Постанова

від 13.10.2014 по справі 910/17485/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2014 р. Справа№ 910/17485/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Кропивної Л.В.

Мальченко А.О.

при секретарі судового засідання Анісімовій М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги б/н від 04.08.2014 року приватного підприємства «Ринг-Транс» на рішення господарського суду міста Києва від 15.07.2014 року

у справі № 910/17485/13 (суддя - Мудрий С.М.)

за позовом товариства з додатковою відповідальністю «Альянс Україна»

до приватного підприємства «Ринг-Транс»

про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 586 038,32 грн

за участю представників сторін:

від позивача: Новіцкий А.О.- довіреність № 1069-14 від 20.12.2013 року

від відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

10.09.2013 року до господарського суду м. Києва звернулося товариство з додатковою відповідальністю «Альянс Україна» з позовом до приватного підприємства «Ринг-Транс» про відшкодування шкоди в порядку регресу у сумі 586 038,32 грн (а.с.4-8, т.1).

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 01.10.2010 року сталося ДТП за участю декількох автомобілів, винуватцями ДТП постановами суду визнано водія автомобіля «VOLVO FM 8x4R» д.н. НОМЕР_8 ОСОБА_3 та водія автомобіля «МАН» д.н. НОМЕР_16 ОСОБА_4 Посилаючись на норми ст. 27 Закону України «Про страхування», положення Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 993, 1191 ЦК України, які регламентують правовідносини сторін у разі виплати страхового відшкодування страхувальнику внаслідок настання страхового випадку, враховуючи рішення по справі № 911/42/08/13-г позивач просить стягнути з приватного підприємства «Ринг-Транс», у володінні та користуванні якого знаходився автомобіль на час ДТП, шкоду в сумі 586 038,32 грн .

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.07.2014 року у справі № 910/17485/13 позовні вимоги позивача задоволено частково. Стягнуто з приватного підприємства «Ринг Транс» (ідентифікаційний код 30383516) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Україна» (код ЄДРПОУ 32253696) страхове відшкодування в порядку регресу в сумі 195 346 грн 11 коп. та судовий збір в розмірі 3906 грн 92 коп. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Україна» (код ЄДРПОУ 32253696) на користь приватного підприємства «Ринг Транс» (ідентифікаційний код 30383516) витрати по сплаті судової експертизи в розмірі 1 962 грн 66 коп. В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач, 04.08.2014 року подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 15.07.2014 року повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача страхового відшкодування в порядку регресу в сумі 166 524,11 грн та судових витрат пропорційно.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, що мають значення для справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.08.2014 року апеляційну скаргу приватного підприємства «Рінг-Транс» на рішення господарського суду міста Києва від 15.07.2014 року у справі прийнято до провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 13.10.2014 року.

Представник апелянта в судове засідання 13.10.2014 року не з'явився, подав клопотання від 13.10.2014 року про відкладення розгляду справи у зв'язку з хворобою представника.

Представник позивача в судовому засіданні 13.10.2014 року заперечив доводи апелянта, просить рішення суду залишити без змін, заперечив проти клопотання про відкладення розгляду справи згоди на продовження строку розгляду апеляційної скарги не надає.

Згідно вимог ст.ст.69, 102 двомісячний строк розгляду апеляційної скарги може бути продовжено на 15 днів у виняткових випадках за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду спору.

Враховуючи, що процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, передбачений ст. 102 ГПК України, спливає 15.10.2014 року, колегія суддів апеляційної інстанції відхиляє клопотання апелянта про відкладення розгляду справи, оскільки таке не містить клопотання про продовження строку розгляду справи, в порядку ст.69 ГПК України.

При цьому колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що згідно п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року N 18 господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.), оскільки у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника, згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа, як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК).

