Постанова

від 07.10.2014 по справі 907/495/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2014 р. Справа № 907/495/14

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Мельник Г.І.

суддів Михалюк О.В.

Новосад Д.Ф.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

"СІЛЕКС ЛТД", м. Івано-Франківськ № 8/8 від 18.08.2014 року

на рішення господарського суду Закарпатської області від 26.06.2014 року

у справі № 907/495/14

за позовом Приватного підприємства "Голден Бір Трейдінг", м. Ужгород

до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛЕКС ЛТД",

м. Івано-Франківськ

до відповідача 2 Всеукраїнської громадської організації "Українська правнича

група", м.Перечин

про стягнення 75 602,47 гривень.

за участю представників:

від позивача - Вакула Ю.І. - представник (договір про надання правової допомоги

№ АБВГ14-01/30 від 15.02.2014р.)

від відповідача 1 - Милитчук С.М. - представник (довіреність б/н від 01.09.2014р. )

від відповідача 2 - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 26.06.2014р. у справі № 907/495/14 (суддя Русняк В.С.) позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „СІЛЕКС ЛТД" на користь Приватного підприємства „Голден Бір Трейдінг" суму в розмірі 55462,95грн., в т.ч. 38938,27 грн. заборгованості за поставлений товар згідно Договору поставки №ПД(К)-69/13 від 17.10.2013 року, 14370,83 грн. штрафних санкцій за порушення строків розрахунків за товар, 1535,95 грн. пені, 617,90 грн. трьох відсотків річних, а також суму 1340,31 грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору та суму 2487,26 грн. у відшкодування витрат на оплату послуг адвоката; в частині позовних вимог до відповідача 2 Всеукраїнської громадської організації "Українська правнича група" відмовлено; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що між сторонами існували договірні правовідносини щодо купівлі-продажу товару, зобов'язання по яких відповідачем виконані не у повному обсязі, у зв'язку з чим у Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛЕКС ЛТД" утворилася заборгованість, доказів погашення якої та штрафних санкцій, відповідно, станом на день розгляду спору суду не подано. Разом з тим, судом першої інстанції у відповідності до ст. 44 ГПК України стягнуто з відповідача 1 витрати на оплату послуг адвоката.

Не погоджуючись з вказаним рішенням місцевого господарського суду Товариство з обмеженою відповідальністю "СІЛЕКС ЛТД" оскаржило його в апеляційному порядку, звернувшись до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою № 8/8 від 18.08.2014 року, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 26.06.2014р. та винести нове рішення про відмову у задоволенні позову, оскільки вважає, що рішення прийняте з порушенням вимог матеріального та процесуального права.

Свої доводи скаржник аргументує, зокрема тим, що копію позовної заяви та доданих до неї документів ТзОВ "СІЛЕКС ЛТД" не отримувало, більше того товариство було позбавлене права на захист, оскільки розгляд справи в суді першої інстанції відбувся без їх участі.

Також, апелянт зазначає, що позивачем було порушено територіальну підсудність справ господарського суду у відповідності до положень ст. 15 ГПК України.

Крім цього, скаржник покликається на те, що Акт звірки між сторонами відсутній, заборгованість не відповідає дійсності, а договори поставки між сторонами відсутні.

Приватне підприємство "Голден Бір Трейдінг" подало заперечення на апеляційну скаргу, в якому доводи скаржника спростовує, не визнає їх та просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 28.08.2014р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду на 16.09.2014р. Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 16.09.2014р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 07.10.2014р.

Судове засідання 07.10.2014 року у даній справі проведено в режимі відео конференції.

В дане судове засідання прибули представники позивача та відповідача 1, однак, відповідач 2 явки уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, хоча своєчасно та належним чином був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, що підтверджується ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 16.09.2014 року.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 1, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Закарпатської області від 26.06.2014р. у справі № 907/495/14 слід залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛЕКС ЛТД" без задоволення, виходячи з наступного.

