Ухвала

від 01.10.2014 по справі 820/11578/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2014 р.Справа № 820/11578/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.

Суддів: Макаренко Я.М. , Шевцової Н.В.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.08.2014р. по справі № 820/11578/14

за позовом Регіонального підприємства "Укрінструментресурси" приватна фірма

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Регіональне підприємство "Укрінструментресурси" приватна фірма (далі за текстом - РП "Укрінструментресурси" ПФ, позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі за текстом - ДПІ у Київському районі м. Харкова, відповідач), в якому, з урахуванням зміни позовних вимог, просив суд визнати протиправними та скасувати видані Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова ГУ Міністерства доходів та зборів у Харківській області:

- податкове повідомлення - рішення № 0000832201 від 14.03.2014р. щодо збільшення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 127286,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 22724,50 грн. повністю;

- податкове повідомлення - рішення № 0000862201 від 14.03.2014 р. щодо збільшення податкового зобов'язання з земельного податку за 2012 р. в сумі 2291,85 грн. та штрафних санкцій в сумі 742,96 грн. частково, в частині донарахування податку на землю в сумі 2291,85 грн. та штрафної санкції в сумі 572,96 грн.;

- податкове повідомлення - рішення № 0002252201 від 23.05.2014 р. щодо застосування штрафу за порушення норм обігу готівки в сумі 6027,12 грн. повністю;

- податкове повідомлення - рішення № 0002272201 від 23.05.2014 р. щодо збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 125451,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 31035,25 грн. частково, в частині донарахування податку на додану вартість за жовтень 2012р. в сумі 21193,00 грн., за листопад 2012 р. в сумі 42600,00 грн., за січень 2011 року - серпень 2012 року в сумі 26911,00 грн. з відповідним перерахунком штрафних санкцій.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.08.2014 року адміністративний позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення №0000832201 від 14.03.2014р. повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення №0000862201 від 14.03.2014р. частково, а саме: щодо збільшення податкового зобов'язання з земельного податку за 2012 р. в сумі 2291,85 грн. та штрафних санкцій в сумі 572,96 грн. Скасовано податкове повідомлення-рішення №0002272201 від 23.05.2014р. частково, а саме: щодо збільшення грошового зобов'язання податку на додану вартість в сумі 26881 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 32313,75 грн. , а також щодо збільшення грошового зобов'язання податку на додану вартість в сумі 86570 грн. (за жовтень - листопад 2012р.) та за штрафними санкціями у розмірі 108212,50 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено .

Не погодившись з постановою суду першої інстанції в частині задоволення позову, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову в цій частині скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а саме: п. 49.1, п. 49.2 ст. 49, п.187.1 ст. 187, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, ст. 201, п.п. 270.1.1 п. 270.1 ст. 270, п. 287.1, п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України, ст. 8 та ст. 129 Конституції України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова ГУ Міністерства доходів та зборів у Харківській області у період з 20.01.2014р. по 30.01.2014р. та з 03.02.2014р. по 07.02.2014р. проведена планова виїзна перевірка РП "Укрінструментресурси" приватної фірми, код за ЄДРПОУ 24268902 , з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, за період з 01.10.2010р. по 31.12.2012р. За результатами перевірки складено Акт перевірки № 322/20-31-22-01-07/242689023 від 13.02.2014р. (а.с.13-50).

Відповідачем на підставі акту перевірки № 322/20-31-22-01-07/242689023 від 13.02.2014 р., з урахуванням поданих позивачем заперечень на акт, прийнято наступні податкові повідомлення-рішення, з якими не погоджується позивач:

- № 0000832201 від 14.03.2014р., яким нараховано позивачу грошове зобов'язання за основним платежем у розмірі 127286 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 22724,50 грн. за порушення п.п.137.1 ст.137, п.138.1 ст.138 ПКУ (а.с.7);

- № 0000862201 від 14.03.2014р., яким нараховано позивачу грошове зобов'язання за основним платежем у розмірі 2291,85 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 742,96 грн. за порушення п.п. 49.1, 49.2 ст.49, п.п.270.1.1 п.270.1 ст.270, п.287.1, 287.3 ст. 287 ПКУ (а.с.9);

- № 0002252201 від 23.05.2014 р., яким нараховано позивачу грошове зобов'язання за за штрафними санкціями у розмірі 6027,12 грн. за порушення п.3.5, 2.8 Положення №637, п. 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки" , п.49.1 , 49.2 ст. 49 ПКУ (а.с.12);

- № 0002272201 від 23.05.2014 р., яким нараховано позивачу грошове зобов"язання за основним платежем у розмірі 125451 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 31035,25 грн. за порушення п.п. 49.1, 49.2 ст.49, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187 , п.188.1 ст.188 , п.198.6 ст. 198, ст.201 ПКУ (а.с.11).

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову щодо скасування податкових повідомлень-рішень №0000832201 від 14.03.2014р., №0000862201 від 14.03.2014р. в частині збільшення податкового зобов'язання з земельного податку за 2012 р. в сумі 2291,85 грн. та штрафних санкцій в сумі 572,96 грн., №0002272201 від 23.05.2014р. в частині збільшення грошового зобов'язання податку на додану вартість в сумі 26881 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 32313,75 грн. , а також щодо збільшення грошового зобов'язання податку на додану вартість в сумі 86570 грн. (за жовтень - листопад 2012р.) та за штрафними санкціями у розмірі 108212,50 грн., суд першої інстанції виходив з їх протиправності та необґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з висновками суду, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що за висновками акту перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем, зокрема, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 137.1 ст. 137, п. 138.1, п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 959504,00 грн., в тому числі: в ІV кварталі 2010р. - в сумі 61728,00 грн., в І кварталі 2011р. - в сумі 39881,00 грн., у ІІІ кварталі 2011р. - в сумі 306563,00 грн., у ІV кварталі 2012р. - в сумі 332484,00 грн.

Враховуючи подання РП "Укрінструментресурси" ПФ заперечення на спірний акт перевірки №322/20-31-22-01-07/242689023 від 13.02.2014р. та завірених копій документів, податковим органом листом від 11.03.2014. № 3209/9/322/20-31-22-01-07/242689023 частково задоволені заперечення позивача та п. 1 висновку акту перевірки викладено в наступній редакції: підприємством порушено п.137.1 ст. 137, п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі127286,00 грн., у тому числі: у ІІІ кварталі 2011р. в сумі 36388,00 грн., у ІV кварталі 2012р. - в сумі 90898,00 грн.

На підставі зазначених висновків, ДПІ у Київському районі м. Харкова прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000832201 від 14.03.2014р. щодо збільшення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 150010,50 грн., з яких за основним платежем - 127286,00 грн., за штрафними санкціями - 22724,50 грн.

Обгрунтовуючи правомірність вказаного податкового повідомлення-рішення, ДПІ у Київському районі м. Харкова зазначає про неправомірне не включення позивачем до складу доходів та до складу витрат в деклараціях з податку на прибуток за ІІ-ІІІ квартали, ІІ-ІV квартали 2011 року задекларованих показників в декларації за ІІ квартал 2011 року показників у сумі 1960086,0 грн. та 1801876,0 грн. відповідно, а також заниження позивачем доходів в сумі 432849,00 грн. шляхом не включення отриманої виручки від продажу товарів в жовтні-листопаді 2012 року, що призвело до заниження податку на прибуток в загальній сумі 127286,00 грн.

Між тим, колегія суддів вважає такі висновки податкового органу безпідставними та недоведеними, з огляду на наступне.

За визначенням пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України доходи - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.

Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Згідно п.138.1 ст. 138 Кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.08.2011 року позивачем задекларовано прибуток підприємства за ІІ квартал 2011 року (декларація зареєстрована за №9006433870), згідно якої:

- по рядку 01 «доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування» в сумі 1960086,0грн.;

- по рядку 04 «витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування» в сумі 1801876,0грн.;

- по рядку 07 «Об'єкт оподаткування від усіх видів діяльності » (р.01-р.04) в сумі 158210,0грн., який складається з сум 120712,0 грн.- об'єкт оподаткування від діяльності, що підлягає патентуванню та 37498,0грн. - об'єкт оподаткування від діяльності, що не підлягає патентуванню;

- по рядку 11 - «Податок на прибуток, від діяльності, що не підлягає патентуванню» - 8625,0грн. (р.07-р.08)х23%- 158210-120712=37498,0 х 23%

- по рядку 12 «Податок на прибуток, від діяльності, що підлягає патентуванню, зменшений на вартість торгових патентів» - 120712х23% -2484(вартість торгових патентів додаток ТП до податкової декларації) = 27764-2484 = 25280,0грн.;

- по рядку 14 «Податок на прибуток за звітний період» (р.11+р.12) - 33905,0грн. (8625+25280);

- по рядку 16 «Податок на прибуток нарахований за результатами останнього календарного кварталу» - 33905,0грн.

Колегією суддів встановлено, що за даними податкової декларації з податку на прибуток за ІІ- ІІІ квартали 2011 року (реєстраційний номер 9010694926 від 09.11.2011р.) підприємством отримано збиток в сумі 16811 грн., який задекларовано по р.07 «Об'єкт оподаткування від усіх видів діяльності ».

Отже, податок на прибуток за даний період не нараховується, оскільки відсутній об'єкт оподаткування. Підприємство мало можливість зменшити податок на прибуток за ІІ- ІІІ квартали 2011 року, даний показник у податковій декларації за ІІ- ІІІ квартали 2011 року відсутній, тобто задекларований та сплачений до бюджету за ІІ квартал 2011 року не зменшений за результатами ІІ- ІІІ кварталів 2011 року.

Аналогічно, здійснені нарахування податку на прибуток у податкових деклараціях з податку на прибуток за ІІ-ІV квартали 2011 року. За даними податкової декларації з податку на прибуток за ІІ- ІV квартали 2011 року (реєстраційний номер 9016080785 від 10.02.2012р.) підприємством отримано прибуток в сумі 39376 грн., який задекларовано по р.07 «Об'єкт оподаткування від усіх видів діяльності».

Отже, податок на прибуток за даний період ІІІ- ІV квартали 2011 року нараховується відповідно до цієї декларації. Підприємство мало можливість зменшити податок на прибуток за ІІ- ІV квартали 2011 року, даний показник у податковій декларації за ІІ- ІV квартали 2011 року також відсутній, тобто задекларований та сплачений до бюджету за ІІ квартал 2011 року не зменшений за результатами ІІ- ІV кварталів 2011 року.

Таким чином, позивачем фактично задекларований податок на прибуток окремо за ІІ квартал 2011 року в сумі 33905 (36388,0грн. за вирахуванням вартості торгових патентів) та окремо податок на прибуток за ІІІ- ІV квартали 2011 року в сумі 9056,0 грн., в загальній сумі відповідають податку на прибуток за результатами ІІ-ІV квартали 2011 року 42960,0 грн. (33905,0 грн. + 9056,0грн.).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що невключення РП "Укрінструментресурси" ПФ до складу доходів та до складу витрат в деклараціях з податку на прибуток за ІІ- ІІІ квартали, ІІ-ІV квартали 2011 року задекларованих показників в декларації за ІІ квартал 2011 року показників у сумі 1960086,0 грн. та 1801876,0 грн. відповідно, не призвело до зменшення суми податку на прибуток, оскільки підприємство при декларуванні суми податку за ІІ квартал 2011 року в сумі 33905 (36388,0грн. за вирахуванням вартості торгових патентів) не зменшувало суми податку на прибуток, які належать до сплати в наступних періодах за 3-4 квартали 2011 р., оскільки вказана сума вже була задекларована та сплачена до бюджету позивачем.

Також з матеріалів справи вбачається, що перевіркою достовірності включення до обсягів продажу ДПІ у Київському районі м. Харкова встановлені невідповідності включення до реєстрів виданих податкових накладних отриманої виручки, яка відображена в «Звітах про використання реєстраторів розрахункових операцій» (форма №ЗВР-1), а саме встановлено заниження отриманої виручки в сумі 432849,0грн. за ставкою 20% (за жовтень 2012 року в сумі 219851,0 грн., листопад 2012 року в сумі 212998,0 грн.) та не включення даної виручки до складу доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за IVквартал 2012 року.

Вказане порушення, за доводами податкового органу, призвело до заниження позивачем податку на прибуток за IV квартал 2012 року в сумі 90898,0 грн.

Згідно пояснень позивача, дані «Звітів про використання реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок)», які надані до ДПІ відповідають даним бухгалтерського обліку, що підтверджують наданими позивачем відомостями по рахунку 36Р «Розрахунки з роздрібними покупцями» та 301 «Каса».

Так, відповідно до наданих до суду відомостях по рахунку 36Р «Розрахунки з роздрібними покупцями» сума реалізації за жовтень 2012 року склала 73874,11 грн. у т.ч. обсяг реалізації без ПДВ 61561,75 грн., ПДВ 12312,35грн. По рахунку 301 «Каса» сума реалізації за жовтень 2012 року склала 189912,20 грн., у т.ч. обсяг реалізації без ПДВ 158260,16 грн., ПДВ 31652,04 грн. Разом за жовтень 2012 року сума реалізації, яка проходить через реєстраторів розрахункових операцій (надалі РРО) становить 263786,31 грн., у т.ч. обсяг реалізації без ПДВ 219821,92 грн., ПДВ 43964,38 грн. Сума розрахунків за жовтень 2012 року, яка відображена у«Звітах про використання реєстраторів розрахункових операцій» (форма № ЗВР-1) складає 263821,41 грн. у т.ч. обсяг реалізації без ПДВ 219851,17 грн., ПДВ 43970,24 грн.

Відповідно до наданих до суду відомостях по рахунку 36Р «Розрахунки з роздрібними покупцями» сума реалізації за листопад 2012 року склала 116946,35 грн. у т.ч. обсяг реалізації без ПДВ 97455,29 грн., ПДВ 19491,06грн. По рахунку 301 «Каса» сума реалізації за листопад 2012 року склала 136890,82 грн., у т.ч. обсяг реалізації без ПДВ 114075,68 грн., ПДВ 22815,14грн. Разом за листопад 2012 року сума реалізації, яка проходить через реєстраторів розрахункових операцій (надалі РРО) становить 253837,17грн., у т.ч. обсяг реалізації без ПДВ 211530,97 грн., ПДВ 42306,20грн.

Сума розрахунків за листопад 2012 року, яка відображена у «Звітах про використання реєстраторів розрахункових операцій» (форма №ЗВР-1) складає 255597,89 грн. у т.ч. обсяг реалізації без ПДВ 212997,89грн., ПДВ 42600,0грн. Сума, що видана при поверненні товару складає 1702,20грн., у т.ч. ПДВ 283,70грн. Сума розрахунків з урахуванням повернення коштів складає 253895,69 грн., у т.ч. 211579,74грн., ПДВ 42315,95грн.

При зіставленні даних бухгалтерського обліку по рахунку 36Р «Розрахунки з роздрібними покупцями» та 301 «Каса» з даними сум розрахунків по «Звітах про використання реєстраторів розрахункових операцій» (форма №ЗВР-1) мається незначне відхилення в сторону збільшення показників у Звіті про РРО (форма №ЗВР-1).

Таким чином, доведено, що позивачем включено до Звітів РРО дані бухгалтерського обліку за рахунком 36Р «Розрахунки з роздрібними покупцями» та 301 «Каса».

Для визначення валових доходів підприємство враховувало дані по рахунку 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками» у розрізі субрахунків 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» та 36Р «Розрахунки з роздрібними покупцями» та 301 «Каса». Відомості щодо даних рахунків були підтверджені позивачем.

Загальна сума реалізації з урахуванням ПДВ складає: за жовтень 2012 року у сумі 592355,72 грн., у т.ч. 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» 328534,31грн., дані Звітів по РРО, наданих до ДПІ (або бухгалтерську рахунки 36Р та 301) 263821,41грн.; за листопад 2012 року в сумі 775019,0грн., у т.ч. 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» 521123,31грн., дані Звітів по РРО, наданих до ДПІ (або бухгалтерську рахунки 36Р та 301) 253895,69грн.

Обсяг доходу від реалізації товарів (послуг), який включається до складу доходів за IV квартал 2012 року, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування складає 1476481,12грн.: за жовтень 2012 року у сумі 493629,76грн., у т.ч. 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» обсяг без ПДВ 273778,59 грн., дані Звітів по РРО, наданих до ДПІ (або бухгалтерську рахунки 36Р та 301) обсяг без ПДВ 219851,17грн.; за листопад 2012 року в сумі 645849,17грн., у т.ч. 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» обсяг без ПДВ 434269,42 грн., дані Звітів по РРО, наданих до ДПІ (або бухгалтерську рахунки 36Р та 301) обсяг без ПДВ 211579,74грн.

Значення задекларованих доходів за IV квартал 2012 року, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у податковій декларації є різниця між даними податкової декларації за 2012 р. по рядку 02 «Дохід від операційної діяльності» (6224360,0 грн.) та даними по рядку 02 податкової декларації за три квартали 2012 року (4527475,0грн.). Сума Доходів від операційної діяльності складає 1696885,0грн., що підтверджується відповідачем в додатках № 2 і 3 до акту перевірки.

Відхилення між даними бухгалтерського обліку, а саме даних по рахунку 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками» у розрізі субрахунків 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», 36Р «Розрахунки з роздрібними покупцями» та 301 «Каса» за IV квартал 2012 року з даними по рядку 02 Дохід від операційної діяльності складає 220403,8грн. (1476481,20грн.-1696885,0грн.). Завищення доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток позивачем не оскаржується.

Таким чином, з матеріалів справи встановлено, що підприємством включено до податкової декларації за 2012 р. ( у т.ч. за IV квартал 2012 року) по рядку 02 «Дохід від операційної діяльності» суми продажу у розмірі 432849,0грн. за ставкою 20% (за жовтень 2012 року в сумі 219851,0 грн., листопад 2012 року в сумі 212998,0 грн.) , які відображені у Звітах про використання реєстраторів розрахункових операцій» (форма №ЗВР-1).

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що згідно п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

В силу вимог п. 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

За змістом ч. 2 ст. 3 Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Між тим, відповідач для визначення доходів та витрат під час перевірки використовував не первинні документи бухгалтерського обліку платника податків, а дані реєстру виданих податкових накладних, що призвело до неправильних висновків про заниження позивачем податку на прибуток за вищевказаним епізодом.

Наступним порушенням, встановленим ДПІ у Київському районі м. Харкова під час перевірки, з урахуванням листа від 11.03.2014. № 3209/9/322/20-31-22-01-07/242689023 про часткове задоволення заперечення РП "Укрінструментресурси" ПФ на акт перевірки, було заниження податку на додану вартість у сумі 125451,0 грн., з яких заниження податкових зобов'язань на загальну суму 86570,00 грн. та завищення податкового кредиту на загальну суму 26911,00 грн.

На підставі зазначених висновків, ДПІ у Київському районі м. Харкова прийнято податкове повідомлення - рішення № 0002272201 від 23.05.2014 р. щодо збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 156486,25 грн., з яких за основним платежем - 125451,00 грн., за штрафними санкціями - 31035,25 грн.

Колегія суддів зазначає, що позивачем заявлена вимога про скасування спірного рішення частково, за вирахуванням основного зобов'язання у розмірі 12000 грн. за порушення ним п.187.1 ст. 187 ПКУ (не включено передплату, отриману від ТОВ "РОБЕРТ БОШ ЛТД" за послуги в сумі 72000 грн. у грудні 2011 року), а також за вирахуванням суми 22777,0 грн. щодо заниження податкового зобов'язання за жовтень 2012 року.

Обгрунтовуючи правомірність вказаного податкового повідомлення - рішення, ДПІ у Київському районі м. Харкова зазначає про неправомірне заниження позивачем зобов'язань з ПДВ на 86570 грн. (жовтень 2012р. - 42600,00 грн., листопад 2012р. - 43970,00 грн.), у зв'язку з включенням не в повному обсязі до реєстрів виданих податкових накладних отриманої виручки за реалізовані товари через ЕККА, чим порушено п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України.

