Рішення

від 22.01.2015 по справі 193/1182/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 193/1182/14-ц 22-ц/774/77/К/15

Справа № 193/1182/14-ц Головуючий в 1 інстанції

Провадження № 22-ц/774/77/К/14 Шумська О.В.

Категорія № 47 ( ІУ ) Доповідач Грищенко Н.М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді : Грищенко Н.М.,

суддів : Братіщевої Л.А., Чорнобук В.І.,

при секретарі - Петренко К.І.

за участю: позивача - ОСОБА_2,

його представника - ОСОБА_3,

представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 10 жовтня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_6, ОСОБА_4, треті особи: реєстраційна служба Софіївського районного управління юстиції, відділ Держземагенства Софіївського району Дніпропетровської області про визнання договору оренди земельної ділянки від 01 лютого 2014 року недійсним та скасування його державної реєстрації ,-

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_4, треті особи: реєстраційна служба Софіївського районного управління юстиції, відділ Держземагенства Софіївського району Дніпропетровської області про визнання договору оренди земельної ділянки від 01 лютого 2014 року недійсним та скасування його державної реєстрації.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 01.08.2010 року він, як суб'єкт підприємницької діяльності, заключив з ОСОБА_7 договір №32 про оренду земельної ділянки площею 9,610 га, яка розташована на території Нововасилівської сільської ради Софіївського району, строком на 5 років до 01.08.2015 року. 27.08.2010 року договір був зареєстрований у Софіївському відділі Дніпропетровської регіональної філії ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України", земельна ділянка була передана для використання.

У листопаді 2013 року позивач дізнався що ОСОБА_8 помер. Після його смерті спадщину прийняла ОСОБА_6, яка 01 лютого 2014 року уклала договір оренди спірної земельної ділянки з ОСОБА_4.

Посилаючись на те, що даний договір порушує його права на використання земельної ділянки згідно договору, позивач просив суд визнати договір земельної ділянки, укладений 01 лютого 2014 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_4, недійсним та скасувати його державну реєстрацію. Зобов'язати ОСОБА_6 не перешкоджати позивачу використовувати земельну ділянку у відповідності з умовами договору оренди землі від 01 серпня 2010 року за № 31. Вирішити питання судових витрат.

Рішенням Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 10 жовтня 2014 року ОСОБА_2 відмовлено в задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення заявлених позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Вважає, що судом не взято до уваги п. 40 Договору, який передбачає, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої сторони не є підставою для розірвання або зміни умов укладеного договору, що відповідає ч.4 ст.32 Закону України "Про оренду землі".

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи, 01 серпня 2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 був укладений договір оренди земельної ділянки загальною площею 9,870 га, яка розташована на території Нововасилівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області. Строк дії договору відповідно до п.8 становить п'ять років. Договір зареєстровано у Софіївському відділі Дніпропетровської регіональної філії "Центр ДЗК" при Держкомземі України", про що у Державному реєстрі вчинено запис від 27 серпня 2010 року за № 041013301569. ( а.с.7-8).

Згідно Акту про передачу та прийом земельної ділянки від 27 серпня 2010 року земельна ділянка була передана позивачу ОСОБА_2 ( а.с.9)

Відповідно державного акта на право власності на земельну ділянку серії ДП №112044, виданого 17.12.2003 року Софіївською районною державною адміністрацією, земельна ділянка належала на праві власності ОСОБА_8 (а.с.5).

Відповідно копії свідоцтва про смерть ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року ( а.с. 69).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 11 грудня 2013 року після смерті ОСОБА_8, виданого ОСОБА_6, до неї перейшло право власності на земельну ділянку площею 9,870 га., яка розташована на території Нововасилівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1225285200:01:011:0058( а.с.119).

Як убачається з матеріалів справи, 1 лютого 2014 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 укладено договір оренди земельної ділянки, який зареєстрований Реєстраційною службою Софіївського районного управління юстиції 15.03.2014 року, що підтверджується рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень. Згідно акту приймання-передачі об"єкту оренди ділянка передана ОСОБА_4 (а.с.129,134 -138, 148).

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_2 посилався на те, що укладений 01.02.2014 року між відповідачами договір оренди земельної ділянки порушує його права, як орендатора спірної земельної ділянки, оскільки на момент його укладення був чинним договір оренди земельної ділянки, укладений між ним та ОСОБА_7

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з недоведеності позовних вимог та відсутності правових підстав для визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 01.02.2014 року, укладеного між відповідачами та скасування його державної реєстрації.

Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно зі ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендодавцем.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов'язані з орендою землі, є Закон України "Про оренду землі".

Частиною 1 ст. 14 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди укладається у письмовій формі.

