Постанова

від 30.09.2014 по справі 808/4007/14

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2014 року 11:57Справа № 808/4007/14 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Садового І.В.,

за участю секретаря судового засідання - Сірик К.Л.,

представників позивача: Діордієва О.С., Сальнікова О.В., Волошиної В.Г.,

представника відповідача: Косицького С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Пожзахист - 2006»

до: Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень форми «Р» від 13.06.2014 №00015908262201 та №00015808262201

ВСТАНОВИВ:

20.06.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю «Пожзахист - 2006» (далі - позивач) звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень форми «Р» від 13.06.2014 №00015908262201 та №00015808262201.

Ухвалою суду від 23.06.2014 позовну заяву було залишено без руху на підставі ст.108 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) для приведення її у відповідність до ст.106 КАС України.

Ухвалою суду від 09.07.2014 відкрито провадження в адміністративній справі №808/4007/14, закінчено підготовче провадження та призначений судовий розгляд справи на 22.07.2014.

Провадження у справі неодноразово зупинялося за клопотанням сторін для надання додаткових доказів.

30.09.2014 провадження у справі поновлено.

Позивач у судовому засіданні підтримав вимоги позовної заяви з підстав, зазначених у позовній заяві та додаткових поясненнях. Зазначає що, перевіркою не було виявлено фактів відсутності належно оформлених первинних документів по господарських операціях з контрагентами позивача. Висновки податкового органу про відсутність господарських операцій є необґрунтованими. Всі господарські операції підтверджуються належним чином оформленими первинними документами. Позивач мав всі правові підстави для формування валових витрат та податкового кредиту за спірними операціями. Крім того, позивач зазначає, що перевірка проведення з порушенням порядку її проведення та без законних підстав. Вважає податкові повідомлення - рішення форми «Р» від 13.06.2014 №00015908262201 та №00015808262201 протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Просить позов задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав з підстав, зазначених у наданих запереченнях. Зазначає, що позивач мав взаємовідносини з контрагентами ТОВ «Євростиль ЛТД» та ТОВ «Техносфера 2000», по яким встановлено нереальність господарських операцій та відсутність поставок та придбання товарів. Перевіркою встановлено, що позивач при формуванні валових витрат неправомірно врахував витрати, пов'язані з придбанням товарів, послуг від вищезазначених постачальників, а також неправомірно врахував до складу податкового кредиту суми ПДВ. Просить у задоволенні позову відмовити.

Розгляд справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Камертон».

У судовому засіданні 30.09.2014 на підставі ст.160 КАС України судом проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Як вбачається з матеріалів справи, в період часу з 22.05.2014 по 28.05.2014, на підставі наказу від 21.05.2014 №348 виданого ДПІ у Жовтневому районі м.Запоріжжя, Івахніною Інною Владиславівною - головним державним податковим ревізором-інспектором відділу податкового аудиту ДПІ у Жовтневому районі м.Запоріжжя, інспектором податкової служби І рангу, згідно із пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового Кодексу України проведено позапланову невиїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Пожзахист 2006» (ЄДРПОУ 34535681) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Євростиль ЛТД» (код ЄДРПОУ 35095726) по податку на додану вартість за грудень 2012 року, з податку на прибуток приватних підприємств за 4 квартал 2012 року, з ТОВ «Техносфера 2000» (код ЄДРПОУ 30493167) по податку на додану вартість за липень 2011 року та податку на прибуток приватних підприємств за 2 - квартали 2011 року.

За результатами перевірки складено акт перевірки від 29.05.2014 №40/08-26-22-01/34535681 (далі - акт перевірки ).

Згідно висновків акту перевірки, встановлено порушення:

- пп.135.1 ст.135, п.135.2 ст.135, п.138.1, п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього на суму 38 410 грн., у тому числі по періодах: 2-3 квартали 2011 року - 4 276 грн. (3 квартал 2011 року - 4 276 грн.); 2012 рік - 34 134 грн. (4 квартал 2012 року - 34 134 грн.);

- п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на суму 36 227 грн., у тому числі по періодах: липень 2011 року - 3 718 грн., грудень 2012 року - 32 509 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- від 13.06.2014 №00015808262201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 46 943 грн. 50 коп., у тому числі за основним платежем - 38 410 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 8 533 грн.50 коп.;

- від 13.06.2014 № 00015908262201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 45 283 грн. 75 коп., у тому числі за основним платежем - 36 227 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 9 056 грн.75 коп.

Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями - рішеннями позивач звернувся з даним позовом до суду.

Оцінивши представлені докази у їх сукупності, вислухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Євростиль ЛТД».

Так, в акті перевірки зазначено, що ТОВ «Пожзахист 2006» здійснювало господарські операції з придбання товару у ТОВ «Євростиль ЛТД» за перевіряємий період згідно видаткових, та податкових накладних. Розрахунки між суб'єктами господарювання за відвантажений товар проводились у безготівковій формі. Зазначені вище суми включені ТОВ «Пожзахист 2006» до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування та реєстру отриманих та виданих податкових накладних у розділ І «Отримані податкові накладні» та до податкових декларацій за відповідний звітний період. До перевірки не було надано документи, які підтверджують факт перевезення товару, а саме: дорожні листи, талони замовника, договір на перевезення та інше.

Крім того, ДПІ у Жовтневому районі м.Запоріжжя було отримано від ДПІ та ОДПІ ГУ Міндоходів у Запорізькій області лист у якому зазначено, що співробітниками оперативного управління в рамках кримінального провадження №320130180000000012, яке було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками складу злочину, передбаченого ч.2 ст.205 Кримінального кодексу України, були виявлені підприємства з ознаками фіктивності ТОВ «Євростиль ЛТД» (код ЄДРПОУ 35095726) і ТОВ «СМТ Аянта 2011» (ЄДРПОУ 37931507), що здійснювали незаконну діяльність з конвертації грошових коштів в період 2011-2013 рр.

Досудовим слідством встановлено, що директор, головний бухгалтер та засновник ТОВ «Євростиль ЛТД» (код ЄДРПОУ 35095726), ТОВ «СМТ Аянта 2011» (ЄДРПОУ 37931507) ОСОБА_6 є номінальною підставною особою та зареєстрував на своє ім'я підприємства за грошову винагороду та без мети здійснення фінансово-господарської діяльності.

Проведеним аналізом руху грошових коштів ТОВ «Євростиль ЛТД» (код ЄДРПОУ 35095726) та ТОВ «СМТ Аянта 2011» (ЄДРПОУ 37931507) за період 2011-2013 pp. встановлено обрив ланцюга постачання та невідповідність номенклатури придбаних та реалізованих товарів.

Податківцями зроблено висновок, що в порушення п.138.8, п.138.2., п.138.1 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України ТОВ «Пожзахист 2006» віднесено до складу валових витрат операції з поставки товару, які не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, а саме вартість товару за накладними складеними ТОВ «Євростиль ЛТД» (код 35095726) у загальній сумі 162 543 грн., використання яких в господарській діяльності підприємством не доведено, що призвело до завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування всього у сумі 162 543 грн.

Також, перевіряючими зроблено висновок, що в порушення п.198.1, п.198.2, п.198.6, ст.198 Податкового Кодексу України ТОВ «Пожзахист 2006» до складу податкового кредиту було віднесено суми по взаємовідносинам з постачальниками: ТОВ «Євростиль ЛТД» всього у сумі 32 509 грн. (у т.ч. грудень 2012 р. - 32 509 грн.).

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Техносфера 2000».

В акті перевірки зазначено, що ТОВ «Пожзахист 2006» здійснювало господарські операції з придбання товару у ТОВ «Техносфера 2000» за перевіряємий період згідно видаткових, та податкових накладних. Розрахунки між суб'єктами господарювання за відвантажений товар проводились у безготівковій формі. Зазначені вище суми включені ТОВ «Пожзахист 2006» до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування та реєстру отриманих та виданих податкових накладних у розділ І «Отримані податкові накладні» та до податкових декларацій за відповідний звітний період.

Крім того, ДПІ у Жовтневому районі м.Запоріжжя було отримано від ДПІ та ОДПІ ГУ Міндоходів у Запорізькій області лист від 28.04.2014 №3356/7/08-01-22-12-11 у якому зазначено, що в провадженні СУ ФР ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області перебуває кримінальне провадження №32013080020000030 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.04.2013, за фактом фіктивного підприємництва ТОВ «Техносфера-2000», за ознаками злочину передбаченого ч.2 ст.205 Кримінального кодексу України.

В ході досудового розслідування встановлено та допитано директора, головного бухгалтера та засновника ТОВ «Техносфера-2000» ОСОБА_7, який повідомив, що з липня 2011 року став службовою особою підприємства за грошову винагороду, без мети ведення фінансово-господарської діяльності.

Крім того, встановлено, що ТОВ «Техносфера-2000» за місцем реєстрації не знаходиться, адміністративних та складських приміщень, необхідних для ведення фінансово-господарської діяльності, на балансі підприємства не має.

На даний час заплановано проведення судово-почеркознавчої експертизи по фінансово - господарським документам ТОВ «Техносфера-2000», які вилучено під час досудового розслідування, щодо ідентифікації почерку та підписів службових осіб підприємства.

Податківцями зроблено висновок, що в порушення п.138.8, п.138.2, п.138.1 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України ТОВ «Пожзахист 2006» віднесено до складу валових витрат операції з поставки товару, які не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, а саме вартість товару за накладними складеними ТОВ «Техносфера-2000» у загальній сумі 18 591 грн., використання яких в господарській діяльності підприємством не доведено, що призвело до завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування всього у сумі 18591 грн.

Також, перевіряючими зроблено висновок, що в порушення п.198.1, п.198.2, п.198.6, ст.198 Податкового Кодексу України ТОВ «Пожзахист 2006» до складу податкового кредиту було віднесено суми по взаємовідносинам з постачальниками: ТОВ «Техносфера 2000» всього у сумі 3 718 грн.

Відповідно п. 14.1.27 ст.14 Податкового кодексу України, валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п. 138.2 ст.138 Податкового кодексу України, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням встановлених законом обмежень. Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів.

Зі змісту ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України вбачається, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в законодавстві, заборонено.

Таким чином, норми Податкового кодексу України передбачають як підставу для не включення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, не підтверджених будь-якими документами взагалі.

Відповідно до вимог п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України право на податковий кредит виникає незалежно від того, чи придбані товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 3 Закону України №996-ІV від 16.07.1999 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996-ІV) передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №996-ІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч.2 ст.9 вказаного Закону та п.2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.

Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону №996-ХІV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

В акті перевірки не наведено, у чому саме надані позивачем первинні документи не відповідають наведеним вимогам Закону. Контрагенти позивача на момент здійснення господарських операцій з ним були зареєстровані як юридичні особи та як платники податку на додану вартість. Крім того, у акті перевірки не спростовано фактів наявності контрагентів позивача на час здійснення господарських операцій в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та наявності в них свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ.

В судовому засіданні представником позивача на підтвердження реальності здійснення господарських операцій із вищезазначеними контрагентами ТОВ «Пожзахист 2006» були надані для долучення до матеріалів справи усі документи, що засвідчують вчинення таких операцій з безпосередніми постачальниками позивача, які також знайшли своє відображення у акті перевірки, зокрема: договори, податкові накладні, акти виконаних робіт, прибуткові накладні, виписки з банку, тощо.

Так, судом встановлено та підтверджено наданими документами:

- по ТОВ «Техносфера 2000»: поставка проведена на підставі спрощеного договору укладеного шляхом обміну документами. Постачання підтверджується первинними документами та фактичним рухом товарів на підставі цих документів. Оплата за товар здійснювалася на підставі рахунків №0107 від 01.07.2011, №0507 від 05.07.2011, № 2707 від 27.07.2011, безготівковий розрахунок з контрагентом підтверджено банківською випискою від 27.07.2014. Товар переміщувався у відповідності до видаткових накладних №0107 від 01.07.2011; №0507 від 06.07.2011, №2707 від 27.07.2011 та отримувався відповідно до довіреностей №№000066, 000067, 000080. Окрім довіреностей, на фактичне підтвердження товару вказують прибуткові накладні ПН-0000405 від 05.06.2011, ПН-0000447 від 27.06.2011, ПН-0000406 від 06.07.2011. Переміщення товару та на його транспортування вказують квитанції з доставки та подорожні листи №003409 від 06.07.2011, №б/н від 07.07.2011, подорожній лист службового легкового автомобіля №7102 від 27.07.2011, який використовувався на підставі договору оренди з працівником ТОВ «Пожзахист-2006» №03/Г5 від 01.02.2008 з додатковими угодами до нього. На підставі зазначених документів, та фактичного отримання товару були оформлені податкові накладні 1, 7, 39.

