Рішення

від 14.10.2014 по справі 924/1250/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" жовтня 2014 р.Справа № 924/1250/14

Господарський суд Хмельницької області у складі:

судді Заверуха С.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Державного концерну "Укроборонпром" м. Київ

до 1. Державного підприємства Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" м. Кам'янець-Подільський;

2. Приватного - підприємства "Дифферент", м. Кам'янець - Подільський

про визнання недійсним договору про надання послуг (виконання робіт) від 18.07.2012р. №06/01-96, укладеного між ДП Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" м. Кам'янець - Подільський та ПП "Дифферент", м. Кам'янець - Подільський

Представники сторін:

позивача: Смалюк Р.В. довіреність №Д-1044/2014р. від 23.06.14р.

відповідача 1 (ДП Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки"): Савліва Л.О. довіреність від 13.01.14р., Паляниченко С.С. - довіреність від 13.01.2014 р.

відповідача 2 (ПП "Дифферент"): Гнідко С.І. - довіреність від 10.10.2014 р., Собков А.В.ю - довіреність від 14.10.2014р., Головата М.Д. - довіреність від 14.10.2014р.

Рішення приймається 14.10.2014 р., оскільки в судовому засіданні 13.10.2014 р. оголошувалась перерва.

Повне рішення складено 14.10.2014р.

Суть спору: позивач - ДК "Укроборонпром" м. Київ звернувся з позовом до 1. Державного підприємства Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" м. Кам'янець-Подільський; 2. Приватного - підприємства "Дифферент", м. Кам'янець - Подільський про визнання недійсним договору про надання послуг (виконання робіт) від 18.07.2012р. №06/01-96, укладеного між ДП Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" м. Кам'янець - Подільський та ПП "Дифферент", м. Кам'янець - Подільський.

В обґрунтування позову зазначає, що договір №06/01-96 від 18.07.2012р. порушує права та інтереси Концерну як суб'єкта господарювання, якому надано Верховною Радою України та делеговано Кабінетом Міністрів України владні повноваження з управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі. Договір укладений при відсутності у сторін необхідного обсягу цивільної дієздатності, з порушенням норм чинного законодавства, а тому підлягає визнанню недійсним.

Посилаючись на норми Закону України "Про особливості управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі", Указ Президента України "Про заходи щодо підвищення ефективності діяльності оборонно-промислового комплексу України " від 28.12.2010р. №1245/2010, Статут ДК "Укроборонпром", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.08.2011р. №993, позивач стверджує, що Концерн є державним господарським об'єднанням, що наділене владними повноваженнями щодо управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі.

Згідно із додатком до Статуту ДК "Укроборонпром" до складу підприємств-учасників Концерну включено і Державне підприємство "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки", майно якого є державною власністю і закріплене за ним на праві господарського відання.

По-перше, позивач вважає, що договір підлягає визнанню недійсним у зв'язку з відсутністю у відповідач 2 ліцензії на виготовлення комплектуючих до військової зброї, що позбавляє останнього права на укладення спірного договору.

По-друге, за твердженнями позивача оспорюваний договір суперечить інтересам держави, оскільки лише наявність ліцензії може свідчити про рівень якості продукції, відповідність встановленим стандартам та ліцензійним умовам. В свою чергу, постачання неякісних вузлів та деталей до зброї (автоматичні гармати ЗТМ-1, ЗТМ-2 для бронетранспортерів) створює не лише загрозу для виконання контрактів, кладених відповідачем - 1, але й безпосередньо впливає на рівень обороноздатності держави.

Про наявність наміру з боку відповідача-2 щодо настання відповідних наслідків для держави, на думку позивача, є відсутність ліцензії у відповідача - 2 на виготовлення комплектуючих до військової зброї.

По-третє, позивач зазначає, що оспорюваний договір був укладений відповідачем - 1 без погодження з ДК "Укроборонпром", не дивлячись на те, що наказом від 13.02.2012р. №38 "Про забезпечення контролю договірної діяльності підприємств-учасників Державного концерну "Укроборонпром" було зобов'язано всіх керівників підприємств-учасників Концерну, в т.ч. директора Відповідача - 1, забезпечити попереднє погодження проектів договорів з Концерном з 14.02.2012р. Видані Концерном накази є обов'язковими до виконання підприємств-учасників Концерну.

