Рішення

від 10.10.2014 по справі 193/1182/14-ц

СОФІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 

ЄУН 193/1182/14-ц

Провадження №2/193/357/14

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Р І Ш Е Н Н Я

10 жовтня 2014 року

Софіївський районний суд Дніпропетровської області в складі

судді Шумської О.В.

при секретарях Мішура Т.Л., Палій Л.Г.

особи, що беруть участь у справі

позивач ОСОБА_1

представник позивача ОСОБА_2

відповідач ОСОБА_3

представник відповідача ОСОБА_4 відповідач ОСОБА_5

представник відповідача ОСОБА_6

представник третьої особи

реєстраційної служби

Софіївського районного

управління юстиції Товстуха Ю.М.

представник третьої особи

відділу Держземагентва

Софіївського району Хваль О.В.

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, третя особи реєстраційна служба Софіївського районного управління юстиції, відділ Держземагентва Софіївського району Дніпропетровської області про визнання договору оренди земельної ділянки від 01 лютого 2014 року недійсним та скасування його державної реєстрації,-

В С Т А Н О В И В:

18 червня 2014 року до Софіївського районного суду Дніпропетровської області звернувся позивач з вищевказаним позовом, мотивуючи його тим, що він, являючись суб»єктом підприємницької діяльності, 01.08.2010 року заключив з ОСОБА_9 договір №32 про оренду земельної ділянки площею 9,610 га, яка розташована на території Нововасилівської сільської ради Софіївського району строком на 5 років до 01.08.2015 року , 27.08.2010 року даний договір був зареєстрований у Софіївському відділі Дніпропетровської регіональної філії ДП «Центр ДЗК при Держкомземі України» і в цей же день ОСОБА_9 передала позивачу вказану земельну ділянку.

У листопаді 2013 року, коли позивач виїхав на вищевказану земельну ділянку, якою він користувався, то побачив, що дану земельну ділянку обробляє трактор, яким керує ОСОБА_10

Позивач роз»яснив, що земельна ділянка знаходиться у нього в користуванні у відповідності з договором оренди, на що ОСОБА_10 відповів, що тепер він власник цієї земельної ділянки, так як ОСОБА_9 помер і після нього у спадщину цю земельну ділянку прийняла ОСОБА_3 і вона не бажає продовжувати дію договору з ОСОБА_1

В лютому 2014 року ОСОБА_3 уклала договір оренди з ОСОБА_5 та зареєструвала його у реєстраційній службі.

Вважає дії ОСОБА_3 та ОСОБА_5 незаконними, які порушують його права. Просить суд визнати незаконним договір оренди та скасувати його державну реєстрацію.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_5 та представник відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_6, представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_11 проти позовних вимог заперечують, вважають, що позивач у своїй позовній заяві не навів жодного належного аргументу для визнання договору оренди, укладеним між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 недійсним та скасування його державної реєстрації

Договір оренди від 01.02.2014 року повністю відповідає волевиявленню сторін та вимогам чинного законодавства, що підтверджується його державною реєстрацією.

Представник третьої особи реєстраційної служби Софіївського районного управління юстиції Товстуха Ю.М. проти позовних вимог категорично заперечує. Наполягає на тому, що спірний договір оренди був правомірно зареєстрований згідно рішення про державну реєстрацію №11654498 від 15.03.2014 року, будь-яких перешкод чи обмежень при цьому не виникло. На час реєстрації договору у реєстраційної служби були відсутні дані про наявність реєстрації договору оренди цієї ж земельної ділянки в 2010 році, але навіть, якщо б дана інформація була, у реєстратора не було підстав, визначених Законом для відмови у реєстрації у 2014 році.

Представник третьої особи відділу Держземагентва Софіївського району Хваль О.В. позовні вимоги підтримав. Вважає, що, хоча реєстрація договору у 2010 році була проведена не ними, але договір не визнано недійсним, а тому підстав для реєстрації нового договору не було.

Дослідивши матеріали цивільної справи, беручи до уваги доводи позивача та його представника, не визнання позову відповідачами та їх представниками, пояснення третіх осіб, оцінивши зібрані докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню за наступними підставами.

Відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому вказаним Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом ст..10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

У відповідності до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за заявою осіб, зазначених у п. 5 Цього кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі доказів.

Статтею 60 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень Під час розгляду даної цивільної справи судом були створені всі умови для реалізації прав та обов'язків учасниками судового розгляду, у тому числі й в частині подання ними доказів та клопотань, проведення експертиз. Однак, учасники судового розгляду, розпорядившись своїми правами на власний розсуд, відмовились від надання суду інших доказів у підтвердження своїх вимог та заперечень і вважали, що наявні всі документи для вирішення справи по суті, тому суд розглядає справу на підставі тих доказів що містяться у справі і вважає що в ній міститься достатньо документів для правильного та об'єктивного розгляду.

