Постанова

від 09.10.2014 по справі 820/15672/14

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

09 жовтня 2014 р. №820/15672/14

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді -Волошина Д.А.,

за участю секретаря судового засідання Ільницької І.Л.

представників : позивача - Агічеєвої О.А., відповідача - Губської В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрроспромпостач" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень ,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрроспромпостач" , з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області , в якому просить суд, скасувати податкові повідомлення - рішення №0002762201, №0002772201, №0002782201 від 26.08.2014 р.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що висновки акту перевірки Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області «Про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрроспромпостач» (код ЄДРПОУ 30753075) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.12 до 31.12.13, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.12 до 31.12.13 року» від 13.08.14 № 3190/20-30-22-01/30753075, а разом із ними - спірні податкові повідомлення-рішення є безпідставними, порушують майнові права і законні інтереси позивача. Адже, позивач поставляв продукцію власного виробництва ФО-П ОСОБА_3 за звичайною ціною, яка відповідає рівню справедливих ринкових цін на ідентичні товари. Позивач під час визначення ціни продажу, застосував метод порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу), вірно сформував та розрахував свої витрати, котрі зазнав під час вирощування полуниці та салату. Відповідач, під час проведення перевірки дані витрати визнав, як вірно розраховані позивачем та дійсно понесені товариством. Висока собівартість полуниці та салату виникла в результаті критичної не врожайності продукції та за відсутності досвіду позивача в сфері вирощування ягід, оскільки почало вирощувати полуницю та салат з 2011 року. Підприємство здійснюючи витрати, безпосередньо пов'язані з процесом вирощування сільськогосподарської продукції не мало іншої мети, ніж отримання доходу (прибутку), проте включити всі витрати до вартості продукції позивач не міг, бо це негативно би вплинуло на її продаж. Товариство продавала ОСОБА_3 продукцію за цінам, які не відрізняються більше ніж на 20 % від звичайної ціни сформовані на аналогічну продукцію. Позивач отримав прибуток за підсумками 2012 року в розмірі 1 086 747 грн. та сплатив в повному обсязі податок на прибуток в сумі 228 217 грн., за підсумками 2013 року позивач отримав прибуток в розмірі 1 388 414 грн. та сплатив податок в сумі 263 799 грн. Позивач, в суді підтвердив що укладені договори з фірмою «Сенс консалтинг», ТОВ та ФО-П ОСОБА_4 є виконаними, а у відповідача відсутні будь які докази, які могли би спростовують дане твердження підприємства.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та стверджував, що оскаржувані рішення винесені у відповідності до норм діючого законодавства, є такими, що відповідають фактичним обставинам справи та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін по справі, дослідивши матеріали справи, надані докази у їх сукупності, встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі міста Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області складено акт від 13.08.14 № 3190/20-30-22-01/30753075 «Про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрроспромпостач» (код ЄДРПОУ 30753075) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.12 до 31.12.13, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.12 до 31.12.13 року».

В акті містяться висновки про порушення позивачем пункту 138.2, підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (надалі - ПКУ), в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 220 396,00 грн., у тому числі за 4 квартал 2012 року у сумі 36 212,00 грн., за 2013 рік у сумі 184 184,00 грн. та про порушення п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість всього у сумі 106 576,26 грн., у тому числі за червень 2013 року у сумі 88 204,00 грн., за серпень 2013 року у сумі 18 373,00 грн.

На підставі акту перевірки 26 серпня 2014 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002762201, яким збільшено податок на прибуток в сумі 193 275,00 грн., податкове повідомлення-рішення № 0002782201, яким збільшено суму грошового зобов'язання за податком на додану вартість в сумі 159 865,50 грн., податкове повідомлення рішення №0002772201 від 26.08.14 в сумі 137 319,00 грн, яким збільшив податок на прибуток в сумі 137 319,00 грн.