За таких обставин, позивач вважає, що у відповідача - 1 не було достатнього обсягу дієздатності на укладення оспорюваного договору, оскільки не було здійснено попереднього погодження із Концерном, що є порушенням ст. 203 Цивільного кодексу України, ст. 207 Господарського кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, вважає їх правомірним та обґрунтованими поданими доказами.

Крім того, представником позивача 15.09.14р. подано письмові пояснення з додатками в яких зазначено, що ухвалою господарського суду Хмельницької області від 27.08.14р. Концерн було зобов'язано подати в судове засідання копію Витягу з ЄДР, оригінали документів доданих до позовної заяви для огляду в судовому засіданні. Однак представник позивача зазначає що, документів, вказаних в п.2, 9-22, п. 6-8, п.24 додатків до позову, не можуть надати, оскільки Концерн не є стороною оспорюванного договору, та у Концерну відсутні оригінали даних документів.

Позивач надав 13.10.2014 р. письмові пояснення в яких вказує, що представник концерну Смалюк Р.В. мав право на підписання та подання позовної заяви про визнання договору про надання послуг (виконання робіт) від 18.07.2012 р. №06/01-96 недійним за довіреністю від 23.06.2014 р. №д-1044/2014. Також позивач звертає увагу, що договір підлягає визнанню недійсним у повному обсязі, оскільки предмет договору є істотною умовою договору, а визнання будь-якої з істотних умов недійсною спричиняє недійсність договору в цілому.

Представник відповідача 1 (ДП Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки") в судове засідання з'явився. Крім того, представником відповідача 1 в судовому засіданні подано заяву про те, що позов ДК "Укроборонпром" м. Київ до 1. ДП Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" м. Кам'янець-Подільський; 2. ПП "Дифферент", м. Кам'янець - Подільський про визнання недійсним договору про надання послуг (виконання робіт) від 18.07.2012р. №06/01-96, укладеного між ДП Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" м. Кам'янець - Подільський та ПП "Дифферент", м. Кам'янець - Подільський визнають та просять задовольнити позов в повному об'ємі.

В судовому засіданні від 14.10.2014р. подано відзив на позов, в якому додатково зазначено, що надане ДП "НТК "ЗТМ" майно залишається у власності держави. З посиланням на лист Мінекономрозвитку України від 15.07.2014р. №2734-09/24016-05, зазначає, що господарська діяльність з реалізації складових частин до військової зброї підлягає ліцензуванню, а у відповідача - 2 відсутня відповідна ліцензія. Постачання неякісних вузлів та деталей до означеної зброї, створює не лише загрозу для виконання контрактів, укладених ДП "НТК "ЗТМ", але й безпосередньо впливає на рівень обороноздатності держави в умовах зовнішньої агресії.

Крім того представником відповідача - 1 подано письмові пояснення в яких наголошено, що всі деталі, які є комплектуючими військової зброї гармат ЗТМ1 та ЗТМ2, виготовляються на ДП "НТК "ЗТМ" без залучення сторонніх осіб, в тому числі приватних підприємств.

Дану позицію підтвердив також представник позивача.

Крім того, представником відповідача 1 подано суду довідку від 14.10.2014р. №02-1290 за підписом начальника ВЕП ОСОБА_9, в якій повідомлено, що в актах виконаних робіт відображались проміжні операції по виготовленню деталей, в той час коли деталі проходили обробку на інших операціях. Після отримання виготовлених на ПП "Дифферент" деталей, вони використовувались в подальшому виключно для виготовлення гармат ЗТМ 1 та ЗТМ 2 та не потребували додаткової обробки на ДП "НТК "ЗТМ".

Також подано довідку №01-1289 від 14.10.2014р. за підписом в.о. головного конструктора В.Солодковського, зі змісту якої вбачається, що деталі гармат ЗТМ1 та ЗТМ2 не являються деталями подвійного призначення, а для їх освоєння і виготовлення потрібно дотримуватись вимог п. 3.4. ГОСТ В15.301-80 "Постановка на виробництво виробів" в частині проведення кваліфікаційних випробувань.