Суд звертає увагу на те, що відповідач, як юридична особа не був позбавлений права та можливості участі в судовому засіданні. Відповідача було повідомлено про розгляд справи заздалегідь (ухвалу про порушення апеляційного провадження та призначення судового засідання на 13.10.2014 року відповідач отримав 20.08.2014 року), що свідчить про достатність часу для підготовки представників для участі у судовому засіданні. Неповідомлення представником свого довірителя про неможливість участі у даному судовому засіданні у зв'язку з хворобою не може бути розцінено судом як поважна причина неявки в судове засідання

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

21.01.2010 року між товариством з додатковою відповідальністю «Альянс Україна» та товариством з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» було укладене Страхове свідоцтво №206.0160230-439 відповідно до Генерального договору добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспорту від 05.12.2008 року за №206.0160230 та відповідно до Правил добровільного страхування наземних транспортних засобів від 01.03.2006 року за №206/06 .

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Цивільний кодекс України у ст. 979 встановлює, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. При цьому, страховим випадком є - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі (ст. 8 Закону України «Про страхування»), а страховою виплатою є - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

01.06.2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Автобансервіс» та приватним підприємством «Ринг-Транс» укладено договір оренди автотранспорту №20/АБ-10 та 21.07.2010 року було укладено додаткову угоду №2 до зазначеного договору, предметом якої було надання в оренду автомобіля «MAN» д.н. НОМЕР_16 з напівпричепом VPS д.н. НОМЕР_17, які було передано приватному підприємству «Ринг-Транс» відповідно до Акту приймання-передачі від 21.07.2010 року б/№.

30.09.2010 року в м. Києві на вул. Кільцева дорога - вул. Леніна, 1, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів:

1.«Opel Vectra» д.н. НОМЕР_4;

2.«Renault Kangoo» д.н. НОМЕР_5;

3.«DAF AD 85» д.н. НОМЕР_6;

4.«VOLVO FM 8х4R» д.н. НОМЕР_7;

5.застрахованого транспортного засобу «VOLVO FM 8x4R» д.н. НОМЕР_8 під керуванням водія ОСОБА_3, який належить товариству з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг»;

6.«MAN» д.н. НОМЕР_9 під керуванням водія ОСОБА_4, який належить товариству з обмеженою відповідальністю «Автобансервіс» на праві власності і на час ДТП знаходилось у володінні та користуванні у приватного підприємства «Ринг-Транс» згідно договору оренди автотранспорту.

Згідно з постановою Святошинського районного суду м. Києва від 12.11.2010 року у справі №3-7572/10, ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення за порушення п. п. 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України, оскільки ОСОБА_4 не вибрав безпечну швидкість руху, не врахував дорожню обстановку, стан проїзної частини дороги, не дотримався безпечної дистанції до автомобіля «VOLVO FM 8x4R» д.н. НОМЕР_8 під керуванням водія ОСОБА_3, внаслідок чого сталося зіткнення між вказаними транспортними засобами (а.с.37,т.1).

Згідно з постановою Святошинського районного суду м. Києва від 12.11.2010 року у справі №3-7573/10, ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення за порушення п. п. 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України, оскільки ОСОБА_3 не вибрав безпечну швидкість руху, не врахував дорожню обстановку, стан проїзної частини дороги, не дотримався безпечної дистанції до автомобіля «VOLVO FM 8х4R» д.н. НОМЕР_7 під керуванням водія ОСОБА_5, внаслідок чого здійснив з ним зіткнення. Від зіткнення автомобіль марки «VOLVO FM 8х4R» д.н. НОМЕР_7 здійснив зіткнення з автомобілем «DAF AD 85» д.н. НОМЕР_6 під керуванням водія ОСОБА_6, після чого даний автомобіль здійснив зіткнення з автомобілем «Renault Kangoo» д.н. НОМЕР_5 під керуванням водія ОСОБА_7, який в свою чергу здійснив зіткнення з автомобілем «Opel Vectra» д.н. НОМЕР_4 під керуванням водія ОСОБА_8 (а.с.38,т.1).