Як з'ясовано судовим розглядом, фактичною підставою для винесення податкових повідомлень-рішень слугували відображені в акті від 13.08.14 № 3190/20-30-22-01/30753075 висновки відповідача, що позивач повинен був визначати звичайну ціну реалізації власної вирощеної продукції за методом «витрати плюс», тобто товариство повинно було продавати полуницю в жовтні 2012р. за ціною 214,19 грн./кг. (без ПДВ), в листопаді 2012р. за ціною 138,49 грн./кг. (без ПДВ), в травні 2013р. за ціною 165,41 грн./кг. (без ПДВ), в червні 2013р. за ціною 107,66 грн./кг. (без ПДВ), в липні 2013р. за ціною 295,95 грн./кг. (без ПДВ), а салат за ціною 114,99 грн./кг. та неправомірності включення до складу валових витрат підприємства витрат за господарськими взаємовідносинами з Фірмою «СЕНС Консалтінг» ТОВ та ФО-П ОСОБА_4 за відсутністю звітів виконавців.

Перевіряючи вказані висновки відповідача, а відтак і прийняті на їх підставі спірні податкові повідомлення-рішення, на відповідність вимогам ч.3 ст. 2 КАС України, суд виходить з такого.

Відповідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців основними видами діяльності ТОВ «Укрроспромпостач» є вирощування ягід, горіхів, інших плодових дерев і чагарників, діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металом та промисловими хімічними речовинами, надання інших комерційних послуг, оптова торгівля металом та металевими рудами, відходами та брухтом, неспеціалізована оптова торгівля.

За період з 01.10.12 до 31.08.13 ТОВ «Укрроспромпостач» здійснювало реалізацію власної вирощеної продукції (полуниці - 1-го, 2-го, 3-го ґатунку та салату) ФО-П ОСОБА_3 (код НОМЕР_3) на загальну суму 74 836,48 грн., у тому числі ПДВ 12 475,25 грн., згідно наступних видаткових накладних від 02.10.12 №113, від 04.10.12 № 114, від 08.10.12 № 115, від 11.10.12 № 116, від 12.10.12 №117, від 15.10.12 № 118, від 17.10.12 № 119, від 18.10.12 № 120, від 22.10.12 № 124, від 24.10.12 № 125, від 26.10.12 № 126, від 29.10.12 № 127, від 31.10. 12 № 128, від 01.11.12 № 131, від 05.11.12 № 132, від 08.11.12 № 133, від 12.11.12 № 134, від 28.11.12 № 135, від 30.05.13 № 46, від 06.06.13 № 53, від 1306.13 №62, від 26.06.13 № 66, від 29.08.13 № 102, від 27.08.13 № 101, податкових накладних №29 від 31.10.12., №5 від 30.11.12., №12 від 28.03.13, №17 від 26.06.13, №3 від 03.07.13, №7 від 08.07.13, №13 від 12.07.13, №17 від 16.07.13, №20 від 19.07.13, №24 від 23.07.13, №27 від 29.07.13, №28 від 31.07.13, №7 від 27.08.13, №8 від 29.08.13.

Розрахунки між контрагентами проведені у повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками від 28.03.13, 08.07.13, 05.08.13, 18.10.13, 02.06.14, 03.06.14, 06.06.14, 12.06.14, 19.06.14, 23.06.14, 24.06.14, 01.07.14 та прибутковими касовими ордерами №59 від 27.12.12, №60 від 28.12.12, №11 від 05.07.13, №12 від 07.08.13, №13 від 03.09.13, №15 від 01.10.13, №6 від 22.05.14, №7 від 23.06.14.