Представник відповідача 2 (ПП "Дифферент") в судове засідання з'явився надав заперечення на позов, пояснює, що відповідно до обов'язків сторін договору відповідач - 2 зобов'язався своєчасно та якісно надавати послуги та передавати їх по акту наданих послуг (виконаних робіт). Відповідач 1 зобов'язався передавати заготовки, технічну документацію необхідну для виконання робіт. Право власності на деталі при їх передачі на обробку не передавалось та залишалось за відповідачем 1 (п. 4.2.1 Договору).

ПП "Дифферент" стверджує, що жодних готових деталей до військової техніки не виготовляв та не реалізовував відповідачу-1. Окрім того кінцевими операціями по виготовленню деталей завжди є термічна, гальванічна (хромування, кадрування, фосфатування) та лакофарбувальне покриття. Дані завершальні операції на деталях проводились виключно відповідачем -1.

Стосовно відсутності ліцензії, відповідач -2, повідомляє, що наявність останньої є необов'язковою, оскільки ним не здійснювалась реалізація складових частин до військової техніки.

Щодо доводів позивача про відсутність попереднього погодження з позивачем укладення спірного договору, відповідачем 2 звертається увага на те, що згідно даних ЄДРПОУ відсутні будь-які відомості щодо обмежень представництва відповідача - 1. Тобто, відповідач - 2 не був обізнаний з відповідними обмеженнями відповідача - 1 на укладення договору, зокрема за внутрішнім наказом №38 від 13.02.2012р.

Крім того, в судовому засіданні 14.10.2014р. представником відповідача - 2 заявлене усне клопотання про витребування у відповідача -1 документів, стосовного того, що виготовлені деталі проведенні по бухгалтерським документам, а також відомості щодо нарахування працівникам заробітної плати.

Відповідно до ст. 38 ГПК України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, що перешкоджають його наданню; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; 4) обставини, які може підтвердити цей доказ.

З огляду на те, що представником відповідача -2 не вказано обставини, що перешкоджають наданню вищевказаних доказів та обставини, які можуть підтвердити ці докази, в задоволені клопотання суд відмовляє. При цьому, також враховується, що за твердженнями самого заявника, у відповідача - 1 відсутні документи, стосовного того, що виготовлені деталі проведенні по бухгалтерським документам ДП "НТК "ЗТМ". Також відповідачем-2 не зазначено, які саме факти можуть підтвердити в даній справі відомості щодо нарахування працівникам заробітної плати.

Суд, розглянувши матеріали справи, встановив таке.

18.07.12р. між Державним підприємством "Науково - технічний комплекс "Завод точної механіки" (замовник) та приватним підприємством "Дифферент" (виконавець) укладено договір про надання послуг (виконання робіт) № 06/01-96 відповідно до п.п. 1.1 якого виконавець зобов'язується за завданням замовника надати послуги з виготовлення деталей, оснащення, різального та вимірювального інструменту, ремонту устаткування, в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Згідно з цим договором, виконавець надає замовнику наступні послуги: виготовлення деталей та вузлів; розробка та виготовлення технологічного оснащення; розробка та виготовлення спеціального інструменту; надання, при можливості, комплектуючих деталей для ремонту устаткування; ремонт та модернізація технологічного устаткування; ремонт технологічного обладнання, транспортні послуги (кран, екскаватор); розробки програмного забезпечення та інші (п.п. 2.1 договору).

Вартість послуг (робіт) визначається сторонами на підставі взаємопогоджувальних протоколів, які є невід'ємною частиною даного Договору, за кожною додатковою угодою. Сторони роблять розрахунки за даним Договором по факту наданих послуг (виконаних робіт) згідно акту про надані послуги (виконані роботи) (п.3 договору).

Термін дії договору визначається з моменту його підписання і закінчується 31.12.13р.

Додатками № 1-7 до договору № 06/01-96 від 18.07.12р. підписано протокол погодження договірної ціни.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 12.11.2013р. у справі №924/1177/13 позов Приватного підприємства "Дифферент" м. Кам'янець-Подільський до Державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" м. Кам'янець-Подільський за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державної фінансової інспекції в Хмельницькій області м. Хмельницький про стягнення 745520,64 грн. задоволено.