Аналізом матеріалів справи встановлено, що 17 жовтня 2013 року між Приватним підприємством „Голден Бір Трейдінг" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „СІЛЕКС ЛТД" (Покупець) укладено Договір поставки № ПД(К)-69/13 (надалі - Договір) (а.с. 21-24), відповідно до умов якого Покупець бере на себе обов'язок купувати продукцію Постачальника, визначену специфікацією, а останній здійснює поставку на умовах даного договору (п. 1. Договору).

Згідно з п. 3. Договору ціна на товар визначається специфікацією яка є додатком до даного договору та встановлюється в національній валюті України.

У відповідності до п. 6. Договору розрахунки між сторонами здійснюються у безготівковій формі у національній валюті України - гривні. Поставка здійснюється за умови оплати за товар на умовах даного договору. Порядок розрахунків визначається даним договором та додатками до нього. При цьому, додатком № G 1 від 17.10.2013р. до договору поставки № ПД(К)-69/13 від 17.10.2013 року визначено, що поставка товару здійснюється на умовах відстрочки платежу в 30 календарних днів з дати поставки.

Пунктом 13. Договору передбачено, що приймання-передача товару здійснюється по накладних, які підписуються безпосередньо Покупцем або уповноваженою особою та скріплюються печаткою.

Відповідно до п. 15. Договору упаковка для товару, а саме: КЕГ та піддон є зворотною та підлягає поверненню Постачальнику у строки, визначені даним договором, зокрема, Покупець зобов'язується протягом 14 днів з моменту використання останнього КЕГу (але не пізніше трьох місяців з дати останньої поставки) передати Постачальнику всю отриману від нього обертову тару.

При цьому, згідно з п. 16. Договору у разі втрати, знищення або неповернення у встановлені строки зворотної упаковки Покупець відшкодовує Постачальнику вартість упаковки виходячи з ціни такої тари. У разі отримання претензії щодо відшкодування вартості упаковки та невідшкодування такої вартості протягом тридцяти днів з моменту її отримання постачальником нараховується покупцю також штраф у потрійному розмірі від вартості такої упаковки та відшкодовуються витрати на правову допомогу у розмірі 25 % від суми, заявленої до стягнення.

Згідно з п. 34. Договору даний договір укладений строком на один календарний рік та автоматично пролонгується у разі відсутності протягом останнього місяця заперечень будь-якої із сторін.

Вищевказаний Договір укладено в письмовій формі, підписаний повноважними представниками сторін, їх підписи посвідчено печатками сторін, що відповідає приписам статей 207, 208 ЦК України, ст.181 ГК України. За таких обставин покликання в апеляційній скарзі на відсутність між сторонами укладеного договору поставки колегія суддів вважає надуманими.

Поряд з цим, матеріалами справи встановлено, що належне виконання зобов'язань Покупця (відповідача ТОВ „СІЛЕКС ЛТД") за Договором поставки № ПД(К)-69/13 від 17.10.2013 року забезпечено порукою, укладеною між Приватним підприємством „Голден Бір Трейдінг" та Всеукраїнською громадською організацією „Українська правнича група" на підставі ст. 181 ГПК України у спрощений спосіб, шляхом обміну листами.

Так, листом - порукою № 5гбт від 01.11.2013 року відповідач 2 - Всеукраїнська громадська організація „Українська правнича група" погодилася виступити поручителем та нести солідарну відповідальність з відповідачем 1 - Товариством з обмеженою відповідальністю „СІЛЕКС ЛТД" за Договором поставки № ПД(К)-69/13 від 17.10.2013 року перед Приватним підприємством „Голден Бір Трейдінг" в межах суми 5000,00 грн. При цьому, листом передбачено, що несплата директором ПП „Голден Бір Трейдінг" членських внесків протягом трьох місяців має наслідком припинення поруки (а.с. 46).

Як з'ясовано в ході розгляду справи, згідно документальних доказів на виконання умов Договору, ПП „Голден Бір Трейдінг" (Постачальником) було поставлено ТзОВ „СІЛЕКС ЛТД" (Покупцю) товар, що підтверджується:

· видатковою накладною № РТ-0001398 від 18.10.2013 року на суму 18 513,94 грн., податковою накладною № 78 від 18.10.2013р. та видатковою накладною на відвантаження поворотної тари № 142 від 18.10.2013р. (а.с. 47, 48, 49);

· видатковою накладною № 105 від 18.10.2013 року на суму 22 894,33 грн.,

податковою накладною № 79 від 18.10.2013р. та видатковою накладною на відвантаження поворотної тари № 105 від 18.10.2013р. (а.с. 50, 51, 52).

