Постанова

від 15.09.2014 по справі 910/8562/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2014 р. Справа№ 910/8562/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Тищенко О.В.

Лобаня О.І.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 15.09.2014 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Державна продовольча-зернова корпорація України» на рішення господарського суду міста Києва від 16.07.2014 року (повне рішення складено та підписано 23.07.2014 року)

у справі №910/8562/14 (суддя Балац С.В.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «АПК Сервіс»

до публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Страхові гарантії»

про розірвання договору поставки,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.07.2014 року у справі №910/8562/14 позов задоволено повністю. Розірвано укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «АПК Сервіс» та публічним акціонерним товариством «Державна продовольчо-зернова корпорація України» договір від 29.04.2013 року за №K013CHK-F поставки зерна майбутнього врожаю. Стягнуто з публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «АПК Сервіс» витрати по сплаті судового збору в сумі 1 218,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, публічне акціонерне товариство «Державна продовольча-зернова корпорація України» звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення суду, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В своїх доводах заявник посилався на те, що рішення суду першої інстанції прийняте із неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права, та висновки суду є такими, що не відповідають обставинам справи.

Ухвалою від 14.08.2014 року Київським апеляційним господарським судом у складі колегії суддів: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Лобань О.І., Федорчук Р.В. прийнято до провадження вказану вище апеляційну скаргу та призначено розгляд справи №910/8562/14 у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін.

Ухвалою від 27.08.2014 року Київським апеляційним господарським судом було залучено до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача - приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Страхові гарантії».

Відповідно до розпорядження секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2014 року у зв'язку з перебуванням судді Федорчука Р.В. у відпустці, змінено склад судової колегії на: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Лобань О.І., Тищенко О.В.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «АПК Сервіс» на підставі ст.96 ГПК України надано суду відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить у задоволенні апеляційної скарги ПАТ «Державна продовольча-зернова корпорація України» на рішення господарського суду міста Києва від 16.07.2014 року у справі №910/8562/14 відмовити, рішення суду залишити без змін.

Представник позивача брав участь в судових засіданнях та надав свої пояснення, в яких заперечив проти доводів, що викладені в апеляційній скарзі та просив рішення господарського суду міста Києва від 16.07.2014 року залишити без змін, а апеляційну скаргу ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» - без задоволення.

Представник відповідача брав участь в судових засіданнях 27.08.2014 року та 15.09.2014 року, в яких надав свої пояснення, підтримав доводи, що викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити і скасувати рішення господарського суду міста Києва від 16.07.2014 року і прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Представник третьої особи в дане судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив. Проте, представник третьої особи був присутнім у судовому засіданні 08.09.2014 року, в якому надав свої пояснення, підтримав доводи, що викладені в письмових поясненнях ПАТ «Страхова компанія «Страхові гарантії» (вх.№09-11/12925 від 05.09.2014 року).

Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання щодо розгляду апеляційної скарги, а також приймаючи до уваги те, що ухвалами про призначення справи до розгляду та відкладення розгляду справи учасників судового процесу було попереджено, що неявка їх представників без поважних причин у судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку без участі представника третьої особи в судовому засіданні.

Згідно з ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.04.2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «АПК Сервіс» (покупець) та публічним акціонерним товариством «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (постачальник) укладено договір поставки зерна майбутнього врожаю №K013CHK-F (далі - договір поставки), за умовами якого позивач у термін до 01 листопада 2013 року поставляє відповідачеві наступну сільськогосподарську продукцію - зерно кукурудзи 3 класу (далі - товар) в кількості 3490,000 тон, відповідач - прийняти товар і оплатити (п. 1.1, 1.2 договору).

Відповідно до п. 5.5 договору поставки позивач зобов'язався укласти зі страховою компанією, яка погоджена відповідачем, договір комплексного страхування, умовами якого буде передбачено, що у випадку настання страхового випадку у відповідності до умов договору комплексного страхування, розмір всієї страхової виплати перераховується страховою компанією відповідачеві, а також передбачити, що вигодонабувачем за таким договором є відповідач. Відповідач сплачує за позивача страховий платіж за договором комплексного страхування (у порядку, що передбачений договором комплексного страхування), у розмірі передбаченому згідно п. 4.1.1 договору поставки.

У відповідності до п. 4.1.1 договору поставки позивач доручає відповідачеві сплатити грошову суму, яку останній утримує із коштів, які належні до виплати позивачеві у відповідності до п. 4.1 договору поставки, в розмірі, зазначеному у договорі комплексного (мультиризикового) страхування майбутнього врожаю сільськогосподарських культур, що є невід'ємною частиною договору поставки, як страховий платіж. Грошові кошти, визначені п. 4.1.1 договору поставки, вважаються сплаченими відповідачем на користь позивача з моменту сплати відповідачем за постачальника страхового платежу за договором комплексного страхування (у порядку, що передбачений договором комплексного страхування).

29 квітня 2013 року між позивачем, як страхувальником, і приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «СТРАХОВІ ГАРАНТІЇ», як страховиком, укладено договір №000157/06/13_Кв комплексного (мультиризикового) страхування майбутнього врожаю сільськогосподарських культур (далі - договір страхування), предметом якого є майнові інтереси, що не суперечать Закону, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням майбутнім врожаєм с/г культур, що належатиме позивачеві, зазначених у переліку застрахованих с/г культур з розрахунком страхової суми та страхового платежу по кожній з с/г культур (додаток №1 до договору страхування) (п. 2.1 договору).

Відповідно до п. 6.3 договору страхування загальний страховий платіж за договором дорівнює 183.225,00 грн і підлягає сплаті таким чином: перша частина - 20 % від загального страхового платежу - 36 645,00 грн повинна бути сплачена у тридцятиденний строк з моменту підписання Договору; друга частина - 80 % від загального страхового платежу - 146 580,00 грн повинна бути сплачена у тридцятиденний строк з моменту підписання сторонами акта огляду посівів с/г культур, яким зафіксовано задовільний стан посівів с/г культу, що дозволяє прийняти їх на страхування.

Дія договору страхування припиняється при несплаті страхового платежу в розмірах та строки, визначених п. 12.3.3 вказаного договору.

Як вказує позивач, відповідачем 24 травня 2013 року було здійснено на користь страховика першу частину страхового внеску в сумі 36 645,00 грн.

06 липня 2013 року сторонами договору страхування складено акт страхового огляду посівів с/г культур, який є додатком №4 до зазначеного договору. Вказаний акт підписано сторонами договору страхування і скріплено відбитками їх печаток. Як вбачається з акта від 06.07.2013 року, загальний стан посівів є задовільний.

Таким чином, за умовами п. 6.3 договору страхування відповідач за дорученням позивача зобов'язаний в термін до 05 серпня 2013 року, включно, здійснити на користь страховика другу частину страхового внеску в сумі 146 580,00 грн.

Спір між сторонами судового процесу виник в результаті невиконання відповідачем обов'язку за договором поставки з оплати страховикові другої частини страхового внеску, встановленого п. 6.3 договору страхування. За наслідком порушення відповідачем його зобов'язання, договір страхування припинив свою дію 06 серпня 2013 року о 00 год. 00 хв.

У травні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «АПК Сервіс» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про розірвання договору поставки у зв'язку із допущенним з боку відповідача істотного порушення, наслідки якого позбавили позивача того, на що останній розраховував при укладенні спірного правочину, тобто позивач самостійно повинен нести майнову відповідальність перед відповідачем за договором поставки через прострочення строків поставки товару у зв'язку із загибеллю врожаю.

При прийнятті оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача про розірвання укладеного між ТОВ «Агрофірма «АПК Сервіс» та ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» договору від 29.04.2013 року за №K013CHK-F поставки зерна майбутнього врожаю - є законними і обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, відповідач посилається на те, що підстави для задоволення позову відсутні, оскільки наслідком припинення дії договору страхування слугував незадовільний стан врожаю, що встановлено відповідним актом огляду. Також скаржник посилається на те, що згідно з п. 12.3.4 договору страхування цей договір було припинено з дати проведення огляду посівів с/г культур відповідно до акта огляду посівів 01.08.2013 року, тобто ще до збігу місячного строку внесення другої частини страхового платежу, передбаченого п. 6.3 договору.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Згідно статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також, дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. На перше місце серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків законодавець ставить договори, як складний юридичний факт побудований на основі волевиявлення сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання, які мають ознаки змішаного договору, оскільки у правочині містяться елементи різних договорів, а саме договору поставки та договору доручення.

Таким чином, права та обов'язки сторін визначаються, у тому числі, положеннями параграфів 1, 3 глави 54 та главою 68 ЦК України.