Вирішено стягнути з Державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" м. Кам'янець-Подільський на користь Приватного підприємства "Дифферент" м. Кам'янець-Подільський, 734 805,32грн. (сімсот тридцять чотири тисячі вісімсот п'ять гривень 32 коп.) боргу, 10715,32грн. (десять тисяч сімсот п'ятнадцять гривень 32 коп.) 3% річних та 14 910,41грн. (чотирнадцять тисяч дев'ятсот десять гривень 28 коп.) судового збору.

Підставою для стягнення вищезазначеної заборгованості слугувало неналежне виконання ДП "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" умов договору № 06/01-96 від 18.07.2012р. в частині оплати вартості наданих послуг (виконаних робіт з виготовлення деталей).

Постановою Кабінету Міністрів України від 31.08.2011р. №993 затверджено Статут Державного концерну "Укроборонпром", учасником якого, серед інших, є Державне підприємство "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" (зміст Додатку до Статуту).

Відповідно до п. 14 Статуту Учасники Концерну мають право самостійно від свого імені укладати договори з іншими учасниками, Концерном, а також з іншими підприємствами, установами та організаціями.

Згідно з пп.3 п. 15 Статуту Учасники Концерну зобов'язані сплачувати внески в порядку та розмірах, визначених генеральним директором Концерну.

Наказом Державного концерну "Укроборонпром" від 08.01.2014р. №2 визначено розмір регулярних річних (квартальних) внесків підприємств-учасників Державного концерну "Укроборонпром" на 2014 рік у розмірі 50% чистого прибутку, отриманого за 2013р.

Наказом Державного концерну "Укроборонпром" від 04.04.2014р. №74 визначено розмір регулярних річних (квартальних) внесків підприємств-учасників Державного концерну "Укроборонпром" на 2014 рік у розмірі 18% чистого прибутку, отриманого за 2013р.

Відповідно до п. 1 Статуту Державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки", затвердженого наказом Державного концерну "Укроборонпром" від 16.02.2012р. №53, підприємство є державним комерційним підприємством.

Згідно з п. 2 Статуту регулювання, контроль та координація діяльності Підприємства здійснюється Державним концерном "Укроборонпром" (далі Концерн) як уповноваженим суб'єктом господарювання з управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі.

Майно підприємства становлять основні фонди та оборотні кошти, виробничі і невиробничі активи, а також інші цінності, вартість яких відображається у самостійному балансі Підприємства. Майно Підприємства є державною власністю і закріплене за ним на праві господарського відання. Здійснюючи право господарського відання Підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном (п.п. 14, 15 Статуту).

Пунктом 28 Статуту передбачено, що Підприємство має право самостійно від свого імені укладати договори з іншими підприємствами, установами та організаціями.

Відповідно до п. 31 Статуту Концерн в межах своєї компетенції видає акти (накази, розпорядження, доручення тощо) та затверджує положення (порядки), що є обов'язковими для виконання Підприємством.

Наказом Державного концерну "Укроборонпром" від 13.02.2012р. №38 зобов'язано керівників підприємств-учасників Державного концерну "Укроборонпром" забезпечити з 14 лютого 2012р. попереднє погодження проектів нових договорів з Державним концерном "Укроборонпром".

Згідно відомостей, що містяться в Єдиному ліцензійному реєстрі, у відповідача-2 відсутні жодні ліцензії, в тому числі і на виготовлення комплектуючих, ремонт та модернізацію військової зброї.

Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке:

Під час розгляду справи №924/1177/13 судом встановлено, що на виконання умов Договору №06/01-96 відповідачем - 2 було надано відповідачу - 1 послуги з виготовлення деталей, вузлів, оснащення, різального та вимірювального інструменту, ремонту устаткування.

Матеріалами справи №924/1177/13 (актами здачі-прийняття робіт) підтверджується надання відповідачу послуг на підставі Договору №06/01-96 від 18.07.2012 р.

