Постанова

від 16.10.2014 по справі 826/13112/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 жовтня 2014 року 15:10 № 826/13112/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., при секретарі Новик В.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ТІНАС» доДержавної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.06.2014 року №0001622203 та №0001612203, - ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «ТІНАС» (надалі - позивач або ТОВ «ТІНАС») з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.06.2014 року №0001622203 та №0001612203.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.09.2014 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято контролюючим органом безпідставно, оскільки, як стверджує останній, ТОВ «ТІНАС» не порушувало вимог пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами ТОВ «Прайм Білд», ТОВ «Еколайф Універсал Трейдінг», ТОВ «Коніан Трейд», ТОВ «Аурум Інвест Груп», ТОВ «Армабуд-ТЕХ» підтверджується належним чином оформленими первинними обліковими документами.

У судове засідання 01.10.2014 року з'явилися представники сторін.

Представник позивача у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, підтримавши доводи, викладені у письмових запереченнях проти позову, в яких зазначено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті у межах та на підставі наявних у контролюючого органу повноважень у зв'язку з виявленими порушеннями вимог податкового законодавства з боку ТОВ «ТІНАС».

Крім того, у судовому засіданні 01.10.2014 року в якості свідка допитано гр. ОСОБА_2, який у відповідності до інформації з Єдиного державного реєстру є засновником ТОВ «ТІНАС», та який повідомив про факти, пов'язані із здійсненням фінансово-господарських операцій позивача з ТОВ «Прайм Білд», ТОВ «Еколайф Універсал Трейдінг», ТОВ «Коніан Трейд», ТОВ «Аурум Інвест Груп», ТОВ «Армабуд-ТЕХ».

Суд у судовому засіданні 01.10.2014 року за згодою сторін на підставі положень ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), враховуючи відсутність потреби заслухати свідка та експерта, ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, отримавши пояснення свідка по суті даної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ТІНАС» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Коніан Трейд», ТОВ «Аурум Інвест Груп», ТОВ «Фрейтедж», ТОВ «Армабуд-ТЕХ», ТОВ «Прайм Білд», ТОВ «Укрбуд-Капітал», ТОВ «Велес-368», ТОВ «Камфод Естейд», ТОВ «Ладготрейд», ТОВ «Еколайф Універсал Трейдінг» та ТОВ «ТГН Торг» за період з 01.01.2011 року по 01.12.2013 року, у зв'язку з чим складено акт від 13.05.2014 року №1193/26-52-22-03-14/21619092 (надалі - акт перевірки).

Разом з тим, в акті перевірки зазначено, що згідно наданих до перевірки документів та проведеного аналізу податкової звітності з ПДВ за період з 01.01.2011 року по 01.12.2013 року ТОВ «ТІНАС» мало взаємовідносини з ТОВ «Прайм Білд» в лютому 2013 року, з ТОВ «Еколайф Універсал Трейдінг» в лютому та березні 2013 року, з ТОВ «Фрейтедж» в лютому 2013 року, з ТОВ «Коніан Трейд» в травні 2013 року, з ТОВ «Аурум Інвест Груп» в травні та липні 2013 року, з ТОВ «Ярмак Трейд» в травні 2013 року, з ТОВ «Армабуд-ТЕХ» в червні та липні 2013 року. З іншими суб'єктами господарської діяльності, які зазначені у постанові від 07.04.2014 року прокуратури м. Києва, внесеної до ЄРДР №32013110030000156 від 25.12.2013 року, яка і стала підставою для проведення перевірки позивача, за перевіряємий період контролюючим органом не встановлено.

За результатами перевірки встановлені наступні порушення податкового законодавства з боку ТОВ «ТІНАС»:

п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями, в результаті чого підприємством занижено суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету всього у сумі 170 287,00 грн., в тому числі за лютий 2013 року в сумі 36 100,00 грн., за травень 2013 року в сумі 55 154,00 грн., за червень 2013 року в сумі 17 638,00 грн., за липень 2013 року в сумі 61 395,00 грн.;

пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 161 773,00 грн. за 2013 рік.