Таким чином, Постачальник поставив Покупцю товар на загальну суму 41 408,27грн.

Поряд з цим встановлено, що Покупець частково оплатив вартість отриманої продукції, сплативши кошти у розмірі 2 470,00 грн., що підтверджується виписками з рахунку ПП „Голден Бір Трейдінг" (а.с. 64-65, 66-68).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач заборгованість перед позивачем не погасив, що призвело до виникнення боргу у відповідача у сумі 38 938,27 грн., доказів погашення якої сторонами не подано.

З'ясуванням доказів у справі встановлено, що позивач надіслав відповідачу 1 претензію № АБВГ14-01/30-1від 19.02.2014 року (а.с. 56) із вимогою про погашення заборгованості, пені і штрафу, проте відповіді на зазначену претензію відповідач 1 не надав.

Таким чином, предметом даного спору є вимога ПП „Голден Бір Трейдінг" про стягнення основної заборгованості у розмірі 38 938,27 грн., що виникла у результаті неналежного виконання ТзОВ „СІЛЕКС ЛТД" умов Договору поставки № ПД(К)-69/13 від 17.10.2013 року.

Одночасно, встановлено, що ПП „Голден Бір Трейдінг" просило частину основної заборгованості у розмірі 5 000,00 грн. стягнути солідарно з ТзОВ „СІЛЕКС ЛТД" та Всеукраїнської громадської організації "Українська правнича група" (враховуючи лист-поруку № 5гбт від 01.11.2013 року).

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог до відповідача 2, оскільки в листі-поруці встановлено строк його дії - до 17.04.2014р., тобто до заявлення позову, а тому частина основної заборгованості у розмірі 5000,00 грн. заявлена до відповідача 2 підлягає стягненню з відповідача 1.

Згідно з ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Водночас, ст.174 ГК України визначає, що однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно з ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, з огляду на викладене та з врахуванням документальних доказів у справі, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 1 на користь позивача заборгованості у розмірі 38 938,27 грн. за неналежне виконання укладеного між сторонами Договору поставки № ПД(К)-69/13 від 17.10.2013 року.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що наявність заборгованості відповідача 1 перед позивачем у розмірі 38 938,27 грн. підтверджена видатковими накладними (а.с. 47, 50), податковими накладними (а.с. 48, 51) та видатковими накладними на відвантаження поворотної тари (а.с. 49, 52), а також не заперечується відповідачем 1.

Більше того, у судовому засіданні Львівського апеляційного господарського суду 07.10.2014 року, представник відповідача 1 підтвердив поставку товару ТзОВ „СІЛЕКС ЛТД" на умовах Договору поставки № ПД(К)-69/13 від 17.10.2013 року та визнав заборгованість у розмірі 38 938,27 грн.

З врахуванням викладеного, покликання скаржника на те, що заборгованість відповідача 1 за Договором поставки № ПД(К)-69/13 від 17.10.2013 року, яка відображена у Акті звірки не відповідає дійсності, колегія суддів вважає голослівними.

Крім цього, усні покликання апелянта на те, що ОСОБА_4 станом на дату укладання Договору (17.10.2013р.) та дату поставки товару (18.10.2013р.) не був уповноваженою особою ТзОВ „СІЛЕКС ЛТД" нічим не підтверджені та спростовуються документальними доказами у справі, а саме: наказом № 5 від 01.09.2013р. про призначення заступником директора ТзОВ „СІЛЕКС ЛТД" ОСОБА_4 з 01.09.2013р. з правом підпису угод та фінансових документів (а.с. 29).

Більше того, укладений між сторонами Договір у встановленому законом порядку недійсним (нечинним) не визнаний, докази протиправності укладення такого у матеріалах справи відсутні. А тому, відсутність Акту взаємозвірки на що покликається апелянт в апеляційній скарзі, висновків місцевого господарського суду щодо дійсності Договору не спростовують.

Одночасно, перевіривши доводи позивача встановлено, що ПП „Голден Бір Трейдінг" у позовній заяві просить, зокрема, стягнути з відповідача 1 пеню у розмірі 1 535,95 грн., 3 % річних у розмірі 617,90 грн. за період з 19.11.2013р. по 19.05.2014р., що передбачено ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачені наслідки порушення зобов'язання.

Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, колегія суддів покликається на те, що якщо зобов'язання виконано не належним чином, то воно не припиняється, а навпаки на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України, оскільки остання передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Відтак, провівши перерахунок нарахування 3% річних, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 617,90 грн. 3% річних за період з 19.11.2013р. (дата поставки 18.10.2013р. + 30 календарних дні з дати поставки) по 19.05.2014р. (дата визначена заявленими позовними вимогами позивача).

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Водночас, пунктом 17. Договору передбачено, що у разі порушення строків виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених даним договором, винна сторона сплачує іншій штраф із розрахунку облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на викладене, враховуючи роз'яснення Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (з наступними змінами і доповненнями) та здійснивши перерахунок нарахування пені, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача 1 535,95 грн. пені.

За прострочку виконання ТзОВ „СІЛЕКС ЛТД" своїх зобов'язань по Договору поставки №ПД(К)-69/13 від 17.10.2013 року, позивач, посилаючись на п. п. 17, 18 Договору просить стягнути з відповідача 14 370,83 грн. штрафу у розмірі 10 % від обсягу невиконаних зобов'язань (за прострочення понад 1 місяць зобов'язань: 4 140,80 грн. за несплату поставленого товару та 10 230,00 грн. за неповернення своєчасно зворотньої упаковки).

Відповідно до п. 18. Договору у разі, якщо строк порушення виконання зобов'язань стороною перевищує один календарний місяць, управнена сторона вправі застосовувати до винної сторони штраф у розмірі десяти відсотків від обсягу невиконаних зобов'язань.

Таким чином, здійснивши перерахунок нарахування штрафу у розмірі 10% від обсягу невиконаних зобов'язань, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача 1 на користь позивача 14 370,83 грн. за порушення виконання зобов'язань понад один календарний місяць.

Щодо стягнення збитків від курсової різниці на суму 20139,52 грн., колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до ст. 22 ЦК України передбачено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

При вирішенні спору про відшкодування шкоди, господарський суд в обов'язковому порядку встановлює наявність таких умов відповідальності відповідача як безпосередній причинний зв'язок між відповідними діями (бездіяльністю) і шкодою та вину відповідача. При цьому, відсутність або ж недоведеність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування шкоди (збитків).

Згідно з ч. 2 ст. 524 ЦК України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у стягненні з відповідача 1 на користь позивача 20 139,52 грн. збитків від курсової різниці, оскільки сторони в Договорі поставки № ПД(К)-69/13 від 17.10.2013 року та в додатку до нього встановили порядок розрахунків у національній валюті (п. 6. Договору) без визначення грошового еквіваленту у іноземній валюті.

Більше того, перевіряючи доводи позивача судом встановлено, що ПП „Голден Бір Трейдінг" не доведено належними та допустимими доказами наявності в діях відповідача 1 складу цивільного правопорушення, за яке встановлена відповідальність у вигляді зобов'язання відшкодувати майнову шкоду (збитки). Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою відсутній, вина відповідача 1 документальними доказами у справі не доведена.

Одночасно, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в частині стягнення з відповідача 1 на користь позивача витрат на оплату послуг адвоката, колегією суддів встановлено наступне.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Враховуючи, що витрати, пов'язані з наданням послуг адвоката, є судовими витратами, вони відшкодовуються лише сторонам. Інші особи, які беруть участь у справі, не мають права на відшкодування цих витрат.

Відшкодуванню підлягають лише фактичні витрати, тобто витрати, здійснені на дату прийняття судового рішення. Відшкодуванню не підлягають майбутні витрати. Здійснення витрат повинно підтверджуватися розрахунковими документами про перерахування коштів, видатковим касовим ордером.