Підстава позову - це фактичні обставини на яких ґрунтується вимога позивача.

Зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що підставою для визнання недійсним договору №06/01-96 від 18.07.2012 р. позивач зазначає по-перше, укладення договору без попереднього погодження з Концерном відповідно до вимог наказу Концерну від 13.02.2012р. №38; по-друге, у відповідача - 2 відсутня ліцензія на виготовлення складових частин, вузлів і деталей до військової зброї; по-третє, спірний договір суперечить інтересам держави.

Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача.

Таким чином, предметом позову є зокрема, вимога позивача визнання недійсним договору про надання послуг (виконання робіт) від 18.07.2012р. №06/01-96, укладеного між ДП Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" м. Кам'янець - Подільський та ПП "Дифферент", м. Кам'янець - Подільський.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За приписами ст. ст. 1, 2 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи вправі звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про особливості управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі" Державний концерн "Укроборонпром" є суб'єктом управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі.

Згідно ст. 2 Закону України "Про особливості управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі" до об'єктів управління державної власності в оборонно-промисловому комплексі належать, серед іншого, майно державних підприємств оборонно-промислового комплексу, в тому числі казенних підприємств, які входять до складу Державного концерну "Укроборонпром".

Відповідно до п.п. 1, 15 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про особливості управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі" у процесі управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі Концерн здійснює, зокрема, регулювання, контроль та координацію діяльності його учасників, веде облік об'єктів державної власності, що перебувають в управлінні Концерну, здійснює контроль за ефективним використанням та збереженням таких об'єктів.

Таким чином, повноваження держави щодо володіння, користування та розпорядження майном держави здійснює Державний концерн "Укроборонпром" - позивач у даній.

Зі змісту п. 2.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" державний чи інший орган або установа, організація, уповноважені здійснювати відповідні функції держави у спірних правовідносинах, наприклад, управляти майном, що є предметом правочину, можуть звернутися до суду з позовною заявою про визнання правочину недійсним. При цьому, відповідачами, як правило, визначаються сторони за правочином (договором).

Враховуючи наведене, Державний концерн "Укроборонпром" може виступати позивачем у даній справі, оскільки останній уповноважений управляти майном (в т.ч. грошовими котами) ДП "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки".

Згідно зі ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до п. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ч.4 ст. 202 ЦК України)

Загальні підстави недійсності правочину встановлені ст.215 ЦК України. Так, згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1-3, 5 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 3 ст.215 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відтак, вирішуючи спір про визнання правочину недійсним, господарському суду належить встановити наявність саме тих обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, зокрема: відповідність змісту правочину вимогам Цивільного кодексу України іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правоздатність сторін правочину; свободу волевиявлення учасників правочину та відповідність волевиявлення їх внутрішній волі; спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 3 ст.3, ст.627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 7 ст.179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Ліцензування, патентування певних видів господарської діяльності та квотування є засобами державного регулювання у сфері господарювання, спрямованими на забезпечення єдиної державної політики у цій сфері та захист економічних і соціальних інтересів держави, суспільства та окремих споживачів.

Ліцензія - документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання-ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов. Відносини, пов'язані з ліцензуванням певних видів господарської діяльності, регулюються законом (ч.ч.1, 3 ст.14 Господарського кодексу України).

Ліцензія є необхідною для здійснення деяких видів господарської діяльності, зазначених в ст. 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності".

Відповідно до п. 41 ч.3 ст. 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності: розроблення, виготовлення, реалізація, ремонт, модернізація та утилізація озброєння, військової техніки, військової зброї і боєприпасів до неї.

Військова зброя - технічні пристрої та засоби, якими оснащуються Збройні Сили, інші військові формування, правоохоронні та розвідувальні органи для забезпечення їх бойової та повсякденної діяльності і які призначені для безпосереднього або із застосуванням боєприпасів ураження живої сили противника, знищення його військової техніки та руйнування укріплень і споруд (п.2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності у сфері розробленні, виготовлення, реалізації, ремонту, модернізації та утилізації озброєння, військової техніки, військової зброї і боєприпасів до неї, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.05.2006р. №682).