Приписами ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України унормовано, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

За договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя (ч. 1 ст. 1000 ЦК України).

Правовідносини сторін договору страхування регламентовані главою 67 ЦК України та Законом України «Про страхування».

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 980 ЦК України визначено, що предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування). Аналогічні положення мітить ст. 4 ЗУ «Про страхування».

На переконання судової колегії, твердження скаржника про те, що на підставі п. 12.3.4 договору страхування цей договір було припинено ще до збігу місячного строку внесення другої частини страхового платежу, передбаченого п. 6.3 договору, шляхом складання акта огляду посівів 01.08.2013 року не заслуговують на увагу з огляду на наступне.

Згідно з п. 12.3.4 договору страхування, на який посилається апелянт, дія цього договору припиняється при виявленні відповідних недоліків сходів в результаті спільного огляду, здійсненого в строк, передбачений п. 8.1.2 договору страхування.

При цьому п. 8.1.2 договору встановлено строк огляду посівів 15 календарних днів з дня набрання чинності договором страхування т/або 10 календарних днів після відновлення весняної вегетації або появи сходів (для ярих культур).

Згідно з актом огляду посівів від 06.07.2013 року станом на дату складення цього акта на всіх оглянутих ділянках сходи вже з'явилися і їх стан є задовільний.

Отже, акт огляду посівів від 01.08.2013 року складений через 25 днів після того, як наявність сходів на місці посівів було підтверджено актом від 06.07.2013 року, тобто поза межами строку, передбаченого пунктом 8.1.2 договору. За таких обставин, акт огляду посівів від 01.08.2013 року, на переконання колегії суддів, у будь-якому випадку не може бути підставою для припинення договору страхування на підставі п. 12.3.4 договору страхування.

Крім того, акт від 01.08.2013, як того вимагає умова договору страхування, яка встановлена в підпункті 12.3.4 п. 12.3, не містить переліку ділянок у відношенні яких припиняється договір страхування у зв'язку із недостатністю кількості сходів чи їх відсутність.

Разом з цим, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що акт від 01.08.2013 року не містить ознак, які тягнуть за собою припинення дії договору страхування. Так, місцевим господарським судом вірно не прийнято до увагу рукописний запис «відмова», який міститься у акті страхового огляду посівів с/г культур від 01.08.2013 року та твердження відповідача стосовно відмови страховика у страхуванні предмету договору страхування, з тих підстав, що запис «відмова» міститься після підписів сторін, які склали акт від 01.08.2013 року, та відбитків, якими скріплені їх підписи.

За приписом ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Таким чином, при укладенні договору поставки позивач розраховував на те, що останній буде матеріально захищений (застрахований) від ризиків, визначених розділі 3 договору страхування, тобто у разі настання страхових випадків, визначених також вказаним розділом договору, грошові обов'язки за договором поставки виникатимуть у страховика на підставі договору страхування, а не у позивача.

Отже, невиконання відповідачем обов'язку за договором поставки з оплати другої частини страхового платежу призвело до припинення дії договору страхування, чим відповідач позбавив позивача на те, що останній розраховував при укладенні договору поставки.

Отже, поведінка відповідача є істотним порушенням договору поставки, тому, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовна вимога є правомірною та такою, що підлягає задоволенню, а договір поставки зерна майбутнього врожаю від 29.04.2013 року №K013CHK-F - розірванню.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним судом України у постанові від 19.09.2011 року у справі №22/110.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з нормами статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідачем - публічним акціонерним товариством «Державна продовольчо-зернова корпорація України» не надано докази та належним чином не доведено правомірність вимог апеляційної скарги про скасування рішення місцевого господарського суду від 16.07.2014 року.

Щодо інших доводів апеляційної скарги, колегія суддів не бере їх до уваги, оскільки прийшла висновку про їх необґрунтованість. Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

За таких обставин та з урахуванням вищенаведених законодавчих приписів, колегія суддів вважає, що господарським судом першої інстанції дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому рішення суду відповідає чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для його скасування у суду апеляційної інстанції не має.

Зважаючи на те, що доводи відповідача законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення господарського суду міста Києва від 16.07.2014 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» - без задоволення.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» на рішення господарського суду міста Києва від 16.07.2014 року у справі №910/8562/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 16.07.2014 року у справі №910/8562/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/8562/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді О.В. Тищенко

О.І. Лобань