Згідно зазначених документів ТОВ «Пожзахист-2006» фактично отримано та обліковано на склад наступний товар: кабель W4*0.22 екран 1000м; кабель W8*0,22 екран. 1600м; кабель NHXH FE 180/Е30 100м; кабель W6 екранир. 1300м; кабель DRAKA F 30/60 1*2*0.8 1000м.

Придбані матеріали переважно купувалися для використання їх на певних об'єктах та списувалися актами виконаних робіт та ресурсними відомостями до форм КБ-2 виконаних робіт.

Таким чином, всі придбані у ТОВ «Техносфера 2000» товарно-матеріальні цінності, використані у виробництві або реалізовані, та приймають участь у формуванні прибутку підприємства позивача в 2011 року.

- по ТОВ «Євростиль ЛТД». Договір укладено в простій формі, шляхом обміну документами. Постачання підтверджується первинними документами та фактичним рухом товарів на підставі цих документів. Оплата за товар здійснювалася на підставі рахунків № СФ 101207 від 12.12.2012, №СФ 101208 від 11.12.2012, безготівковий розрахунок з контрагентом підтверджено банківськими виписками від 14.12.2012, 03.01.2013. Товар переміщувався у відповідності до видаткових накладних № РН -1403 від 19.12.2012; № РН-140 від 19.12.2012, №РН-1402 від 19.12.2012, №РН-141 від 21.12.2012 та отримувався відповідно до довіреностей №№000249, 000254. Окрім довіреностей, на фактичне підтвердження товару вказують прибуткові накладні ПН-0000616 від 19.12.2012, ПН-0000614 від 21.12.2012, ПН-0000615 від 21.12.2012, №ПН-0000617 від 13.12.2012. На переміщення товару та його транспортування вказують квитанції з доставки та подорожні листи №102-00013115 від 19.12.2012, № б/н від 21.12.20112, № 101-33903841 від 13.12.2012. На підставі зазначених документів, та фактичного отримання товару були оформлені податкові накладні 56, 57, 66, 69, 78, 70.

Придбаний від ТОВ «Євростиль ЛТД» товар замовлявся з метою виконання зобов'язань за договором будівельного субпідряду №163/12.12М від 28.11.2012 укладеним з ТОВ «Рубікон-трейдінг» та використовувався безпосередньо ТОВ «Пожзахист-2006» при виконанні робіт. Передача товару оформлена видатковими накладними РН-0000015, РН-0000016, РН- 0000017.

В підтвердження факту встановлення переданого до ТОВ «Рубікон-трейдінг» товару, останніми надано листа який засвідчує використання таких матеріалів та належність оформлених документів.

Тобто, по всім взаємовідносинам з зазначеними контрагентами, по яким відповідачем знято видатки та скореговано податковий кредит з ПДВ на підставі висновків про безтоварність операцій, існували реальні взаємовідносини, належним чином оформлювалися необхідні первинні бухгалтерські документи, здійснювалися перевезення та обладнання використане, та працює у виробництві кінцевого споживача.

Відповідач вважає умови договорів невідповідними діючому законодавству, проте не надає доказів визнання таких договорів недійсними в судовому порядку.

Відсутність товарно-транспортної накладної чи недоліки у заповненні її граф не є підставою для висновків податкового органу про неправомірність віднесення сплачених сум до витрат та податкового кредиту по реальним фактичним операціям придбання товарів (робіт, послуг) та використання їх в господарській діяльності. Такі висновки знайшли своє відображення у постанові Верховного Суду України від 31.10.2011 та постанові Вищого адміністративного суду України від 15.12.2011 №К/9991/7506/11.

В акті перевірки суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих послуг та товарів, що зумовило необґрунтованість і невідповідність закону висновків суб'єкта владних повноважень про фіктивність правочинів та їх вчинення без мети реального настання правових наслідків, крім тих, які пов'язані з їх недійсністю.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Крім того, суд при розгляді справи, керуючись приписами ст. 8 КАС України, бере до уваги, що обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту в зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам, суперечить практиці Європейського суду з прав людини, рішення якого згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права в Україні. Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського Суду з прав людини по справі "Булвес" АД проти Болгарії від 22.01.2009 судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Відповідачем не доведена обізнаність позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності. Аналогічні висновки зроблені Європейським судом з прав людини в рішенні від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України".

Також, слід зазначити, що податковий орган приходить до висновку про не встановлення факту передачі товарів від продавця до покупців, у зв'язку із чим договори укладались без мети реального настання правових наслідків, крім тих, які пов'язані з їх недійсністю.

Проте, аналізуючи норми Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) , суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частина 1 ст.203 ЦК України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Виходячи з положень ст.ст.207, 208 Господарського кодексу України, правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст.203 та ч.2 ст.215 ЦК України є нікчемним.

Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним (ч. 3 ст. 228 ЦК України).

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06.11.2009 №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Податковий орган зазначає про відсутність у контрагентів трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення будь-якого виду діяльності, з чого інспекція вбачає проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту не мають реального товарного характеру.

Однак суд зауважує, що усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Тобто, факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства, правопорядку демократичної, правової держави.

При цьому, акт перевірки не містить належних та допустимих доказів умислу позивача на порушення публічного порядку.

Крім того, жодна норма законодавства не позбавляє платника податків права на податковий кредит та валові витрати у разі порушення його контрагентом вимог податкового законодавства по ланцюгу постачання.

Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину укладені позивачем правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про взаємовідносини, які відбулись між учасниками такого правочину. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.

Суд зазначає, що відповідачем ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні не надано будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність правочинів позивача (його контрагентів) актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Під час розгляду справи судом встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентами угоди не віднесено законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.

Окрім того, суд бере до уваги, що вчинення платником податків діяння по укладенню правочинів, спрямованих на порушення інтересів Держави у сфері оподаткування, утворює склад злочину, що передбачений ст. 191 або 212 Кримінального кодексу України.

В ході розгляду справи відповідач не надав до суду жодних доказів прийняття вироків суду про притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб позивача з підстав встановлення в їх діях складу злочину при вчиненні господарських операцій з постачальниками, переліченими в акті перевірки.

Податковий кодекс України визнає витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку таких витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Крім того, Податковим кодексом України встановлено вичерпний перелік документів (податкова накладна, митна декларація, товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ), на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

Як зазначалося вище, первинні бухгалтерські документи в повному обсязі були надані позивачем та долучені судом до матеріалів справи, а тому правомірність формування валових витрат та податкового кредиту позивача підтверджена належними та допустимими доказами.

З огляду на викладене, доводи відповідача про допущені з боку позивача порушення вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з контрагентами спростовані дослідженими у судових засіданнях доказами.

Щодо підстав для проведення перевірки, то суд не вбачає порушень з боку податкового органу щодо підстав для призначення та проведення позапланової невиїзної перевірки.

Частиною 1 ст.11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи зазначене вище, суд приходить до висновку про відсутність податкового правопорушення з боку позивача, у зв'язку з чим спірні рішення є необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідно до ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно із ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 94, 158, 160, 161, 162, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Пожзахист - 2006» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень форми «Р» від 13.06.2014 №00015908262201 та №00015808262201, - задовольнити.

Визнати противоправними та скасувати податкові повідомлення - рішення форми «Р» Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області від 13.06.2014 №00015908262201 з податку на додану вартість на загальну суму 45 283 грн. 75 коп. та від 13.06.2014 №00015808262201 з податку на прибуток на загальну суму 46 943 грн. 50 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пожзахист - 2006» (пр.Леніна, буд.106-А, кв.4, м.Запоріжжя, 69095, код ЄДРПОУ 34535681) судовий збір у розмірі 184 (сто вісімдесят чотири) грн. 45 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В.Садовий