на суму 2634,24 грн. та за січень 2013 р. на суму 4408,14 грн. не зарахована та включена до суми боргу.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про правомірність стягнення суми заборгованості, але з урахуванням сплачених відповідачем сум. Заборгованість відповідача перед позивачем становить 25486,74 грн., яка і підлягає до стягнення.

КП «Чоколівське» Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації просить суд також стягнути з відповідача 197,87 грн. інфляційних втрат та 615,78 грн. 3% річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором № 3029 від 01.04.2008 р. за період з серпня 2011 р. до січня 2013 р.

Згідно ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому ж місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», згідно з якими при застосуванні індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця - червня.

У постанові Вищого господарського суду України № 37/327 від 20.01.11 р. викладена позиція, якою стверджується, що реалізація позивачем права кредитора на стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення передбачає необхідність застосування індексу інфляції за весь час прострочення як від'ємного, так і позитивного значення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України № 40/487 від 02.02.2012 р. та № 15/065-11 від 01.02.2012 р.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Враховуючи наведене, а також відсутність у відповідача заборгованості за грудень 2012 р. та січень 2013 р., вірним є період нарахування інфляційних збитків з серпня 2011 р. до листопада 2012 р.

Дослідивши розрахунок, наданий позивачем, апеляційний господарський суд встановив, що у ньому помилково позивач не врахував зменшення інфляційних збитків, що пов'язані із встановленням рівня інфляції у травні 2012 р., червні 2012 р., липні 2012 р. та серпні 2012 р. на рівні 99,7 %, 9,97 %, 9,98 % та 9,97 % відповідно.

Враховуючи наведене, колегія суддів, перевіривши розрахунок, погоджується з висноком місцевого господарського суду, що матеріальні втрати позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за визначений позивачем період відсутні, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо розрахунку 3% річних, то апеляційним господарським судом було здійснено перерахунок сум з урахуванням зменшення суми заборгованості та періоду. Колегія суддів вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних підлягають частковому задоволенню у розмірі 479,19 грн.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 19632,42 грн. пені за порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання за договором № 3029 від 01.04.2008 р. за період з лютого 2012 р. до січня 2013 р.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно приписів ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно п. 4.2. договору № 3029 від 01.04.2008 р., за несвоєчасну оплату нараховується пеня в розмірі 1 % від суми боргу за кожний день затримки платежів, але не більше 100 % від суми боргу.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобов'язаний у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню у встановлених законом чи договором розмірах.

Враховуючи вищезазначені обставини, зменшення суми боргу та періоду за який стягується пеня, колегія суддів вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню в сумі 16843,94 грн.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що за умовами укладеного між сторонами договору відповідач повинен був сплачувати вартість фактично отриманих комунальних послуг на підставі первинних документів - табуляграм та рахунків-фактур, що фіксують факт здійснення господарської операції, проте в матеріалах справи відсутні докази про їх вручення відповідачу.

Щодо вказаних тверджень, то колегія суддів вважає їх безпідставними оскільки умовами договору №3029 від 01.04.2008 р. не передбачено як вручення позивачем відповідачу вищезазначених документів на оплату комунальних послуг так і порядок їх отримання відповідачем.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги Комунального підприємства «Чоколівське» Солом'янської районної у м. Києві ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Астра ЛТД» підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі, заслуговують на увагу, а тому остання підлягає частковому задоволенню.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2013 р. у справі №910/4234/13 підлягає зміні.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається у спорах на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, п. 4 ч. 1 ст. 103, п. 1 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Астра ЛТД» задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2013 р. у справі №910/4234/13 змінити.

Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Астра ЛТД» (03151, м. Київ, пр-т. Повітрофлотський, буд. 52; код ЄДРПОУ 16400718) на користь Комунального підприємства «Чоколівське» Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації (03087, м. Київ, вул. Волинська, буд. 4-а; код ЄДРПОУ 35756971) 25486 (двадцять п'ять тисяч чотириста вісімдесят шість) грн. 74 коп. боргу, 479 (чотириста сімдесят дев'ять) грн. 19 коп. 3% річних, 16843 (шістнадцять тисяч вісімсот сорок три) грн. 94 коп. пені, 1393 (одну тисячу триста дев'яносто три) грн. 30 коп. судового збору за подання позову.

Стягнути з Комунального підприємства «Чоколівське» Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації (03087, м. Київ, вул. Волинська, буд. 4-а; код ЄДРПОУ 35756971) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Астра ЛТД» (03151, м. Київ, пр-т. Повітрофлотський, буд. 52; код ЄДРПОУ 16400718) 173 (сто сімдесят три) грн. 72 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Справу №910/4234/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді С.Я. Дикунська

Н.М. Коршун