На підставі викладеного вище, ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві прийнято наступні податкові повідомлення-рішення від 03.06.2014 року:

№0001612203, яким ТОВ «ТІНАС» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 170 287,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 42 571,75 грн.;

№0001622203, яким ТОВ «ТІНАС» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем - 161 773,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 40 442,25 грн.

Скориставшись правом на досудове (адміністративне) оскарження вищезазначених податкових повідомлень-рішень листами Головного управління Міндоходів у м. Києві від 28.07.2014 року №6769/10/26-15-10-06-15 та Державної фіскальної служби України від 20.08.2014 року №2061/6/99-99-10-01-15 позивача повідомлено про залишення без змін оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а скарг ТОВ «ТІНАС» - без задоволення.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення від 03.06.2014 року №0001612203 та №0001622203 протиправними, а, відтак, такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті за результатами виявлених порушень з боку ТОВ «ТІНАС» в звітних (податкових) періодах за 2013 рік.

Відповідно до абз. 5 п. 1 розділу ХІХ Податкового кодексу України, цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року, крім розділу III цього Кодексу, який набирає чинності з 1 квітня 2011 року.

Отже, основним нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року №2755-VI з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (надалі - ПК України).

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, витрати операційної діяльності, зокрема, включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України).

Приписами абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому, неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (абз. 1 п. 198.2 ст. 198 ПК України).

В силу п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (абз. 1 та 2 п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Приписами п. 201.4 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань (п. 201.7 ст. 201 ПК України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (абз. 1 п. 201.10 ст. 201 ПК України).

При цьому, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (п. 201.2 ст. 201 ПК України).

Так, наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року №1379 на виконання положень ст. 201 ПК України затверджено Порядок заповнення податкової накладної, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 року за №1333/20071 (який набрав чинності 16.12.2011 року та втратив чинність 01.03.2014 року) (надалі - Порядок №1379).

Відповідно до п. 5 Порядку №1379, сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п. 6.2 Порядку №1379).

Не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; порушення порядку заповнення податкової накладної; податкова накладна виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду (п. 6.3 Порядку №1379).

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України та Порядком №1379 визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником ПДВ. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Також, у відповідності до правової позиції Вищого адміністративного суду України, що викладена у листі від 02.06.2011 року №742/11/13-11, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV (надалі - Закон №996), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Приписами ст. 1 Закону №996 визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В свою чергу, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1 ст. 9 Закону №996).

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону №996).

Нормативно-правовим актом, який встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи), є наказ Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, яким затверджено Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (надалі - Положення №88).

Згідно п. 2.1 Положення №88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи) (п. 2.2 Положення №88).

Первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. На вимогу контролюючих або судових органів та своїх контрагентів підприємство, установа зобов'язані за свій рахунок зробити копії таких документів на паперовому носії (п. 2.3 Положення №88).

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо (п. 2.4 Положення №88).

Аналіз викладених норм свідчить про те, що податковий кредит формується за наслідками реальної господарської операції, що підтверджується належними податковими накладними та первинними документами, в рамках господарської діяльності платника податків.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11.

Як було зазначено вище, підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень став факт виявлених відповідачем порушень податкового законодавства з боку позивача при взаємовідносинах з ТОВ «Прайм Білд» в лютому 2013 року, з ТОВ «Еколайф Універсал Трейдінг» в лютому та березні 2013 року, з ТОВ «Фрейтедж» в лютому 2013 року, з ТОВ «Коніан Трейд» в травні 2013 року, з ТОВ «Аурум Інвест Груп» в травні та липні 2013 року, з ТОВ «Ярмак Трейд» в травні 2013 року, з ТОВ «Армабуд-ТЕХ» в червні та липні 2013 року.

Відносини з ТОВ «Коніан Трейд».

Так, між позивачем (Замовник) та ТОВ «Коніан Трейд» (Постачальник) укладено договір поставки №16052013-01 від 16.05.2013 року, зі змісту якого вбачається, що Постачальник зобов'язується виготовити та передати, а Замовник прийняти та оплатити Продукцію в асортименті, кількості та вартості, відповідно до Протоколу узгодження договірної ціни (Додаток №1), що є невід'ємною частиною даного Договору.