Як вбачається з фактичних обставин справи ціна на продукцію з 02.04.12р складала: полуниця 1-го ґатунку - за 1 кг 33,33 грн, 40,00 грн з ПДВ;полуниця 2-го ґатунку - за 1 кг 15,00 грн, 18,00 грн з ПДВ;полуниця 3-го ґатунку - за 1 кг 12,00 грн, 14,40 грн з ПДВ; салат - за 1 кг 15,00 грн, 18,00 грн з ПДВ; з 20.05.12. складала: полуниця 1-го ґатунку - за 1 кг 19,00 грн, 22,80 грн з ПДВ; полуниця 2-го ґатунку - за 1 кг 15,00 грн, 18,00 грн з ПДВ; полуниця 3-го ґатунку - за 1 кг 12,50 грн, 15,00 грн з ПДВ; з 01.07.13. складала: полуниця 1-го ґатунку - за 1 кг 25,00 грн, 30,00 грн з ПДВ; полуниця 2-го ґатунку - за 1 кг 20,83 грн, 25,00 грн з ПДВ; полуниця 3-го ґатунку - за 1 кг 15,83 грн, 19,00 грн з ПДВ; з 16.07.13. складала: полуниця 1-го ґатунку - за 1 кг 27,50 грн, 33,00 грн з ПДВ; полуниця 2-го ґатунку - за 1 кг 23,33 грн, 28,00 грн з ПДВ; полуниця 3-го ґатунку - за 1 кг 15,83 грн, 19,00 грн з ПДВ. Середня ціна реалізації полуниці в 2012р. складала - 24,13 грн. з ПДВ, в 2013 році складала - 23,31 грн. з ПДВ.

В ході судового розгляду перелічені обставини були визнані сторонами, суд не має підстав для сумнівів у добровільності визнання цих обставин сторонами та їх достовірності.

Порядок застосування звичайної ціни виходячи з приписів п. 2 розділу XIX "Прикінцеві положення" Податкового Кодексу України та п. 8 Підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України, врегульовані п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", який діяв до 01.01.2013р. та ст. 39 Податкового кодексу України з 01.01.2013 р.

В силу приписів п.п. 1.20.1 п.1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Згідно з приписами підпункту 1.20.2 пункту 1.20 ст. 1 цього ж Закону, для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Таким чином, Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що звичайною ціною є договірна ціна, що відповідає рівню справедливих ринкових цін, якщо не встановлено протилежне.

Згідно п. 14.1.71 ст. 14 Податкового кодексу України, звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

В пункті 39.2 Податкового кодексу України зазначено, що визначення звичайної ціни у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснюється за одним з методів, вказаних в цьому пункті. Встановлюються такі методи визначення звичайної ціни: а) порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу); б) ціни перепродажу; в) "витрати плюс"; г) розподілення прибутку;ґ) чистого прибутку. При визначенні звичайної ціни згідно з методами, встановленими цим пунктом, використовується інформація про ціни в операціях між непов'язаними особами у співставних умовах на відповідному ринку товарів (робіт, послуг). При цьому умови визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами істотно не впливає на ціни, які отримуються в результаті застосування методів, встановлених цим пунктом.

За методом «витрати плюс» застосовується ціна, що складається з собівартості готової продукції (товарів, робіт, послуг), яку визначає продавець, і відповідної націнки, звичайної для відповідного виду діяльності за співставних умов. Мінімальний розмір націнки може бути визначено на законодавчому рівні (пункт 39.6. Податкового кодексу України).

Згідно абз. 3 п.п. 39.3.1.5 п. 39.3 статті 39 Податкового кодексу України, в редакції на час розгляду справи, дозволяє, платнику податку використовувати будь-який метод, який він обґрунтовано вважає найбільш прийнятним, однак у разі, коли існує можливість застосування і методу порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу), і будь-якого іншого методу, застосовується метод порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу).

Судом встановлено, що реалізація товару ФОП ОСОБА_3 здійснювалась за аналогічними цінам, які не відрізняються більше ніж на 20 % від звичайної ціни, за якою здійснювалась реалізація іншим суб'єктам господарювання, що підтверджується первинними документами, щодо реалізації полуниці та салату ТОВ «Восторг» та ТОВ «Рокфор Маркет», в період з 01.10.12р. - 31.08.13р.

За офіційними даними головного управління статистики у Харківській області, які розміщенні на офіційному сайті в мережі Інтернет http://www.kh.ukrstat.gov.ua/index.php/arkhiv-seredni-tsiny-realizatsii-silskohospodarskoi-produktsii-u-2012-rik, http://www.kh.ukrstat.gov.ua/index.php/scrcgp2013, середні ціни реалізації ягоди за період з січня по квітень 2012 року, без ПДВ, дотацій, транспортних, експедиційних та накладних витрат склали 3,9 грн за 1 кг. та з січня по липень 2013 році, без ПДВ, дотацій, транспортних, експедиційних та накладних витрат, склали 6,3 грн. за 1 кг. http://www.kh.ukrstat.gov.ua/index.php/scrcgp2013.

Якщо врахувати податок на додану вартість та витрати на транспорт ринкова вартість ягоди в 2012 року склала 12,70 грн., в 2013 року склала 17,00 грн.

З пояснень представника позивача в судовому засіданні та матеріалів перевірки, судом встановлено що висока собівартість полуниці та салату пропорційно отриманому позивачем врожаю, виникла в результаті не врожайності вищезазначеної продукції.

Відповідно до приписів підпункту 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Відповідно до пункту 39.14 Податкового кодексу України, обов'язок доведення того, що ціна договору (правочину) не відповідає рівню звичайної ціни, покладається на орган державної податкової служби у порядку, встановленому законом.

Аналогічний обов'язок щодо доведення правомірності та обґрунтованості доводів, які стали підставами для винесення спірного рішення покладено на відповідача як суб'єкта владних повноважень частиною 2 ст.71 КАС України.

При цьому, суд зауважує, що відповідно до правил належності та допустимості доказів, які викладені законодавцем у ст.70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування (ч.1 ст.70); обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (ч.4 ст.70).

Дослідивши зміст акту перевірки, суд дійшов висновку, що в зазначеному акті податковим органом не викладено фактичних даних, які б засвідчували неможливість застосування методу порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу), встановлення інформації про укладені на момент продажу такого товару договори з ідентичними (однорідними) товарами або продажу іншим суб'єктам господарювання зазначеного товару за цінами розрахованими податковим органом.

Відповідач на вимогу суду не надавав докази, які спростовували викладені вище обставини.

Суд, оцінюючі надані первинні документи позивача за взаємовідносинам з ФО-П ОСОБА_3, офіційні данні головного управління статистики у Харківській області, приходить до висновку, що ціна за якою позивач поставляв власну продукцію ФО-П ОСОБА_3, відповідає рівню справедливих ринкових цін, які склались на ідентичну сільськогосподарську продукцію. В матеріалах адміністративної справи відсутні будь-які докази, які б доводили зворотне.

Аналогічна правова позиція зазначена в постанові Верховного Суду України від 28 лютого 2011 року у справі № 21-13а11 за позовом Дочірнього підприємства «Пілснер Україна» до Сквирської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області про скасування податкового повідомлення-рішення.

Щодо формування валових витрат по взаємовідносинам з фірмою «Сенс консалтинг», ТОВ та ФО-П ОСОБА_4, судом встановлено наступне.

Між ТОВ «Укроспромпостач» (довіритель) та Фірмою «СЕНС Копсалтінг» ТОВ (Повірений) укладено договір доручення від 28.12.2012 року №10-2012, згідно якого повірений зобов'язується за усними замовленнями довірителя надавати йому за плату будь-які види юридичні послуги, пов'язані з паданням таких послуг. Чітке визначення юридичних дій, які належить вчинити Повіреному, визначається у виданих на підставі цього договору довіреностях. Довіреності надаються на всіх фізичних осіб-виконавців (надалі - уповноважені представники), запропонованих Повіреним.