Як встановлено у судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, 1 серпня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_9 був укладений договір оренди земельної ділянки №31 (а.с.7-8) загальною площею 9,870 га, яка розташована на території Нововасилівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області та належала орендодавцю на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ДП №112044 виданого 17.12.2003 року Софіївською районною державною адміністрацією (а.с.5), строком на 5 років тобто до 01.08.2015 року. 27 серпня 2010 року за №041013300569 даний договір був зареєстрований у Софіївському відділі Дніпропетровської регіональної філії ДП «Центр ДЗК при Держкомземі України» і в цей же день ОСОБА_9 передав позивачу вказану земельну ділянку згідно акта про передачу та прийом земельної ділянки (а.с.9).

В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що у листопаді 2013 року, коли він виїхав на вищевказану земельну ділянку, якою він користувався, то побачив, що дану земельну ділянку обробляє трактор, яким керує ОСОБА_10

Позивач роз»яснив, що земельна ділянка знаходиться у нього в користуванні у відповідності з договором оренди, на що ОСОБА_10 відповів, що тепер власником цієї земельної ділянки є ОСОБА_3, так як ОСОБА_9 помер і вона прийняла у спадщину цю земельну ділянку і не бажає продовжувати дію договору з ОСОБА_1

В лютому 2014 року ОСОБА_3 уклала договір оренди з ОСОБА_5 та зареєструвала його у реєстраційній службі.

Судом досліджено копію спадкової справи №86-2012 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 (а.с.63-120), відповідно до матеріалів якої відповідач ОСОБА_3 прийняла спадщину після померлого ОСОБА_9 у відповідності до чинного законодавства.

За загальними правилами ст.770 ЦК України, у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов»язки наймодавця.

1 лютого 2014 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 укладено договір оренди земельної ділянки (а.с.134-137), зареєстрований Реєстраційною службою Софіївського районного управління юстиції 15.03.2014 року, що підтверджується рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (а.с.148) та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень (а.с.129-130). Згідно акту приймання-передачі об»єкту оренди ділянка передана ОСОБА_5 (а.с.138).

Як вбачається з пояснень представника третьої особи Реєстраційної служби Товстухи Ю.М., наданих в судовому засіданні, при реєстрації права оренди земельної ділянки за ОСОБА_5 будь-яких порушень положень чинного законодавства, а саме Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень допущено не було.

Згідно ч.4 ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Ст. 13 ЗУ "Про оренду землі" - визначено поняття договору оренди землі: Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

За змістом ч. 2 ст. 792 ЦК України, відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно ч. 4 ст. 124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди, зареєстрованим відповідно до закону (ч. 5 ст. 126 ЗК України).

Частиною 1 ст.15 Закону України «Про оренду землі» визначені істотні умови договору оренди землі, відсутність хоча б однієї з них є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

В силу ч.1 ст.2010 ЦК України та ч.1 ст.20 Закону України «Про оренду землі» договір оренди підлягає державній реєстрації і виходячи із змісту статей 210, 640 ЦК України та ст..18 Закону України «Про оренду землі» є укладеним з моменту його державної реєстрації.

Отже, учасники правочину, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують відповідний письмовий документ, надаючи згоду встановленої форми.

Разом із тим цивільні права та обов'язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення учасників при укладенні спірного договору, набуваються після відповідної державної реєстрації.

Статтею 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру, тобто реєстрацією є запис, фіксація фактів або явищ з метою обліку та надання їм статусу офіційно визнаних актів, внесення до списку або книги обліку.

Волевиявлення є важливими чинником, без якого неможливо вчинення правочину, що узгоджується зі свободою договору, установленою ст. 627 ЦК України.

Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа, в якому фіксуються правові наслідків. Договір оренди земельної ділянки підписано, зареєстровано, претензій зі сторони Орендодавця на адресу Орендаря - Відповідача не надходило.

Як роз»яснив Пленум Верховного Суду України в п.1 постанови №9 від 06.11.2009 року «Про практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні правовідносини, та на підставі цих норм вирішувати справи. Угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов»язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. З ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов'язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Відповідно до положень ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

За змістом ст. 3 ЦПК України та ст. 15 ЦК України в порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право. Заявляючи позовні вимоги позивачем не обгруновані підстави для визнання договору оренди від 1 лютого 2014 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 недійсним та скасування його державної реєстрації, тому підстав для задоволення позовних вимог судом не встановлено.

В зв»язку з чим. суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст..ст. 10, 11, 60, 130, 174, 212-215, 218 ЦПК України суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, третя особи реєстраційна служба Софіївського районного управління юстиції, відділ Держземагентва Софіївського району Дніпропетровської області про визнання договору оренди земельної ділянки від 01 лютого 2014 року недійсним та скасування його державної реєстрації відмовити в повному обсязі як необґрунтованих.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлено 16 жовтня 2014 року.

Суддя: О.В. Шумська