На кожну партію Продукції оформлюється та підписується, обома Сторонами, окремий Протокол узгодження договірної ціни.

Згідно протоколу узгодження договірної ціни від 16.05.2013 року (Додаток №1 до Договору №16052013-01 від 16.05.2013 року), сума Продукції разом з ПДВ складає 110 424,00 грн.

На підтвердження реальності (товарності) вищезазначеної фінансово-господарської операції позивачем надано суду копії наступних документів:

- рахунку-фактури №РФ-0000218 від 20.05.2013 року на суму 110 424,00 грн.;

- видаткової накладної №ВН-0000197 від 31.05.2013 року на загальну суму 110 424,00 грн.;

- податкових накладних від 21.05.2013 року №193 на суму з ПДВ 59 064,00 грн. та від 23.05.2013 року №220 на суму з ПДВ 51 360,00 грн.;

- виписок з банківського рахунку позивача.

Водночас, вищезазначені документи не є належними доказами товарності (реальності) фінансово-господарських операцій з ТОВ «Коніан Трейд», оскільки, як вбачається з наявної у матеріалах справи копії видаткової накладної №ВН-0000197 від 31.05.2013 року, остання з боку позивача підписана ОСОБА_3, який діяв на підставі довіреності №206 від 31.05.2013 року, проте, в якості доказів на підтвердження повноважень вказаного представника ТОВ «ТІНАС» на отримання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Коніан Трейд» представником позивача надано суду роздруківку «виписка з журналу реєстрації довіреностей».

Разом з тим, приписами п. 3 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 року №99, передбачено, що бланки довіреностей (додаток 1) видаються після їх реєстрації у Журналі реєстрації довіреностей (додаток 2), який має бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства. Нумерація виданих протягом року довіреностей є наскрізною.

Таким чином, надана представником відповідача роздруківка «виписка з журналу реєстрації довіреностей» не є належним доказом підтвердження повноважень представника ТОВ «ТІНАС» на отримання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Коніан Трейд», оскільки не є витягом з журналу реєстрації довіреностей, який у відповідності до вищенаведених правових норм має бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства.

При цьому, інших доказів на підтвердження вищенаведених фактів позивачем не надано, а також не зазначено причин неможливості їхнього надання, враховуючи те, що ухвалою суду від 10.09.2014 року витребовувалися докази на підтвердження повноважень у представника позивача на отримання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Прайм Білд», ТОВ «Еколайф Універсал Трейдінг», ТОВ «Фрейтедж», ТОВ «Коніан Трейд», ТОВ «Аурум Інвест Груп», ТОВ «Ярмак Трейд», ТОВ «Армабуд-ТЕХ» за перевіряємий період (належним чином завірену копію витягу з журналу виданих довіреностей тощо).

Відносини з ТОВ «Аурум Інвест Груп».

Між позивачем (Замовник) та ТОВ «Аурум Інвест Груп» (Виконавець) укладено наступні договори:

1. №АІГ-002-05-13 від 17.05.2013 року, згідно якого Виконавець зобов'язується виготовити та відвантажити пальників модуль ВРАД СНТ-33 (надалі - «Продукція»). Назва, кількість та ціна Продукції визначено в Протоколі договірної ціни (Додаток №1), який є невід'ємною частиною даного Договору.

Згідно протоколу договірної ціни, затверджено сторонами 17.05.2013 року, ціна Продукції складає 216 480,00 грн. (Додаток №1 до Договору №АІГ-002-05-13 від 17.05.2013 року).

На підтвердження реальності (товарності) вищезазначеної фінансово-господарської операції позивачем надано суду копії наступних документів:

- рахунку-фактури №1007 від 21.05.2013 року на суму 216 480,00 грн.;

- видаткових накладних (№962 від 18.06.2013 року на суму 108 240,00 грн., №1083 від 04.07.2013 року на суму 54 120,00 грн., №1097 від 11.07.2013 року на суму 54 120,00 грн.);

- податкових накладних (від 21.05.2013 року №192 на суму з ПДВ 55 440,00 грн., від 23.05.2013 року №216 на суму з ПДВ 52 800,00 грн., від 04.07.2013 року №57 на суму з ПДВ 54 120,00 грн., від 11.07.2013 року №150 на суму з ПДВ 54 120,00 грн.);

- виписок з банківського рахунку позивача.

Водночас, вищезазначені документи не є належними доказами товарності (реальності) фінансово-господарських операцій з ТОВ «Аурум Інвест Груп», оскільки, як вбачається з наявних у матеріалах справи копій видаткових накладних №962 від 18.06.2013 року, №1083 від 04.07.2013 року, №1097 від 11.07.2013 року, останні з боку позивача підписана ОСОБА_3, який діяв на підставі довіреностей №207 від 18.06.2013 року, №269 від 04.07.2013 року, №273 від 11.07.2013 року, проте, в якості доказів на підтвердження повноважень вказаного представника ТОВ «ТІНАС» на отримання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Аурум Інвест Груп» представником позивача надано суду роздруківку «виписка з журналу реєстрації довіреностей».

Разом з тим, приписами п. 3 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 року №99, передбачено, що бланки довіреностей (додаток 1) видаються після їх реєстрації у Журналі реєстрації довіреностей (додаток 2), який має бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства. Нумерація виданих протягом року довіреностей є наскрізною.

Таким чином, надана представником відповідача роздруківка «виписка з журналу реєстрації довіреностей» не є належним доказом підтвердження повноважень представника ТОВ «ТІНАС» на отримання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Аурум Інвест Груп», оскільки не є витягом з журналу реєстрації довіреностей, який у відповідності до вищенаведених правових норм має бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства.

При цьому, інших доказів на підтвердження вищенаведених фактів позивачем не надано, а також не зазначено причин неможливості їхнього надання, враховуючи те, що ухвалою суду від 10.09.2014 року витребовувалися докази на підтвердження повноважень у представника позивача на отримання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Прайм Білд», ТОВ «Еколайф Універсал Трейдінг», ТОВ «Фрейтедж», ТОВ «Коніан Трейд», ТОВ «Аурум Інвест Груп», ТОВ «Ярмак Трейд», ТОВ «Армабуд-ТЕХ» за перевіряємий період (належним чином завірену копію витягу з журналу виданих довіреностей тощо).

2. №АІГ-008-07-13 від 08.07.2013 року, згідно якого Виконавець зобов'язується виготовити та відвантажити Продукцію, яка визначена в Протоколі договірної ціни (Додаток №1), який є невід'ємною частиною даного Договору.

Згідно протоколу договірної ціни, затвердженої сторонами 04.07.2013 року, ціна Продукції складає 24 498,00 грн. (Додаток №1 до Договору №АІГ-008-07-13 від 08.07.2013 року).

На підтвердження реальності (товарності) вищезазначеної фінансово-господарської операції позивачем надано суду копії наступних документів:

- рахунку-фактури №1244 від 08.07.2013 року на суму 24 498,00 грн.;

- акту №АІГ-008-07-13/001 приймання-передачі готової Продукції від 22.07.2013 року на суму 24 498,00 грн.;

- податкової накладної від 22.07.2013 року №279 на суму з ПДВ 24 498,00 грн.;

- виписок з банківського рахунку позивача.

Водночас, вищезазначені документи не є належними доказами товарності (реальності) фінансово-господарських операцій з ТОВ «Аурум Інвест Груп», огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Так, з наявної у матеріалах справи копії договору №АІГ-002-05-13 від 17.05.2013 року не вбачається наявності відбитки печатки контрагента позивача - ТОВ «Аурум Інвест Груп».

Також, у відповідності до наявної у матеріалах справи копії протоколу договірної ціни (Додаток №1 до Договору №АІГ-008-07-13 від 08.07.2013 року), який у силу вказаного договору є невід'ємною частиною останнього, даний протокол затверджено сторонами 04.07.2013 року , тобто раніше дати укладення самого договору - 08.07.2013 року .

Відносини з ТОВ «Армабуд-ТЕХ».