Згідно додатку № 1 до договору №10-2012 від 28.12.2012 року встановлено, що абонентська плата за кожний місяць починаючи з січня 2013 року складає 50000,00 грн. Абонентська плата - щомісячний платіж, який сплачується довірителем незалежно від обсягу отриманих послуг. (п. 1 договору)

На виконання умов договору ТОВ «Укрроспромпостач» отримало від Фірми «СЕНС Консалтінг» ТОВ акт виконаних робіт - послуг №10 від 31.12.2013 року на надання послуг загальні - абонплата за обслуговування, період 01.01.2013 -31.12.2013 всього на суму 600000,0 грн. (50000,0 грн. х 12), без ПДВ.

Оплату за отримані послуги ТОВ «Укрроспромпостач» не здійснено, у зв'язку з чим лічиться кредиторська заборгованість перед Фірмою «СЕНС Консалтінг» ТОВ у сумі 600 000,00 грн.

Між ТОВ «Укрроспромпостач» та ФО-П ОСОБА_4 укладено договір №23-3 від 23.03.12р. на надання за плату консультаційних послуг. Згідно п.3.1 договору замовник виплачує виконавцю плату за надані ним послуги виходячи з фактично наданого обсягу послуг, визначеного в акті здавання-приймання наданих послуг. Загальна вартість цього договору не може перевищувати 80200,00 грн.

Факт надання послуг підтверджується актами № 1 від 28.12.12р., №2 від 17.06.13р., №3 від 03.07.13р. на загальну суму 75000,00 грн. без ПДВ, які підписані уповноваженими особами, в якиз зазначено, що послуги надані в повному обсязі, згідно з договором і підлягають оплаті. Претензій за фактом, обсягом та якістю немає.

Розрахунки проведені у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи.

Згідно даних бухгалтерського обліку зроблено бухгалтерську проводку: Д-т 92 «Адміністративні витрати», К-т 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» на суму 600000,0 грн. та 75000,00 грн. За даним податкового обліку суму юридичних послуг у розмірі 600000,0 грн. підприємством віднесено за 2013 рік до складу адміністративних витрат та суму консультаційних послуг у загальній сумі 75 000,0 грн. віднесено до складу адміністративних витрат, у т.ч. за 4 квартал 2012 року у сумі 30 000,0 грн., за 2013 рік у сумі 45 000,0 грн.

Відповідно до п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. г п.п. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України до адміністративних витрат, спрямованих на обслуговування та управління підприємством відносяться винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності.

Згідно з абз. 1 п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні " передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які в силу положень ст.44 Податкового кодексу України, ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення) спричиняли втрату означеними документами юридичного статусу первинних документів судом не виявлено та актом перевірки не встановлено.

Як вбачається з матеріалів справи, всі перелічені суми валових витрат підтверджені відповідними актами. В свою чергу, ці акти складені на підставі договорів.

Посилання позивача на відсутність звітів за вказаними договорами, суд не приймає до уваги, оскільки такі звіти не є первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки позивача при укладанні з фірмою «Сенс консалтинг», ТОВ та ФО-П ОСОБА_4 договорів ДПІ до суду не подано. В ході перевірки відповідачем не встановлено проведення позивачем збиткових операцій. Досліджуючи витребувані та приєднані до справи документи, суд відзначає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні договорів взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено. При цьому, суд бере до уваги, що доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій за цими угодами, за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України відповідач до суду не подав.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України,

З огляду на викладене, вимога позивача про скасування податкових повідомлень - рішеннь № 0002762201 від 26.08.14, № 0002772201 від 26.08.14, №0002782201 від 26.08.14. обґрунтована та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.19 Конституції України, ст.ст. 7-11, 71, 94, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрроспромпостач" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області №0002762201, №0002772201, №0002782201 від 26.08.2014 р.

Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31217206784011, отримувач: УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, код 37999628, банк ГУДКСУ в Харківській області, МФО 851011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрроспромпостач" (код ЄДРПОУ 30753075, адреса: м. Харків, вул. Лопанська б. 31) судові витрати у розмірі 487,20 (чотириста вісімдесят сім гривень 20 копійок).

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 13 жовтня 2014 року.

Суддя Волошин Д.А.