Зі змісту Протоколів погодження договірної ціни від 18.07.2012р. (додатки № 1-7 до Договору) та Актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 29.05.2013р., від 29.03.2013р., від 29.12.2012р., від 05.10.2012р., від 27.08.2012р., від 19.07.2012р., від 01.10.2012р. вбачається, що на виконання умов Договору №06/01-96 від 18.07.2012р., відповідачем-2 були виконані окремі операції по виготовленню деталей, які є складовими військової зброї, зокрема: казенник, затвор, остов затвора, екстрактор лівий і правий, бойок, упор шептала, тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 227 Цивільного кодексу України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Правочин вважається вчиненим без ліцензії, якщо на час такого вчинення останню не отримано, або строк її дії закінчився, або ліцензію анульовано (відкликано), або її дію зупинено у передбачених законом випадках. При цьому не має значення, з яких причин була відсутня ліцензія, а також чи знала або повинна була знати про це інша сторона правочину. У разі коли на момент вчинення правочину юридична особа не мала ліцензії, а на час, коли правочин був виконаний або мав бути виконаний, вона ліцензію отримала, підстави для визнання правочину недійсним відсутні (п. 3.6. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").

Про відсутність ліцензії у ПП "Дифферент" на виготовлення комплектуючих до військової зброї, свідчать відомості, зазначені в Єдиному ліцензійному реєстрі. Крім того, згідно даних реєстру у відповідача-2 взагалі відсутні будь-які ліцензії. Вказаний вище факт не спростований жодними належними та допустимими доказами.

За таких обставин, з огляду на те, що предметом спірного договору є серед іншого виготовлення деталей та вузлів, а також надання комплектуючих деталей для ремонту устаткування, які відносяться до військової зброї, даний договір укладений з боку ПП "Дифферент" без ліцензії, що є порушенням вимог чинного законодавства та тягне за собою визнання його недійсним.

Таким чином, твердження відповідача -2 про необов'язковість ліцензії на виготовлення деталей для військової зброї спростовуються вищенаведеними положеннями законодавства.

Твердження відповідача ПП "Дифферент", що підприємством не виготовлялися деталі для військової зброї, а лише здійснювались окремі операції по деталях, які були виготовлені ДП "НТК "Завод точної механіки", не підтверджені жодними доказами, а ґрунтуються лише на припущеннях представника відповідача ПП "Дифферент".

Крім того, дані твердження відповідача ПП "Дифферент" спростовуються наявними в матеріалах справи письмовими поясненнями ДП "НТК "Завод точної механіки", де зазначено, що в актах здачі-прийняття робіт зафіксовано кінцевий результат по виготовленню деталей, оскільки виготовлення деталей потребують багато часу (в залежності від виду деталей). Тобто ПП "Дифферент" здійснювало виготовлення деталей для військової зброї, крім того дані деталі не можуть бути використані за будь-яким іншим призначенням та не належать до деталей подвійного використання.

Як зазначалось вище, підставою для визнання недійсним договору про надання послуг (виконання робіт) № 06/01-96 від 18.07.2012 р., укладеного між ДП "НТК "Завод точної механіки" та ПП "Дифферент" позивач також зазначає те, що ДК "Укроборонпром", який є контролюючим органом ДП "НТК "Завод точної механіки", не надавав згоди на укладення спірного договору зазначеному підприємству.

Статтею 239 ЦК України передбачено, що правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

Крім того, статтею 241 ЦК України передбачено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Разом з тим, як зазначалося вище, на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 993 від 31.08.2011 року в управління Державного концерну "Укроборонпром", крім інших підприємств, було передано і ДП "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки", яке було включено до складу учасників вказаного Концерну Постановою Кабінету Міністрів України №1221 від 29.12.2010 року.

Також, відповідно до вищезгаданих положень Статуту ДП "НТК "Завод точної механіки", затвердженого наказом ДК "Укроборонпром" №53 від 16.02.2012 року, ДП "НТК "Завод точної механіки" є державним комерційним підприємством, заснованим на державній власності, переданій в управління ДК "Укроборонпром". Регулювання, контроль та координація діяльності підприємства здійснюються Концерном, як уповноваженим суб'єктом господарювання з управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі. Майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання. Поточне (оперативне) управління Підприємством здійснює його директор. У разі призначення директора Підприємства на посаду між ним та концерном укладається контракт. Директор підприємства самостійно вирішує питання діяльності підприємства, за винятком віднесених чинним законодавством України, Статутом Концерну та цим статутом, до компетенції концерну, зокрема, укладає договори, видає довіреності, відкриває поточні та інші рахунки в установах банків та інших кредитних організаціях у порядку, встановленому чинним законодавством України. Концерн в межах своєї компетенції видає акти (накази, розпорядження, доручення тощо) та затверджує положення (порядки), що є обов'язковими для виконання Підприємствами (п.п. 1, 2, 15, 32, 33, 31).

При цьому, частиною 1 ст. 134 ГК України передбачено, що суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб'єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном, у тому числі має право надати майно іншим суб'єктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, або на основі інших форм правового режиму майна, передбачених цим Кодексом.

Водночас, згідно ст. 2 Закону України "Про особливості управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі" (далі - Закон) до об'єктів управління державної власності в оборонно-промисловому комплексі належать: майно державних підприємств оборонно-промислового комплексу, в тому числі казенних підприємств, які входять до складу Державного концерну "Укроборонпром"; майно, передане в установленому порядку Державному концерну "Укроборонпром"; пакети акцій, що належать державі в статутних капіталах акціонерних товариств, що провадять діяльність в оборонно-промисловому комплексі, та передані в установленому порядку в управління Державного концерну "Укроборонпром".

Крім того, статтею 3 Закону встановлено, що суб'єкти управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі є: Кабінет Міністрів України; Державний концерн "Укроборонпром".

Згідно п. 12 ст. 7 згаданого Закону, у процесі управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі Концерн здійснює регулювання, контроль та координацію діяльності учасників Концерну; створює підприємства, спільні підприємства та інші юридичні особи, засновані на державній власності в оборонно-промисловому комплексі, приймає рішення щодо їх реорганізації та ліквідації; затверджує статути (положення) учасників Концерну та нормативні документи щодо внесення змін до них, здійснює контроль за дотриманням їх вимог; призначає на посаду та звільняє з посади керівників учасників Концерну, укладає і розриває з ними контракти та здійснює контроль за їх виконанням; розробляє стратегію розвитку Концерну та його учасників; затверджує річні фінансові та інвестиційні плани, а також інвестиційні плани на середньострокову перспективу (3-5 років) учасників Концерну та здійснює контроль за їх виконанням у встановленому порядку; проводить моніторинг фінансової діяльності учасників Концерну; надає згоду на відчуження та списання об'єктів управління державної власності в оборонно-промисловому комплексі учасників Концерну; здійснює управління корпоративними правами держави стосовно пакетів акцій, що належать державі у статутних капіталах акціонерних товариств та передані в управління Концерну; ініціює проведення корпоратизації учасників Концерну; приймає рішення про подальше використання державного майна, що не увійшло до статутних капіталів господарських товариств, утворених у процесі корпоратизації учасників Концерну; погоджує укладення учасниками Концерну договорів про спільну діяльність, згідно з якими використовується нерухоме майно, що перебуває в їх господарському віданні чи оперативному управлінні; забезпечує проведення щорічних аудиторських перевірок діяльності учасників Концерну; здійснює контроль за діяльністю учасників Концерну; веде облік об'єктів державної власності, що перебувають в управлінні Концерну, здійснює контроль за ефективним використанням та збереженням таких об'єктів; бере згідно із законодавством участь у підготовці міжнародних договорів України щодо об'єктів державної власності, що перебувають в управлінні Концерну; забезпечує приведення у відповідність із законодавством установчих та інших нормативних документів учасників Концерну; виявляє державне майно, яке тимчасово не використовується Концерном та його учасниками, та вносить пропозиції щодо його подальшого використання; забезпечує в установленому законодавством порядку відрахування учасниками Концерну до Державного бюджету України частини прибутку (доходу); забезпечує надання розпоряднику Єдиного реєстру об'єктів державної власності інформації про наявність і поточний стан майна об'єктів державної власності, що перебувають в управлінні Концерну, та зміну його стану; забезпечує в установленому порядку проведення інвентаризації майна Концерну та його учасників; забезпечує: проведення екологічного аудиту учасників Концерну; збереження установчих документів, наказів та протоколів засідань відповідних виконавчих органів Концерну та його учасників; оформлення прав на земельні ділянки (у разі відсутності необхідних документів) та уточнення меж земельних ділянок учасників Концерну; здійснює щодо учасників Концерну уточнення складу виробничих потужностей мобілізаційного призначення та обсягів запасів мобілізаційного резерву з урахуванням доцільності їх подальшого збереження.

У зв'язку з цим, розглядаючи даний спір, судом встановлено, що виробнича, комерційна діяльність відповідача - 1 є підконтрольною Позивачу, тому сторони укладаючи спірний договір не врахували вищенаведені вимоги чинного законодавства - щодо необхідності надання згоди вказаного Концерну на укладення спірного договору (враховуючи зміст наказу від 13.02.2012р. №38). Аналогічна позиція викладена в Постанові Вищого господарського суду України від 23.09.2014р. у справі №924/254/14.

Частиною 7 ст.179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Статтею 238 Цивільного кодексу України передбачено, що представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що Концерном було погоджено укладення Державним підприємством "НТК "Завод точної механіки" спірного договору. Зазначене відповідачами не заперечується.

Не заслуговують на увагу доводи відповідача -2 про необізнаність про наявність обмежень відповідача - 1 на укладенні договорів, оскільки спірний договір містить в собі умову про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства, що встановлює повноваження зазначеної особи, а тому наведене свідчить про обізнаність іншої сторони з таким статутом. Тобто в даному випадку відповідач - 2 був обізнаний про те, що виробнича, комерційна діяльність ДП "НТК "Завод точної механіки" є підконтрольною Позивачу.

За приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та зважаючи на встановлені судом факти, позовні вимоги про визнання недійсним договору про надання послуг (виконання робіт) від 18.07.2012р. №06/01-96, укладеного між ДП Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" м. Кам'янець - Подільський та ПП "Дифферент", м. Кам'янець - Подільський є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати необхідно покласти на відповідачів, у зв'язку із задоволенням позову.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 83, 84, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Державного концерну "Укроборонпром" м. Київ до 1. Державного підприємства Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" м. Кам'янець-Подільський; 2. Приватного - підприємства "Дифферент", м. Кам'янець - Подільський про визнання недійсним договору про надання послуг (виконання робіт) від 18.07.2012р. №06/01-96, укладеного між ДП Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" м. Кам'янець - Подільський та ПП "Дифферент", м. Кам'янець - Подільський задовольнити.

Визнати недійсним договір про надання послуг (виконання робіт) від 18.07.2012р. №06/01-96, укладений між державним підприємством Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" м. Кам'янець - Подільський та приватним підприємством "Дифферент", м. Кам'янець - Подільський.

Стягнути з Державного підприємства Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" (Хмельницька область, м. Кам'янець-Подільський, вул. Годованця, 28, код 23831376) на користь Державного концерну "Укроборонпром" (м. Київ, вул. Дегтярівська, 36, код 37854297) 609,00 грн. (шістсот дев'ять гривень 00 коп.) судового збору.

Видати наказ.

Стягнути з Приватного - підприємства "Дифферент" (Хмельницька область, м. Кам'янець - Подільський, проспект Грушевського, 74, кв.401, іден. код 37971251) на користь Державного концерну "Укроборонпром" (м. Київ, вул. Дегтярівська, 36, код 37854297) 609,00 грн. (шістсот дев'ять гривень 00 коп.) судового збору.

Видати наказ.

Повне рішення складено 14.10.2014р.

Суддя С.В. Заверуха

Віддрук. 4 прим.:

1 - до справи,

2 - позивачу, (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 36),

3 - відповідачу 1, (м. Камінець - Подільський, вул. Годованця, 28),

4 - відповідачу 2, ((м. Камінець - Подільський, проспект Грушевського, 74, кв. 401).