Так, Договором про надання правової допомоги та представництва № АБВГ14-01/30 від 15.02.2014 року (а.с. 87), додатоком до договору № АБВГ14-01/30 (а.с. 88-89), свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю № 21/525 від 10.06.2006р., актами прийому передачі документів від 13.02.2014 року, від 13.03.2014 року, від 13.05.2014 року (а.с. 82, 83, 84), Довідкою про обсяг витрат на правову допомогу № АБВГ 14-01/30-3 (а.с. 85-86) та актами виконаних робіт (а.с. 77-79) підтверджується надання послуг адвокатом позивачу - ПП „Голден Бір Трейдінг" у господарській справі № 907/495/14.

Разом з тим, платіжними дорученнями № 1300 від 21.05.2014р. на суму 1 913,70 грн. (а.с. 91), №1299 від 21.05.2014р. на суму 927,32 грн. (а.с. 92), № 1298 від 21.05.2014р. на суму 3 631,85 грн. (а.с. 93) та № 1297 від 21.05.2014р. на суму 2 611,85 грн. (а.с. 94) підтверджено здійснення витрат на оплату послуг адвоката понесеними позивачем за Договором про надання правової допомоги та представництва № АБВГ14-01/30 від 15.02.2014 року при розгляді даної господарської справи №907/495/14.

Згідно з ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Відповідно до ст. 30 Закону України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність" формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту є гонорар; порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги; при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини; гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У відповідності до п. 6.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 „Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України" (з наступними змінами і доповненнями) вирішуючи питання про розподіл судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування таких витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

З врахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог в розмірі 2 487,26 грн. щодо стягнення з відповідача 1 на користь позивача вартості послуг адвоката у зв'язку з здійсненням захисту інтересів позивача у даній справі, оскільки вартість послуг адвоката у цьому випадку є завищеною та неспіврозмірною (враховуючи ціну позову).

Разом з тим, перевіряючи доводи апеляційної скарги в частині покликання скаржника на порушення правил територіальної підсудності у відповідності до ст. 15 ГПК України, колегія суддів вважає такі безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 15 ГПК України справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

Оскільки, місцезнаходження відповідача 2 - Всеукраїнської громадської організації "Українська правнича група" - м. Перечин Закарпатської області, що відноситься до територіальної підсудності господарського суду Закарпатської області, тому позивач - ПП «Голден Бір Трейдінг» правильно визначив територіальну підсудність справи у даному спорі та подав позовну заяву до господарського суду Закарпатської області за своїм вибором.

З огляду на викладене, судова колегія зазначає, що скаржником у справі не доведено обставини на які він покликається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33 та 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Закарпатської області від 26.06.2014р. відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а інші зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює спірні правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 28.08.2014р. та від 16.09.2014р. скаржника зобов'язано надати суду докази зарахування судового збору за подання апеляційної скарги до спеціального фонду Державного бюджету України. Проте, скаржник вимог ухвал Львівського апеляційного господарського суду не виконав. Тому, колегія суддів вважає за необхідне у відповідності до ст. 49 ГПК України, стягнути зі скаржника судовий збір за перегляд рішення господарського суду Закарпатської області в апеляційному порядку, оскільки скаржником не подано суду належних та допустимих доказів сплати судового збору щодо зарахування останнього до спеціального фонду Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, - Львівський апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 26.06.2014р. у справі

№ 907/495/14 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою

відповідальністю "СІЛЕКС ЛТД" № 8/8 від 18.08.2014 року - без задоволення.

2. Судовий збір за перегляд рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку покласти на скаржника та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛЕКС ЛТД" (76006, м. Івано-Франківськ, вул. Вовчинецька, 98, код ЄДРПОУ 37408746) у спеціальний фонд Державного бюджету України - 1244,00 грн. (одна тисяча двісті сорок чотири гривні) судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

3. Господарському суду Закарпатської області видати накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи скеровуються в Господарський суд Закарпатської області.

Повний текст постанови складений 13.10.2014р.

Головуючий-суддя Мельник Г.І.

Суддя Михалюк О.В.

Суддя Новосад Д.Ф.