Згідно Висновку автотехнічного дослідження № 00066/1 від 26.03.2012 року проведеного ТОВ «Українські незалежні експерти» по матеріалах ДТП, яка відбулася 30.09.2010 року в м. Києві на кільцевій дорозі за участі автомобілів «Opel Vectra» д.н. НОМЕР_4; «Renault Kangoo» д.н. НОМЕР_5;«DAF AD 85» д.н. НОМЕР_6; «VOLVO FM 8х4R» д.н. НОМЕР_7; «VOLVO FM 8x4R» д.н. НОМЕР_8 ;«MAN» д.н. НОМЕР_9 з цистерною напівпричепом встановлено наступна послідовність контактів транспортних засобів -учасників ДТП: спочатку права частина кабіни автомобіля «MAN» д.н. НОМЕР_16 з цистерною напівпричепом контактувала з лівим боком автомобіля «VOLVO FM 8x4R» д.н. НОМЕР_8(перший контакт), в результаті чого останній під дією сили, що виникла при контактуванні, перемістився дещо вперед і праворуч, тобто автомобіль «VOLVO FM 8x4R» д.н. НОМЕР_8 розвернувся за годинниковою стрілкою на деякий, незначний за величиною, кут і перемістився вперед. Далі передня частина цистерни-напівпричепу автомобіля «МАН» д.н. НОМЕР_16 контактувала з лівою стороною задньої частини автомобіля «VOLVO FM 8x4R» д.н. НОМЕР_8 (другий контакт), в результаті чого останній перемістився ще більш вперед і праворуч. При цьому, зіткнення правого боку автомобіля «МАН» д.н. НОМЕР_16 з лівим боком автомобіля «VOLVO FM 8x4R» д.н. НОМЕР_8 відбулося до контактування автомобіля «VOLVO FM 8x4R» д.н. НОМЕР_8 з автомобілем «VOLVO FM 8х4R» д.н. НОМЕР_7. (а.с.39-59,т.1).

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілю «VOLVO FM 8x4R» д.н. НОМЕР_8, заподіяно шкоду на загальну суму 590038,32 грн. відповідно до калькуляції приватного підприємства «Гроцький Транс Експедиція» від 24.11.2010 року.

Відповідно до звіту № 3801 про оцінку КТЗ від 07.12.2010 року вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу VOLVO FM 8x4R д.н. НОМЕР_8 станом на 07 грудня 2010 року складає 609 767,94 грн.

Вартість відновлювального ремонту автомобіля, пошкодженого внаслідок ДТП відповідно до калькуляції ПП «Гроцький Транс Експедиція» склала 590 038,32 грн.

Згідно з страховим актом №206-9441-10 від 23.12.2010 року позивачем вирішено виплатити страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 586 038,32 грн (590 038,32 - вартість відновлювального ремонту - 4 000,00 - франшиза).

Позивачем сплачено страхове відшкодування в розмірі 586 038,32 грн, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №16058 від 24.12.2010 року.

Згідно ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно статті 20 Закону України «Про страхування», страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч.1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов.

Відтак до ТзДВ «Альянс Україна» перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за завданий страховий збиток.

Матеріали справи свідчать, що в січні 2013 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення виплаченого страхового відшкодування в сумі 586 038,32 грн з власника автомобіля «MAN» д.н. НОМЕР_16 з напівпричепом VPS д.н. НОМЕР_17 - товариства з обмеженою відповідальністю «Автобансервіс».

Постановою Київського апеляційного господарського суду України від 09.04.2013 року у справі № 911/42/08/13-г за позовом товариства з додатковою відповідальністю «Альянс Україна» до товариства з обмеженою відповідальністю «Автобансервіс», третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватне підприємство «Ринг-Транс», Товариству з додатковою відповідальністю «Альянс Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автобансервіс» в позові відмовлено.

В ході розгляду зазначеної справи судом було встановлено, що 01.06.2010 року між ТОВ «Автобансервіс» та ПП «Ринг-Транс» було укладено договір оренди автотранспорту № 20/АБ-10.

У відповідності до умов додаткової угоди № 2 від 21.07.2010 року до договору оренди автотранспорту № 20/АБ-10 від 01.06.2010 року та акту приймання передачі від 21.07.2010 року, орендодавець - ТОВ «Автобансервіс» передав орендарю - ПП «Ринг-Транс» в тимчасове, платне володіння та користування автомобіль марки МАN 18.410, рік випуску - 2002, жовтий, тип - вантажний сідловий тягач, шасі: НОМЕР_18, реєстраційний № НОМЕР_16, на напівпричіп марки VРS, реєстраційний № НОМЕР_17.

Пунктом 7.1. ст. 7 договору оренди автотранспорту № 20/АБ-10 від 01.06.2010 року сторони передбачили зобов'язання орендаря нести повну відповідальність за всі ушкодження, заподіяні орендодавцю чи третім особам внаслідок використання, зберігання, володіння або експлуатації автомобіля.

Отже, відповідно до взятих на себе зобов'язань за договором оренди автотранспорту № 20/АБ-10 від, 01.06.2010 року, з врахуванням додаткової угоди № 2 від 21.07.2010 року до цього договору, саме ПП «Ринг-Транс» зобов'язане нести відповідальність за дії чи бездіяльність, які призвели до завдання шкоди третім особам в результаті використання джерела підвищеної небезпеки - автомобіля марки МАN 18.410, реєстраційний № НОМЕР_16, на напівпричепа марки VРS, реєстраційний № НОМЕР_17.

Відповідно до ч.3 статті 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до статті 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідач у справі в ході розгляду справи звернувся з клопотанням від 24.09.2013 року про призначення судової автотехнічної експертизи для встановлення механізму ДТП (а.с.153-154,т.1).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.10.2013 року зазначене клопотання відповідача задоволено, призначено судову транспортно - трасологічну експертизу у справі на вирішення якої поставлено наступні питання : який механізм дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 30.09.2010 року в м. Києві на кільцевій дорозі - вул. Леніна,1 за участі автомобілів «Opel Vectra» д.н. НОМЕР_4;«Renault Kangoo» д.н. НОМЕР_5;«DAF AD 85» д.н. НОМЕР_6; «VOLVO FM 8х4R» д.н. НОМЕР_7; «VOLVO FM 8x4R» д.н. НОМЕР_8 ;«MAN» д.н. НОМЕР_9 з цистерною напівпричепом?;чи зіткнення автомобіля марки «MAN» д.н. НОМЕР_16 з цистерною напівпричепом з автомобілем марки «VOLVO FM 8x4R» д.н. НОМЕР_8 відбулося до контактування останнього з автомобілем марки «VOLVO FM 8х4R» д.н. НОМЕР_7 чи після нього? (а.с.176-177, т.1).

Згідно Висновку експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (КНДІСЕ) за результатами проведення транспортно-трасологічної експертизи №11202/13-52 від 23.05.2014 року послідовність контактувань досліджуваних транспортних засобів була наступною: спочатку зіткнулись Volvo1 (VOLVO FM д.н. НОМЕР_7) з DAF, а потім Volvo2 (VOLVO д.н. НОМЕР_8) з Volvo1 (VOLVO FM д.н. НОМЕР_7), а у наступному тягач MAN із автомобілем Volvo2 (VOLVO д.н. НОМЕР_8). Зіткнення автопоїзда у складі тягача MAN з напівпричепом VPS д.н. НОМЕР_17 з автомобілем Volvo FM д.н. НОМЕР_8 відбулося після зіткнення та контактування останнього з автомобілем Volvo FM д.н. НОМЕР_7. (а.с.15-28,т.2).

Приймаючи до уваги висновок судової експертизи вимоги ст.ст. 1166,1188ЦК України, відповідно до яких: шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ст.1166 ЦК); шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (ст.1188 ЦК); розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (ст. 1192 ЦК) місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що відшкодування шкоди, завданої взаємодією кількох джерел підвищеної небезпеки, зокрема зіткненням кількох транспортних засобів здійснюється на загальних підставах, тобто з врахуванням принципу вини..

Відповідно до п.3 постанови Пленуму Верховного суду України №6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» шкода, заподіяна кількома особами, відшкодовується кожною з них в частині, заподіяній нею (в порядку часткової відповідальності). Шкода, заподіяна одному з володільців з вини іншого - відшкодовується винним; при наявності лише вини володільця, якому заподіяна шкода, вона йому не відшкодовується; при наявності вини обох володільців - розмір відшкодування визначається відповідно до ступеня вини кожного; при відсутності вини володільців у взаємному заподіянні шкоди - жоден з них не має права на відшкодування.

Пунктом 8 постанову Пленуми Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2014 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» спір про відшкодування шкоди, завданої при цьому самим джерелам підвищеної небезпеки кожним із їх володільців перед іншим із них, вирішується за правилами статті 1188 ЦК, а саме: шкода, завдана одному з володільців із вини іншого, відшкодовується винним; не відшкодовується шкода, завдана володільцю лише з його вини; за наявності вини всіх володільців розмір відшкодування визначається судом у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (тобто залежно від ступеня вини кожного); у разі відсутності вини володільців у взаємному завданні шкоди жоден із них не має права на відшкодування.

Постановами Святошинського районного суду м. Києва від 12.11.2010 року встановлена вина двох володільців автомобілів VOLVO FM 8x4R д.н. НОМЕР_8 та MAN д.н. НОМЕР_9.

Проте, згідно з наявних в матеріалах справи доказів, зокрема, висновку транспортно-трасологічної експертизи №11202/13-52 від 23.05.2014 року встановлено, що спочатку відбулося зіткнення автомобіля VOLVO д.н. НОМЕР_8 з VOLVO FM д.н. НОМЕР_7 внаслідок чого було пошкоджено передню частину автомобіля, а вже потім відбулося зіткнення автомобіля MAN д.н. НОМЕР_16 з VOLVO FM 8x4R д.н. НОМЕР_8 у зв'язку з чим пошкоджено задню частину автомобіля VOLVO д.н. НОМЕР_8.

За даних обставин колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення вимог позивача про відшкодування збитків за рахунок відповідача в розмірі 1/3 вартості завданого збитку автомобілю позивача, в сумі 195 345,11 грн, з чим погодився позивач, оскільки неможливо встановити фактичний збиток який був завданий першим зіткненням автомобіля VOLVO д.н. НОМЕР_8. При цьому, суд правомірно прийняв до уваги, що вина водія автомобіля VOLVO д.н. НОМЕР_8 встановлена постановою Святошинського районного суду м. Києва від 12.11.2010 року (дане рішення набрало законної сили) і судовою експертизою встановлено, що ДТП сталося за першим зіткненням саме автомобіля VOLVO д.н. НОМЕР_8 з автомобілем VOLVO FM д.н. НОМЕР_7.

Посилання апелянта на те, що судом 15 липня 2014 року в судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину рішення, яким позов задоволено в сумі 28 822,00 грн, не підтверджується матеріалами справи, оскільки згідно протоколів судових засідань фіксування судового процесу не здійснювалося, в протоколі судового засідання від 15.07.2014 року не вказано розміру задоволених вимог, зауважень на протокол в порядку ст. 81-1 ГПК України, відповідачем не подавалося.

Колегія суддів апеляційного господарського суду визнає правомірним та обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про те, що до стягнення в порядку регресу з відповідача належить сума 195 345,11 грн .

Враховуючи наведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення господарського суду міста Києва від 15.07.2014 року у справі № 910/17485/13 відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству України, а відтак передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду не вбачається.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати за перегляд рішення в апеляційній інстанції покладаються на відповідача у справі (апелянта).

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу приватного підприємства «Ринг-Транс» на рішення господарського суду міста Києва від 15.07.2014 року у справі № 910/17485/13 залишити без задоволення.

2.Рішення господарського суду міста Києва від 15.07.2014 року у справі № 910/17485/13 залишити без змін.

3.Справу № 910/17485/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.

Головуючий суддя Г.А. Жук

Судді Л.В. Кропивна

А.О. Мальченко