Згідно з ч. 3 ст. 640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації ? з моменту державної реєстрації.

За змістом ч. 1 ст. 210 ЦК України та ст. 20 Закону України "Про оренду землі" укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації, після чого він відповідно до ст. 18 Закону України "Про оренду землі" набирає чинності.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Положеннями частини 1 статті 7 ЗУ "Про оренду землі" встановлено, що право на оренду земельної ділянки переходить після смерті фізичної особи-орендаря, якщо інше не передбачено договором оренди, до спадкоємців, а в разі їх відмови чи відсутності таких спадкоємців - до осіб, які використовували цю земельну ділянку разом з орендарем і виявили бажання стати орендарями в разі, якщо це не суперечить вимогам Земельного кодексу України та цього Закону.

Відповідно до ч.4 ст.32 ЗУ "Про оренду землі" перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною 1 статті 1225 ЦК України передбачено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.08.2010 року між позивачем ОСОБА_2 та ОСОБА_7 укладено договір № 32 оренди земельної ділянки, площею 9,610 га, яка розташована на території Нововасилівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області, строком на 5 років.

27 серпня 2010 року вказаний договір зареєстровано за № 041013301569 у Софіївському відділі Дніпропетровської регіональної філії ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України".

Зазначеним договором між сторонами обумовлено всі його істотні умови. Зокрема, п.40 договору передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору. Право на орендовану земельну ділянку у разі смерті фізичної особи-орендаря, засудження або обмеження її дієздатності за рішенням суду переходить до спадкоємців або інших осіб, які використовують цю ділянку разом з орендарем.

Відповідно до п.39 вказаного договору, розірвання договору оренди земельної ділянки в односторонньому порядку не допускається.

Отже, договір оренди земельної ділянки, укладений між позивачем та ОСОБА_7 01 серпня 2010 року у письмовій формі, пройшов відповідну державну реєстрацію. ОСОБА_8 мав необхідний обсяг цивільної дієздатності, його волевиявлення було спрямоване на укладання договору оренди, до договору оренди земельної ділянки додано копію державного акта, при складанні, видачі та реєстрації якого було долучено відповідні план та схему земельної ділянки.

Згідно свідоцтва про смерть ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Після смерті орендодавця земельної ділянки ОСОБА_8 до відповідача ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право на спадщину перейшли права та обов'язки, що належали спадкодавцеві ОСОБА_8 на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, зокрема, відносно договору оренди земельної ділянки, укладеного 01.08.2010 року між позивачем ОСОБА_2 та ОСОБА_7

Відповідно до положень ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1,3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.02.2014 року між відповідачами у справі ОСОБА_6 та ОСОБА_4 було укладено договір оренди спірної земельної ділянки.

Однак, відповідно до витягу з Державного земельного кадастру земельна ділянка, кадастровий номер 1225285200:01:011:0058, розташована на території Нововасилівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області, на підставі договору оренди знаходиться у користуванні ОСОБА_2

У зв'язку з цим, перехід права користування земельною ділянкою до відповідача ОСОБА_4 на підставі договору оренди від 01.02.2014 року порушує права позивача ОСОБА_2, обумовлені договором оренди цієї ж земельної ділянки від 01.08.2010 року, який є чинним. Тому зазначений договір оренди укладений з порушенням вимог, встановлених ч.1,3 ст.203 ЦК України.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_2 про визнання його недійсним, оскільки на момент реєстрації у реєстраційній службі Софіївського району Дніпропетровської області у Софіївському відділі Дніпропетровської регіональної філії ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України" був зареєстрований договір від 01.08.2010 року, укладений між позивачем та ОСОБА_7

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню на підставі ч.3,4 ст.309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки б/н від 01 лютого 2014 року, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 і скасування державної реєстрації вказаного договору, який зареєстрований реєстраційною службою Софіївського районного управління юстиції 15.03.2014 року.

На підставі ст.88 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у рівних частинах з кожного по 182,70 грн.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314- 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 10 жовтня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_6, ОСОБА_4, треті особи: реєстраційна служба Софіївського районного управління юстиції, відділ Держземагенства Софіївського району Дніпропетровської області про визнання договору оренди земельної ділянки від 01 лютого 2014 року недійсним та скасування його державної реєстрації.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки б\н від 01 лютого 2014 року укладений між ОСОБА_6 і ОСОБА_4 - недійсним.

Скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки б\н від 01 лютого 2014 року укладений між ОСОБА_6 і ОСОБА_4, який зареєстрований реєстраційною службою Софіївського районного управління юстиції 15.03.2014 року.

Стягнути на користь ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору з ОСОБА_6 і ОСОБА_4 в рівних частках з кожного по 182,70 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді