Рішення

від 08.10.2014 по справі 903/750/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08 жовтня 2014 р. Справа № 903/750/14

Господарський суд Волинської області, розглянувши матеріали по справі

за позовом Прокурора Локачинського району Волинської області в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств та Волинського відділення Укрдержфонду підтримки фермерських господарств, смт. Локачі, Волинська обл.

до відповідача: Фермерського господарства "Хутір-В", с. Коритниця, Локачинський район, Волинська область

про стягнення 27 617,03грн.

Суддя Гончар М.М.

Представники:

від позивача: Український державний фонд підтримки фермерських господарств Демків Юлія Вікторівна (довіреність від 15.01.14р. №9)

від відповідача: н/з

у судовому засіданні приймав участь прокурор відділу представництва інтересів громадян та держави в судах прокуратури міста Луцька Католик Іванна Анатоліївна (довіреність від 16.06.14р. №113-6592);

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст.ст.22, 29 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки учасників судового процесу.

Суть спору: позивач - Прокурор Локачинського району Волинської області в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств та Волинського відділення Укрдержфонду підтримки фермерських господарств звернувся з позовом до Фермерського господарства "Хутір-В" про стягнення 27 617,03грн., з них 22 950,00грн. - заборгованості по коштах поворотної фінансової допомоги, 2547,45грн. - індексу інфляції, 341,42грн. - 3% річних, 1178,16грн. - пені.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 19.08.2008 року між Волинським відділенням Українського державного фонду підтримки фермерських господарств та фермерських господарством "Хутір В" укладено договір № 14 про надання господарству фінансової підтримки на поворотній основі в сумі 30 000 грн., які останнє зобов'язалося повернути до 01.07.2013 року. Позивачем, відповідно до умов договору, перераховано 30 000 грн. поворотної фінансової підтримки на рахунок ФГ "Хутір В". Відповідач взяті на себе зобов'язання по договору належним чином не виконав і повернув лише частину боргу в сумі 7 050грн.

Згідно уточненого розрахунку від 07.10.2014р. позивач просить стягнути з відповідача 1539,94грн. пені відповідно до п.п.5.2 п.5 договору, 347,08грн. - 3 відсотки річних, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України та інфляційну різницю за час прострочення в сумі 68,85грн..

Прокурор та представник позивача в судовому засіданні позов підтримали в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, вимог ухвали суду від 18.08.2014 року та від 24.09.14 року не виконав. Ухвала суду про відкладення розгляду справи від 24.09.2014 року, направлена на адресу Директора ФГ "Хутір В" Прибиш Валентини Іванівни (Волинська обл., АДРЕСА_1), яка належним чином була повідомлена, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення від 06.10.14р. з відміткою вручено за довіреністю.

Суд вважає, що виконав обов'язок щодо повідомлення відповідача про вчинення процесуальних дій.

Згідно п.3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року №18. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України, п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року №18.

Заслухавши пояснення прокурора, представника позивача та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

19 серпня 2008 року між позивачем - Волинським відділенням Українського державного фонду підтримки фермерських господарств та відповідачем - фермерським господарством "Хутір В" укладений договір № 14 про надання фінансової підтримки фермерському господарству (далі договір, а. с. 9-10).

Відповідно до розділу 1 договору позивач зобов'язується надати фінансову підтримку на поворотній основі відповідачу в сумі 76 000 грн., а відповідач - використати її за цільовим призначенням і повернути у визначений договором строк.

Згідно п. 3.4.2. договору відповідач зобов'язується повернути кошти фінансової підтримки на поворотній основі позивачу згідно з встановленим графіком: до 01.08.2010 року в сумі 500,00 грн., до 01.12.2010 року - 500,00грн., до 01.04.2011 року - 1000,00 грн., до 01.06.2011 року - 1000,00 грн., до 01.09.2011 року - 1000,00 грн., до 01.12.2011 року - 1000,00 грн., до 01.04.2012р. - 2000,00грн., до 01.06.2012р. - 2000,00грн., до 01.09.2012р. - 5000,00грн., до 01.12.2012р. - 5000,00грн., до 01.04.13р. - 5000,00грн. до 01.07.2013р. - 6000,00грн.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з договору. Між сторонами зобов'язання виникли з договору № 14 від 19.08.2008 року.

Укладений між сторонами договір № 14 від 19.08.2008 року за своєю правовою природою є договором позики. Відносини сторін регулюються його умовами та ст. ст. 1046 - 1053 ЦК України.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості ( ч. 1 ст. 1046 ЦК України ).

На виконання договору 28.08.2008 року Волинське відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств перерахувало 30 000грн. коштів поворотної фінансової підтримки на розрахунковий рахунок відповідача згідно платіжного доручення від 28.08.2008 року №216 (а. с. 11 ).

Позивач звертався до відповідача з претензіями від 04.06.2013 року №03-79 та від 04.07.2013 року №03-111 про необхідність погашення заборгованості, проте вони були залишені відповідачем без відповіді.

Відповідач взяті на себе зобов'язання за договором належним чином не виконав повернувши лише частину боргу на загальну суму 7050, грн. Сума коштів не повернутих до державного бютжету станом на 01.07.14р. складає 22 950грн.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахуванням грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Заборгованість відповідача в сумі 22 950 грн. підтверджена матеріалами справи, підставна і підлягає до стягнення з відповідача, оскільки в силу ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" за грошовими зобов'язаннями розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 5.2 договору встановлено, що за несвоєчасне повернення коштів фінансової підтримки відповідач сплачує позивачу пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Нараховано позивачем пеня в сумі 1539,94грн. за період з 01.07.2013 року по 31.12.2013 року підставні та підлягають до стягнення.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нараховані позивачем 347,08грн. 3% річних та 68,85грн. інфляційної різниці за час прострочення підставні та підлягають до стягнення згідно ст.625 ЦК України.

Оскільки, спір до розгляду в суді доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 1 827 грн. відповідно до ст. 49 ГПК України слід покласти на нього.

Господарський суд, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, -

вирішив:

1. Позов задоволити .

2. Стягнути з Фермерського господарства "Хутір В" (Волинська область, Локачинський район, с.Коритниця, код ЄДРПОУ 33515290) на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Волинського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (м. Луцьк, пр. Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 13353898) - 22 950 грн. основного боргу, 347 грн. 08 коп. 3% річних, 1539 грн. 94 коп. пені, 68,85грн. інфляційної різниці за час прострочення а всього: 24 905 грн. 87 коп. (двадцять сім тисяч шісот сімнадцять грн. три коп.).

3. Стягнути з Фермерського господарства "Хутір В" (Волинська область, Локачинський район, с.Коритниця, код ЄДРПОУ 33515290) - 1 827 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн.) судового збору в дохід державного бюджету.

Повне рішення

складено 13.10.14р.

Суддя М. М. Гончар