Ухвала

від 16.09.2014 по справі 804/5365/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" вересня 2014 р. м. Київ К/800/20628/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя СуддіМуравйов О. В. Вербицька О. В. Пилипчук Н. Г. розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову та ухвалуДніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.06.2013 року Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2014 року у справі№ 804/5365/13-а за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Зернопром» доДержавної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проскасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.06.2013 року у справі № 804/5365/13-а, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2014 року, позов задоволено. Визнано неправомірними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби № 0000182205 від 22.03.2013 року, № 0000172205 від 22.03.2013 року, № 0000752205 від 16.05.2013 року.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове про відмову в позові. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 44, п. пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, п. п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, ст. ст. 3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», абз. 2 пункту 3 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податного, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 984, ст. ст. 69, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами заявника не погоджується, просить залишити в силі оскаржені судові рішення.

У зв'язку з неявкою без поважних причин представників сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду касаційної скарги, справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової перевірки ТОВ «Зернопром» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з платниками податків ТОВ «ВК Віконні Системи», ТОВ «Феріт Д», ПП «АТМ», ТОВ «Галактика М», ПП «Екоскан Сервіс», ТОВ «Ангстрем Континенталь», ТОВ «Дидактика», ТОВ «Ліга», ТОВ «Лігран», ТОВ «Матадор», ТОВ «Ривс», ТОВ «Старт Д», ТОВ «Супутник», ПП «Транс-Атлантіка Сервіс», ТОВ «Шоковіта», ПП «Мегіур», ТОВ «Техніка» за період з 01.01.2010 року по 31.01.2013 року складено акт № 564/222/32560410 від 12.03.2013 року, яким зафіксовано порушення позивачем: п. п.1, 2 ст. 215, п. 5 ст. 203, ст. 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених в липні-вересні 2012 року, п. п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено податок на додану вартість на загальну суму 907 170,00 грн., пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено податок на прибуток на загальну суму 505 656,00 грн., п. 135.4 ст. 135, п. 137.10 ст. 137 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено податок на прибуток на загальну суму 1 143 034,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0000172205 від 22.03.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 2 060 862,50 грн., в тому числі за основним платежем 1 648 690,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 412 172,50 грн., № 0000182205 від 22.03.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів на суму 1 130 962,50 грн., в тому числі за основним платежем 907 170,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 226 792,50 грн.

16.05.2013 року відповідачем проведено перевірку правильності застосування штрафних санкцій ТОВ «Зернопром», за результатами якої складено акт № 918/222/32560410, в якому з посиланням на п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України та акт попередньої перевірки, яку було проведено з 07.05.2012 року по 05.06.2012 року, податковий орган дійшов висновку про необхідність застосування штрафних санкцій по податку на додану вартість в розмірі 50 відсотків від визначеної суми грошового зобов'язання на суму 453 585грн. з тих підстав, що протягом 1095 днів податковим органом повторно визначається сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

На підставі акта перевірки № 918/222/32560410 від 16.05.2013 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000752205 від 16.05.2013 року, яким TOB «Зернопром» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених у Україні товарів на суму 226 792,50 грн., в тому числі за основним платежем - 0,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 226 792,50 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що висновки контролюючого органу про порушення позивачем приписів податкового законодавства спростовуються матеріалами справи.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Згідно із пп. 138.1.1. п. 138.1, п. 138.2 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України).

У відповідності до п. п. 198.1, 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або руху грошових коштів на рахунках платників податку.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що реальність господарських операцій позивача та ТОВ «ВК Віконні Системи», ТОВ «Феріт Д», ПП «АТМ», ТОВ «Галактика М», ПП «Екоскан Сервіс», ТОВ «Ангстрем Континенталь», ТОВ «Дидактика», ТОВ «Ліга», ТОВ «Лігран», ТОВ «Матадор», ТОВ «Ривс», ТОВ «Старт Д», ТОВ «Супутник», ПП «Транс-Атлантіка Сервіс», ТОВ «Шоковіта», ПП «Мегіур», ТОВ «Техніка» підтверджується наявними у справі документами, що відповідають вимогам чинного законодавства України, зокрема, видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними, актами виконаних робіт.

Отримані послуги та товари використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, з метою отримання економічної вигоди та прибутку.

В акті перевірки, який став підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки про нікчемність спірних правочинів ґрунтуються на аналізі фінансово-господарської діяльності контрагентів позивача без аналізу суті та наслідків господарських операцій позивача, які мали місце у перевіряємому періоді, та за наслідками яких позивачу визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Судами першої та апеляційної інстанції обґрунтовано відхилено посилання на акти перевірок контрагентів платника, оскільки зазначені обставини не можуть бути безумовною підставою для висновків про нездійснення господарської операції за умови наявності документів на підтвердження реальності постачання товарів.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Оскільки судами встановлено, що в позивача наявні всі необхідні первинні документи, на підставі яких, позивачем задекларовано суму податкового кредиту (договори, податкові накладні, видаткові накладні, тощо), придбаний позивачем товар в подальшому був використаний у власній господарській діяльності, а в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не доведено обґрунтованості висновку акта перевірки, зроблені на основі актів перевірки контрагентів, що стали підставою для прийняття оскаржуваних податкового повідомлення-рішення, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги щодо відсутності фактичного виконання спірних господарських операцій викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин касаційна скарга не підлягає задоволенню .

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.06.2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2014 року у справі № 804/5365/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Г. Пилипчук