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (Замовник) та ТОВ «Армабуд-ТЕХ» (Виконавець) укладено наступні договори:

1. №60 від 22.05.2013 року, згідно умов якого за завданням Замовника Виконавець зобов'язується виготовити та поставити корпуси пальників СНТ-33н (надалі - Продукція) з матеріалу Замовника. Вартість Продукції визначається на підставі Протоколу узгодження договірної ціни (Додаток №1), що є невід'ємною частиною даного Договору.

Згідно протоколу узгодження договірної ціни (Додаток №1 до Договору №60 від 22.05.2013 року), ціна Продукції складає 133 020,00 грн.

На підтвердження реальності (товарності) вищезазначеної фінансово-господарської операції позивачем надано суду копії наступних документів:

- рахунку-фактури №РФ-00000069 від 24.05.2013 року на суму 133 020,00 грн.;

- актів приймання-передачі виготовленої Продукції (№1/60 від 09.07.2013 року на суму 88 680,00 грн., №2/60 від 15.07.2013 року на суму 44 340,00 грн.);

- податкових накладних (від 03.06.2013 року №16 на суму з ПДВ 56 755,20 грн., від 09.07.2013 року №118 на суму з ПДВ 31 924,80 грн., від 15.07.2013 року №189 на суму з ПДВ 44 340,00 грн.).

При цьому, згідно наявної у матеріалах справи копії виписки з банківського рахунку позивача, наданої в якості доказів оплати виготовленої та поставленої Продукції, за 31.07.2013 року у графі призначення платежу вказано «РФ- 0000067 від 24.05.2013 р. Дог. №60 від 22.05.2013 р.» на суму 51 000,00 грн., замість наявного у матеріалах справи рахунку-фактури №РФ- 00000069 від 24.05.2013 року. Інших доказів оплати виготовленої та поставленої Продукції за рахунком-фактурою №РФ-00000069 від 24.05.2013 року та договором №60 від 22.05.2013 року позивачем не надано, а також не зазначено про причини неможливості їхнього подання, враховуючи, що вказані докази витребовувалися судом ухвалою від 10.09.2014 року.

Крім того, доказів направлення позивачем завдань, існування яких передбачено умовами вищезазначених договорів у матеріалах справи не міститься, а також не зазначено про причини неможливості їхнього подання.

2. №61 від 22.05.2013 року, згідно умов якого за завданням Замовника Виконавець зобов'язується виготовити та поставити фронтальні плити ФП-33н у складі корпусу (надалі - Продукція) з матеріалу Замовника. Вартість Продукції визначається на підставі Протоколу узгодження договірної ціни (Додаток №1), що є невід'ємною частиною даного Договору.

Згідно протоколу узгодження договірної ціни (Додаток №1 до Договору №61 від 22.05.2013 року), ціна Продукції складає 98 150,40 грн.

На підтвердження реальності (товарності) вищезазначеної фінансово-господарської операції позивачем надано суду копії наступних документів:

- рахунків-фактур (№РФ-00000067 від 24.05.2013 року на суму 49 075,20 грн., (№РФ-00000155 від 09.07.2013 року на суму 49 075,20 грн.);

- акту приймання-передачі виготовленої Продукції №1/61 від 09.07.2013 року на суму 98 150,40 грн.;

- податкових накладних (від 19.06.2013 року №207 на суму з ПДВ 49 075,20 грн., від 09.07.2013 року №119 на суму з ПДВ 49 075,20 грн.).

При цьому, згідно наявної у матеріалах справи копії виписки з банківського рахунку позивача, наданої в якості доказів оплати виготовленої та поставленої Продукції, за 19.06.2013 року у графі призначення платежу вказано «РФ- 0000067 від 24.05.2013 р. Дог. №61 від 22.05.2013 р.» на суму 49 075,20 грн., замість наявного у матеріалах справи рахунку-фактури №РФ- 00000067 від 24.05.2013 року. Інших доказів оплати виготовленої та поставленої Продукції за рахунком-фактурою №РФ-00000069 від 24.05.2013 року до договору №61 від 22.05.2013 року позивачем не надано, а також не зазначено про причини неможливості їхнього подання, враховуючи, що вказані докази витребовувалися судом ухвалою від 10.09.2014 року.