Податковий орган також вказує на порушення позивачем п. 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податковий кредит на загальну суму 26911,00 грн., у тому числі за січень 2011 року в сумі 30,0 грн., лютий 2011 року в сумі 960,0 грн., в червні 2011 року в сумі 1714,0 грн., в липні 2011 року в сумі 742,0 грн., в серпні 2011 року в сумі 33,0 грн., у вересні 2011 року в сумі 98,0 грн., в листопаді 2011 року в сумі 855,0 грн., в грудні 2011 року в сумі 30333,0 грн., в січні 2012 року в сумі 520,0 грн., в лютому 2012 року в сумі 374,0 грн., в березні 2012 року в сумі 373,0 грн., в травні 2012 року в сумі 89,0 грн., в червні 2012 року в сумі 239,0 грн., в липні 2012 року в сумі 224,0 грн., в серпні 2012 року в сумі 327,0 грн.

Між тим, колегія суддів вважає такі висновки податкового органу безпідставними та необґрунтованими, з урахуванням наступного.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За змістом п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, що здійснює операції з постачання товарів/послуг.

Таким чином, норми податкового законодавства пов'язують виникнення права платника податку на податковий кредит з наявністю податкової накладної. Однак, наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до законодавства необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих постачальниками податкових накладних, не є безумовною підставою для обрахування податкового кредиту по ПДВ, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Згідно положень ч. 1 ст. 9 вказаного закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як вбачається з акту перевірки № 322/20-31-22-01-07/242689023 від 13.02.2014р., донарахування податку на додану вартість в сумі 26881,0 грн. здійснено відповідачем на підставі завищеного податкового кредиту внаслідок двічі включених податкових накладних відповідно до додатку № 5 "Перелік податкових накладних включених двічі до реєстрів" до Акту планової перевірки.

Згідно письмових пояснень позивача, (т.1 а.с. 134), двічі включені податкові накладні в реєстрах отриманих податкових накладних на підприємстві відсутні.

Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції ухвалою від 09.07.2014 р. було зобов'язано відповідача подати до суду розшифровку скасованих та залишених сум, на які було нараховано податок на прибуток за ІІІ квартал 2011 року в сумі 36388,0 грн., а також додаток № 5 "Перелік податкових накладних включених двічі до реєстрів", який не був долучений відповідачем до акту перевірки.

Між тим, відповідач не надав до суду першої інстанції, а також до суду апеляційної інстанції жодних доказів або пояснень щодо обґрунтованості та законності збільшення сум грошового зобов'язання з податку на додану вартість за вищевказаним епізодом.

Таким чином, враховуючи приписи ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено обов'язок відповідача щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено правомірність донарахування позивачу податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 26911,00 грн.

Досліджуючи питання правомірності нарахування позивачу податкових зобов'язань з ПДВ в розмірі 86570 грн., внаслідок їх заниження позивачем у жовтні-листопаді 2012р., колегія суддів виходить із наступного.

Згідно п. 187.1 ст. 187 ПКУ датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.46.1 ст. 46 Податкового кодексу України податкові зобов'язання нараховуються платником податку на підставі наданої податкової декларації. Реєстр виданих та отриманих податкових накладних є тільки додатком до податкової декларації з податку на додану вартість.

Таким чином, для визначення заниження або завищення податкових зобов'язань, насамперед, слід керуватися даними показників, відображених у податкових деклараціях з ПДВ та порівнювати їх з даними бухгалтерського обліку.

Позивачем доведено, що він включив до Звітів РРО дані бухгалтерського обліку по рахунку 36Р «Розрахунки з роздрібними покупцями» та 301 «Каса».

Колегією суддів встановлено, що для визначення податкового зобов'язання з ПДВ відповідач використовував не дані бухгалтерського обліку, а дані реєстру виданих податкових накладних, що не відповідає вимогам п. 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України, оскільки для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку використовує дані бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. Таким чином, з сум реалізації по рахунку 36Р «Розрахунки з роздрібними покупцями» до реєстру виданих податкових накладних віднесено податкові накладні, які виписані не тільки з ознакою « 11», а і окремо на покупця-платника податку в сумі 5885,64 грн., в т.ч. ПДВ 980,94грн.

Дані Звітів по РРО, наданих до ДПІ за жовтень 2012 року 263821,41 грн. відповідають даним реєстру виданих податкових накладних , що підтверджується матеріалами справи.

Представник позивача під час судового засідання повідомив, що крім роздрібної торгівлі підприємство реалізує товари оптовим покупцям. Така реалізація відображається в бухгалтерському обліку по рахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями». За жовтень 2012 року сума реалізації склала 328534,31 грн., в т.ч. ПДВ 54755,72 грн.

З матеріалів справи вбачається, що загальний обсяг операцій, які оподатковуються за ставкою 20% ПДВ за жовтень 2012 року складає 592355,72 грн. ( 263821,41+328534,31 грн.), в т.ч. ПДВ 98726,0 грн., що відповідає реєстру виданих податкових накладних, вказане підтверджується первинними бухгалтерськими документи (видатковими накладними, актами виконаних робіт/послуг, Z - звітами по РРО, банківськими виписки, які містяться в матеріалах справи), на підставі яких виписувались податкові накладні.

За даними податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2012 року обсяг постачання (без ПДВ) по р.1 «Операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою» становить 379744,0 грн., сума ПДВ - 75949,0 грн.

Таким чином, підприємством занижено податкові зобов'язання за жовтень 2012 року лише на 22777,0 грн. (98726 - 75949), а не на 43970,0 грн. , як зазначено відповідачем в акті перевірки та розрахунку до податкового повідомлення - рішення №0002272201 від 23.05.2014р.

Також з матеріалів справи встановлено, що дані Звітів по РРО, наданих до ДПІ за листопад 2012 року 253895,69грн. з урахуванням суми, що видана при поверненні товару, відповідають даним реєстру виданих податкових накладних, що підтверджується матеріалами справи.

Отже, загальний обсяг операцій, які оподатковуються за ставкою 20% ПДВ за листопад 2012 року складає 775019,0 грн. ( 253895,69+521123,31 грн.), в т.ч. ПДВ 129169,83 грн.

За даними податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2012 року обсяг постачання (без ПДВ) по р.1 «Операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою» з урахуванням уточнюючого розрахунку становить 645849 грн. без ПДВ (827539-181690), сума ПДВ - 129170 грн. (165508-36338), що відповідає реєстру виданих податкових накладних та підтверджується первинними документи, які містяться в матеріалах справи.

Отже, підприємством в повному обсязі були задекларовані податкові зобов'язання за листопад 2012 року відповідно наданих звітів та даних бухгалтерського обліку.

При цьому, колегія суддів зазначає, що Реєстр виданих та отриманих податкових накладних є тільки додатком до податкової декларації з податку на додану вартість. Для визначення заниження або завищення податкових зобов'язань, повинні використовуватися дані показників, відображених у податкових деклараціях з ПДВ, а також повинні враховуватись документи первинного бухгалтерського обліку.

Таким чином, для визначення податкового зобов'язання з ПДВ податковий орган застосував не дані бухгалтерського обліку, а дані реєстру виданих податкових накладних, що є порушенням п.44.2 ст. 44 Податкового кодексу України, оскільки для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку використовує дані бухгалтерського обліку.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового скасування податкового повідомлення - рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова № 0002272201 від 23.05.2014 р.

Окремо, колегія суддів зазначає, що положеннями Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (далі за текстом - Порядок), затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. № 984 (зареєстрований у Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за № 34/18772) передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. За приписами Порядку результати документальних перевірок у разі встановлення порушень оформлюються у формі акта, який є носієм доказової інформації та має містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового законодавства. Порядком визначено, що за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, та зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, які підтверджують наявність факту порушення. Вказане дозволяє стверджувати, що будь-який висновок акта перевірки органу державної податкової служби щодо оцінки повноти та своєчасності виконання платником податків зобов'язань перед бюджетом має ґрунтуватись на відповідних доказах, отриманих у ході перевірки.

Натомість, акт перевірки №322/20-31-22-01-07/242689023 від 13.02.2014р., складений відповідачем, вказаним вимогам Порядку не відповідає.

В акті відсутні посилання на показники первинних бухгалтерських документів, на підставі яких, на думку податкового органу, підприємством занижено дані щодо об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість, відсутня інформація щодо відносин з конкретними контрагентами, згідно якої виявлені порушення, не вказані конкретні господарські операції з контрагентами, дати проведення таких операцій та суми. Відповідачем не наведено жодних належних та допустимих доказів в обґрунтування правомірності визначення спірними податковими повідомленнями-рішеннями сум грошових зобов'язань РП "Укрінструментресурси" ПФ.

Наступним порушенням, встановленим спірним актом перевірки, є порушення позивачем п. 49.1, п. 49.2 ст. 49, п.п. 270.1.1 п. 270.1 ст. 270, п. 287.1 та п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України, внаслідок неподання РП "Укрінструментресурси" ПФ розрахунку земельного податку на 2012 рік, а також несплати земельного податку.

На підставі зазначених висновків, ДПІ у Київському районі м. Харкова прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000862201 від 14.03.2014 р. щодо збільшення податкового зобов'язання з земельного податку в сумі 3034,81 грн., з яких за основним платежем - 2291,82 грн., за штрафними санкціями - 742,96 грн.

Колегія суддів зазначає, що позивачем оскаржується спірне рішення частково, а саме: в частині донарахування податку на землю в сумі 2291,85 грн. та штрафної санкції в сумі 572,96 грн. Проти нарахування відносно нього штрафних санкцій у розмірі 170 грн. за неподачу розрахунку земельного податку на 2012 рік. Позивач не заперечує.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем збільшено позивачу грошове зобов'язання з земельного податку у сумі 2291,85 грн., а також застосовано фінансову санкцію у розмірі 25% суми визначеного податкового зобов'язання 572,96 грн. та фінансову санкцію у розмірі 170,00 грн.

Колегією суддів встановлено, що РП "Укрінструментресурси" ПФ є платником плати за землю на підставі свідоцтва від 12.12.2003р. на право власності нерухомого майна - нежитлове приміщення першого поверху за адресою: м. Харків, вул. Артема, 36, кв. 2, видане на підставі Розпорядження Харківського міського голови від 12.12.2003р. №3161; кадастровий номер земельної ділянки 6310136600:02:009:0068, площа - 83 кв.м.

Відповідно до п.п. 270.1.1 п. 270.1 ст. 270 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

В силу вимог п. 287.1, п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Колегією суддів встановлено, що позивач на протязі 2012 року своєчасно сплачував податок на землю, про що свідчать платіжні доручення №228 від 03.02.2012р., №2601 від 26.04.2012р., №2683 від 28.05.2012р., №2745 від 22.06.2012р., №301 від 27.06.2012р., №2805 від 24.07.2012р., №334 від 31.08.2012р., №2951 від 26.09.2012р., №363 від 28.09.2012р., №366 від 25.10.2012р., №375 від 15.11.2012р., №399 від 28.12.2012р., загальна сума сплачених коштів складає 2928,00 грн.

Таким чином, позивач не допускав заниження грошового зобов'язання земельного податку в сумі 2291,85 грн. за 2012 рік, як зазначено податковим органом в акті перевірки № 322/20-31-22-01-07/242689023 від 13.02.2014р., а тому грошове зобов'язання в сумі 2291,85 грн. та штрафні санкції в сумі 572,96 грн. за несплату земельного податку нараховані контролюючим органом безпідставно.

Відповідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про неправомірність податкових повідомлень-рішень №0000832201 від 14.03.2014р., №0000862201 від 14.03.2014р. в частині збільшення податкового зобов'язання з земельного податку за 2012 р. в сумі 2291,85 грн. та штрафних санкцій в сумі 572,96 грн., а також №0002272201 від 23.05.2014р. в частині збільшення грошового зобов'язання податку на додану вартість в сумі 26881 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 32313,75 грн., а також щодо збільшення грошового зобов'язання податку на додану вартість в сумі 86570 грн. (за жовтень - листопад 2012р.) та за штрафними санкціями у розмірі 108212,50 грн.

Таким чином, переглянувши постанову суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів підтверджує, що при її прийнятті суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.08.2014р. по справі № 820/11578/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Мінаєва О.М. Судді (підпис) (підпис) Макаренко Я.М. Шевцова Н.В. Повний текст ухвали виготовлений 06.10.2014 р.