Крім того, доказів направлення позивачем завдань, існування яких передбачено умовами вищезазначених договорів у матеріалах справи не міститься, а також не зазначено про причини неможливості їхнього подання.

3. №78 від 27.06.2013 року, згідно умов якого за завданням Замовника Виконавець зобов'язується виготовити та поставити корпус пальника СНТ-33 (надалі - Продукція) та амбразуру СНТ-33 (надалі - Продукція) з матеріалу Замовника. Вартість Продукції визначається на підставі Протоколу узгодження договірної ціни (Додаток №1), що є невід'ємною частиною даного Договору.

Згідно протоколу узгодження договірної ціни (Додаток №1 до Договору №78 від 27.06.2013 року), ціна Продукції складає 48 708,00 грн.

На підтвердження реальності (товарності) вищезазначеної фінансово-господарської операції позивачем надано суду копії наступних документів:

- рахунків-фактур (№РФ-00000201 від 22.07.2013 року на суму 32 472,00 грн., №РФ-00000214 від 24.07.2013 року на суму 16 236,00 грн.);

- актів приймання-передачі виготовленої Продукції (№1/78 від 24.07.2013 року на суму 32 472,00 грн., №2/78 від 24.07.2013 року на суму 16 236,00 грн.);

- податкових накладних (від 24.07.2013 року №317 на суму з ПДВ 16 236,00 грн., від 22.07.2013 року №284 на суму з ПДВ 32 472,00 грн.).

При цьому, згідно наявної у матеріалах справи копії виписки з банківського рахунку позивача, наданої в якості доказів оплати виготовленої та поставленої Продукції, за 22.07.2013 року у графі призначення платежу вказано «РФ- 0000201 від 22.07.2013 р. Дог. №78 від 27.06.2013 р.» на суму 32 472,00 грн., а за16.08.2013 року - «РФ- 0000214 від 24.07.2013 р. Дог. №78 від 27.06.2013 р.» замість наявних у матеріалах справи рахунків-фактур №РФ-00000201 від 22.07.2013 року та №РФ-00000214 від 24.07.2013 року. Інших доказів оплати виготовленої та поставленої Продукції за рахунками-фактурами №РФ-00000201 від 22.07.2013 року та №РФ-00000214 від 24.07.2013 року до договору №78 від 27.06.2013 року позивачем не надано, а також не зазначено про причини неможливості їхнього подання, враховуючи, що вказані докази витребовувалися судом ухвалою від 10.09.2014 року.

Крім того, доказів направлення позивачем завдань, існування яких передбачено умовами вищезазначених договорів у матеріалах справи не міститься, а також не зазначено про причини неможливості їхнього подання.

4. №88 від 10.07.2013 року, згідно умов якого за цим Договором Виконавець зобов'язується виконати на користь Замовника проектні роботи з технічного переоснащення к/а КВГ-7,56 (котельня за адресою: Хмельницька область, м. Дунаївці, вул. Горького, 1а) на основі струменево-нишової технології. Договірна вартість робіт складає 42 960,00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 7 160,00 грн.

На підтвердження реальності (товарності) вищезазначеної фінансово-господарської операції позивачем надано суду копії наступних документів:

- акту №1/88 виконаних робіт (послуг) від 25.07.2013 року на суму 42 960,00 грн.;

- податкової накладної від 25.07.2013 року №337 на суму з ПДВ 42 960,00 грн.;

- виписок з банківського рахунку позивача.

5. №91 від 11.07.2013 року, згідно умов якого за цим Договором Виконавець зобов'язується виконати, а Замовник прийняти та оплатити роботи з нанесенням полімерного покриття. Договірна вартість робіт складає 18 624,00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 3 104,00 грн.

На підтвердження реальності (товарності) вищезазначеної фінансово-господарської операції позивачем надано суду копії наступних документів:

- акту №1/91 виконаних робіт (послуг) від 19.07.2013 року на суму 18 624,00 грн.;

- податкової накладної від 19.07.2013 року №256 на суму з ПДВ 18 624,00 грн.;

- виписок з банківського рахунку позивача.

Слід також зазначити, що суд вважає необґрунтованими твердження представника позивача щодо неправомірності використання ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві інформації, викладеної в акті ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 08.11.2013 року №1796/26-59-22-07/38406268 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Армабуд-ТЕХ» з контрагентами, з якими платником податків задекларовані взаємовідносини за період з 01.06.2013 року по 30.09.2013 року, у зв'язку з тим, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.07.2014 року у справі №826/8381/14 позов ТОВ «Армабуд-ТЕХ» задоволено повністю, визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві по вжиттю заходів направлених на проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «АРМЛБУД-ТЕХ» код за ЄДРПОУ 38406268, що оформлено актом від 08.11.2013 №1796/26-59-22-07/38406268 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «АРМАБУД-ТЕХ» код за ЄДРПОУ 38406268 з контрагентами, з якими платником податків задекларовані взаємовідносини за період з 01.06.2013 р. по 30.09.2013 р.», зобов'язано Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві вилучити з автоматизованої системи «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» інформацію внесену на підставі акту від 08.11.2013 №1796/26-59-22-07/38406268 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «АРМАБУД-ТЕХ» код за ЄДРПОУ 38406268 з контрагентами, з якими платником податків задекларовані взаємовідносини за період з 01.06.2013 р. по 30.09.2013 р.», оскільки, як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2014 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві у вказаній справі та встановлено строк до 14.10.2014 року, протягом якого можуть бути подані заперечення на апеляційну скаргу, тобто постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.07.2014 року у справі №826/8381/14 не набрала законної сили у встановленому законодавством порядку.

Відносини з ТОВ «Прайм Білд».

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (Замовник) та ТОВ «Прайм Білд» (Виконавець) укладено договір №02-13/008 від 15.02.2013 року, зі змісту якого вбачається, що сторони погодили наступне: Виконавець зобов'язується виготовити фланець шестерні в збірці 62.30.60.132 (надалі - Продукція) з заготівок, наданих Замовником. Назва, кількість та ціна Продукції визначено в Протоколі договірної цін (Додаток №1), який є невід'ємною частиною даного Договору.

Згідно протоколу договірної ціни від 15.02.2013 року (Додаток №1 до Договору №02-13/008 від 15.02.2013 року), ціна Продукції складає 118 800,00 грн.

На підтвердження реальності (товарності) вищезазначеної фінансово-господарської операції позивачем надано суду копії наступних документів:

- акту приймання-передачі виготовленої продукції від 28.03.2013 року на суму 118 800,00 грн.;

- податкових накладних (від 21.02.2013 року №220 на суму з ПДВ 59 400,00 грн., від 22.02.2013 року №236 на суму 59 400,00 грн.);

- виписок з банківського рахунку позивача.

Відносини з ТОВ «Еколайф Універсал Трейдінг».

Відповідно до матеріалів справи, між позивачем (Покупець) та ТОВ «Еколайф Універсал Трейдінг» (Постачальник) укладено договір №3 від 24.01.2013 року, згідно умов якого Постачальник бере на себе обов'язки з поставки, а Покупець повинен прийняти і оплатити Товар, згідно специфікації, яка є невід'ємною частиною даного Договору (Додаток №1).

Згідно наявної у матеріалах справи копії специфікації від 24.01.2013 року до договору №3 від 24.01.2013 року, вартість товару складає 136 920,00 грн.

На підтвердження реальності (товарності) вищезазначеної фінансово-господарської операції позивачем надано суду копії наступних документів:

- видаткових накладних (№ВН-061704 від 17.06.2013 року на суму 112 261,20 грн., №ВН-022603 від 26.02.2013 року на суму 58 680,00 грн., №ВН-030601 від 06.03.2013 року на суму 39 120,00 грн.);

- податкових накладних (від 23.05.2013 року №216 на суму з ПДВ 52 828,80 грн., від 24.05.2013 року №230 на суму з ПДВ 59 432,40 грн., від 22.02.2013 року №235 на суму з ПДВ 58 680,00 грн.).

Водночас, вищезазначені документи не є належними доказами товарності (реальності) фінансово-господарських операцій з ТОВ «Еколайф Універсал Трейдінг», з огляду на наступне.

По-перше, як вбачається з наявних у матеріалах справи копій видаткових накладних №ВН-061704 від 17.06.2013 року, №ВН-022603 від 26.02.2013 року, №ВН-030601 від 06.03.2013 року, останні з боку позивача підписані ОСОБА_3, проте, ці підписи не скріплені печатками ТОВ «ТІНАС».

При цьому, інших доказів на підтвердження вищенаведених фактів позивачем не надано, а також не зазначено причин неможливості їхнього надання, враховуючи те, що ухвалою суду від 10.09.2014 року витребовувалися докази на підтвердження повноважень у представника позивача на отримання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Прайм Білд», ТОВ «Еколайф Універсал Трейдінг», ТОВ «Фрейтедж», ТОВ «Коніан Трейд», ТОВ «Аурум Інвест Груп», ТОВ «Ярмак Трейд», ТОВ «Армабуд-ТЕХ» за перевіряємий період (належним чином завірену копію витягу з журналу виданих довіреностей тощо).

По-друге, в якості підстави для складання сторонами видаткової накладної №ВН-061704 від 17.06.2013 року на суму 112 261,20 грн. вказано рахунок-фактуру №РФ-052002 від 20.05.2013 року, копія якої не надана позивачем, при цьому, останнім також не вказано причин неможливості її надання, враховуюче те, що ухвалою суду від 10.09.2014 року від ТОВ «ТІНАС» витребовувалися, зокрема, копії рахунків-фактур, складених за результатами фінансово-господарських операцій позивача з ТОВ «Еколайф Універсал Трейдінг».

По-третє, згідно наявної у матеріалах справи копії виписки з банківського рахунку позивача, наданої в якості доказів оплати поставленого Товару, за 22.02.2013 року у графі призначення платежу вказано «дог. поставки №3 від 04.02.2013 р.» на суму 58 680,00 грн., а за 23.05.2013 року - «дог. поставки №18 від 20.05.2013 р.» на суму 52 828,80 грн. замість наявного у матеріалах справи договору №3 від 24.01.2013 року.

Інших доказів оплати поставленого Товару за договором №3 від 24.01.2013 року позивачем не надано, а також не зазначено про причини неможливості їхнього подання, враховуючи, що вказані докази витребовувалися судом ухвалою від 10.09.2014 року.

Разом з тим, як вбачається зі змісту акту перевірки, фінансово-господарські операції позивача з ТОВ «Фрейтедж» та ТОВ «Ярмак Трейд» (у тому числі складені за їх результатами документи первинного обліку) ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві не досліджувалися, а, відтак, не вплинули на висновки контролюючого органу щодо порушень вимог податкового законодавства позивачем, на підставі чого і прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Крім того, слід зазначити, що суд вважає необґрунтованими твердження представника позивача щодо відсутності підстав для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з посиланнями на п. 86.9 ст. 86 ПК України, згідно з положеннями якого у разі якщо грошове зобов'язання розраховується контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється , предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили, оскільки у разі проведення перевірки платника податків на підставі пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України, податкове повідомлення-рішення не приймається до набрання законної сили відповідним судовим рішенням лише у випадку, якщо відносно посадових осіб цього ж платника податків, який перевіряється, в рамках кримінального провадження розслідується кримінальне правопорушення, предметом якого є податки та/або збори. Відносно інших осіб (платників податків), перевірка яких проведена на підставі пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України, контролюючий орган не обмежений у праві прийняття податкових повідомлень-рішень, у тому числі, в даному випадку - відносно позивача, оскільки під час розгляду справи не встановлено обставин розслідування в рамках кримінального провадження кримінального правопорушення стосовно посадових осіб позивача, предметом якого б були податки/збори.

Враховуючи висновки суду щодо вищезазначених фінансово-господарських операцій позивача з контрагентами, якими не встановлено реальності (товарності) здійснення господарських операцій, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність донарахування ТОВ «ТІНАС» грошового зобов'язання з податків на додану вартість та на прибуток оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а, відтак, такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок